Святі люди
«І будьте для Мене святі, бо святий Я, Господь», – так каже Бог до Свого народу, Ізраїля, через Мойсея.
Перекладач Біблії на українську мову, Іван Огієнко значення слова «святі» пояснює таким чином: «Святий у посланнях апостола Павла – це той, хто вірує в Ісуса Христа, або належить до Церкви Його, взагалі – християнин»…
У сучасному земному житті до грона «святих» померлих священиків, монахів, інших визначних осіб, в католицькій конфесії, долучає своїм рішенням папа Римський, а у православній конфесії – Константинопольський патріарх. Зараз проводять канонізацію святим попереднього папу Римського Івана Павла другого і тепер до нього вже моляться і просять про допомогу.
У книзі «Буття» читаємо: «І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку був чинив». Тут слово «освятив» означає, що Бог виокремив чи відокремив, або відділив сьомий день від шести робочих днів і призначив його для Себе, бо шість днів Він працював для людей, щоби створити людину і умови проживання для неї, а сьомий – для самого Бога, Його відпочинку.
Згодом, людство розбестилося і Бог розгнівався на нього, «але Ной знайшов милість у Господніх очах» і Він освятив його для Себе. Все людство загинуло у потопі, а Ной залишився жити, бо його для себе вибрав Бог і він став святим, як сам Бог.
До народу Ізраїля Господь звелів промовити так: «Скажеш отак дому Якова, і звістиш синам Ізраїля: Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе. А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля – то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим»…
Іншим разом Бог каже: «Я – Господь, Бог ваш, що відділив вас від тих народів!.. І будьте для Мене святі, бо святий Я, Господь. І Я відділю вас від тих народів, щоб ви були Мої».
Тобто, Господь освятив Ізраїля, або відділив його від інших поганських, Йому не потрібних, народів, щоби Ізраїль був Божим народом, для потреби самого Бога. Спочатку Бог освятив сьомий день, потім освятив Ноя, а пізніше освятив Собі народ Ізраїля, при умові, що вони будуть дотримувати Його заповідей і законів, або Його заповіту. А якщо вони перестануть дотримуватися Божого заповіту, будуть робити так, як поганські народи, то вони перестануть бути святим народом.
А ще Бог постановив, що «всяка десятина з землі, з насіння землі, з плоду дерева, – Господеві воно, святощі для Господа!» Тут також, вибирати десятину найкращого із всього наявного, означає освячувати її, а той, хто вибирає Господнє із-поміж іншого, є священик, бо він освячує Господнє. Тому і Господь казав Ізраїлеві, що вони будуть для Нього «царством священиків та народом святим», бо їх Він наділив даром вибирати для Нього людей з-поміж всіх народів і судити їх.
Всі Божі євангелісти зазначили, що Ісус Христос у повчаннях говорив лише про Своїх учнів, а Своїм апостолам, наостанку, звелів іти і зробити Його учнями всі народи. Тут слово «святий» та «учень Христа» означає те саме, або всі учні Христові є святими.
Всім відомі слова Пилата до Ісуса Христа на суді: «…Твій народ та первосвященики мені Тебе видали…» Не святі видали Господа на суд, а безбожники і ними, в даному випадку, були, навіть, первосвященики.
Якщо порахувати скільки часу пройшло від помазання первосвященика Аарона до суду Ісуса Христа, а це – 1450 років, то за цей час первосвященики і священики із Божих слуг переродилися на Божих зрадників. А від цього суду до сьогодні пройшло майже 2000 років і лише можна здогадуватися на кого переродилися колишні учні Христових апостолів. Зараз вони називаються папами, архієреями, священиками, але треба розуміти, що переродилися вони не на учнів Христових і не на святих, хоч люди їх такими рахують.
Апостол Петро, навчаючи тогочасних євреїв, радив їм: «Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, – і дара Духа Святого ви приймите!» Коли апостоли і їхні учні охрищували бажаючих бути з Богом, то на них сходив Дух Святий, який освячував їх. Апостол Павло у своїх посланнях всіх, хто отримав Святого Духа, хто долучився до Христової Церкви, називає святими.
Тобто, святість людини визначається Святим Духом, хто отримав його, той є святий, а хто не отримав його від Бога, той не є святий. Коли учні апостолів охрищували бажаючих долучитися до Христової Церкви, то вони молилися за них, покладали на них свої руки і Дух Святий сходив на охрищуваних. Це всі бачили, бо разом із тим Святим Духом вони отримували дари розмовляти чужими мовами, оздоровляти інших, робити чуда та ін.. Сучасні папа Римський, московський Кирило, Константинопольський патріарх та інші з ними, такого, як Христові апостоли та їхні учні, вчинити не можуть, а, значить, і самі вони Святого Духа не мають, і нікого освятити вони не можуть. Апостол Павло повчав, що хто не має Духа Святого, той Христу не належить, той не є святий.
Святими люди народжуються, бо при народженні Святий Дух «просвічує кожного», а батьки, сучасні різні церкви, різні школи, своїм навчанням, зводять дітей і вони перестають бути святими. Бог пильнує кожного, посилає йому різні пригоди, випробування, щоби навчити і навернути його до святості. Дехто це розуміє і виправляється, а переважна більшість покладається на священиків, що вони їх виправдають, заступляться за них перед Богом і платить їм за це, як за іншу звичайну послугу і не розуміють, що Богові заплатити неможливо.
На землі святими не стають раз і назавжди. Апостол Павло повчав: «Бо покликав нас Бог не на нечистість, але на освячення… А сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало,… будьте й самі святі в усім вашім поводженні,.. Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця, аж поки говориться: «Сьогодні, як голос Його ви почуєте…»
Тобто, людина все своє життя змагається за те, щоби бути святим, щоби отримати нове життя на новій землі, щоби бути учасником Христа. А робити це потрібно за повчанням апостола Івана, таким чином: «Кожен, хто робить переступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці Його, той має і Отця, і Сина».
В «Об’явленнях», даних апостолу Івану, також записано, що на нашій землі безбожні люди розіб’ють святих, і переможуть їх, а тоді прийде день Божого гніву. А до того часу, кожному, рекомендовано так: «Неправедний – нехай чинить неправду ще, і поганий – нехай ще опоганюється. А праведний – нехай ще чинить правду, а святий – нехай ще освячується!»
Таким чином, освячувати – означає вибирати, із наявного і пригожого, найкраще для Бога. Той, хто освячує інших через навчання Божої науки, через проповідь Євангелії, є священик. Вибране для Бога є святе і вибрана для Бога людина – свята. Вибирає святих поміж людей Ісус Христос згідно до того, як вони вивчають Його науку і як вони діють. Святими були Божі пророки, Божі апостоли, Христові учні. Їх інакше ще називають Божими слугами, Божими рабами, Божими синами. А християни, мусульмани, буддисти і інші, згідно Біблії, до них не належать, але це вирішують не люди, а Господь. Молитися до «святих» є ідолопоклонством, звертанням до духів померлих, що гнівить Бога і, написано, що Він за це не помилує нікого.

Книги Біблії
1. Буття 1,26; 2,3; 6,5-8; 9,1-7; 12,1-3; 14,18-20; 25,21-23; 26,2-5; 28,13-15; 41,38-40.
2. Вихід 19,3-6 і 10-11.
3. Левит 10,3; 18,3-5 і 24-30; гл.21 і 25-26; 27,30.
4. Числа гл.3-4; 8,5-22; 11,18; 15,37-41; гл.16; 17,2-3; 18,1-7 і 26-30.
5. Повторення Закону 1,35-36; 4,7-8; 10,15; 13,1; 18,1-2; 23,2-4.
6. Ісуса Навина 22,1-6.
7. Перша Самуїлова 2,9; 10,6-7; 12,20-22; 16,5; 21,5.
8. Друга Самуїлова 7,25-29; 24,1.
9. Перша Царів 8,25-26; 9,1-9.
10. Друга Царів 12,6.
11. Перша Хронік 15,14; 17,7-15; 28,8; 29,15.
12. Друга Хронік 7,11-22; 36,14-17.
13. Неемії 1,8-9.
14. Йова 1,1 і 8; 5,1; 23,10-14; 42,7-8.
15. Псалми 4,4; 15,3; 26,4; 30,24; 33,10 і 16-18; 64,5; 68,35-37; 93,12-15; 139,13-14.
16. Ісаї 3,10-11; 6,11-13; 10,20-23; гл.24-25; 33,14-17; 40,2; гл.56; 57,1-2.
17. Єремії 1,5 і 19; 17,24-25; 24,6-7; 35,18-19; 45,4-5; 46,28; 51,19-24.
18. Єзекіїля 3,8-9 і 17; 6,8-10; 14,21-23; 20,1-33; 34,25-31; 35,5-6; 36,22-38; 38,16-23; 44,28; 45,1-6; 48,10-14.
19. Даниїла 1,9; 3,28; 7,22; 8,24; 11,28; гл.12.
20. Євангелія від Матвія 11,27-30; 12,47-50; 13,24-30 і 36-39; 18,18-20; 19,16-17; 22,14; 24,21-22; 25,31-46; 27,50-53.
21. Євангелія від Марка 1,17 і 38; 3,31-35; 8,34-38; 10,14-15; 12,26-27; 13,5-6.
22. Євангелія від Луки 1,5-6; 2,25; 4,1; 8,21; 14,16-27; 16,19-31; 18,9-14; 19,11-28; 21,36.
23. Євангелія від Івана 10,9; 12,25-26; 13,34-35; гл.14; 15,15-17; гл.17; 18,35.
24. Дії Апостолів 2,37-38; 9,10-14 і 32-36; 11,25-26; 14,21; 15,22-23; 18,27; 22,14-15.
25. Послання апостола Павла до: Римлян 1,1-7; 8,12-14 і 33; 9,16; 11,2-5; 16,1-2.
26. Перше Коринтян 1,1-2; 6,2-3; 7,14; 8,3; 12,13-31; 16,1.
27. Друге Коринтян 1,1-2 і 21-22; 13,5.
28. Ефесян 1,3-10; 2,19-22; 3,13-19; 4,11-15.
29. Филип’ян 1,1; 3,17.
30. Колосян (повністю).
31. Перше Солунян гл.4; 5,23.
32. Перше Тимофія гл.3 і 5.
33. Євреїв 3,1 і 14-15; 4,1.
34. Послання апостола Якова 5,10-11.
35. Послання апостола Петра: Перше 1,14-16 і 22-23.
36. Друге 3,11-12.
37. Послання апостола Івана: Перше 3,14; 5,1 і 18.
38. Друге 9.
39. Об’явлення 1,1; 2,18-27; 6,9-11; 7,13-17; 13,1-10; 14,1-5; 15,2; 19,9; 21,7 і 27; 22,11.