Церква
Одні християни «ходять до Церкви», другі – «збирають Церкву» або «започатковують Церкву», треті – «будують або ремонтують Церкву». А у Святому Писанні сказано, що Отець Небесний дав Ісуса Христа за голову Церкви і Він Сам збудує Свою Церкву. І кожного разу під словом «Церква» розуміється щось інше. Побожну ж людину мало би цікавити лише те, що каже Господь, бо тільки Його слово веде до спасіння. Але про все по порядку.
Господь вибрав, із всього зіпсованого, поганського, тогочасного люду, одного праведного Авраама і обіцяв йому, якщо він буде дотримуватися Заповіту, розмножити його на великий Божий народ. Для його проживання Бог виділив найкращу землю, що тече молоком та медом. Пізніше, коли Ізраїль розмножився, покинув Божий Заповіт, Господь багато разів через Своїх пророків звертався до євреїв, щоби вони повернулися до Нього, до Його Заповіту, бо лише тоді, коли вони будуть виконувати Божі заповіді і закони, вони будуть Його народом, а Він – їхнім Богом. Не храми, не жертви, не пости потрібні Господу, а дотримування Його законів.
Відомо, що кожного святкового дня євреї скликали святі збори, на яких вони вивчали Божий Заповіт (Божий Закон), сповідалися, приносили Богу жертви і славили Його піснями. Оті «святі збори» слугували тому, щоби народ вивчав, знав і виконував Божий Заповіт, щоби він був Божим народом, а Бог – міг виконати Свою обітницю Ізраїльському народові. Дехто схильний називати «святі збори» церквою. Але це буде вірно лише у тому випадку, коли на збори прийдуть люди, які отримали Святого Духа, які є Божим храмом за Новим Заповітом. Коли ж збирається частина міста, чи село, люди, які не мають Святого Духа, то до Божої Церкви вони не мають жодного відношення.
В Біблії сказано однозначно, що Бог прагне мати «Свій народ», а не «святі збори». Більше того, через пророка Ісаю Він каже, що ніхто не вимагає від людей святкувати різні свята, збиратися в храмі, приносити жертви і кадило. Він змучився зносити це все. Ви дотримуйтеся Його слова, виконуйте Його заповіді і постанови і тоді Він зробить вас Своїми спадкоємцями (Своїм народом).
Отой «Божий народ» названий у Біблії ще й і Божою Церквою. При Старому Заповіті, навіть і після смерті, євреї не могли ввійти до Божої Церкви. Вони очікували на Спасителя, який допровадить їх туди (Тут мова не про Божих пророків, Авраама, Ісака, Якова). Тому і слово «Церква», у книгах Мойсея і пророків, не вживається.
Господь каже, що народи і окремі люди схильні відпадати від Нього. І це доводить історія людства. Щоби остаточно привернути їх до Себе, Отець Небесний не пожалів Свого Сина, Ісуса Христа, послав Його побути в людському тілі, перетерпіти всі спокуси і випробування сатани, аж до хресної смерті. Після Його смерті і воскресіння, Він воскресив всіх євреїв, які очікували Його в аду і перевів їх до «місця Свого відпочинку», туди, де за Новим Заповітом, збираються «всі померлі у Христі», щоби було «одно стадо і один Пастир». Ото є та правдива Христова Церква, яку вже ніхто, хто туди потрапив, не може покинути і ніхто його звідтіля вже не забере. В книзі «Об’явлення» ця Церква ще є названа Божим храмом, а коли всі учасники цієї Церкви навчаться і вдосконаляться до рівня Ісуса Христа, то вони будуть передані Отцеві і цей храм «розчиниться» в Бозі або все стане Богом. Зникне потреба в храмі.
Складніші справи для живучих на землі тепер. Ісус Христос пояснював апостолу Петру, що ті знання, які він має, він набув не своїм розумом і працею, а їх надав йому Отець Небесний Своїм Святим Духом. А кожний, хто отримав Святого Духа, хто став Божим храмом, той є скеля, на якій Господь збудує Свою Церкву, оту, яка є у «місці Його відпочинку».
Оце можна розуміти ще й таким чином: що всі, хто у час свого земного життя, отримали Святого Духа і зберегли його до свого останнього дня, після смерті, Господніми Анголами будуть забрані до місця Його відпочинку, де кожного зустрічає і приймає Ісус Христос. Він – голова Церкви, а вони всі разом складають Його тіло, а «кожний зосібна» – члени Церкви, брати між собою.
Апостол Павло в посланнях до різних Церков звертався до них такими словами: «…усім, хто знаходиться в Римі, улюбленим Божим, вибраним святим,..», «Божій Церкві, що в Коринті,..», «…до всіх святих у Христі Ісусі, що знаходяться в Филипах, з єпископами та дияконами,..» Тим він показує, що всіх, кого вибрав Господь, Він наділив Святим Духом, вони охрищені, вони є Божий храм і залічені до Його Церкви. Є такі люди в Римі, в Филипах, в Ефесі, і багатьох інших містах, а навіть, у окремих домах, бо є Церкви у місцевостях і є Церкви домашні.
Не всі члени Церкви є знайомі між собою і це видно з такого прикладу: коли пророк Ілля молив Бога забрати його духа, бо його життя стало нестерпним через те, що євреї повбивали всіх Божих пророків і всі побожні люди вимерли, а залишилися лише ті, хто чатує на його життя, то Божа відповідь говорить, що в Єрусалимі Господь залишив Собі сім тисяч імен, які не схилили своєї голови перед Ваалом. Пророк Ілля про них не знав і їх не бачив.
Необхідно пам’ятати Божі слова про те, що люди схильні відпадати від Нього і ті, хто зараз є охрищеним і зарахованим до Божої Церкви, можуть спокуситися і відпасти від неї. Тому і апостол Павло повчав, щоби ми пильнували свою душу, щоби не відпали від збору святих, (Христової Церкви), бо Христос не прийме другий раз покаяння, коли Його кожний розпинає у собі ще раз.
Таким чином, Христова Церква, це – Божий народ, зібрання всіх побожних людей, яких Він Собі вибрав. Христос вибрав, а не люди, не первосвященики, не апостоли. Апостоли Христові збирали до Божої Церкви тих людей, до сердець яких доторкнувся Господь і які це у Нього заслужили.
Є непохитна, незмінна Церква на третьому небі у місці Божого відпочинку і є тимчасові, земні Божі Церкви, серед живучих тепер, кожний член яких, після випробування, і «смерті у Христі», переходить у постійну, небесну Церкву. Про католицьку, православну, протестантську, греко-католицьку і інші церкви у Біблії ведеться окрема мова і вони названі Богом зовсім по-іншому. Кожний із нас повинен судити себе, чи може Господь за те, що я знаю із Божої науки і, що роблю, вибрати мене до Своєї Церкви, чи ні? Судити себе і виправлятися, звичайно.
Книги Біблії
1. Вихід 12,6; 19,5-6; 23,14-17; 33,14.
2. Левит гл.23.
3. Числа 15,15-16;16,1-3 і 16-17; гл.28-29.
4. Повторення Закону 16,16-17; 23,2-9; 31,10-13.
5. Перша Самуїлова 10,6-7; 12,6-25.
6. Перша Царів 8,53.
7. Друга Царів 17,9-23.
8. Ездри 9,1-2.
9. Неемії гл.8.
10. Псалми 32,12; 81,1-3; 88,8; 94,10-11.
11. Ісаї гл.1;14,1-4; 33,14-18.
12. Єремії 7,23; 12,8-11; 23,1-15; гл.31; 32,39; 44,4-6; 50,6-7; 51,6.
13. Єзекіїля 2,3; 11,16-24; 18,4-32; гл.34,36,37.
14. Осії гл.11.
15. Йоіла 2,15-18.
16. Михея гл.4.
17. Захарія 2,14-17; 8,7-8; 9,16-17.
18. Євангелія від Матвія 13,40-43; 16,17-19; 18,15-17; 18,18; 27,50-53.
19. Євангелія від Луки 19,11-27.
20. Євангелія від Івана 2,19; 6,65; 10,16; 12,32; 13,2-3.
21. Дії апостолів 12,5; 13,1; 11,27; 15,22-23 і 36-41; 16,5; 20,28.
22. Послання апостола Павла до: Римлян 1,1-7; 6,11;12,4-5.
23. Коринтян перше 1,1-3; 6,4; гл.12; 14,33-35; 16,19.
24. Коринтян друге 6,16-18; 8,18-24; 11,8.
25. Ефесян гл.1; 2,19-22; 3,5-7; 4,1-7.
26. Филип’ян 1,1-2 і 15-27; 4,15-16.
27. Солунян перше 2,14-16.
28. Солунян друге 1,1.
29. Євреїв 2,11-18; 6,4-6; 10,25; 12,22-29.
30. Об’явлення 1,20; гл.2-3; 21,1-5.