Що робити?
Час від часу кожному приходиться вирішувати проблему: «Що робити?» Вирішують цю проблему науковці, філософи, керівники народу, священики, але роблять це незадовільно, бо проблема невирішена і повстає знову і знову. Моє покоління вивчало у школі книгу М. Чернишевського «Що робити?», але у тій книзі правдивої відповіді нема також, бо сьогодні про це говорять знову, а про цю книгу і згадки немає.
То невже може бути так, щоби якась людська проблема не була вирішена нашим Творцем, не була вирішена Богом? -Так не може бути. А тоді, чому ця проблема виникає у людей? -А тому, що люди не знають того, що Господь постановив, про що говорив і видумують своє вирішення цієї проблеми.
У свій час люди не хотіли слухати Господа і розіп’яли Його, а тепер також не хочуть слухати і тому придумують книги подібні до Чернишевського, вивчають їх у школі і вдома, а священики створюють «нові, більш правдиві християнські конфесії», організовують будову нових християнських храмів та зазивають до них людей, але, що робити, щоби кожний цю проблему вирішив для себе раз і на завжди, щоби кожний продовжив своє життя в Бозі, вони так і не знають.
Наука про навігацію повчає, що для того, щоби вияснити що робити, в якому напрямку іти, необхідно визничити те місце, той стан, в якому ми знаходимося, а після цього, визначити те місце, те становище, якого хочемо досягнути, а тоді буде видно чого нам не вистачає, і, що треба робити, і в якому напрямку іти.
Бог каже, що на початку Він створив Своїх Синів, а вже через них створив небо і землю, створив на землі Рай, створив людину, поселив її у Раю. Господь все це назвав «первопочином Свого творіння». Значить, людина створена для життя в Раю і Бог задумав використати її для подальшого Свого творіння.
Бог навчав Адама з Євою про все, що було у Раю і дозволив користуватися у всім, про що вони знали, без обмежень. Але про те, чого вони ще не знали, добре воно чи погане, чого ще не вивчили, звелів не дотикатися до того. Цим правилом грибники користуються і по сьогодні: не знаєш який це гриб – не бери і не рухай його.
Лукавий переконав Єву у тому, що вона сама може попробувати зробити те, чого не вивчала, і оцінити, добре воно буде для неї, чи ні. І від того вона не помре, – казав сатана. Отой гріх, коли людина не знає, що про це говорив Бог, але сама робить, як їй бажається, як їй хочеться і оцінює добре це для неї буде, чи ні – Єва запровадила і у наше життя, а через це люди стали непридатні для подальшого Божого творіння і Господь засудив їх. Бог знищив Рай, а землю зробив в’язницею для людей. І лише ті люди, які зрозуміють це, які покаються, свідомо понесуть кару за зроблений злочин, які виправляться (вивчать Божі закони і постанови, і будуть їх строго дотримуватися), будуть звільнені із тієї в’язниці та переведені у Рай на новій землі, яку Бог створив для Своїх людей. Там продовжиться все те, що Бог задумав від початку, а ця земля, на якій ми всі живемо, разом із тими, хто не хотів «виходити із в’язниці», із другим приходом Ісуса Христа, буде спалена і знищена.
Таким чином перед кожною людиною стоїть задача переходу із цієї землі на нову землю, яку Бог створив, щоби Він жив на ній разом із Своїми людьми. На цій сучасній землі ми є «тимчасові приходьки, які шукають свою батьківщину», а на новій землі – наша батьківщина, наше призначення, наше майбутнє, наше життя.
Як це зробити, щоби перейти із нашої землі на нову землю, Господь розказує у Своєму заповіті. Старий Заповіт люди виконати не змогли і не змогли вибратися із цієї в’язниці самостійно. А тому, в людському тілі, прийшов на землю Ісус Христос, який все виконав, все перепробував і перетерпів, щоби тепер Він зміг допомогти кожному індивідуально вийти на волю і, після звільнення, перепровадити ту людину на нову землю. Іншого шляху для спасіння людини немає. Тому Бог і казав, що коли вийдете і спочинете, «то сила вам буде в утишенні і сподіванні». Коли Ісус Христос зацарює, то і вас підніме до життя на новій землі.
Найкраще буде розглянути проблему «що робити?» в такому порядку: що звелів Бог людям робити у Старому Заповіті, що робити при Новому Заповіті і як це пояснює апостол Павло та інші апостоли, наші вчителі, поставлені Ісусом Христом. Все їхнє повчання є послідовним, логічним і природним для кожної людини, бо воно стосується Божого заповіту. Якщо людина робить все згідно із Божими заповідями, постановами, законами, то вона робить «добро», каже Господь. А якщо вона порушує Боже слово, то вона робить «зло» і вийти із в’язниці не зможе, бо якщо би її взяти до Божого Царства, то і там вона буде робити так, як зробили Адам і Єва, і як вона робить на цій землі. А цього Бог допустити не може, бо такі люди знищать все Його творіння та й на Нього самого замахнуться.
В заповіті, даному Ізраїлю через Мойсея, Господь каже: «Слухай, Ізраїлю, постанови й закони, які я говорю сьогодні в ваші уші, і навчіться їх, і будете пильнувати виконувати їх». Не додасте до них, і не віднімете від цього. Нічого більше Бог не хоче від людини, крім того, щоби вони жили згідно із Його заповітом: «А тепер, Ізраїлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб боятися Господа, Бога твого, ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм, і всією душею своєю, виконувати заповіді Господа та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було тобі добре».
«Ходити всіма Його дорогами» – означає виконувати всі Божі постанови і заповіді, які Бог дав на всі випадки життя. Не зробите так, щоби десь, у чомусь ви вводили свій закон, людську постанову, бо це є порушенням Божого заповіту, це те саме, що служба бовванам і за це буде додаткова кара від Бога. Тобто, життя у «в’язниці» стане ще важчим, менше буде достатку, більше буде хвороб, воєн, стихійних лих, які з часом будуть загострюватися.
Не боятися Бога людина не може, бо життя дане їй лише на мить, щоб Господь переконався надається вона до Його Царства, чи ні. Добре тим, які виявляться пригожими до Царства, бо вони будуть звільнені із «в’язниці». Горе тим, які будуть засудженні на непридатність до Царства, бо життя більше вони не побачать, а лише муки. Такого нікому не бажають.
Бог багато разів призивав Свій народ: «Верніться до Мне». Це означає, верніться до Божих законів і постанов, а не до якоїсь сучасної церкви, бо тільки ті закони дозволяють звільнитися на волю, а не якась християнська конфесія.
Відомо, що Ізраїль полишив Боже законодавство і встановив собі своє, людське законодавство. Вони відмовилися від управління Божих суддів і настановили собі царя, як усі поганські народи. Божих пророків не слухали і звільненням із «в’язниці» не переймалися. Бог питав у євреїв, яку кривду вони знайшли у Його законах і постановах, що вони їх полишили? Відповіді на це вони не дали, але тут можливою є тільки одна відповідь: бо так роблять всі поганські народи.
Коли від діви народився у людському тілі Ісус Христос, сам Творець людини Він ще раз повчав: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!.. Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, – ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все… Не журіться про життя своє – що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, – у що зодягнетеся… Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться… Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його… Майте віру Божу… Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде… Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський… Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить Його, і ми прийдемо до нього і оселю закладемо в нього… Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому… Перебувайте в Мені, а Я в вас!.. Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде викинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, – і згорять… Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, – останнього дня воно буде судити його!…»
Як видно, текстуально Новий Заповіт відрізняється від Старого Заповіту лише тими доповненнями, які дав Ісус Христос, перебуваючи у людському тілі. Але між долею живущих тепер і тих, хто жив при Старому Заповіті, є велика різниця. При Старому Заповіті той, хто згрішив при 2-3 свідках, помирав для Божого Царства. При Новому Заповіті, якщо люди, які отримали Христового Духа, оступилися, по необачності порушили Божу заповідь, чи постанову, то за них заступається Ісус Христос перед Небесним Отцем і кожного разу вирішує їх долю по Своїй милості. Бо не прагне Бог смерті помираючого, а Він каже: «Покайтеся і живіть!» Святий Дух, якого всі отримують при народженні, провадить людину до покаяння і виправлення. Але провадить лише тих, хто його зберіг. А хто, навчаючись у батьків, в школі, в університеті, в духовній семінарії, працюючи в колективі, прийняв духа лукавого, той втратив Святого Духа. І його ніхто вже не провадить до каяття та виправлення.
Тобто, при Новому Заповіті той, хто має Христового Духа (хто любить Бога, хто має страх перед Ним, хто має віру, хто покладає свою надію на Бога), то, навіть, якщо він по незнанню, чи необачності порушить Божий заповіт, він має шанс виправитися і вийти із «в’язниці». Йому не обов’язково помирати, бо за всіх нас Христос пострадав, щоби тепер Він міг нам допомагати. Не кажу про свідоме порушення Божих законів, бо цей гріх на смерть.
Апостол Павло писав, що, хто не має Духа Христового, той – не Його і тому Господь йому не допоможе. За часів життя апостолів, всі їхні учні, всі священики, всі приналежні до Христової церкви мали Христового Духа, а тепер Святий Дух і духовенству непотрібний. Сучасні священики, проповідники, монахи визнають, що Святого Духа вони не мають, а тому вони і не є Христовими. А про це вони вже не кажуть.
І тому, для кожного, хто прагне продовжити своє життя в Бозі, найпершим, що необхідно зробити, так це придбати Святого Духа і стати людиною Христа, стати Його учнем. Господь каже: «Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього і оселю закладемо в нього…» Отаким чином людина охрищується і отримує Святого Духа. А після того, як отримали Святого Духа, що і як робити дальше, повчають апостоли у своїх посланнях.
Апостол Павло: «Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Ісуса Христа, у смерть його христилися?» Зараз ми вже живемо не для себе, а для того Духа Христового, що поселився в нашому тілі, максимально Йому сприяємо, щоби Він виконав все, що йому потрібно.
«Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, – повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього… І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво – то виконуй його в міру віри, а коли служіння – будь на служіння, коли вчитель – на навчання, коли утішитель – на потішання, хто подає – у простоті, хто головує – то з пильністю, хто милосердствує – то з привітністю.
Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло та туліться до доброго! Любіть один одного братньою любов’ю; випереджайте один одного пошаною! У ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господеві, тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві, беріть уділ в потребах святих, будьте гостинні до чужинців! Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте! Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з тими, хто плаче! Думайте між собою однаково; не величайтеся, але наслідуйте слухняних; не вважайте за мудрих себе!.. Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми! Коли можливо, якщо це залежить від вас, – живіть у мирі зо всіма людьми! Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому… Отож, як твій ворог голодний, – нагодуй його, як він прагне, – напій його…
Нехай кожна людина кориться вищій владі,.. Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона… Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігались тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,..
Отож, благаю вас я, в’язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас, зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного, пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру… щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму… Тому-то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного. Гнівайтеся та не грішіть, – сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте! Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному. Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує. І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу. Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас із усякою злобою.
А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!.. Допевняйтеся, що приємне для Господа, і не беріть участи в неплідних ділах темряви, а краще і докоряйте… робіть усе без нарікання та сумніву… Чого ви від мене навчилися, і прийняли, і чули та бачили, – робіть те! І Бог миру буде з вами.»
Звичайно, немає потреби переписувати все вчення апостола Павла, як поводитися, як будувати державу, сім’ю, але суть його і те, що і як потрібно робити, є зрозумілим: знайте і виконуйте Божий заповіт.
Не зайвим буде нагадати слова апостола Якова: «Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, – то й утече він від вас. Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серце освятіть, двоєдушні! Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум… Не обмовляйте, брати, один одного. Бо хто брата свого обмовляє або судить брата, той Закона обмовляє і судить Закона».
Остереження апостола Івана вважаю за дуже важливе: «Кожен, хто робить переступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці його, той має і Отця, і Сина. Коли хто приходить до вас, але не приносить науки цієї, не приймайте до дому його, і не вітайте його! Хто-бо вітає його, той участь бере в лихих учинках його».
Господь казав євреям, щоби вони Його випробували. Щоби принесли всю десятину, як Він заповідав, і побачили, чи буде у них такий достаток, як Бог каже, чи ні. Євреї цього по сьогоднішній день не зробили. А для всіх інших Він каже, що те, як вийти із «в’язниці», всі ті, чиї імена записані у Книзі життя, зрозуміють, а всі решта – ні. Тому наприкінці днів буде так само, як було перед потопом, чи в Содомі і Гоморрі перед їхнім знищенням.
Християни підсвідомо рахують євреїв поганим народом, бо вони не зрозуміли Господа і Його вбили. Але ми в своїх молитвах просимо у Бога того самого, що і євреї, щоби Він нам дав радісне і щасливе життя у «в’язниці», щоби ми мали хороше здоров’я і достаток, не гірший, ніж у інших, щоби взяв нас до Свого Царства і багато чого ще, а щоби Господь допоміг нам вийти із «в’язниці» – не просимо. То, ради чого на землю в людському тілі прийшов Ісус Христос: «вивести в’язня із в’язниці», Його жертву, Його Духа правди і справедливості – ми топчемо. Чи Господь цього не бачить і не покарає?
Таким чином, як бачимо, у сучасному світі ніхто не шукає правдивої відповіді на питання «що робити?». А тому, кожній конкретній людині із її становищем, ніхто тієї відповіді, крім Бога, не дасть. Зрештою, Він давно дав її всім у Своєму заповіті. Тільки не треба думати, що тепер нам всім буде погибіль, якщо завтра почнеться день Божого гніву, бо є Господь, який Сам все випробував на Собі, щоби тепер допомогти всім, хто до Нього прагне. Він знає кожного із нас і не дозволить, щоби побожна людина загинула разом із безбожниками. Поки із землі Господь не забере всіх Своїх учнів, день Божого гніву не розпочнеться.
Книги Біблії
1. Буття 2,15; 4,7; 9,1-7; 17,9; 18,17-19.
2. Вихід 12,49; 15,26, 16,28-29; гл.20-23; 34,11-27.
3. Левит 5,1-6; 17,10-14; гл.18; 19,3-35; гл.23 і 26.
4. Числа 9,14; 15,15-16,30-31.
5. Повторення Закону 4,2 і 40; 5,1; 6,6-7; 7,11-16; гл.8; 10,12-13; 11,1,8-9,13-14,18-25; 12,4-31;13,1-12;14,1,22-29; 15,1-18; гл.16; 17,9-20; 18,9-14; 19,14; гл.20 і 22; 23,16-26; гл.24 і 26-28 та 30.
6. Ісуса Навина 1,7-8; 24,14.
7. Перша Самуїлова 12,14-25; 15,22-23; 26,9.
8. Друга Самуїлова 21,1-14; 24,11-14.
9. Перша Царів 2,1-4; 3,14; 8,30-52; 9,3-7.
10. Перша Хронік 16,22-24; 28,8-9,20.
11. Друга Хронік 7,13-14; 15,2.
12. Ездри гл.9.
13. Неемії 1,5-10.
14. Йова 7,1-3; гл.31.
15. Псалми пс.14; 30,15-15,24-25; 36,3,7; 40,2; 49,14-23; 50,15; 52,3; 95,1-4; 104,1-5,43-45; 106,31-32; 117,28-29; пс.118; 127,1-2; 141,1-4; 148,1; пс.150.
16. Приповісті 1,1-10,23-33; 2,1-6; 3,1-12,27-35; 7,4-5; 16,3,32.
17. Ісаї 1,2-31; 5,8,11-12,18-20; 10,1-2; 19,10; 29,13-15; 30,1-2,15; 33,1,14-18; 46,3-4,12-13; 48,18-19; 51,7-8; 55,1-7; 56,1-7; 58,6-7,13-14.
18. Єремії 2,5-28; 4,1-2; 5,22; 6,19-20; 7,4-10,20-26; 8,4-8; 10,2-3; 11,1-15; 14,15-16; 17,5-8,21-22; 18,15-17; 19,3-9,15; 20,13; 22,3,15-16; 23,1,16-22; 25,4-6; 26,4-6; гл.42.
19. Плач Єремії 3,25-44; 4,13.
20. Єзекіїля 5,5-12; 7,9; 14,13-23; 16,15-41; 18,4-9,21-32; 20,10-14; 21,29; 22,24-31; гл.23; 28,16-17; 43,9.
21. Осії 2,4-15; 4,6; 6,1-6; 8,10,14; 10,11-12; 11,7; 12,7; 14,2-4.
22. Йоіла 1,14-20; гл.2.
23. Амоса 5,4-6,10-11,21-24; 6,8; 8,4-8.
24. Михея 6,8; 7,5-6.
25. Софонії 2,2-3.
26. Захарія 7,9-14; 8,11-17.
27. Малахії 1,6; 2,16; 3,9-15.
28. Євангелія від Матвія 4,17; гл.5-7; 10,16-42; 11,12,28-30; 13,4-9,19-23; 15,1-9; 16,12; 18,1-20; 19,6; 20,25-28; 21,21-22; 23,1-12; 26,41; 28,18-20.
29. Євангелія від Марка 11,21-26; 12,38-40; 13,33-37; 16,15-18.
30. Євангелія від Луки 3,10-14; 4,12; 6,27-38; 8,18; 9,23-26,59-62, 10,16,25-28,41-42; 12,33; 14,25-35; 16,9-11; 17,10; 22,19; 23,28-29.
31. Євангелія від Івана 3,18,36; 4,22-24; 6,27,50-56,63; 8,51; 9,4; 10,25-30; 12,48-50; 13,13-17,35; 14,23-26; 15,1-11; 16,1-3,23-24.
32. Дії Апостолів 1,7; 2,37-39; 7,51-53; 15,28-29; 16,30-31; 17,24-31; 28,22.
33. Послання апостола Павла до: Римлян 1,28-32; 2,13; 6,1-14; гл.7; 8,5-10; 10,9-10; гл.12-14; 15,1-13; 16,17-18.
34. Перше Коринтян 10,31-33; 11,31-32.
35. Галатів 1,11-12; 2,2; 6,1-10.
36. Ефесян гл.4; 5,1-20; 6,6-7.
37. Филип’ян 1,9-11,27-29; 2,1-16; гл.3; 4,9.
38. Колосян 3,5-17; 4,2.
39. Перше Солунян 4,1-14; 5,12-22.
40. Друге Солунян 3,6-15.
41. Перше Тимофія 2,1-8; 6,8-16.
42. Євреїв 3,12-15; 4,11; гл.13.
43. Послання апостола Якова 1,19,22,26; 2,1,13; 4,7-11; 5,16.
44. Послання апостола Петра: Перше 1,17,22; 2,11-19; 3,8-16; 4,7.
45. Друге 1,3-11; 3,10-18.
46. Послання апостола Івана: Перше 2,1-6,15-16; 4,1-2; 5,16.
47. Друге 9-10.
48. Об’явлення 2,5,10,16; 3,19-21; 9,20-21; 14,9-12; 18,4; 22,7-17.