Цікава штука історія, особливо в руках сучасних істориків. Виявляється опертися нам в історії нема на що. Адже для більшості сучасних істориків літописи – це упереджена інтерпретація автором фактів, добріхування і перебріхування, археологічні джерела – непевні залишки, які можна інтерпретувати по-різному. На горіхи перепало всім і вся. Мудрі голови сучасної науки під назвою історія готові заперечити історичність навіть людям, що жили у ХІХ столітті, а що вже говорити про ще більше віддалені від нас часи. Навіть бідака грек Гомер і той дістав. Хтозна, чи він дійсно існував? Але, як би там не було, існував він, чи ні, одне добре відомо: зі стовідсотковою точністю можна стверджувати, що він був сліпий.
То де вже там говорити про історичність Ісуса з Назарeту, а тим більше про історичний факт – Його Воскресіння. Хоча для сучасних істориків Ісус з Назарeту і є історичною особою, але, за їхніми твердженнями, вони бідолашні нічого з певністю не можуть сказати про Нього. А Воскресіння взагалі відкидається, як факт, оскільки воно не влазить у їхнє прокрустове ложе релятивізації історичних істин.
Але для християн питання історичності факту христового воскресіння є одночасно і питанням достовірності їхньої віри. Без історичного факту того, що Ісус з Назарeту дійсно воскрес, усе християнство перетворюється на нікому не потрібну купу брухту.
Без історичного факту Христового Воскресіння не можливо пояснити простий факт існування Нового Завіту. Адже будь-який адвокат, який насправді є добрим спеціалістом, потвердить, що увесь Новий Завіт опертий на свідченнях про Воскресіння Ісуса з Назарeту, і що ці свідчення кожен неупереджений суд визнав би повністю достовірними.
Без історичності Христового Воскресіння не можливо феноменологічно пояснити виникнення християнства. Адже групка затероризованих страхом напівписьменних галилейських рибалок, перемігши усякий страх, рознесла насіння віри Христової усьому тоді видимому світу. Як так сталося, якщо Христове Воскресіння не відбулося, що малограмотні, але ортодоксально віруючі юдаїсти вигадали і воскресіння і божественність Месії? Без історичного факту Воскресіння Ісуса це пояснити неможливо нічим. Усяка подібна спроба насправді виглядає жалюгідно.
Баз реальності Христового Воскресіння, без того, що Він дійсно живий, і зараз не можливо пояснити ані поширення християнства проти волі державної влади, ані його вплив на усю цивілізацію.
Адже саме факту Христової Муки, Смерті та Воскресіння завдячуємо таку звиклу для усіх нас річ, як шанобливе ставлення до людського життя, достоїнства особи, прав людини, відкидання виразного етичного зла нашою цивілізацією. Саме віддалення від християнських коренів робить останнім часом нашу цивілізацію такою антилюдською.
Християнство докорінно змінило світ довкола нас, позбавивши ідеологічного підґрунтя рабовласництво, вбивство, крадіжки і подібне до цього зло. Адже не можливо, щоб християнин оправдовував рабство, як володіння «словесними знаряддями праці», як це було в антиці. Людська особа в очах християнина має безмірну вартість, оскільки за кожну людину помер Син Божий, який Своїм Воскресінням підтвердив нам Свою Божественність.
Милосердя як цивілізаційна норма також завдячує свою появу саме християнству. У індуїстських чи буддистських країнах, якщо ви потребуючому допоможете, ви зробите великий гріх. Адже представники цих релігій, вірячи у реінкарнацію, вірять і те, що зло у житті є наслідком злих вчинків у житті минулому, а якщо теперішнє зло забрати, то у майбутньому житті ми позбавимо таку терплячу людину щастя. У більшості країн, де християнство ніколи не набуло поширення, пошана до людської особи і до життя є чимось цілком невідомим. Людина є тільки гвинтиком суспільства, з яким можна поводитись відповідно до суспільних потреб. Колективізм східних суспільств пов’язаний з відсутністю там самого поняття особи, особистості.
Можна без кінця перелічувати усі ті абсолютно матеріальні дари, які нам дарувало християнство. Але без опертя на історичності факту Христового Воскресіння усі ці дари втрачають своє підґрунтя, перетворюючись на непідтверджені й невиправдані вимоги, які позбавленні свого логічного обґрунтування.
Історичний факт Христового Воскресіння – найбільш впливовий факт в історії людства. І без цього факту наша історія і сучасність виглядали би зовсім не такими, якими вони є зараз. Не існувало би свобод ані демократії, не існувало б індивідуалізму ані пошани до людської особи. Страх перед смертю і відчай від неможливості вирватися зі зачарованого кола історії сповнювали б нас.
Тільки завдячуючи тому, що Христос дійсно воскрес, що Він живий і надалі присутній в нашій історії, маємо на Кого опиратися у боротьбі за свої свободи з розумінням того, що ми є дітьми Найвищого Царя.
Тож святкуючи Христове Воскресіння, постараймося собі серед іншого усвідомити, що це не тільки факт нашої віри, але й факт нашої історії і нашого сьогодення.
о.Орест-Дмитро Вільчинський
За матеріалами: catholicnews.org.ua
