Всемогутній, вічний Боже, Ти знаєш усе, перш ніж воно постане, і кожну зірку по імені кличеш; ніщо не може укритися перед Тобою і жодної таємниці для Тебе, Господи, немає.
В любові своїй сотворив Ти людину, і благословив, підкоривши їй усі Твої створіння. Для життя Ти її сотворив і для вічного з Тобою блаженства, вона ж його добровільно відкинула, спокусившись зрівнятися з Тобою в могутності.
Сьогодні ми просимо Тебе за наших братів і сестер, кому одвічне зло, поселившись у серцях правителів, зготувало муки голодної смерті. Господи, дітям своїм, які заснули, зморені голодом, і не побачили більше земного світанку, дай насититись Твоїми небесними благами. Упокій їхні душі й наповни справедливістю їхні висхлі долоні.
Господи, дай нам завжди пам’ятати, на що здатна людина, яка Тебе відкидає, убережи нас від подібного лиха і навчи нас в усьому на Тебе уповати.
«До Тебе я підношу мої очі, до Тебе, що живеш на небі. Як очі слуг на руки свого пана і як очі слугині на руки господині, так наші очі дивляться на Господа, Бога нашого, поки не змилосердиться над нами. Помилуй нас, о Господи, помилуй!» (Пс 123 (124)).
Котрий живеш і царюєш на віки вічні. Амінь.
