Свята
Одного вимагає Господь від людей, щоб слухалися Його голосу і виконували Його настанови. А, щоби люди мали можливість вивчити Божі заповіді, закони, постанови, Господь встановив для них свята. Свято – це вільний від всякої праці день, призначений для вивчення Божої науки і відпочинку. На кожне свято для людей є Божа настанова, тобто, є встановлений Богом час і порядок святкування. А головними із них Господь назвав такі:
Найбільше свято це – субота, день повного відпочинку, святі збори для Господа. Через пророка Єзекіїля Господь каже: „І також дав Я їм Свої суботи, щоб були вони знаком поміж Мною та поміж ними, щоб пізнати, що Я Господь, що освячує їх.” Господь – наш Творець, Батько і Господар, дав людям Свої суботи, щоби побачити, чи будуть люди визнавати Його таким, чи ні, чи будуть вивчати Його науку, чи ні.
Починається свято святими зборами. Описані два порядки проведення свят. Перший – коли юдеї прогрішилися Богу. Тоді у храмі (синагозі) зранку і до полудня читали Закон Божий. Один чоловік читав, а двоє – троє тлумачили людям прочитане, щоб всі розуміли однаково. Після цього сповідалися, складали подяку Богові, приносили жертви і йшли їсти та пити. При тому всі повинні були тішитися і веселитися, поділитися трапезою із тим, хто не мав або не зміг приготувати, бо Господь забезпечував Свій народ всім необхідним з надлишком.
Другий порядок – коли юдеї були з Богом, тоді у храмі чверть дня читали закон, чверть дня сповідалися і складали подяку Богові, а решту часу – пригощалися. Кожний чоловік зобов’язаний приходити перед Боже лице не менше трьох разів на рік, і приходити не з пустими руками, а з даром на пошанування Бога. До Божого храму, незалежно від місця проживання, юдеї приходили в Єрусалим.
Друге велике свято – Пасха. Першого місяця, чотирнадцятого числа під вечір юдеї готували Пасху на сім’ю, або на кілька сімей до спілки. Це залежало від кількості їдоків і спроможності господаря, але ніхто із бідних юдеїв, чи приходьків не міг залишитися без Пасхи, бо їх були зобов’язані забезпечити багаті юдеї. Це свято на означення того, що Бог із великими чудами і з великою силою визволив Ізраїль від єгипетського рабства і ввів їх до Обіцяної землі. На всі покоління і на всі віки Бог зобов’язав юдеїв (всіх побожних людей) святкувати це свято.
П’ятнадцятого дня і сім днів підряд, цього ж першого місяця – свято Опрісноків. Першого дня і восьмого дня – святі збори, жодної роботи не можна робити. Це свято на означення того, що євреї виходили з Єгипту в поспіху, не приготували продуктів на дорогу і пекли у дорозі опрісноки – палянички.
За Новим Заповітом наша Пасха – Ісус Христос. Він є жертвою, яка принесена за спасіння всього людства, а тому більше ніякої жертви для Бога приносити не потрібно. Але святкувати Пасху за Божою постановою, святкувати тиждень Опрісноків є обов’язком кожного, хто не хоче накликати на себе Божий гнів. Працювати той тиждень, крім першого і восьмого дня, можна і треба.
Наступне свято – свято первоплоду. Господь наказав, щоби першого снопа пшениці приносили до священика, щоб він поколихав його перед Господнім лицем і ви набули Його вподобання, щоб вам щастилося і велося, щоб Господь дав потрібну погоду на час жнив.
Через сім тижнів, від свята первоплоду – свято обжинків, П’ятидесятниця. Будуть святі збори і жодної роботи не можна робити.
Чергове свято – першого дня сьомого місяця, пам’ять сурмлення. На знак того, що Бог віддав найпотужніше царство в руки юдеїв, коли вони, за Господнім наказом, засурмили в сурми. Святі збори у цей день і повний спочинок.
Десятого дня цього ж місяця – день Очищення. Святі збори і повний спочинок.
Наступне свято починається п’ятнадцятого дня, того ж місяця – свято Кучок, яке святкується сім днів. Першого дня і восьмого дня святі збори, жодного заняття не будете робити, наріжете собі пальмових гілок і гілок інших декоративних дерев і кущів, поробите кучки і будете сидіти в кучках, – постановив Господь. Це свято на ознаку того, що, коли Ізраїль виходив із Єгипту, то Бог у пустині розсадив їх у кучки, щоб вони допомагали одне одному, підтримували одне одного, проявляли милість, любов, співчуття, навчалися одне у одного. Через пророка Захарія Господь повідомляє, що у Його Царстві буде святкуватися це свято Кучок, а хто не захоче святкувати, буде покараний, бо це свято – за Божою постановою.
Святкували юдеї і новомісяччя, але особливих настанов відносно цього свята не має.
Коли Господь наш, Ісус Христос, святкував Пасху, то при цьому дав нову заповідь. Він взяв хліб, поблагословив його, розламав і дав усім, щоб споживали його. Потім взяв чашу, поблагословив її і дав, щоб усі пили із неї. А тоді сказав, щоб учні Його це робили на спомин про нього, бо всі, хто так робить – смерть Його провіщають. Не воскресіння Христове, а смерть Христову!!! Хліб це – тіло Христове, Христове слово, а вино – кров Христова, Дух Христів, кров Нового Заповіту, що проливається за людей.
Описані у Святому Писані і інші свята, про яких Господь не казав, щоб їх святкувати. Так Ізраїлів цар Єровоам, якому Бог передав царство над десятьма племенами Ізраїля від Соломонового сина Рехав’ама, встановив свої храми і свято Опрісноків у наступному місяці п’ятнадцятого дня, яке у Юді святкували першого місяця. У Святому Писанні записано: „І стала та річ гріхом для Єровоамового дому, і на вигублення, і на винищення з – над поверхні землі.” Тобто, ніхто на землі не вправі змінювати, переносити, встановлювати свята, бо це є гріхом на винищення. А також, не можна таке свято святкувати.
У книзі „Естер”, яка подається у Біблії, але написана не пророком, подається порядок встановлення свята людьми. У Вавилонському царстві, через зухвалість єврея Мордехая, управитель Гаман видав наказ від імені царя, щоби п’ятнадцятого дня дванадцятого місяця винищити всіх євреїв на землі. Мордехай організував євреїв на молитву до Бога за спасіння народу. Господь заступився за Свій народ і на знак того, Мордехай встановив свято „Пурім”. Святкують його по сьогоднішній день, але то не є Боже свято, як і сама ця книга не є Божим словом.
Християни, у наш час, святкують щодня, хоч і не всі, бо церква, чи то католицька, чи то греко-католицька, чи то православна, чи то ще якась, щоденно вшановують якусь людську особу, якусь свою подію, але не святкують Божих свят наведених вище і не святкують так, як настановив Господь.
Про появу інших свят Господь попереджав через пророків, попереджав тому, що люди полюбили забаву і потіхи, і для встановлення свята шукають різні поводи, особливо тоді, коли мають на що святкувати: „Вони жертви кохають, ріжуть і м’ясо їдять, та Господь не вподобує їх… Та за многістю плоду свого він намножує жертівники (свята), за добрістю Краю свого бовванські стовпи прикрашає.”
Через пророка Амоса Бог попереджує, що настануть дні, коли вас гаками потягнуть до різних конфесій, щоб ви грішили з ними і святкували з ними їхні свята. Україну запровадив до християнства князь Володимир силою. Запровадив, а не охристив, бо охристити людину силою не можливо. Коли Господь дає Духа Свого Святого людині, вона, приймаючи Його, охрищується. Жодна людина не може заставити іншу прийняти Духа Божого, а тим більше, що невіруючим Господь Свого Духа не дає. І що таке людина проти Бога?
В Африці, Південній Америці, Азії таке „Володимирівське” хрещення відбувається і до тепер. Не проповідують Євангелію Божого Царства, не переконують, не стають зразком виконання Божих заповідей, зразком любові до Бога, а втягують людей до якоїсь конфесії через гуманітарну допомогу, чи інші види допомоги.
Через пророка Михея Господь каже, що загинув побожний чоловік на землі. Майже всі, або абсолютна більшість, роблять зло, до Бога не прислухаються, а шанують свої звичаї, традиції, обряди, чим гнівлять свого Бога.
Через пророка Єзекіїля Господь показує, що коли Він ввів юдеїв до Обіцяного Краю і коли вони там осіли, то вони шукали всякої нагоди аби лише святкувати забуваючи про Бога: „Коли Я ввів їх до Краю, що про нього прорікаючи, підносив Я свою руку дати його їм, то коли вони бачили всякий високий пагірок і всяке густе дерево, то приносили там свої жертви, і давали там свої дари, що гнівили Мене.”
Любимий Божий пророк Даниїл записав Господні слова про те, що на землі запанує цар, який „буде говорити слова проти Всевишнього… і буде думати позмінювати свята та права, і вони будуть віддані у його руку аж до одного часу, і часів, і половини часу… І на святиню прийде гидота спустошення, поки знищення і рішучий суд кари не виллється на спустошителя.”
Про святкування нами Божих свят Господь говорить з великим болем і жалем: „Бо Я милости хочу, а не жертви, і Богопізнання – більше від цілопалень.” Через пророка Йоіла Господь промовляє: „Верніться до Мене всім серцем своїм, і постом святим, і плачем та риданням! І деріть своє серце, а не свою одіж, і наверніться до Господа, вашого Бога, бо ласкавий Він, та милосердний, довготерпеливий та многомилостивий, і жалує за зло!”
Багато промовляв Господь через пророка Амоса: „Наверніться до Мене і живіть! І не звертайтесь до Бет – Елу, і до Гілгалу не приходьте, а через Беер – Шеву не переходьте, бо на вигнання Гілгал конче піде, і марнотою стане Бет – Ел (святі місця). Зненавидів Я, обридив Собі ваші свята, і не нюхаю жертов ваших зборів… Усунь же від Мене пісень своїх гук, і не почую Я рокоту гусел твоїх, і хай тече правосуддя немов та вода, а справедливість – як сильний потік!.. І оберну ваші свята в жалобу, а всі ваші пісні в голосіння, і на всі стегна спроваджу верету, а на всяку голову – лисину, і вчиню це немов та жалоба по одинакові, кінець же того, немов гіркий день!..
Ось дні настають, говорить Господь Бог, і голод пошлю Я на землю не голод на хліб. І не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова! І будуть ходити від моря до моря, і з півночі до сходу блукатимуть, щоб знайти слово Господа, та не знайдуть його!”
Отже, Божа настанова на свята – така ж, як і всі інші настанови. Виконувати її обов’язково, бо її ніхто не відміняв, хоч вона і була проголошена в Старому Заповіті. Всі старозавітні свята святкував Ісус Христос і Він їх не відмінив.
А наші нові свята – не від Бога вони, хоч і називаються християнськими. А тим більше, що Господь каже додати день до дня і припинити всяке святкування, бо день гніву Божого стоїть на нашому порозі. Ось-ось він почнеться!
Через пророка Софонію Бог каже, що Він витне з поверхні землі тих, хто не шукає Господа, і не звертається до Нього. То як же після того всього люди моляться до Миколая і Петра, до Івана і Степана, до Варвари і Папи Римського,.. щоби вони заступилися за них перед Богом?
Бог велить, щоб кожна людина зверталася тільки до Нього, бо Він – Батько, Він – Творець, Він – Вседержитель, Він – Господар, Він всім опікується і ніхто у Нього не забутий, і ніхто не позбавлений ласки і уваги. Господь не потребує ніяких заступників. А тому, навіщо Його гнівити ще й своїми святами?
У час Свого земного життя Ісус Христос навчав людей Божої науки і у будні. Тобто, коли хто відчуває, що він багато часу прожив без Бога і має потребу у вивченні Писання, то читати потрібно у кожну вільну хвилину не чекаючи свята.
В Біблії розрізняються два поняття: свято і гостина. Свято – день вільний від всякої праці, призначений для Бога і відпочинку. Всі свята встановив Господь.
Гостина – день радощів, день втіхи людини з нагоди якоїсь події: весілля, зустріч після довгої розлуки, закінчення трудної справи, віднайдення загубленого і таке інше. Гостину влаштовують собі люди за своєю спроможністю.
Змішувати ці поняття не можна, а тим більше, замінювати Боже свято гостиною.
Книги Біблії
1. Буття 6,11-12; 8,20; 9,21; 12,10; 13,18; 15,13; 24,54; 26,1 і 26-31; 40,20; 43,25; 45,6; 47,19.
2. Вихід 5,1-3; 7,16 і 26; 8,16; 9,1; 10,8-9; 12,1-20; 16,30; 18,12; 23,14-17; 31,12-18; 32,1-10; 34,21-23.
3. Левит 23,1-43.
4. Числа 10,10.
5. Повторення Закону 16,1-26; 27,6-7.
6. Суддів 14,10; 21,19-21.
7. Перша Самуїлова 2,12-16; 9,12-13; 20,5; 25,4 і 36.
8. Друга Самуїлова 6,18-19; 13,23-24.
9. Перша Царів 8,65-66; 12,29-33.
10. Друга Царів 8,1; 17,7-23 і 28-41, 21,2-12; 22,10-13; 23,21-23.
11. Перша Хронік 28,8.
12. Друга Хронік гл.30;36,14-16.
13. Ездри 3,4-6; 6,16-22.
14. Неемії гл.8 і 9.
15. Псалми 88,14-16.
16. Ісаї 1,12-16; 29,1; 56,4-6; 66,23.
17. Єремії 6,19-20; гл.7; 9,12-21; 17,21; 44,21-23.
18. Плач Єремії 1,3-4 і 18-20; 2,5-10 і 14.
19. Єзекіїля 20,13 і 27-28; гл.23; 24,21; 26,13; 39,17-20; 43,9; 44,23-24; 45,21 і 25; 46,3.
20. Даниїла 7,25.
21. Осії 1,2; 2,4-5 і 12-14; 4,15; 6,6-9; 8,11-13; 9,4-5; 10,1.
22. Йоіла 1,2 і 12-17.
23. Амоса 4,4-7; 5,21-24; 8,10.
24. Михея 6,6-8.
25. Наума 2,1.
26. Захарія 7,6; 8,19;14,16-21.
27. Євангелія від Матвія 9,35-38; 12,5; 15,7-9; 26,19-20 і 30.
28. Євангелія від Марка 1,21-22 і 29; 2,27; 3,2-5.
29. Євангелія від Луки 2,41-44; 4,16-21 і 31 і 44; 5,1 і 17-18; 6,6 і 17-26; 9,10-11; 21,37-38.
30. Євангелія від Івана 2,1-10 і 23; 54,16-17; 7,2-39; 8,1-2; 9,16; 10,22; 11,55-56; 12,1-15.
31. Дії Святих Апостолів 2,42; 5,42; 13,14-15 і 27; 15,21; 17,2-31; 18,4.
32. Послання до Колосян2,16-23.
33. Об’явлення 19,9.