Книга пророка Єзекіїля є також дуже повчальною. Господь казав пророку: «…Я посилаю тебе до Ізраїлевих синів, до людей бунтівників, що бунтуються проти Мене. Вони та їхні батьки відпали від Мене аж до цього дня! А ці сини, що Я посилаю тебе до них, зухвалого обличчя та твердого серця. І ти скажеш до них: так говорить Господь! А вони чи послухаються, чи занехають,… І було на ньому (звої, про що мав пророкувати Єзекіїль) написано пісні плачу, стогін та горе…» (2; 3-4 і10) Господь знає, що євреї стали безбожниками, неслухняними і тому каже пророку, що він буде пророкувати їм про «плач, стогін та горе», що очікують їх за такі їхні чини.
А тому, що Ізраїль став «проти постанов Моїх більше від поганів, а проти устав Моїх – більше від тих країн, що навколо нього, бо права Мої вони відкинули, а устави Мої – не ходили вони ними… І зроблю на тобі те, чого Я не робив,… Тому серед тебе батьки будуть їсти синів, а сини будуть їсти батьків своїх, і виконаю над тобою присуди, і розпорошу ввесь останок твій на всі вітри!..» «І станеш ганьбою та посміховиськом, осторогою та остовпінням для народів,… то Я зламаю вам підпору хліба, – і пошлю на вас голод та злу звірину, і позбавлю тебе дітей, і моровиця та кров перейде серед тебе, і спроваджу на тебе меча. Я, Господь, оце говорив!» (5; 5-6 і 15-17). Тим Господь ще раз наголошує, що не потрібно Йому свят, обрядів, жертов, молитов,.. а Йому потрібне лише строге виконання Його заповідей і законів. Бо тоді і людям буде житися легко і добре, і до Божого Царства всі ввійдуть.
А щоби українці не слухали фальшивих священиків різних конфесій, які всім все прощають від Божого Імені, Господь ще раз підтверджує: «І око Моє над тобою не змилується, і милосердя не буду Я мати, бо дороги твої на тебе складу, а гидоти твої серед тебе залишаться, і – і пізнаєте ви, що Я – Господь, що карає!… Надходить той час, наближається день… Хто купує, нехай не радіє, а хто продає, хай не буде в жалобі, бо сунеться лютість на все многолюддя його!… Засурмлять у сурму та все приготують, – та не піде ніхто на війну, бо на все многолюддя його Моя лютість! На вулиці – меч, моровиця ж та голод – у домі, хто на полі – помре від меча, а хто в місті – зжере того голод та мор… І врятовані з них повтікають, і будуть на горах, немов голуби із долин, – всі будуть стогнати, кожен за гріх свій… Вони повикидають на вулицю срібло своє, і за ніщо їхнє золото стане, – їхнє срібло та золото їхнє не буде могти врятувати їх у день гніву Господнього, ним не наситять своєї душі й свого нутра не наповнять, бо їхня провина була перешкодою!… Загибель іде, й вони будуть шукати спокою – та не буде його… Прийде біда до біди, й буде звістка до звістки, і будуть шукати пророцтва в пророка, та згине Закон у священиків і рада – у старших…» (7; 9-19 і 25-26).
Всі українці бояться знака сатани, бо «кажуть», що хто його оримає, той загине. Але Господь каже інакше, Господь каже, що загине той, хто не матиме Божого знака. За те, щоби отримати Божого знака на чоло своє та на правицю свою, змагатися треба, а не шарахатися від цифрового паспорта, чи ідентифікаційного коду: «І закликав Він чоловіка, одягненого в льняне, що писарський каламар був при стегнах його. І сказав Господь до нього: «Перейди серединою міста, серединою Єрусалиму, і зроби знака на чолах людей, що зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами, що робляться в його середині». А до інших Він сказав при мені: «Ходіть за ним у місті, і вбивайте; нехай ваше око не має милосердя, і ви не змилуєтеся! Старого, юнака, і дівчину, і дітей та жінок позабивайте дощенту, а до кожної людини, що на ній цей знак, не підійдете; а зачнете від Моєї святині»…» (9; 3-7).
Залишені для життя люди не просто так, щоби їх взяти до Божого Царства, а Господь каже: «А нечислених з них людей збережу від меча, від голоду та від зарази, щоб вони оповідали про свої гидоти серед народів, куди поприходять…» (12; 16). Оповідали, що Господь винищив народ за те, що не виконували Його заповіту, а не оповідали про свята, традиції, обряди, про те, що і коли повинно бути на столі… Тому і запалився великий Божий гнів на фальшивих пророків, священиків, які довели народ до винищення.
Попереджує Господь і про те, що Він не давав права на землі нікому, щоби вони були посередниками і вирішували долю інших людей: ні Папі Римському, ні Варфоломію, ні Кирилу, ні будь-кому найбільшблаженнішому. Як колись Ной не зміг врятувати і взяти на свій ковчег тата і маму, братів і сестер, дідусів і бабусь,.. так і тепер, ніхто нікого не порятує. «Сину людський, коли згрішить проти Мене земля, споневірюючи, то Я простягну Свою руку на неї, і зламаю їй хлібну підпору, і пошлю на неї голод,… Або коли б Я моровицю послав до цієї землі, і вилив би на неї Свою лютість у крові, щоб вигубити з неї людину й скотину, а Ной, Даниїл та Йов були б серед неї, – як живий Я, – говорить Господь Бог, – ані сина, ані дочки не врятували б вони! Вони в своїй справедливості врятують тільки свою власну душу.» (14; 13-22). І такі справедливі люди на землі є завжди, тільки вони нікого не цікавлять і їх ніхто не бачить.
А ще, через цього пророка Господь каже, кого Він візьме до Свого царства: «А чоловік, коли він справедливий, і робить право і справедливість, на горах жертвенного не їсть, і очей своїх не зводить до божків Ізраїлевого дому, і жінки свого ближнього не занечищує, а до жінки в часі її нечистоти не наближується, і нікого не тисне, боржникові заставу його конче звертає, грабунку не чинить, хліб свій дає голодному, а голого покриває одежею, на лихву не дає, від кривди відвертає руку свою, чинить правдивий суд поміж чололвіком та чоловіком, уставами Моїми ходить, а прав Моїх дотримує, щоб чинити правду, – справедливий такий конче буде жити, говорить Господь Бог! А як породить він сина насильника, що кров проливає, і робить хоч тільки одне з того, чого… (робити не можна), …- він мусить конче померти, кров його буде на ньому!» (гл. 18) (Божки Ізраїлевого дому для України на сьогоднішній день, це – Христи католицькі і православні, протестантські і свідків Єгови та ін., які закривають від людей єдиного, правдивого Ісуса Христа із Його заповітом і наукою).
Дальше Господь каже: «І дав їм заповіді Свої, і познайомив їх з постановами Моїми, щоби додержуючи їх людина жила ними. І також дав Я їм Свої суботи, щоб були вони знаком поміж Мною та між ними, щоб пізнати, що Я Господь, що освячує їх». (20; 11-12). (Євреї зберегли святковим днем суботу, а християни, рішенням Папського собору в 325 році, перенесли святковий день із суботи на неділю, на день народження божества сонця, якому поклонявся Римський імператор.
Але і про євреїв Господь каже, що Він ввів їх на Обіцяну землю лише ради того, щоби інші народи не подумали, що у Бога забракло сил зробити це. Бо євреї Божий заповіт не виконували, Бога не слухали і заслужили бути знищеними у пустині).
При тому Господь попереджує: «…як судився Я з вашими батьками на пустині єгипетського краю, так буду судитися з вами,.. І проведу вас під палицею, і введу вас у зв’язок заповіту. І повибиваю з вас бунтівників та тих, що грішать проти Мене, повипроваджую їх з краю їхнього пробування, і до Ізраїлевої землі (Божого Царства) вже не ввійдуть вони!» (20; 35-40). Але і цього попередження не послухають, не будуть слухати Божого заповіту до самого кінця, аж прийде така звістка, що – «…і кожне серце розтане, і всякі руки ослабнуть, і погасне всякий дух, і всі коліна зайдуться водою! Оце прийде та станеться, каже Господь Бог!.. Меч, меч відкритий на різанину, блискучий, щоб блищав, як та блискавка, – для тебе бачили обманні видіння, пророкували для тебе неправду, – щоб посадити на його шию недостойних злочинців, яких день прийде в час кари кінцевої».(21; 11-12, 34).
І дальше все майже дослівно про Україну: «Ось… князі, кожен за раменом своїм, були в тебе, щоб кров проливати. Батька та матір у тебе легковажать, чужинцеві роблять утиск серед тебе, сироту та вдову пригнічують у тебе. Моїми святощами (заповідями, законами, постановами) ти погорджуєш, а суботи Мої зневажаєш (святкуєш неділю). У тебе є наклепники, щоб кров проливати, і на пагірках їдять у тебе, розпусту чинять серед тебе… Підкуп беруть у тебе, щоб кров проливати, лихву та відсотка береш ти й ошукуєш утиском ближніх своїх. А Мене ти забуваєш, говорить Господь Бог…» (22; 6-12).
В 23-й главі Господь показує походження образів і фугур у храмі. Він порівнює ті церкви, ті храми, тих людей, які ставлять хрести, фігури, образи і кланяються перед ними, цілують їх, із поведінкою зрадливої, розбещеної жінки, яка за гроші надає послуги всім бажаючим. І попереджує, що кара за це буде немилосердною: від кого переймаєте це, ті і будуть вашими поневолювачами. «І зроблять з тобою в ненависті, і візьмуть здобуток твій, і поставлять тебе нагою та голою, і буде відкрита нагота перелюбу твого, і розпуста твоя та твій блуд…» Християни, навчені до образів, хрестів, розп’ять, до цілування рук святих отців, будуть обурюватися на тих, хто таке каже. Але нехай вони спочатку почитають те, що каже Ісус Христос, вияснять це, потім ще й подумають про свою долю у Бога, а тоді будуть казати.
А ще Господь вчить, щоби не тішилися бідою, покаранням сусідів. Бо той гнів, що Бог вилив на сусідів, може закінчиися і тоді Бог буде карати вас. Адже колись кожний народ мав щось погане своє. А тепер кожний народ зібрав все погане із всього світу і напонений огидою по самі вінця.
«Коли Я скажу справедливому: Буде конче він жити, а він надіявся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде згадана, і за кривду свою, що зробив, він помре! А коли Я скажу до несправедливого: Конче помреш ти, а він навернеться від свого гріха, і робитиме право та справедливість: заставу поверне, несправедливий грабунок відшкодує, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре! Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому згадані, – право та справедливість робив він, конче буде він жити!» (33; 13-16).
Звісно, що це лише невелика частина із науки, закладеної в книзі. Але і вона свідчить про велику безбожність сучасного християнського духовенства, які навчають зовсім іншого. Народи західних держав, в своїй більшості, вже відвернулися від того духовенства, а українці лише до того йдуть.