Головна › Форуми › Християнський форум › Святе Письмо (Біблія) › Вивчаємо історію людства і його майбутнє
- This topic has 2 відповіді, 1 учасник, and was last updated 10 років, 10 місяців тому by Віктор Іванович Онищак.
-
АвторЗаписи
-
Віктор Іванович ОнищакУчасник
Вивчаємо історію людства і його майбутнє
Сучасні безбожні історики придумали правило: історія вчить, що вона нічого не вчить. І та історія, яку вони вивчають і пропагують, дійсно нічого не вчить, бо це не історія, а людська видумка. Історія, описана в Біблії, має іншу силу і дію. Так, євреї, за розповідь правдивої історії, вкаменували диякона Степана, апостола Павла. Правда, апостол Павло тоді вижив, це євреї подумали, що він мертвий. Господь каже, що, без знання історії, людина не може набути правдиві знання, а, значить, не може мати віру.
Підручник історії кожен може зробити собі сам. Для цього потрібна Біблія і 6м міліметрового паперу, якщо зробити масштаб 1рік/1міліметр. Якщо робити масштаб 2 роки в одному міліметрі, то паперу потрібно 3м. Папір може бути любий, але міліметровий зручніше, а дрібніший масштаб не позволить зробити багато виписок на полях. Посередині паперу провести вісь координати часу, розбити її на відрізки по 10-20 років, оцифрувати кожні 100 років по наростаючій.
Початок координат – створення Адама. «І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив». Відкладаємо на осі координат 130 років і так кожний раз аж до потопу. По обидві сторони осі координат виписуємо події, Божі постанови і повчання, все, що для нас буде важливим і потрібним.
Після потопу, до переселення Ізраїля до Єгипту, хронологія подій дається таким самим чином. А дальше Господь розказує скільки часу євреї були в Єгипті, скільки тривала епоха суддів, скільки і який цар царював, коли, які пророки і чого навчали, і так аж до вигнання Ізраїля, дата якого збереглася. Збереглася дата відновлення Божого храму в Єрусалимі. Дальше Господь розказує, які покоління жили до народження Христового.
Написано, що після воскресіння і вознесіння Господнього, через 1290 днів на землі знову буде встановлена «гидота спустошення», яка була за днів Ноя, за днів Лота. Як рахувати ці 1290 днів не сказано, але явно, що не в прямому смислі, а скоріше всього – день за рік і, необхідно розуміти, що «гидота спустошення» вже встановлена. Як і тоді, люди проводили богослужіння, приносили жертви, мали своїх священиків, пророків, вчителів, свої свята, так і цього разу будуть робити. Але тепер Господь каже, що для Своїх послушних людей Він створить нову землю і нове небо, і забере їх туди, де буде «оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними!». Для тих людей наступить Боже Царство, а та земля, на якій ми живемо і небо над нами, разом із всіма непослушними людьми, з початком дня Божого гніву, отримають кари страшні і нечувані, а в кінці будуть «розрушені і спалені».
Забирати на нову землю Господь буде не «нас», а кожного окремо: «і візьму вас із роду по два, а з міста по одному». Апостоли вчать, як поводитися нам тепер, щоби бути отими «з роду по два , а з міста по одному».
В Біблійній історії наявна похибка, бо написано, що Адам мав 130 років і породив сина. Скільки він мав тоді місяців і днів, – невідомо, а це є похибка. За всі покоління це може бути десятки років. Всі бажаючі, за теорією ймовірностей, можуть обчислити максимальне значення похибки, але потреби в цьому немає, бо це є несуттєво. Є і інші несуттєві похибки.
Таким чином, всю нашу історію Господь подав нам у Своєму Писанні і вся вона налічує зараз не мільярди років, не мільйони років, а біля 6000 років: 1600 років до потопу, близько 2490 років від потопу до народження Ісуса Христа та 2014 років нової ери. Не знаючи Божої історії, прийти до віри і до Його спасіння неможливо, але коли її розказувати іншим, як розказували диякон Степан або апостол Павло, то люди за це не похвалять, бо Степана і Павла євреї вкаменували. Якщо Господь позволить, то розберемо конкретно події в історії і Божі повчання при них.Віктор Іванович ОнищакУчасникОсь що для мене виявилося важливим в старозавітній історії.
В Раю Адам провів, ймовірніше всього, 100-120 років, бо всі події, які відбулися з ним до народження сина, відбулися в Раю. Із Раю Господь вигнав Адама з Євою за те, що вони захотіли самі визначати, що із того, що вони роблять, буде для них добрим, а що – поганим, захотіли пізнати добро і зло, не питаючись у Бога.
Адам спілкувався із Богом більше часу, ніж Мойсей, а це може бути свідченням того, що він і більше навчився. Але, як би там не було, Адам знав, що Господь від свого задуму відносно людей не відмовився і для того, щоби цей задум здійснити, людині потрібно відбути покарання, виправити свою поведінку (стати слухняними Богу) і повернутися до Раю, щоби продовжити навчання у Бога. Зараз ми не кажемо, «шукайте Раю», а кажемо «шукайте Божого Царства», бо нова земля, яку Господь створить для Своїх людей, буде кращою за попередній Рай, але Господь буде навчати всіх достойних Царства так, як і навчав Адама в Раю.
Адам це знав і навчав цього своїх дітей, внуків, правнуків,… Можна акцентувати, що навчав не дуже добре, бо Каїн вбив свого брата Авеля. А подальші покоління Адама, в додачу до цього, ще й не хотіли слухати і його. Як це відбувалося невідомо, але сьомий від Адама, Енох, був пророком Божим. Він написав книгу, про яку згадували апостоли Христові. Значить Господь бачив, що нащадки не слухали Адама, бо посилав пророка. А якщо були книги, були жертвоприношення, то були священики і богослужіння.
Через 50 років по смерті Адама народився Ной, який пережив потоп, а батько Ноя, Ламех, народився при житті Адама і міг бачити його ще 111 років.
В 1598, а грубо можна рахувати у 1600 році прийшов потоп. Якщо взяти до уваги дату народження і дату смерті батька і діда Ноя, то можна стверджувати, що вони, їх брати і сестри, їх діти,.. загинули в потопі. Коли Ной будував ковчег кілька років, вони глузували з нього, називали його поганими словами, крутили пальцями біля скроні. Це, якщо судити по реакції сучасних людей, бо до потопу люди також служили Богу, приносили Йому жертви, відбували богослужіння, всі рахували себе побожними, але тоді вони не знали, що таке є дощ, бо дощів до потопу не було і умови життя тоді були зовсім іншими.
Ной за Божим словом будував ковчег, а по сучасному – великий корабель довжиною 150м далеко від моря, на суші. Ні способу доправити корабель до моря не було, ні якимось відомим чином використати його в тому місці, де він будувався, не було можливості. Ной говорив про якийсь потоп, але того ніхто і не хотів слухати, бо всі рахували, що то є нісенітниця і всі священики того дотримувалися.
А коли прийшов потоп, то, напевно, що всі просили: синок, внучок, братику відчини, бо ми тонемо! Ной не відчинив ковчег тому, що Бог не дозволив, а Ной, на відміну від інших, був послушний. Апостол Петро назвав потоп прообразом хрищення.
Таким чином, до потопу у людей був свідок Раю, який навчався у Бога, – їх батько, Адам. Була писемність, були розвинуті технології, бо сам Ной збудував такого великого і складного корабля, який і у наш час побудувати трудно, був календар, були пророки, священики і богослужіння. Але все це не вберегло людей від розбещення і безбожності, за що Господь засудив всіх на смерть. Бог при потопі другий раз прокляв землю. Прокляв, означає значно змінив на гірше. В Старому Заповіті Господь каже, що коли одна кара не навчить вас, то Він збільшить її у сім разів. Можливо і у цих випадках було так же.
Із Ноєм Господь склав заповіт. До потопу Господь нічого не каже про заповіт, а Ноєві, зразу по закінченні потопу, дає заповіт. Якщо люди виконають всі вимоги заповіту, то Господь їх поверне у Боже Царство. Хто не виконає, той сам себе засудив на смерть.
Недовго потомки Ноя дотримувалися Божого заповіту. В 1730 році вони взялися за будову Вавилонської вежі при живому їхньому батькові – Ноєві! Пройшло 130 років після потопу, а вони вже збунтувалися проти Бога. Хоч Господь обіцяв більше не знищувати все живе на землі потопом, людство захотіло самостійно гарантувати собі безпеку від цього. Вавилонська вежа мала бути тою гарантією.
Господь розділив людство на народи, дав їм різні мови, щоби вони не розуміли один одного, не копіювали один одного, щоби жили розрізнено, а, також, розділив землю на континенти. Який тоді був землетрус невідомо, але написано, що земля була розділена за часів Пелега (Фалека), а це – якраз той час. Не мільйони, не сотні мільйонів років нас розділяють від того поділу землі на континенти, а Господь каже, що це було за днів Пелега, який народився в 1703 році і прожив 239 років.
В 1890 році народився Авраам, а Ной помер через 55 років, після народження Авраама. Господь вивів Авраама із Уру халдейського, щоби він жив окремо від свого народу, бо, якщо він проживав би із своїм народом, то зіпсувся би так само, як той народ. А на прикладі єврейського народу Господь показує всім іншим народам, як люди відвертаються від свого Бога і починають служити демонам диявола.
В 1990 році Господь знищив Содом і Гомору. Для Авраама Господь розказав, за яким принципом він судить: «…якщо Я знайду в місті Содомі п’ятдесят праведників, то ради них прощу всій місцевості,.. Він сказав не знищу і ради десяти.» Так буде і в останні дні: коли на землі залишиться ще десять праведників, то Господь не почне дня Свого гніву і не буде нищити землю, а як їх не стане, почнеться день Божого гніву.
Це може стосуватися і кожної місцевості. Там, де не залишилося праведників, будуть землетруси, і війни, і голодомори, і страшні стихійні лиха, як було у Содомі і Гоморі.
В 2180 році Яків переселився у Єгипет, де його потомки служили демонам разом з єгиптянами, де вони відчули всі трудності життя «національної меншини» без Бога і Його опіки. Мойсей народився у 2530 році, а в 2610 році євреї вийшли із Єгипту.
Господь звелів євреям винищити сім народів Палестини, всіх, від немовляти до найстаршого діда, щоби і сліду за ними не залишилося, бо інакше, вони навчили би євреїв робити ті гидоти, які робили самі. Господь чекав 430 років, коли виповнився гріх цих народів, а тоді наказав винищити їх. Отих 430 років євреї пробули у Єгипті. Господь знає, що жодний народ на землі з плином часу не виправляється, а псується і, при тому, у них кількість храмів і церков збільшується.
З цього часу і до 3010 року Ізраїлем правили судді. Першим суддею був Мойсей, а останнім, дванадцятим – Самуїл. Написано, що у час, коли євреї дотримувалися Божих законів і постанов, вони жили в мирі і достатку, маючи все з надлишком, втішаючись вирощуванням і вихованням дітей. А коли євреї переймали звичаї, традиції, обряди сусідніх народів, то Господь віддавав їх у неволю до тих народів.
В неволі, «в голоді і холоді» євреї згадували про Бога, відчували, як погано без Нього, каялися, просили змилостивитися і визволити їх з неволі. Господь змилосерджувався, настановляв їм суддю, через якого визволяв народ із неволі.
Тоді, коли євреї на волі обжилися, наростили свій жир і запаси, то знову заводили звичаї сусідніх народів. Господь знову віддавав їх у неволю. Євреї знову у неволі каялися, просили змилуватися і визволити. Господь визволяв. Так було багато разів, доки євреї не захотіли вибрати собі царя, «як всі народи».
Кожний, хто всі війни і події за датами, у хронологічному порядку, викладе на папері, отримає правдиву історію єврейського (Божого) народу, як у підручнику. Але в Біблії Господь дає оцінку діям царя і народу, вказує їхні гріхи і кару за них. Ця історія дається нам для навчання, щоби ми не повторювали їх помилок і не загинули так, як вони. Описати все це у статті на форумі неможливо, бо буде дуже великий обсяг інформації із Біблії. Та й завдання кожного Христового учня, дослідити це самому, щоби принести Богу плід. Правда, історичні дати подані у різних книгах Біблії, при описуванні різних подій, а тому треба добре пропотіти, щоби їх віднайти і розкласти по порядку. А все це ми отримали через кару: «В поті чола свого будеш їсти хліб».
Епоха царів в Ізраїлі продовжувалася до 3390 року, а Юду цар Навуходоносор завоював пізніше, через 113 років.
Цар Давид судив Ізраїль з 3042 року по 3082 рік, а Соломон змінив батька на престолі і написав, що для людей все що вони роблять, є новим, а Господь відновлює вже те, що колись було. Тобто, Господь знає наперед, що будуть робити люди і як вони будуть робити, бо Він вже це бачив. Виходить, що історія життя Ізраїльського народу нагадує життя людства до потопу і перед вигнанням у неволю, Ізраїль робив так само, як люди перед потопом. А ми, християни, робимо так, як євреї робили до їхнього вигнання у неволю, до народження нашого Спасителя. Але по відношенню до Ісуса Христа християни роблять гірше за евреїв, бо євреї не зрозуміли, що Ісус був Христом і тому Його не послухали і вбили. Християни знають, що Ісус є Христос, знають, що Йому зробили євреї, але і тепер Його не слухають: не знають Його заповідей, законів, постанов і їх не виконують.
Варто порівняти довготу життя людей при управлінні суддів і царів, кількість воєн, пошестей, хвороб, щоби переконатися, наскільки краще народу жилося при управлінні суддів .
В епоху царів Господь багато разів посилав до народу і царів пророків, які призивали повернутися до управління суддів, як було на початку, повернутися до Божих законів і заповідей, бо царі встановили свої закони і порядки, а через це народ бідує. Отих суддів, які були на початку, Господь обіцяв повернути, обіцяв послати Спасителя і відродити Своє Царство (яке було при суддях), обіцяв дати Новий Заповіт, обіцяв повернути «Свій народ», Свою Церкву на Обіцяну землю у Боже Царство. Все, що говорили пророки, записано у їхніх книгах. Одних пророків євреї вбили, других – побили і посадили у в’язницю, третіх – вигнали із своєї землі. І у 3493 році вавилонський цар Навуходоносор перший раз завоював Єрусалим, другий раз через 11років а третій раз – у 3509 році.
В 3560 році вийшов указ про повернення євреїв в Єрусалим для відбудови Божого храму. Його будівництво було закінчено в 3660 році. Але євреї продовжували традиції своїх прадідів: служили Господу і ідолам, святкували все, на що вистачало грошей, ради грошей женилися на чужоземках і їхні діти не знали єврейської мови, Божий Закон не вивчали,.. Написано, що першими в споневіренні були керівники народу і священики. При управлінні суддів, суддя народу був і первосвящеником, з ним розмовляв Господь і давав йому Свої заповіді і постанови. А царі, за виключенням царя Давида, не були пророками, Бога не чули і вони підкорили собі священиків повністю і, навіть, суддя Самуїл казав, що він боїться царя Саула, якого помазував на царство. Господь відкинув Ізраїль від Свого лиця і він знову втратив свою державність. Хоч патріоти пробували відстоювати її проти волі Божої, але з того нічого не вийшло.
В 4090 році прийшов Спаситель, щоби відродити Боже Царство і Він його відродив. Він поставив суддями Своїх апостолів і тепер збирає Своє Царство у «місці Свого відпочинку», згідно із Новим Заповітом.
З цього моменту люди чомусь розділяють літочислення, кажуть, що так зручніше. Господь попереджував, що хід історії ніхто із людей змінити не може, а зміна літочислення не може захистити від Божого гніву, як і зміна календаря.
Таким чином, історія Старого Заповіту для нас дається Богом із описом дат, подій, діяння учасників подій, їх оцінкою і карою за порушення Божого заповіту. Але жодний із істориків Божого навчання не використовує. Вони описують події за людськими переданнями, при цьому путають дати, не показують Божої оцінки подій, не показують до чого це веде, не вказують на Божі кари, які отримали учасники подій. Людське тлумачення історії для всіх є і привичним, і подобається, і його захищають, а Боже – залишається невідомим.Віктор Іванович ОнищакУчасникА тепер найцікавіше. Новітня історія, що описана в Біблії. Це не дати воєн і Папських Соборів у Римі, не їхні результати і домовленості, не дати створення нових християнських конфесій, релігій, нових церковних догм і канонів, нових свят і традицій, інквізиції і хрестових походів, а це історія встановлення «гидоти спустошення». (Для кого важливими є ті події, які наведені вище, той може нанести їх на своєму графіку і це буде етапами встановлення оцієї «гидоти». В інтернеті для цього є достатньо інформації. Якщо когось цікавлять причини тих великих бід, які пережив український народ, а у нас були і великі спустошливі війни, і голод був не один раз, і пошесті холери, тифу і інших хворіб, ми 1000 років не мали своєї державності, то це подано в Божій історії народу Ізраїля. Там Господь конкретно розказує за яку провину, яку кару Він наклав і якої реакції від народу на цю кару Він хотів. Наш народ був покараний Богом за такі самі провини. Як відреагував Ізраїль на Божі покарання, і що за це він отримав, є описано в Біблії, а як відреагував наш народ і що за це він отримав – ви знаєте).
В історії поданій Богом мова йде про встановлення такої гидоти, яка була перед потопом, яка була у Содомі і Гоморі перед їх знищенням, майже така була у Ізраїлі перед його вигнанням із Палестини і коли розіп’яли Ісуса Христа. Це є важливим по тій причині, що «гидота спустошення» є передумовою другого приходу Ісуса Христа, закінчення життя людства в такому вимірі, який був дотепер.
Ні священики, ні керівники народу, ні народ цього не зрозуміли при Старому Заповіті і не хочуть зрозуміти зараз, що не Єрусалимські первосвященики за часів земного життя Ісуса Христа, не Папа Римський, не московський Кирило, не Мартін Лютер, не інші засновники конфесій та релігій збирають Божу Церкву, а це робить Сам Ісус Христос. А тому кожному своїм життям і потрібно догодити не названим особам, а Господу. Догодити їм і Господу одночасно – неможливо.
«Сам буду пасти отару Свою», «І візьму вас із роду по два, а з міста по одному», «Щасливі, хто від сьогодні помирає у Христі», бо вони ввійдуть до «місця Його відпочинку». Про місце Божого відпочинку навчав Господь через пророка Ісаю і апостола Павла. У людини в її житті не може бути іншої мети, крім «Уввійти до місця Божого відпочинку» для продовження життя, бо туди проходять не за своїми заслугами і посадами, а проходять тільки ті, кого візьме Ісус Христос.
Коли Мойсей передавав народу Божий заповіт, він наказував: «Не додавайте до того, що я вам кажу, і не віднімайте від того», а коли апостол Іван закінчував Святе Писання книгою «Об’явлення», то записав: «Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій, а коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій». Апостол Павло, учитель поган, тобто, нас з вами, з цього приводу пише: «Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, – нехай буде проклятий. Як ми перше казали, і тепер знов кажу: коли хто вам не те благовістить, що ви прийняли, – нехай буде проклятий».
Тобто, придумувати нові терміни, яких немає у Писанні, нові догми, нові вчення, нові свята, створювати конфесії, змінювати Божу науку, заповіді, постанови, категорично заборонено карою смерті і незалежно, чи це буде робити Віктор Іванович Онищак, чи всіма вами признаний святий. За це буде кара смерті не у земному житті, а людина помре для Божого Царства. А ті, хто слухає фальшивих святих, будуть покарані «мечем, голодом і моровицею». Про це написано чорним по білому у Біблії.
Через пророка Даниїла Господь сказав, що через 1290 днів, після Його воскресіння і вознесіння до Отця, на землі буде встановлена «гидота спустошення» і, що щасливі ті, хто буде жити через 1335 днів. Коли Своїм учням-апостолам Господь розказував про признаки Його другого приходу на землю, серед них Він згадував і пророцтво Даниїла.
Апостол Петро вчив, що для Бога один день, як для людей тисяча років. Апостол Іван писав, що настала остання година, навіть не останній день, а остання година. Є і інші повчання. Таким чином, якщо порівняти час встановлення «гидоти спустошення» до потопу, після потопу, яка була встановлена перед винищенням Содоми і Гомори, то можна справедливо вважати, що 1290 днів це буде 1290 років. Вважати, а не стверджувати. Встановлення гидоти спустошення це не закінчений акт, як прийняття Конституції. А після того, як гидота спустошення встановлена, вона продовжує поглиблюватися.
Боятися треба не того, чи ми правильно встановили цю дату, а того, що гидота спустошення встановлена і, що вона всіх затягує в «пропасть», бо ні Ноя, ні Лота зараз вже не буде і від покарання Божого ніхто не сховається.
Гидота спустошення була започаткована тим, що люди «відставляли» в сторону Божі закони і постанови, а замість них почали запроваджувати свої закони, постанови, укази, свята. Ще, у час апостола Івана, Господь звертався до семи азійських Церков і вказував їм, що вони відхилилися від Його науки і вимагав виправитися. Апостол Павло писав, що після його відходу, в Церкву ввійдуть «вовки люті», які будуть перекручувати Божу науку, казати неправду, лиш би мати побільше «парафіян», побільше доходу. Він вже, навіть, вказував імена тих учнів, які почали це робити. Отакі і стали засновниками конфесій.
А ще, писав апостол Павло, що в Божому домі засяде беззаконник (антихрист) і буде видавати себе за Бога, нестися понад усе, зване Богом і святощами. Люди будуть пихаті, грошолюбні, чванливі, ліниві, сварливі. Вони здорової науки не будуть триматися, а настановлять собі вчителів, щоб їхні вуха влещували. Вони весь час будуть говорити про Боже слово, але його так і не зрозуміють. Зараз, у галичанських селах, при одному Богові, одній вірі, вже налічується до десятка християнських конфесій, це не кажучи про міста.
Пізніше, по смерті апостолів, до поширення гидоти спустошення долучилися винахідники і вчителі церковних догм, канонів, адже у Писанні цього немає і апостоли про це не вчили. Так появилася догма про перворідний гріх, святу Трійцю і всі решта. А у 362 році нашої ери, Римський імператор, який не був християнином, видав указ про перенесення святкування суботи на неділю, на день народження божества сонця, якого він вшановував. У той час християнська церква ще не набула великого визнання, бо до цього часу вона була гонимою. Це гоніння церкви почалося після смерті диякона Степана.
Папа Римський, щоби бути у добрих стосунках з імператором, на папському соборі затвердив і для християн перенесення святкування суботи на неділю. Господь казав, що по тому, як ми святимо суботу, Він судить, чи визнаємо ми Його за свого Бога, чи ні. Ті, хто визнає Господа своїм Богом, не могли перенести святкування суботи на неділю, бо це означає відмову від Господа. Вже після того, для свого оправдання, «мудрі і світлі голови «святих» придумали, що християни святкують не день народження божества сонця, а день воскресіння Христа і на російській мові він так і називається – «воскресениє». Правда в тому, що бачимо.
Господь повчав, що розділений у собі, дім, місто, царство не встоїть, а запустіє і загине. Апостольська Церква, розділена на конфесії, загинула, переродилася на антихристів, про яких Господь казав: «Тоді, як хто скаже до вас: «Ото, Христос тут» (що Господь є у православних, у протестантів, у католиків,..) чи «Отам» (у свідків Єгови, у сектантів,..), – не йміть віри. Бо постануть христи неправдиві, і не правдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда (як чуда у протестантів із лікуванням, у православних – сходження вогню на Пасху в Єрусалимі), що звели б, коли б можна, і вибраних.»
Результатом того появлення багатьох конфесій стало те, що кожна конфесія має свої канони і вченя, які її відрізняють від інших конфесій, а через це вони вимушені перекручувати Боже слово. А сучасні християни, в тому числі і свідки Єгови, вивчають вчення своїх конфесій, замість Божої науки і ворогують між собою, бо їхні вчення є різні. Якби вони вивчали Божу науку, яка є одна для всіх, то не було би ворожнечі між ними.
Тепер слово про те, чому нас у пророцтві Даниїла (ті, хто буде жити через 1335днів) названо щасливими. Ми, в порівнянні, з нашими неграмотними предками, щасливі тим, що всі є грамотні і всім нам зараз доступна Біблія. Ми маємо що їсти і у що одітися, поки між нами ще є праведники. Ніякі священики, ніякі проповідники не зможуть ввести в оману того, хто шукає дорогу до Божого Царства і покладається на Господа, на Його слово, хто все досліджує по Біблії і це виконує. Адже таким чином у останні дні буде проповідувана Євангелія Божого Царства: «кожний сам по своїй Бібліі, з молитвою до Господа про розуміння Його слова». Не антихристи же будуть проповідувати правильне вчення Христове?
Правда, апстол Павло писав, що і в той час, деякі діячі Євангелію проповідували не щиро, задля користи і що він тішився тому, що Євангелія все ж проповідується. Бо у той час поряд із такими проповідниками, були і правдиві проповідники і кожний міг долучитися до правдивої науки. А тепер, перед другим приходом Господа, правдивих конфесій нема і нема навчання правдивої Божої науки. Немає законності в державі і немає її в конфесіях. Тож все зроблено так, щоби людей до Бога, до Його заповідей і постанов, не допустити.
Останні часи на землі будуть дуже важкі, а початок дня Божого гніву буде страшний. Пророк Єзекіїль записав таке: „Третина твоя помре від моровиці й загине від голоду серед тебе, а третина попадає від меча в твоїх околицях, а третину розпорошу на всі вітри, і витягну за ними меча!.. Той, хто далекий, помре від моровиці, а хто близький – впаде від меча, а хто залишиться та буде врятований – помре від голоду. І так Я викінчу Свою лютість на них!”
Після отих слів, до всіх живучих в Україні, аж криком кричати хочеться, бо воно вже стоїть на нашому порозі. Те, про що Господь казав, що це «початок мук породільних», вже прийшло до нас. Порівняйте те, що є навколо нас, із тим, що Господь назвав як передумову Його другого приходу і переконаєтеся, що все вже збулося. Повернення до попереднього мирного, розміреного життя, вже не буде. Зараз в Україні одні хочуть нового Президента, другі – новий уряд, треті – федерації і ще багато чого. Вони кажуть, що Бог має кожному із них допомогти, запевнити виконання їхніх бажань, бо вони за це моляться. Виходить так, що не українці зобов’язані служити Богу і виконувати всі Його побажання, а Бог має виконати побажання українців, бо вони всі моляться.
І ніхто не каже, що ми у Божій руці, як глина в руці ганчаря. Як ганчар може викинути глину, яка для нього виявилася непридатною, так і Бог може викинути тих, хто не знає і не виконує Його заповіту. Тож найпершим має бути повернення до Божого Закону, до Божої правди і справедливості, а всі закони Верховної Ради, постанови, укази необхідно визнати за непотрібні, якщо хочемо ще цього разу уникнути кари Божого гніву.
За щось подібне до теперішнього, 100 років тому, українці отримали громадянську війну, голодомор, репресії, виселення в Приморський край, в Сибір, в Казахстан, а після них – другу світову війну. Цю біль нинішнє покоління молодих людей не пережило, не розуміє і тому воно таке нагле, і так ретиво біжить до біди, хоче силою зробити те, що вони бажають.
Пророк Осія закликав щоб шукали правди, шукали смирення, щоб молилися, то тоді може будуть сховані від Божого гніву ті, хто послушний Йому. А всім іншим ніхто не позаздрить і не поспівчуває.
Звичайно, кожний народ свою історію покидання Бога проходив у свій час, із своїми особливостями. На історії Свого народу Господь показує людству, як Він змагався за нього, які чудеса Він творив, щоб цей народ повірив і навернувся до свого Творця, свого Господаря, до вічного життя, миру, радості і щастя. Господь не пошкодував навіть Сина Свого Однонародженого, віддав Його на наругу, на знущання, на смерть у людському тілі. Але Ізраїль не оцінив цього, не повірив, не захотів покласти надію на Бога і залишився у своєму гріху. Таким самим чином будуть робити всі народи до другого приходу Ісуса Христа.
Перед самим другим приходом Ісуса Христа, коли праведників залишаться одиниці, на землю прийдуть Його Анголи і непомітно заберуть тих одиноких праведників із землі, як колись забрали Лота праведного із Содому перед його знищенням. А тоді розпочнеться день Божого гніву. Написано «день», але при ньому тільки скорпіонами Бог буде мучити людей 5 місяців. І це невідомо в якому обчисленні.
Апостол Іван описав в книзі «Об’явлення» два звірі, які були на землі перед приходом Господа. В Біблійній мові, звір, це – група людей, яка в народі займає певне місце і виконує певні функції. Перший звір, який повстав із води, що його будуть мати всі народи землі, це – влада державна: депутати і чиновники, судді і прокурори, міліціонери і всі інші чини. Вони всі разом становлять отого звіра. Є описано, що і як вони будуть робити, що їм дано перемогти праведників, що цей звір змете третину зір і затьмить третину сонця (сучасні військові ядерних держав уявляють собі, що це таке).
І коли другий раз прийде Господь, цей звір буде живцем вкиненений в огняне озеро. Господь його вже засудив за те, що він робить, що він, своїм беззаконням, нікому не позволяє ввійти до Божого Царства, а тому все буде і справедливо, і по суду Божому.
Є описаний і другий звір, що вийшов із землі, що мав два роги, подібні до баранячих (Баранець – Ісус Христос). Отут особливо прошу, моліть Бога, щоби дав вам вірне розуміння Його слова і будьте дуже уважні при дослідженні цих текстів Писання. Бо цей звір не буде однаковим у всіх народів і його складовими частинами будуть дві великі сили: християни і мусульмани. Ось усе духовенство цих двох релігій назване беззаконником, фальшивим пророком, його число 666. Стільки буде конфесій і релігій наприкінці віку, – 666. Порівняйте їх з наявними зараз і будете знати, чи будуть ще нові православні, чи католицькі, чи протестантські конфесії, чи ні.
Якщо одні антихристи, вийшли із апостольської Церкви, називають себе християнськими релігіями, християнськими церквами і складають одну потугу у світі, один ріг баранячий, то другий ріг може складати лише мусульманство, яке також вийшло із Христової Церкви (пророк Мохамед почув всі Божі заповіді і постанови у єврейській синагозі в 600-х роках).
Є описано все, що зробить цей звір і він дасть знак антихриста кожному проживаючому на землі (не перший звір, не державна влада, а – другий звір). Написано, що хто знатиме і виконуватиме Божі заповіді і постанови, той отримає Божого знака на своє чоло і правицю, а хто дотримуватиметься конфесійного вчення, традицій, обрядів, святкувань, той отримає їхнього знака. Знак антихриста – належність до якоїсь конфесії, чи релігії. Цей звір із приходом Господа, також живцем буде вкинений в огняне озеро. Так написано, але у різних конфесіях трактують це по-своєму.
Ось оті звірі і те, що вони зробили, а зробили вони повне беззаконня (Божих законів ніхто не знає і не виконує, навколо кожного беззаконня і зло) і є тою гидотою спустошення, про яку писав пророк Даниїл. Кому не підходить, із якихось причин, таке трактування Біблійних звірів нехай його не приймає, вас ніхто не зове в нову християнську конфесію, а це є написане в Біблії. А якщо хто має інше трактування, прошу поділитися ним.
Для праведників буде створена нова земля і нове небо, де буде жити Бог з людьми, а сучасна земля буде спалена і знищена. Тисячу років у Божому Царстві Ісус Христос разом із 144000 суддів буде навчати і вдосконалювати всіх достойних називатися Божими Синами. Ось чому важливо стати учнем Христовим, яких при Старому Заповіті називали перворідними, бо інших у Божому Царстві, крім учнів, не буде. Написано, що всі будуть розуміти Божу науку, всі будуть виразно говорити і пояснювати, бо все це від Бога. Коли хто вдосконалиться до рівня суддів, того Господь передасть Отцеві, а коли передасть останнього, тоді підійде Сам, поклониться Йому і отримає нове Ім’я. Після цього Бог буде все і у всьому, а кожний із людей буде частинкою або учасником Бога. На цьому виповниться Божий задум щодо людини.
Господь сказав про Писання: «Наприкінці днів добре зрозумієте це все». Чому власне так? -Не пояснив, а може мені Бог не дав розуміння цього пояснення, а може тому, що зараз більше грамотних людей, які досліджують Біблію і немає монополії священиків на трактування Божого слова. Важливим є те, що нам дано знати більше, ніж нашим батькам, а якщо Бог продовжить дні на землі, то наші діти, наші внуки зможуть зрозуміти більше, ніж ми.
А коли мине тисяча років, із темниці буде випущений сатана, щоб зводив народи, які не ввійшли до Божого Царства, а залишились на землі. Буде їх останній бій із святими. З неба зійде вогонь і заб’є всіх, хто вийшов на війну із Божими святими. Буде суд безбожників і хто не був записаний у книзі життя, буде засуджений до огняного озера разом із сатаною, де вже будуть знаходитися вищевказані два звірі.
Із врахуванням всіх можливих похибок, можна сказати так, зараз закінчується шоста тисяча років. Сказати точно, коли закінчиться наша історія і розпочнеться день Божого гніву не зможе ніхто із людей, але те, що історія людства не має мільярдів і мільйонів років, це факт. Іншої вірної книги, крім Біблії не має. Другий прихід Господа вже близько (той признак, про який казав Ісус Христос – навколо Єрусалиму вже воюють всі народи, здійснився), а до Його приходу треба встигнути протиснутися до «місця Божого відпочинку», де відпочивають всі, вибрані Богом, до початку Божого Царства. Вузька та стежина і тісні ті ворота, що ведуть до Божого Царства і мало хто їх знаходить і широка дорога, яка веде у пропасть, і багато по ній ідуть. Не забувайте ці Господні слова і не тримайся більшості, і не робіть так, як всі, бо це є, за Господнім визначенням, «широка дорога». Господь дозволив кожному вибирати, що йому потрібно і ніхто із людей нехай тому не перешкоджає, якщо він не бажає собі більшої Божої кари. То, що має відбутися в Україні, відбудеться і ніхто того не відверне, але горе тому, хто до цього долучився, хто це провокував, хто це прискорював, хто до цього провадив, хто в це вмішався. Так написано в Біблії. -
АвторЗаписи