Духовний світ реальний, і саме зараз у ньому йде битва. Хоча сатана і його демони рідко виявляють себе звичайним людям, святих вони завжди атакували.
Зрозуміло, що Ісус уже переміг Сатану і усі злі сили цього світу. Хоч Сатана і продовжує шукати душі, для того щоб затягти їх у пекло, кожна людина, котра залишається в Ісусі не може бути відділена від Бога.
Ці історії є доказом того, що сатана і спокуси гріха є реальними, навіть якщо ми їх не бачимо, але святим ніщо не може зашкодити.
«Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, як лев рикаючий, що шукає пожерти кого» (1Петра 5,8)
«Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських.
Бо наша боротьба не проти крови i плотi, але проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти піднебесних духів злоби» (Еф 6, 11–12)
Святий Антоній Великий: «Лев ричав бажанням нападати»
Ми знаємо про, святого Антонія, монаха, що жив у пустелі у III–IV ст., з біографії, котру написав св. Атаназій – «Життя Святого Антонія». Він пише, що коли люди відвідували св. Антонія у його будинку в пустелі, то «чули багато голосів, шум і удари зброї, а вночі бачили як гора, наповнювалась іскрами і Антонія, який, здавалося, ніби бився з видимими істотами і молився проти них».
Одного разу святий Антоній вирішив провести ніч на самоті у великій печері. Юрба демонів спустилась і напала на нього. «Ворог не міг його терпіти, бо боявся, що скоро пустеля перетвориться на місто аскетів. Однієї ночі він зайшов у печеру, де на нього чекала величезна кількість демонів, і вони мучили його аж поки святий безмовний не міг встати з землі. Антоній, запевняв, що страждання було настільки великими, що ні один людський удар ніколи б не зміг викликати таку муку».
Наступного дня друг, який збирався принести їжу, знайшов його і заніс у найближче село. Тієї ж ночі, однак, як тільки Антоній прийшов до тями, то попросив свого друга, завести його назад у печеру. Після того як друг знову його там замкнув, Антоній крикнув: «Ось я тут, я Антоній; я не тікаю від ваших ударів. Навіть якщо ви ще більше мене мучитимете, ніщо не зможе відділити мене від любові Христа».
Демони повернулися, за словами Святого Атаназія, ось що відбулося далі:
«Вночі вони підняли такий шум, що це місце, здавалося, потерпало від землетрусу. Демони наче розривали чотири стіни, проходячи крізь них у вигляді диких звірів і змій.
І відразу ж це місце наповнилось постатями левів, ведмедів, леопардів, биків, змій, гадюк, скорпіонів і вовків. І кожен діяв відповідно до тієї форми, якої набув: лев ревів з наміром кинутись на нього, бик, здавалося, хотів взяти його на роги, змія повзала, не торкаючись його, і вовк кидався на нього, але щось постійно стримувало його. Тож лють всіх цих образів разом з їхнім ревом була жахливою.
Антоній, побитий та поранений, потерпав від фізичних катувань ще жорстокіших за це, він лежав там без страху, з пильною душею. Він стогнав від фізичних страждань, але розум його залишалися напоготові та ніби глузуючи, казав: «Якщо б у вас була хоч якась сила, то було б достатньо, тільки одного з вас. Але Господь зробив вас безсилими, тому ви намагаєтесь злякати мене своєю кількістю. Те що ви набуваєте форм тварин позбавлених розуму, – це ознака вашої слабкості.
З великою мужністю він додав: «Якщо у вас є хоч якась сила, якщо у вас є хоч якась влада наді мною, не зволікайте, нападайте! Але якщо ви не можете, чому марно стараєтесь? Віра в нашого Господа – це наша печать і стіни оборони».
Після багатьох спроб, вони скреготали зубами, бо починали розуміти, що вони сміялися над собою, а не над Антонієм.
Але Господь навіть у цей час не забував про боротьбу Антонія і приходив йому на допомогу. Коли Антоній підняв свій погляд, то побачив, що стелі ніби не стало, і промінь світла впав на нього. А демони раптово зникли, тіло відразу ж перестало боліти, приміщення знову стало суцільним.
Антоній відчув, що Господь допоміг йому, і зітхнув із полегшенням; звільнений від болю, він питав у видінні, яке побачив: «Де ти був? Чому не з’явився на початку , щоб покласти кінець моїм стражданням?». У відповідь він почув: «Антонію, я був там! Але чекав, щоб подивитись, як ти борешся через те, що ти пручався і не дав себе перемогти, я завжди буду тобі допомагати, я зроблю так, що твоє ім’я будуть згадувати всюди. «Почувши ці слова, Антоній встав і почав молитися. Він був такий радий, що відчув у собі ще більше сили, ніж раніше. У той час йому було близько тридцяти п’яти років».
Святий отець Піо: «Ці демони не перестають мене бити»
Святий Піо народився в кінці ХІХ ст., і коли він помер у 1968 році, то вже був відомим і шанованим у всьому світі. Святий священик, чудотворець зі стигматами. Але навіть на св. отця Піо регулярно нападали демони.
За словами отця Габріеля Аморта, екзорциста Ватикану, справжніми ворогами Отця Піо були демони, котрі робили на нього засідки.
Велику і постійну боротьбу Отець Піо впродовж життя вів проти ворогів Бога і людських душ, демонів, які намагалися захопити його душу. З дитинства св. Піо бачив неймовірні небесні видіння, але також страждав від демонічних атак.
Отець Аморт пояснює, що диявол з’являвся йому у вигляді чорної бридкої кішки, або іншої огидної тварини, з очевидним наміром його залякати. Часом демони з’являлися у вигляді молодих голих жінок, які виконували непристойні танці, щоб піддати спокусі чистоту молодого священика. Проте Отець Піо відчував найбільшу небезпеку тоді, коли диявол намагався обдурити його, набуваючи вигляду одного з його настоятелів (його провінційного настоятеля або його духівника), або ж вигляду Господа, Богородиці чи святого Франциска.
Ця тактика диявола набувати вигляду когось доброго і святого була особливою проблемою. Як Піо розпізнавав видіння?
Перш за все він звертав увагу на відчуття, які його супроводжували. Коли з’являлась Марія чи Господь його супроводжував трепет і почуття миру, коли видіння закінчувалось. Коли йшлось про демона, котрий видавав себе за святого, у нього негайно виникало відчуття радості та захоплення, яке різко змінювалось муками сумління і відчуттям смутку.
Іноді сатана атакував св. Піо і фізично. Він сам описував це у листі до свого духівника, кажучи, що демони не зупиняються, б’ють його і кидають його з ліжка, розриваючи сорочку, але зараз він цього більше не боїться, тому що він знає, що Ісус його любить, а також часто піднімає його і кладе назад до ліжка.
Якщо ми близькі з Господом, то не повинні мати ніяких страхів перед демонами.
Свята Джемма Галгані: «Їхні страшні кігті»
Свята Джемма Галгані була італійкою, котра мала неймовірний духовний досвід. У листі до священика вона написала:
«Два дні тому Ісус сказав мені після Святого Причастя: «Дитя моє, дуже скоро диявол розпочне проти тебе війну». Я чую ці слова постійно у своєму серці. Будь ласка, моліться за мене».
Вона швидко зрозуміла, що молитва це найкращий захист. У відповідь на це, сатана спричиняв їй сильні болі голови, щоб перешкодити її сну. Через це їй ставало все важче молитись, але вона була впертою і продовжувала.
«Скільки зусиль докладає цей негідник, щоб завадити моїй молитві! Вчора увечері він хотів убити мене, і він би це зробив, якщо б відразу ж не з’явився Ісус. Я була налякана; в голові переді мною стояв образ Христа, але я не могла вимовити його ім’я.
Часом, коли вона писала листи, диявол виривав їй з руки ручку, роздирав папір і витягав її з кімнати за волосся з такою силою, що у його бридких лапах залишалися жмути її волосся.
В одному із своїх листів вона описала ще один напад:
«Демон з’явився переді мною у вигляді товстого і височезного чоловіка, і він бив мене цілу ніч. Він казав: Для тебе більше немає надії на спасіння: ти в моїх руках. Я відповіла: Господь милосердний, і тому я нічого не боюся. Тоді він розлючено сказав, наносячи сильний удар по моїй голові: Будь проклята! І зник.
Я пішла до кімнати, щоб трохи відпочити, але там був він. І він знову став мене бити мотузкою з вузлами: він бив мене, тому що хотів, щоб я його слухалась, так він вчив мене робити зло. Я сказала «ні», і він бив мене з більшою силою. Він так часто бив моєю головою об підлогу. У якийсь момент мені спало на думку покликати Святого Отця нашого Ісуса (ось так це дороге дитя увізвало до Вічного Бога Отця); Я крикнула: Святий Отче, заради дорогоцінної крові Ісуса, визволи мене.
Я не знаю, що сталося; цей диявол сильно мене вдарив, витягнув мене з ліжка, він бив мене головою об підлогу, я відчувала такий біль, що втратила свідомість і залишилась лежати на землі, поки не прийшла до тями, що сталось зовсім не скоро. Але завдяки Ісусу!»
Джемма зберігала свою віру в Ісуса, вона навіть використовувала гумор проти диявола. Якось вона написала священику:
«Якби Ви бачили, як він тікав із такою потворною гримасою на лиці, ви б теж розсміялись, він такий бридкий! Але Ісус сказав мені не боятись його!»
Святий Іван Марія Віанней: «Це все через те, що я можу навертати душі до доброго Господа»
Святий Іван Марія Віанней жив у Франції у ХІХ ст. Його поважають як священика за його святу роботу, і він сам став Покровителем священиків. Також він часто боровся зі злом.
Одного разу його сестра провела ніч в його будинку поруч з парафіяльною церквою. Жінка прокинулася, коли почула дивні звуки, ніби від легеньких ударів по стіні та столу, і пішла до брата. В той час він сповідав людей уже дуже довго. І він їй пояснив:
“О, дитя моє, ти не повинна боятися. Це всього лиш сатана. Він не може тобі нашкодити. Правда, він мучить мене різними способами. Іноді він хапає мене за ноги і тягне мене по кімнаті. Це тому, що я можу навертати душі до доброго Бога.
Ще одного разу, коли святий сповідав у парафіяльній церкві, хтось повідомив йому, що його спальня горить. Яка була його відповідь? «Сатана дуже роздратований. Йому не вдалося спіймати птаха, чию клітку він підпалив, це хороший знак. Багато грішників прийдуть сьогодні».
Свята Тереза Авільська: «Він наставив роги на священика, коли той відправляв Святу Літургію»
Свята Тереза Авільська жила у XVI ст., походила з Іспанії. Сьогодні її шанують як Вчителя Церкви, через її неймовірні видіння духовного життя. У своїх молитвах і медитаціях, вона регулярно контактувала з дияволом.
Вона описувала: «У нього огидний вигляд, його рот був жахливий. Його тіло, здавалося, вийшло з великого полум’я». Одного разу вона побачила «очима душі двох жахливих демонів, які, здавалося, тримали свої роги на шиї священика під час того, як він відправляв Святу Літургію». Однак навіть у неї такі візуальні прояви були рідкісними. Вона писала: «Я майже ніколи не бачила його в тілесному вигляді. Я часто бачила його без будь-якої форми, як, наприклад, у тому видінні, яке я описувала, коли я не бачила його форми, але відчувала його присутність».
Її зброєю проти цих сил зла була молитва, покора і свячена вода, як показав її досвід, це особливо ефективна зброя.
переклад Олеся Сербан
