Ів. 6, 48-54
Хто їсть моє тіло й п’є мою кров, у мені перебуває, і я в ньому.
Коли людина планує якусь справу, то найперше звертає увагу на основні речі, а саме: що хоче зробити, що для цього потрібно і скільки це коштує? Потім вже детально обдумує як саме це зробити, здійснити практично свій задум.
Щось подібно є в житті Церви після Зелених Свят, коли після цієї події Церква традиційно відзначає такі торжества, як всіх святих, Євхаристія, Христа Чоловіколюбця. З допомогою цих свят Церква пригадує нам практичну мету Зіслання Святого Духа, вказує на основні речі в духовному житті християнина, а саме: святість – основне завдання християн і засоби для його осягнення – Євхаристія і Божа любов.
Неділя всіх святих пригадала нам основний плід Зіслання Святого Духа – святість, тобто любов Бога і ближніх. Святість, це також постійно звертати свій погляд на Христа, вміти бачити Христа в різних обставинах життя.
Євхаристія – найбільше джерело християнського освячення. Євхаристія, це не тільки тіло і кров Ісуса Христа під видами хліба і вина. Євхаристія, це особливий знак Божої присутності у світі. Саме в ній здійснилися слова Христа, які Він сказав до апостолів перед своїм Вознесінням: „Ось я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт. 28, 20).
Коли в житті людей виникають різні складні, непередбачені проблеми, особливо сьогодні в час світової кризи, тоді люди часто запитують – а де є Бог, чому він допустив це нещастя у моєму житті, чому він залишив нас самих у боротьбі з цими проблемами. І ось таїнство Євхаристії дає нам відповідь на ці запитання, пригадує нам, що ми ніколи не є самі у цьому світі. Євхаристія, як тіло і кров Ісуса Христа, та численний збір вірних під час її здійснення, є знаком постійної присутності Бога у світі, скритого у кивоті під видом хліба. Тому Церква на Утрені свята молиться такими словами: „Поклоняймося побожно його пречистому Тілові й пресвятій Крові і благально кажім: Ти завжди з нами перебуваєш, тому ніхто неспроможен будь-що нам учинити” (Сідален Утрені).
Церква урочисто вшановує Тайну Євхаристії, бо це також найцінніша духовна пожива для християн, найбільше джерело духовної сили для осягнення святості, зростання в любові, в якій здійснюються слова Ісуса Христа: „Хто їсть моє тіло і п’є мою кров, має життя вічне” (Ів. 6, 50). „Той хто споживає мене, житиме мною” (Ів. 6, 57).
Одного венеціанського купця граф попросив привести дуже дорогий дорогоцінний камінь. Такий, щоб своїм блиском затьмарив усе навкруги. Він наперед оплатив золотом.
Купець, як людина досвідчена, знав, що моряки, з якими доведеться повертатися, люди нечесні і жорстокі. Вони обов’язково скористають з першої нагоди обшукати речі багатого торговця. А знайшовши такий цінний камінь, вкрадуть його, та й самого купця можуть вбити, викинувши у море.
Мудрий купець вимастив камінь у мазуті та бруді і поклав його серед своєї брудної одежі. Моряки, звичайно, тайком обшукали речі багатого купця, але були здивовані, що купець не везе нічого цінного. Та ще й насміхалися з нього: що за нерозумний купець, який везе брудний одяг і камінь.
Коли купець доставив камінь графові, той обробив його і оздобив золотом та сріблом, то його красою не можна було намилуватися.
Подібно і Святе Причастя. Тілесними очима ми бачимо звичайний хліб і вино. Однак очі віри бачать в них присутність Ісуса Христа. Коли ми приймаємо Його до своєї душі, то світло від Нього поступово сіяє навколо нас і робить нас духовно сильними і розумними.
Отож, коли нам буває важко чи сумно на душі, перенесімо нашу думку до храму і пригадаймо собі, що там у кивоті під видом хліба перебуває живий Христос, що Бог є між нами.
Хай Пресвята Євхаристія завжди пригадує нам, що Бог завжди є з нами. Хай буде джерелом сили, радості, душевного спокою, бо Бог є з нами, оберігає нас, провадить нас до вічного життя.
