Зображення Божої Матері Гваделупської у Мехіко
Спеціалісти НАСА дослідили ікону, на якій зображено образ Божої Матері. Образ має пульс, а також, як і у людини, у нього температура 36,6 градусів, як у живої людини. Також експерти НАСА стверджують, що ікона Матері Божої Гваделупської намальована фарбами, які невідомі на нашій планеті.
Особливості ікони Гваделупської Богоматері
Вчені дослідили ікону Божої Матері із Гваделупи, яка, за твердженнями місцевих жителів, мала чудові властивості. Сенсаційним для вчених став результат офтальмологічного аналізу образу з ікони. Сітківка Очей Матері зменшувалася при наближенні світла і збільшувалася, коли світло робили слабшим. Іншими словами очі реагували на світло, як очі живої людини.
Температура полотна, на якому було зображено образ, відповідала нормальній температурі живої людини і складала 36,6 градусів по Цельсію. Ще неймовірніше стало виявлення в ікони пульса. Прослухавши образ стетоскопом, виявилося, що биття пульска ікони склада 115 ударів на хвилину. Саме так б’ється серце плода в лоні матері.
Дослідження фарб, якими зобразили “живий” образ, виявило ще одну загадку. Склад цих фарб не відомий сучасній науці, він не може бути ні мінерального, ні тваринного, ні природного походження, і нічого раніше подібного не знаходили на землі. З цією іконою вже відбувалися незвичайні випадки. Так, на початку ХХ століття в безпосередній близькості від ікони заклали бомбу з великим радіусом дії. Вибух знищив все довкола, окрім загадкової ікони, яка залишилася непошкодженою.
Вчені відзначили, що руки Діви Марії зображені різними відтінками – одна світліша за іншу. Така відмінність може означати єдність між людськими расами. Хрест на шиї образу може бути символом християнізації суспільства ацтеків.
Історія образу
Відомо, що Свята Марія Гваделупська є найшанованішим образом в Латинській Америці. Католицька церква визнала цю ікону нерукотворною. Перша згадка про цю ікону датується 1649 року. Про ікону вперше розповіли сучасникам записи Луїса Лассо де ла Вега. Згідно з цими згадками ікона була написана в 1531 році. На честь Богородиці Гваделупської в цей період в Мексиці було споруджено храм, куди до цього часу здійснює паломництво 14 мільйонів віруючих щорічно.
Нерукотворна ікона Діви Марії Гваделупської – головна святиня всієї Мексики. Мільйони жителів країни поспішають вклонитися їй 12 грудня – у день, коли вона вперше з’явилася простому селянину-індіанцю. З тих часів пройшло 478 років, але образ Діви Марії до цих часів не розкрив всіх своїх тайн та загадок.
Троянди зимою
12 грудня 1531 року, коли селянин Хуан Дієго йшов до пагорба Тепіак, раптово небо освітилося світлом і перед ним з’явилася Діва Марія. Це була молода темношкіра і чорноволоса дівчина, яка була більше схожа на представницю індіанського племені, аніж на білу жінку. Діва Марія наказала селянину передати місцевому священику, щоб той спорудив на цьому місці церкву: “Всі ті, хто щиро попросить моєї допомоги, отримають її тут”.
Дієго прийшов до єпископа Хуана де Суммараге и повідомив про побачене. Священик не повірив селянину. Тоді Хуан Дієго відправився на пагорб Тепіак і знову побачив там Діву Марію. “Я дам знак, – сказала вона, завтра чекаю тебе на цьому місці”. Наступного дня на пагорбі цвів, не дивлячись на холод, кущ троянд. Поряд з ним стояла Богородиця. “Заверни ці троянди у плащ і віднеси до єпископа” – сказала вона Хуану. Коли індіанець розвернув перед єпископом плащ, всі присутні були зачаровані: на тканині був зображений образ Мадонни.
Дорога до храму
Все відбулося неподалік від місцевості, яку індіанці називали Гваделупа, тому Діву Марію стали називати Гваделупською. Вважається, що саме з цього моменту індіанці почали масово навертатися до християнської віри. З часом популярність Діви Марії розповсюдилася далеко за межі Мексики, і сьогодні вона вважається покровителькою двох Америк – Північної та Південної. Сьогодні мільйони людей приїзджають до Мехіко тільки для того, щоб відвідати базиліку, споруджену на її честь. Багато долають весь шлях по кам’яній дорозі до храму на колінах, молячись.
Наукове дослідження
Вічний кактус
Перші 200 років образ зберігався без будь-яких захисних покриттів, в кіптяві сотень свічок, в диму кадил, піддавався різким перепадам температур. Будь-яка рукотворна ікона давно б зіпсувалася. Але лик Марії Гваделупської сяяв як новий. Вчені зацікавилися цим феноменом ще в 18 столітті, але систематичне дослідження полотна почалося лишень в 1948 році. Як і у випадку з Туринською Плащаницею, використовувалися найсучасніші технічні засоби.
Виявилося, що тканина із зображенням Діви Марії за невідомими причинами не руйнується, не запилюється, не піддається дії вологи і грибків і навіть відлякує комах. Але ж полотно зіткано з кактуса айяте – вкрай недовговічного матеріалу, максимальний термін існування якого 20 – 30 років! Як же воно могло зберігатися протягом декількох століть? З наукового погляду цей феномен неможливо пояснити.
У 1977 році іконою зайнялися німецькі та американські вчені, в їх числі – нобелівський лауреат, професор хімії Ріхард Кун. Їх висновки були шокуючими: образ ніяк не міг бути створений людиною. На іконі відсутні сліди грунтовки, розмітки, попередніх зарисовок – немає ніяких спеціальних засобів, які використувуються художниками. Дослідники з впевненістю встановили: відсутні навіть сліди пензлики живописця.
У 1979 році Філіп Каллахен з університету штату Флорида (США) і його колега Джоді Б. Сміт піддали ікону дії інфрачервоних променів. Виявилося, що при зміні кута огляду кольори образу змінюється. Це явище відомо науці під назовю іридесценція, і його неможливо відтворити штучним шляхом. Що ще раз переконало вчених: образ – річ нерукотворна.
Живі очі
Очі Марії наче живі. На цей феномен давно звернули увагу, але тільки нещодавно змогли його розгадати. У 1929 році фотограф Альфонсо Марке побачив у правому оці Діви Марії лик бородатого чоловіка. Через двадцять років дослідник Хосе Карлос Салінас Чавес не тільки підтвердив цей факт – він виявив чітке зображення бородатого чоловіка в правому оці і дещо гірше – в лівому. Відкриттям зацікавилися офтальмологи та фізики. Результати їх досліджень були обнародовані 27 березня 1956 року. Їх вдалося виявити в очах образу Діви Марії ефект потрійного відображення – так зване явище Пуркіньє-Сансона, яке характерне для живої людини. Це відкриття дало поштовх до нових досліджень, ще більш вражаючих.
Фігури в зрачках
Зображення людей в очах Божої Матері
За справу з ентузіазмом взявся перуанський дослідник Хосе Асте Тонсманн. В результаті роботі над образом Діви Марії він присвятив 20 років життя. На початку 2001 року Тонсманн опублікував результати своїх досліджень, і вони викликали сенсацію у наукових колах. Вчений використав метод цифрової обробки зображень, який застосовувався до цього лишень в космічних дослідженнях. Збільшивши розмір Діви Марії в 2500 разів, Тонсман побачив у правому зрачку зображення сидячого індіанця. Але це був лишень початок. В зрачках Діви Марії також були зображення індіанця Хуана Дієго і ще якоїсь старої людини, яку він, за збереженими портретами, визначив як єпископа Сумарраги.
Також він побачив фігуру негритянської жінки, а в заповіті єпископа Суммараги була згадка про негрів-рабів, які належали сім’ї. Усього в правому зрачку ока Діви вдалося впізнати дванадцять фігур, ніби око Діви Марії сфотографувало, як фотоапарат, усіх, хто бачив, як Хан Дієго розвертав свій плащ перед єписокоп Сумаррагою.
Коли Тонсманн збільшив зображення лівого ока Богоматері, виявилося, що у зрачку є ті самі фігури. Але на цьому відкриття Тонсманна не закінчилися. При значному збільшенні перуанець виявив групу ще менших фігур. Це була індіанська сім’я – чоловік, дружина і діти. Найменша дитина сиділа в мами на плечах. На думку Тонсманна, цей сімейний портрет – своєрідне послання, яке Діва Марія намагалася донести до нас. Не можна не дивуватися тому, що ці мікроскопічні зображення залишалися невідомими майже 500 років, перш ніж сучасна техніка дозволила їх розпізнати. Це свідчить лишень про те, що звістка від Діви Марії чекала на свою годину. Образ сімейства служить для нас нагадуванням про те, яке величезне і незмінне значення має сім’я. Хосе Тонсманн обіцяє і надалі проводити дослідження. Бо напевне Діва Марія Гваделупська відкрила ще не всі свої секрети.
