«Як ворог до міста підступить і нам оголосить війну…»
Ми живемо у час «спустошення землі» та «Господньої помсти за переступ заповіту». А тому для мешканців всієї землі зараз немає нагальнішої проблеми за те, як поводитися, як діяти перед загрозою війни в їхньому краї. Бо хто воює, той з великою долею ймовірності, загине, або буде важко покалічений, а хто не приймає участі у війні і не має знання Божої науки про війну, той має всі шанси закінчити своє життя в таборі біженців. Війна поширюється по всій землі, а тому у таборах біженців кількість населення постійно зростає, а кількість населення здатна їх кормити – постійно зменшується. Як наслідок, люди у тих таборах біженців скоро почнуть помирати з голоду. Питання, а як уникнути того всього, що відбувається у цій круговерті конкретно мені, моїм дітям, щоби не постраждати разом зо всіма і Бога не прогнівити?
Бог у Своєму слові про це говорить, але ті, хто зголосився служити Господу, хто зголосився навчати Божої науки інших, чи проповідувати Євангелію Його Царства, на ділі фальшують те слово. Надіюся, що для загалу відома позиція християнських церков у справі війни. Тому тепер пропоную дослідити Боже слово, що у ньому говориться про неї.
Відразу зазначу, що у старозавітні часи Божі постанови про війну суттєво відрізнялися від теперішніх і частина з них була відмінена. Але, щоби зрозуміти теперішні Божі постанови, ми мусимо вияснити старозавітні постанови. Бо після того, як Ісус Христос став Первосвящеником і Головою Церкви, всі новонароджені люди отримують Духа Святого. Чого при Старому Заповіті не було. А Бог весь час Той Самий і Його вимоги до людей залишаються ті самі. Тобто, зараз побожні люди відрізняються від загалу старозавітних людей тим, що вони наділені Божим Духом, що Ісус Христос проживає у них, а вони у Ісусі Христі, чого сторазавітні люди не мали. Тому появилася різниця і в Божих постановах про війну.
Те, що люди бояться війни, Господь знає і про це Він каже Мойсею від самого початку. А також каже про те, що вся земля є Його і на ній можуть жити без війни лише ті народи, які виконують Божі заповіді і постанови. Іншими словами – які дотримуються Божого заповіту. Всі інші народи, які не виконують Божого заповіту, будь-то филистимляни, чи поляки, чи росіяни, чи українці, чи будь-хто інший, Господу не потрібні, бо вони як бур’ян на городі. Тому на землі був потоп, по тій причині були знищені сім народів Палестини, Содом і Гоморра. Тобто, якщо на землі воюють безбожні народи, то Господь їх просто винищує як непотріб, чи як отой бур’ян на городі. І це не дивлячись на те, що кожний народ має своїх геніїв і героїв, вождів і святих, чи рівноапостольних. Бог шанує лише тих, хто знає і виконує Його заповіді і постанови.
Більше того, після даного Мойсею заповіту, Господь прямо каже: «Якщо будете ходити згідно з постановами Моїми, а заповідей Моїх будете додержувати й будете виконувати їх, то… будете сидіти безпечно у вашому Краї. І дам мир у Краю, і ви будете лежати, і ніхто не вчинить, щоб ви тремтіли… А коли ви не будете слухняні Мені, і не виконуватиме всіх тих заповідей,… то й Я зроблю вам оце: поставлю над вами перестрах, сухоти й пропасницю,… І приведу на вас меча, що помстить пімсту за заповіта, – і ви будете зібрані до ваших міст, і Я пошлю моровицю на вас, і ви будете віддані в руку ворога.»
Окрім того, Господь попереджував євреїв, що Він поселяє їх в Обіцяний Край не через їхню праведність, а через неправедність тих людей, які заселяли ту землю, Бог їх винищує. Тобто, безбожність тих семи народів, які заселяли тогочасну Палестину, була настільки нахабною, настільки кричущою (можливо, як в Україні сьогодні), що Бог постановив винищити їх і заселити цю землю менш безбожними людьми. Значить, якщо наша безбожність у Божих очах буде більшою, нахабнішою за сусідську, то сусіди запросто зможуть забрати нашу територію і не буде на то ради. З тим треба змиритися, каятися, виправитися і молити Бога, щоби Він вибачив нашу безбожність і повернув нас назад, а воювати – робити собі гірше.
В даному випадку євреї не виконали Божу постанову, щоби винищити повністю насіння тих народів. І частково залишилися ті народи жити разом з євреями. В результаті євреї отримали війну від асирійського і вавилонського царства. Багато їх загинуло, а решта була розсіянна по всьому світу. Знову ж таки, якщо Бог покликав народ щоби його рукою покарати інший народ за його безбожність, то це треба усвідомити і виконати чесно та сумлінно. Без звірств і свавілля, вишуканого катування і знущань, але виконати повністю. Бо в іншому випадку Господь покарає той народ, який не виконав належно Його постанову. (Вавилонське царство було покаране у свій час).
Але Бог не залишає Свій народ навіть у такому випадку, коли через безбожність виганяє його із наданої йому землі і розсіває між іншими народами. Цар Соломон молив Господа: «Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогрішив Тобі, і коли вони звернуться до Тебе, і будуть славити Ім’я Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі, то Ти почуєш із небес, і простиш гріх народу Свого, Ізраїля, і вернеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам.» Дальше Соломон пояснює, що означають ті слова: «…і навернуться, і будуть благати Тебе в краю полонителів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були ми винні; й коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю ворогів своїх, що їх поневолили, і помоляться до Тебе в напрямі до свого краю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого, то Ти почуєш на небесах,… і пробачиш Своєму народові,…»
Нагадаю, що «навернуться до Тебе» означає, що вони відкинуть всі людські (царські, парламентські,…) закони та постанови і будуть користуватися виключно Божими законами і постановами. «Будуть благати Тебе в краю полонителів своїх» – означає, що вони свідомо приймуть свою неволю перед полонителями, що вони не будуть бігати позичати гроші, випрошувати зброю і допомогу інших народів щоби захищатися перед ворогом. Не будуть бунтуватися в краю полонителів, не будуть вести збройну визвольну боротьбу, не будуть займатися терором, а будуть молити Бога, щоби Він повернув їх до свого краю і терпіти, терпіти, терпіти… Бо вони прогрішилися, вони не слухали Божих законів і постанов. Вони зневажили свого Бога і тому тепер свідомо несуть кару за те.
В історичних книгах Біблії описано багато воєн. Були випадки, коли Божий народ, побачивши ворожу навалу, каявся в зробленому, каявся в своїх гріхах і молив Бога захистити його. Господь змилосерджувався, побивав нападників і захищав Свій народ перед чисельними ворогами. Є описані випадки, коли не чисельний ворог побивав і грабував Ізраїля, грабував Божий храм, бо євреї не каялися в своїх гріхах, не наверталися до Бога. Ізраїлеві судді, цар Давид, пророки, просто зверталися, при необхідності, до Бога із запитаннями про війну і Бог їм відповідав. А коли євреї відкинули Божі заповіді і постанови та й встановили свої закони, то Бог перестав відповідати на їхні запитання і допомагати їм захищатися від ворогів.
Дуже повчальний «механізм» війни описаний в книзі «Йова»: «І сказав Господь до сатани: «Ось усе, що його, – у твоїй руці, тільки на нього самого не простягай своєї руки!» І пішов сатана від лиця Господнього. І сталося одного дня,… халдеї поділилися на три відділи, і напали на верблюдів, та й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча,…» Господь залишив Йова без Своєї опіки, про що і сказав сатані. Сатана ж побудив халдеїв напасти на царство Йова. Відбулася війна з пограбуванням, як і всі інші війни того часу. Але передбачити таку війну людині неможливо, бо написано: «Питайте Мене про майбутнє, а долю синів Моїх і чин Моїх рук позоставте Мені!» Тільки Господь вирішує кого потрібно помилувати, а кого і як необхідно покарати. Однозначно те, що кожне порушення Закону Господь не полишає без покарання.
Відомо, що коли Господь йшов до Содоми і Гоморри перед їх знищенням, то Він сказав Аврааму, що коли там знайдеться хоч п’ятдесят, чи десять праведників серед всього розпусного і грішного народу, то Бог ради них простить всій місцевості. Відомо, що там знайшовся лише один праведний Лот. Його Бог вивів із Содому, а всю місцевість знищив огнем і сіркою. Устами пророка Єремії про Єрусалим Господь вже каже інакше: «Помандруйте по вулицях Єрусалиму, і розгляньтеся та розпізнайте, і на майданах його пошукайте; чи не знайдете там людини, чи нема там такого, що чинить за правом, що правди шукає, – то Я їм пробачу!..» Тут вже не йде мова про п’ятдесят чи десять чоловік, а йдеться про одного праведника, дякуючи якому Бог простить всій місцевості, щоби не було війни. В часи Лота у Содомі не було Божого храму, не було Божих священиків, а в часи пророка Єремії у Єрусалимі був побудований Божий Храм, були черги священиків і первосвященики. Отак швидко люди залишають Божі заповіді і постанови, створюють свої, щоби не відчувати докорів сумління за скоєні порушення Божого заповіту.
А якщо на Донбасі почалася війна, то про що це може свідчити? Свідчить це про те, що побожні люди там перевелися. Немає їх там! Християнські храми там є і багато священиків. Звичайно, є і інші Божі слова про війну. Наприклад, Він наказував дбати про спокій того міста, в якому живете, бо в його спокої буде і ваш спокій. А коли народ взиває до бою із своїми сусідами іншої національності, коли частина населення однієї держави закликає приєднати їх до іншої держави (як росіяни на Донбасі), – тоді буде війна. Суть полягає в тому, що в нашій державі ми встановили повне беззаконня. Ні Божого заповіту, ні державних законів моє покоління не знає, а молодше покоління – тим більше. Ми навіть гадки не маємо, що Божі заповіді і постанови необхідно вивчати і виконувати, бо тільки від цього залежить наш мир, наш добробут, наше здоров’я. Все це ми замінили ходінням на богослужіння до різних церков. А тут одне до іншого не має жодного відношення.
Більше того, Господь каже, що коли ви побачили війну, то тікайте звідтілля, щоби і вам не загинути за гріхи того люду: «Утікайте з-серед Вавилону, і кожен урятовуйте душу свою! За провину його не погиньте, бо це Господеві час помсти, – Він дасть відповідну заплату йому!» Іншим разом: «Утікайте сини Веніямина, з середини Єрусалиму,… На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, – то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі.»
Устами пророка Єремії Господь так сказав цареві Седекії, коли халдеї облягали Єрусалим і хотіли його захопити: «Якщо справді вийдеш ти до зверхників вавилонського царя, то житиме душа твоя, а місто це не буде спалене огнем, і будеш жити ти і дім твій. А якщо ти не вийдеш до вавилонського царя, то це місто буде дане в руку халдеїв, і вони спалять його огнем, і ти не втечеш з їхньої руки.» Тобто, у людей необхідно виховувати не патріотизм, не національну гідність, а побожність, слухняність і страх перед Богом за порушення Його заповіту. Непокора Богу у час війни веде до великих втрат і смертей.
В історії є описаний лише один випадок, коли народ великого міста Ніневії повірив проповіді пророка Йони і вберігся від воєнного знищення: «І Ніневітяни увірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого… І нехай покривається веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках. Хто знає, може, Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву свого, – і ми не погинемо!» І Бог змилувався.
Все вищенаведене стосується часів Старого Заповіту. Про час Нового Заповіту і різницю між ними говорить апостол Павло: «Бо Законом я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я розп’ятий з Христом. І тепер живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що живу я в тілі тепер, – живу вірою в Божого сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе… Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові… Бо ви всі сини Божі через віру в Ісуса Христа! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! Нема юдея, нема грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, – бо ви всі один у Христі Ісусі.»
Тут йдеться про те, що в кожній побожній людині тепер проживає Христос, який наше призначення бачить в тому, щоби ми були Його учнями, приносили Богу плід і нічого більше. І який сказав: «Не вбий!… Бо хто забив іншого, той сам мусить бути вбитим.» Євреї, які розп’яли Ісуса Христа, зробили злочин, якому немає ні виправдання, ні прощення. А той чоловік, який вбиває іншу людину, в якій проживає Ісус Христос, робить такий самий злочин. Тому і сказано, що така людина не може бути прийнята до Божого Царства. Той, хто вбив іншу людину, вбив Ісуса Христа в тій людині, вбив і себе, бо з того моменту він відкинений Богом.
З іншого боку, якщо всі побожні люди разом складають Ісуса Христа, а кожний окремо є Його частинкою, то вони в принципі не можуть воювати між собою, бо будуть робити боляче самі собі. Це так, як би один палець руки людини воював проти іншого, щоби його умертвити. Людині потрібні всі пальці, а Господу потрібні всі люди. І немає значення національність, державність, рід людей, бо всі ми є частинкою Господа. Тому у книгах Нового Заповіту зовсім немає повчання про війну, бо вона між побожними людьми є неможлива в принципі. А коли безбожні народи, хоч вони самі називають себе християнським народом, розпочнуть війну із моїм народом, то у нас є повчання із книг Старого Заповіту, є Новий Заповіт і їх належить виконувати, а не воювати.
Ось що відповів Господь Своїм учням про останні дні перед Його другим приходом: «Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, – глядіть не лякайтесь, бо «статись належить тому. Але це не кінець ще. Бо «повстане народ на народ, і царство на царство», і голод, мор та землетруси настануть місцями… А коли побачите Єрусалим військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж в околицях, – хай не вертається в нього! Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане».
Майже всі люди в останні дні стануть беззаконниками, безбожниками і будуть воювати між собою до самого другого приходу Ісуса Христа. Побожним людям Господь велів не лякатись, вони від тих воєн не загинуть. Будуть падати зліва і справа від них убиті, вони ж залишаться. Звичайно, краще щоб такого не було, але воно залежить від агресивної безбожної більшості і на це немає ради. Війна навколо Єрусалиму, а з нею і спустошення, вже почалися і вони поширяться по всій землі. В Україні війна почалася на Донбасі і, згідно із Писанням, вона пошириться, бо ніхто із нас не збирається каятися і навертатися до Божого заповіту, Його законів і постанов, які постійні і незмінні. Наша влада щоденно займається внесенням змін і доповнень до своїх законів та постанов, а всі очікують, коли вони стануть хорошими і постійними. Такими, як Божі, вони не будуть ніколи впринципі.
Книги Біблії
1. Вихід 13,17; 14,10-14,30-31; 17,8-16.
2. Левит гл.26.
3. Числа 14,8-9.
4. Повторення Закону 1,42; 2,19-23; 4,25-31; 9,4-5; гл.20; 28,1-7,15-25,47-48; 32,15-39.
5. Ісуса Навина гл.7; 11,29; 24,6-7.
6. Перша Самуїлова 4,1-11; 7,7-11; 17,43-50; 23,1-5; 28,6.
7. Друга Самуїлова 11,10-11.
8. Перша Царів 8,33-34,44-52; 9,1-9; 14,14-16; гл.20.
9. Друга Царів 6,24-33; гл.7; 8,11-13;12,18-21; 13,14-19;17,20-23,37-40; 18,11-12; гл.19; 20,4-6.
10. Перша Хронік гл.10; 28,8.
11. Друга Хронік 10,15; гл.12 і 14; 16,7-9; 20,1-30; 21,16-17; 24,17-24; 32,20-22; 33,1-13; гл.36.
12. Неемії гл.9.
13. Йова 1,12-19; 2,4-7; 19,28-29; 27,13-17; 38,22-23.
14. Псалми пс.126,1.
15. Ісаї 1,19-20; 9,12; гл.36-37; 42, 23-24; 45,11; 48,18-19; 54,13-17; 66,16.
16. Єремії гл.4-5; 6,1,16; 15,14; 18,1-10; гл.21; 27,4-15; 29,4-19; 38,17-18; 46,14-24; 51,6,9.
17. Єзекіїля 33,1-11.
18. Йоіла 2,12-17.
19. Йони гл.3.Євангелія від Матвія 24,1-14.
20. Євангелія від Марка 13,7-9.
21. Євангелія від Луки 19,41-44; 21,2022.
22. Послання апостола Павла до: Римлян 6,11; 7,4; 12,18-20; 13,7-8; 14,17-19.
23. Галатів 2,19-20; 3,27-28.
24. Ефесян 4,1-3.