Головна / Варте уваги / Гавриїл – архангел Адвенту (Адвент — час приготування до Різдва). Дозвольте йому бути вашим провідником

Гавриїл – архангел Адвенту (Адвент — час приготування до Різдва). Дозвольте йому бути вашим провідником

«Якже сповнився час» (Гал 4,4), Бог послав архангела Гавриїла, ангела Благовіщення. Його послання Діві Марії було відкриттям Божого Задуму спа­сіння людського роду. Під час Адвента ми готуємося до Різдва Ісуса Христа, звертаючи особли­ву увагу на Діву Марію та Йосифа, а також на тих, хто першими відчув «велику радість» (Лк 2,10). Тому слід приділити дещицю ува­ги й Архангелу, першому глаша­таю Різдва.

Роздумуючи над з'явленнями Гавриїла різним людям, ми мо­жемо побачити вияв безмежної Божої любові до нас. І сьогодні Господь посилає Своїх ангелів, щоб вони піклувалися про нас і допомагали прокладати шлях до Нього.

Даниїл: той, хто відчув дотик ангела

Гавриїл, як і всі ангели – Бо­жий вісник. Саме це й означає слово «ангел» у перекладі з давньог­рецької мови. Гавриїл з'являється на сторінках Біблії в Книзі Даниї-ла. За п'ять століть до Різдва Христового побожний, хоробрий і вірний Богові пророк Даниїл жив у вигнанні і займав високе стано­вище при вавилонському дворі. У Даниїла був дар розгадувати тає­мниці Божого задуму, явлені в снах людей (див. Дан 2,4). В той же час він був неспроможний витлумачити деякі власні страшні видін­ня, що являли темні картини життя вибраного народу (див. Дан 7 -8,10).

Гавриїл з'являється Даниїлові тричі. «Даниїле! Оце я прийшов, щоб навчити тебе розуміння», – підбадьорює архангел пророка (див. Дан9,23; 10,11.19), і легким дотиком зміцнює його, щоб той висто­яв перед ангельською славою й усвідомив зміст своїх видінь.

По суті, послання архангела Гавриїла пророку Даниїлу говорить про те, про що має почути кожен з нас у метушні сьогоднішнього часу: історія-це не ряд випадкових подій. Незважаючи на нескінчен­ний потік похмурих новин, що надходять зі ЗМІ, ми перебуваємо в руках люблячого і всемогутнього Бога. І безсумнівно одне: в годи­ну, про яку ніхто не знає, Бог остаточно знищить зло і встановить Своє вічне Царство.

Даниїл не міг передбачити, як Боже Царство запанує у світі. Але завдяки дарам, які Гавриїл дав йому, Даниїл міг жити в мирному очі­куванні, з надією дивлячись у майбутнє. Гавриїл переконав його: «Не бійся, улюблений мужу! Мир з тобою, кріпися, кріпися!» (Дан 10,19).

Як відомо, ангели не йдуть на пенсію, і Божий посланець Гавриїл готовий у будь-яку хвилину чимось прислужитися і тобі. Чому б нам не звернутися до нього, коли ми турбуємося про себе, про свою родину, про долю Церкву і світу? Ми часто молимося до святого Ар­хангела Михаїла, прохаючи його захистити нас від диявола. Чому б нам не звернутися також і до святого архангела Гавриїла з прохан­ням освітити темряву нашого нерозуміння спалахом одкровення і дотиком Божої любові?

Захарія: осуджений ангелом

Ангели бачать оточуючий світ Божими очима. На відміну від нас, їх не може ввести в оману зовнішня побожність або засліпити висо­ке становище людини в суспільстві. Інакше Гавриїл не поставився б так суворо до Захарії, майбутнього батька Йоана Хрестителя.

Сам Гавриїл є «одним із сімох ангелів, що завжди стоять приявні (перед Богом) і маюіьдоступ до Господньої слави» (Тов 12,15). За­харія – священик, що служив у Храмі, де Бог виявляв Свою славу на землі. Гавриїл з'явився Захарії, коли той обкурював фіміамом жер­товник, і лише одні двері відокремлювали його від Святая Святих, куди сам первосвященик заходив лише раз на рік. Захарія був на­стільки близький до Божої присутності, наскільки може бути смерт­на людина!

Відповідь священика на звістку про народження сина: «По чому знатиму це?»-звучить цілком логічно (див. Лк 1,18). Але Захарія не зміг уникнути пильного проникливого погляду архангела Гавриїла. Небесна близькість до Всезнавця Думок і Сердець дозволили Гав-риїлу побачити недовір'я, що пролунало в питанні Захарії.

Раптово ангел, котрий виявляв таку прихильність до Даниїла, стає суворим. Ніякої похвали чи підбадьорення, лише суворе: «Я Гавриїл, що стою перед Богом» (Лк 1,19). Архангел начебто гово­рить: «Ти виявляєш свою недовіру не мені, а Господу Богу, Якому я служу і Який уповноважив мене говорити з тобою».

Але Гавриїл не відкидає Захарію за цю недовіру. Це б суперечи­ло природі Господа. Те, як діє Гавриїл, спонукає нас довірятися ан­гелам як своїм провідникам. Архангел призначає мудре покаран­ня, що дає Захарії можливість глибшого навернення: «І ось замовк­неш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться» (Лк 1,20).

Дев'ять місяців безмовності приносять Захарії внутрішню зміну. Давши своєму немовляті ім'я Йоан, він радісно пророкує про «сер­дечну милість нашого Бога» і Його задуми «освітити тих, що сидять у темряві» (Лк 1,78-79). Тепер Захарія – нова людина! І, безсумнів­но, Гавриїл дивиться на нього з радістю.

Діва Марія: прославлена ангелом

Різдво запрошує нас поміркувати над смиренністю Христа, Який залишив Свою славу заради того, щоб прийняти людське тіло і осе­литися серед нас. Але чи замислювались ви коли-небудь про ан­гелів як про взірець смиренності?

Подивіться на відвідування Гавриїлом Діви Марії. Це відбуваєть­ся далеко від єрусалимського Храму, у провінційному містечку. Він посланий до дівчини, яка не належить до впливових і знатних кіл суспільства. І проте Гавриїл поспішає в Назарет з тією самою го­товністю і покорою, з якою він з'являвся до наймогутніших мужів Ізраїлю. Ця його запопадливість спонукає нас запитати: «А чи роб­лю я скромну, непомітну роботу з таким самим ентузіазмом, як і ту, котра виявляє оточуючим мої здібності і допомагає мені відчувати себе значимим?»

Сусіди Марії бачать у ній звичайну юдейську жінку, що виконує повсякденні справи. Вона носить воду, пече коржі і готує хумус (тра­диційне східне блюдо). Гавриїл же побачив Діву, «що наче рання зоря, сходить, гарна, як місяць, ясна, мов сонце, страшна, мов військові загони з прапорцями» (Пісн 6,10). Діва Марія в доскона­лості віддзеркалює святість Бога, і ангел підтверджує це: «Радуйся, благодатна!» (Лк 1,28). Почувши щире «нехай станеться» Марії, архангел знає, що ця Діва стане Царицею Ангелів. Він стає перед нею на коліна. А чи готові ми розпізнавати, прославляти і просувати Божу справу в інших, особ­ливо, коли відчуваємо, що вони перевершують нас?

Пастирі, натхнені ангелом

Гавриїл і всі ангели «перебувають на службі вашого спасіння», -писав Оріген, учитель Церкви третього століття. В одній із пропо­відей він розповів слухачам, як ангели, перебуваючи в небесах, прийняли на себе служіння в момент народження Ісуса Христа: «Вони говорять між собою: «Якщо Він прийняв на Себе смертну плоть, як можемо ми залишатися бездіяльними? Спустімося ж із небес і почнемо служити на землі!»

В описі зустрічі ангелів з вифлеємськими пастухами євангеліст Лука не називає Гавриїла по імені. Але логічно припустити, що саме він є тим самим ангелом Господнім, котрий очолював ангельське воїнство і звістив «велику радість». І знову Гавриїлу довелось виру­шати для цього в непривабливе місце – на нічне пасовисько. Щоб сучасній людині уявити всю незвичайність появи ангелів на полі се­ред сплячих овець, її можна порівняти зі з'явленням ангелів на нічно­му паркуванні для вантажівок. Чи повірили б розбуджені водії анге­лам, чи прийняли б цю подію як найщасливішу?

Пастухи ж відразу повірили словам Гавриїла і, перемігши страх, відкрили свої серця для радості. Таким чином вони двічі наслідують ангелів: прославляють Бога, вторячи небесному хору «слава на ви­сотах Богу!» (див. Лк 2,14.20), і несуть далі новину про народження Христа (див. Лк 2,17). Разом з ангелами ці, здавалося б, найменш підходящі люди стають першими євангелістами в історії людства.

І ми покликані благовістити слідом за вифлеємськими пастуха­ми. Щоб допомогти нам у цьому, Церква пропонує спеціальне уро­чисте благословення, що завжди лунає під час усіх різдвяних Мес: «Бог послав Своїх ангелів пастухам, щоб вони проголошували ве­лику радість народження нашого Спасителя. Нехай Він наповнить всіх вас радістю і зробить глашатаями Його Євангелія».

Приймімо це благословення з відкритими серцями. Пам'ятай­мо, що Гавриїл та ангельські воїнства присутні, як на Різдво, так і на кожній Літургії. Вони співають разом з нами «слава на висотах Богу» і допомагають гідно поклонятися Йому. Вдаймося ж до помочі ан­гелів, просуваючись вперед у своєму служінні Богові, поглиблюючи свою любов до Нього і стаючи ангелами одне для одного.

 

Лугза Перротпта    Слово між нами №9 2010

Що таке Адвент можете прочитати тут: http://risu.org.ua/ua/index/exclusive/holidays_and_customs/26203/ 

Читайте також

Про сповідь – о. Йосиф Будай

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *