„В поті свого лиця їстимеш хліб…”
Відомо, що Бог створив людей за Своїм образом і подобою, як Своїх спадкоємців, синів і дочок, як Божих помічників у Його творінні, як царське священство. Отож, створив Бог людину, поселив у Раю і навчав, як батько. Навчання вимагає людської праці і, навіть, люди вважають навчання дуже важкою працею.
Сатана «пошкодував» людей, сказав їм, що вони і самі як боги і на досконалій землі будуть жити ще краще, коли попробують самі зробити те, чого у Бога ще не навчилися. Бо люди створені такими, що самі можуть оцінювати, добре для них буде оте зроблене самовільно, чи ні. Люди спокусилися і оте бажання, без навчання у Бога, самостійно визначати, що і як необхідно зробити щоби покращити своє становище, щоби забезпечити себе на майбутнє всім необхідним, забезпечити свою старість,.. а то є пізнанням добра і зла, а то є перворідним гріхом, – назавжди ввійшло у плоть і кров людини.
Бог прокляв землю, вона перестала бути Раєм, а стала «в’язницею» для всіх людей, та й наклав першу кару на людину: „в поті свого лиця їстимеш хліб, аж поки вернешся в землю, бо з неї ти взятий.” І смерть запанувала над людиною, і до Раю людина потрапить знову лише через навчання і випробування.
Божа кара не вічна, не зі злості без наміру, а для навчання. Бо написано (Книга Левит гл.26, книга Поторення Закону гл.28) що коли люди зрозуміють свою провину, приймуть кару і свідомо понесуть її, то Бог змилується, згадає Свого заповіта з людьми, зніме кару і поблагословить.
Та коли люди і надалі будуть відкидати Божі закони, настанови і надалі будуть робити за своїм вподобанням, що гнівить Бога, то Він семикратно збільшить кару. А якщо і це не навчить людей, тоді знову семикратно Бог збільшить кару і так аж до тієї пори, коли люди зрозуміють і впокоряться, або будуть повністю знищенні голодом, війнами, моровицею. По тій причині на землі будуть війни, голодомори, пошесті хвороб, стихійні лиха страшні і нечувані, різні шкідники, бо все це спричинять самі люди, які позбавлені знання, через те, що відкинули Бога з Його наукою, які не несуть Божу кару „в поті свого лиця їстимеш хліб», як постановив Господь, а обкрадають, ошукують, обдурюють, утискають інших для власного збагачення.
Написано, що в останні дні диявол буде робити великі ознаки і чуда так, що, навіть, вогонь буде зводити із неба. А, значить, не потрібно дивуватися сучасним тимчасовим досягненням науки, техніки, економіки із ситим життям в Європі і Америці, бо все це передбачено було наперед і буде тривати недовго.
Коли людина перестає працювати в поті свого лиця, починає комбінувати, махлювати, ошукувати інших, розважатися, пити та гуляти, вона противиться Божій карі, Божій настанові, що є гріхом. Відомо, що цар Давид згрішив із Вірсавією тоді, коли облінився. Соломон у своїх приповістях записав, що від ліні у домі тече дах, від ліні нужда і голод стукають у двері. Зрештою, від ліні хочеться виграти мільйон, від ліні хочеться влади, чинів, слави. Тому і прислів’я записано, що не терпить земля дурня, коли він хліба наїсться, адже дурнями залишаються через лінь до навчання.
Але не хлібом єдиним живе людина, а ще й усяким словом Божим. Та спочатку народжується тілесне, а вже потім – духовне, а тому, спочатку дбають про тілесне, а вже пізніше про духовне. Хліб тілесний і хліб духовний мають певне співвідношення:
– шість днів працюй, а сьомий для Бога і відпочинку,
– десятину від заробленого віддаси на пошанування Бога свого, тобто, на виконання Його заповідей, допомоги бідним, нужденним, хворим, ув’язненим,
– поділишся із учителем своїм, у якого навчаєшся науки Божої, усім добром своїм.
В кінцевому результаті людині потрібний лише хліб духовний, бо приходить час і кожний полишає своє тіло, яке вже йому ніколи не знадобиться, а стати перед Богом зможе лише той, хто придбав хліб духовний. Бо, хто вміє і знає, йому Господь це зараховує як „має”. А хто має, тому додасться, хто ж не має, у того забереться і те, що має.
Духовний хліб все визначає, а тілесний – лише на означення, щоб через нього прийняти духовний хліб. Так, пророк Єлисей накормив досита у час голоду сто чоловік народу тим, що один чоловік приніс йому у своїй торбі, як хліб первоплоду, бо так сказав Господь: „Їжте і позоставте”. Ісус Христос нагодував одного разу п’ять тисяч чоловік народу, не рахуючи жінок і дітей, п’ятьма хлібами і двома рибами, а того, що залишилось, зібрали дванадцять кошів. Господь нагодував чотири тисячі чоловік народу сімома хлібами кількома рибками, а того, що залишилось, зібрали сім кошів.
Тому, хто прикладає зусилля і просить у Господа духовний хліб, тому Бог його дає, а окрім цього, Бог сприяє тій людині і у здобуванні тілесного хліба. Бо людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і Богопізнання, і радість, а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й громадити багатство, яке пізніше передадуть тому, хто добрий у Бога.
Даремно людина старається самостійно вирішувати свої проблеми, добувати хліб тілесний, не звертаючись до Творця і свого Господаря, коли земля і все, що на ній – Боже. „Даремно вам рано вставати, допізна сидіти, їсти хліб згорьований, Він і в спанні подасть другові Своєму!” – записав Давид у псалмі.
Євангелист Лука записав повчання Ісуса Христа: „І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться. Бо всього цього й люди світу оцього шукають. Отець же ваш знає, що того вам потрібно. Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!”
Євангелист Іван записав таке: „Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.” Через пророка Ісаю Господь промовляє, що за хліб духовний не треба платити, бо його отримують задармо всі, хто його просить і хто слухає слова Божого.
Багато про хліб духовний написав Соломон, мудрістю, даною від Бога: „Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?.. Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх робили мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи – й ось усе це марнота, та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного… Бо буває людина, що трудиться з мудрістю, зі знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому. Марнота й оце і зло велике!
Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога! Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!.. Багатство – то лихо болюче.”
Написано, що по тому, як людина святить суботу, Господь судить, чи визнає людина Його за свого Творця, свого Бога, чи ні. А по тому , як людина „в поті свого лиця” добуває свій хліб тілесний і духовний, Господь судить, чи надається людина до Божого Царства, чи ні.
Таким чином, перша Божа кара на людину «В поті свого чола їстимеш хліб свій» що накладена для навчання, більшістю сучасних людей не усвідомлена і, як наші пращури її порушували та гнівили Бога, так і ми продовжуємо робити, щоби не дати Господу приводу змилосердитися над нами і відмінити цю кару, а, згодом, і інші кари. Чи хворіє людина, чи ще якась біда у домі, ми не є навчені шукати у собі причину цього зла, а відразу біжимо до знайомих – помоліться за хворого, чи нужденного. Тож, чи може послухати таких Господь, Який казав, щоби ми спочатку зрозуміли за що накладена кара, свідомо і терпеливо понесли її, а тоді Бог згадає про Свій заповіт? Робімо так, щоби Господь знав про наші проблеми ще до того, як ми про них у Нього просимо.