Я бачу наступне: Марія – дівчина, їй років щонайбільше п’ятнадцять; вона в маленькій прямокутній дівочій кімнаті.Біля однієї з дощаних стін стоїть низьке, без побічнів, ліжко, покрите товстими покривалами чи килимами. Можна подумати, що вони розстелені на голій дошці чи підстилці з очерету, тому що вони лежать дуже плоско і без вигинів, як на наших ліжках.
На іншій довгій стіні – поличка з оливною лампою, сувоями пергаменту і дуже акуратно складеною ручною роботою. Діва сидить під стіною, що знаходиться навпроти відчинених дверей, які виходять в сад; вони заслонені завісою, яка колишеться від вітру.
Вона пряде білий, м’який, як шовк, льон. Її маленькі руки, лише трохи біліші від льону, вправно крутять веретено. Прекрасне молоде личко злегка нахилене. Воно посміхається.
У будиночку і в саду тихо. Глибокий мир лежить як на образі Марії, так і на її оточенні. Мир і порядок. Все чисте і ретельно складене, а помешкання скромне на вигляд і в облаштуванні майже голе, як келія, але має в собі щось строге і царственне завдяки сліпучій чистоті і ретельності, з якими заслано ліжко, складені сувої книг, лампа і бронзовий глечик з букетом квітучих гілок, гілок з персика чи груші, я цього не знаю, але напевно з фруктового дерева з біленькими, майже рожевими, квітковими пелюстками.
під стіною, що знаходиться навпроти відчинених дверей, які виходять в сад; вони заслонені завісою, яка колишеться від вітру.
Вона пряде білий, м’який, як шовк, льон. Її маленькі руки, лише трохи біліші від льону, вправно крутять веретено. Прекрасне молоде личко злегка нахилене. Воно посміхається.
У будиночку і в саду тихо. Глибокий мир лежить як на образі Марії, так і на її оточенні. Мир і порядок. Все чисте і ретельно складене, а помешкання скромне на вигляд і в облаштуванні майже голе, як келія, але має в собі щось строге і царственне завдяки сліпучій чистоті і ретельності, з якими заслано ліжко, складені сувої книг, лампа і бронзовий глечик з букетом квітучих гілок, гілок з персика чи груші, я цього не знаю, але напевно з фруктового дерева з біленькими, майже рожевими, квітковими пелюстками.
Марія починає тихо співати і потім злегка посилює голос. Вона не переходить до голосного співу. Але це вже голос, що звучить в кімнаті і передає відтінки душевного стану. Я не розумію слів, бо вони, очевидно, єврейські. Але слово Єгова, що часто повторюється, наводить на думку, що це повинна бути якась священна пісня, можливо, псалом. Можливо, Марія згадала наспіви в храмі. Це, напевне, приємні спогади, бо вона складає свої руки, які ще тримають веретено і нитку, на грудях, піднімає голову і притуляє її потилицею до стіни. Її лице рожевіє, а погляд блукає в приємних думках: зблискують сльози, але її очі не заплющуються, а стають ще більшими. Ці очі одночасно блистять і посміхаються думці, яка відволікла її від всього оточуючого. Обличчя Марії, що набрало рожевого кольору, обрамлене косами, які викладені на голові короною, схоже на розкішну квітку.
Спів переходить в молитву: “Найвищий володарю і Боже, не зволікай далі послати свого слугу, щоб він приніс на землю мир! Відкрий час милості і зроби діву плідною і чистою для приходу твого помазаника! Отче, святий Отче, дозволь твоїй служниці пожертвувати своїм життям для цієї мети! Дай мені померти лише тоді, коли я побачу світло і справедливість на землі і дізнаюся, що відкуплення відбулось!
О, святий Отче, пошли землі надію пророків! Пошли твоїй служниці Відкупителя! Хай в час, коли мій день підійде до кінця, для мене відкриється рай, бо його ворота вже будуть відкриті помазаником для всіх, хто надіявся на Тебе! Прийди, прийди, о Божий Духу! Прийди, о князю миру!..”
Марія заглибилась у свою молитву.
Завіса починає сильніше тріпотіти, наче хтось хоче відсунути її в сторону.
І глянь: світло біле, як зі сріблом змішаний блиск перлин, освітило злегка жовтуваті стіни, оживило кольорові речі, одухотворило піднесене лице Марії. В цьому світлі, не відсуваючи завіси, входить в дім таємниця. Над порогом витає в глибокому поклоні Архангел, неначе стіна, що відділяє кімнату від зовнішнього світу.
Він прийняв з необхідності вигляд людини: але все ж він є чимось неземним. З якої плоті витворено це чудове сяюче обличчя? З якої матерії створив його Бог, щоб воно зробило явними почуття Діви?
Тільки Бог є господарем цієї матерії і може використати її в такий досконалий спосіб.
Тут і обличчя, і тіло, очі, рот, волосся, руки такі ж, як у нас. Але все це прозоре. Це світло, що прийняло забарвлення тіла, очей, волосся, губ; світло, що рухається і посміхається, що дивиться і говорить.
“Вітаю тебе, Маріє, сповнена благодаті!”
Голос звучить приємною мелодією, наче дзенькіт перлин, кинутих на коштовний метал.
Марія здригається і опускає очі. Вона ще більше злякалась, коли побачила цю сяючу постать недалеко від себе на колінах, зі схрещеними на грудях руками, з виразом безмежної поваги в очах.
Марія встає, притуляється до стіни і то блідне, то червоніє, її обличчя виражає страх і замішання. Несвідомо вона притискає руки до грудей і ховає їх під широкими рукавами, вона відхилилась, ніби хоче якомога далі сховати своє тіло.
“Ні, не лякайся! Господь з тобою! Ти благословенна між жінками”.
Але Марія все ще боїться. Звідки прийшла ця незвичайна істота? Чи це післанець Бога, чи лукавого?
“Ні, не лякайся, Маріє! – повторює Архангел – Я Гавриїл, ангел Господній; мій Господь післав мене до тебе. Не бійся, бо ти знайшла ласку в Бога! І зараз ти зачнеш в своєму лоні; ти народиш сина і даси йому ім’я Ісус; цей стане великим і Сином Божим назветься. І Бог, Господь, дасть йому трон Давида, його батька, і він буде панувати вічно над домом Якова, і його царству не буде кінця. Збагни, о свята Діво, возлюблена Бога, його благословенна дочко, покликана, щоб стати матір’ю його сина, якого ти народиш!”
“Як це може статися, якщо я не знаю чоловіка? Очевидно, Господь Бог не хоче прийняти жертву його служниці і не хоче, щоб я залишилась дівою з любові до нього?”
“Ти станеш матір’ю без посередництва чоловіка, Маріє; ти вічна Діва, Божа Свята. Святий Дух зійде на тебе і тінь Всевишнього осінить тебе. Тому і назветься святим той, що народиться з тебе і є Сином Божим. Все може Господь, наш Бог. Єлизавета неплідна, а в старечому віці зачала сина, що буде пророком твого сина і підготує йому прихід. Господь зняв з неї безчестя, і згадка про неї залишиться серед народів, і її ім’я буде пов’язане з твоїм іменем, як і ім’я її дитини з ім’ям твоєї, і до кінця днів народи будуть благословляти вас через милість Божу, що зійшла на вас, і особливо на тебе. Єлизавета зараз на шостому місяці і її вагітність їй в радість, яка стане ще більшою, коли вона довідається про твою радість.
У Бога немає нічого неможливого. Маріє, сповнена благодаті! Що я повинен сказати моєму Господеві? Не сумнівайся ні в жодному разі! Він піклуватиметься тобою, якщо ти довіришся йому. Світ, Небо і Всевишній чекають на твоє слово”.
Тепер Марія теж схрестила руки на грудях, глибоко вклонилась і каже: “Поглянь на слугиню Господню! Нехай станеться по твоєму слову!”
Ангел просіяв, сповнений радості. Він схиляється в поклоні, бо, очевидно, побачив обличчя Бога над Дівою, що смиренно схилилась; потім зникає, не зачепивши завіси.
