Побожність чи культура
Людство започаткувало багато наук, особливо останнім часом, в період бурхливого розвитку інформаційних технологій. Але наука про культуру, як і саме людство, має доволі давню історію. Коли Ісус Христос остерігав Своїх учнів щоби вони уважно оберігалися людської науки (фарисейської та садукейської розчини), то у цей час наука про культуру вже мала свою історію, а попереднє людство, із своєю початковою, прадавньою культурою, загинуло у водах потопу.
Наука про культуру, у сучасному світі, рахується дуже важливою, бо всі решта наук підпорядковуються міністру освіти і науки, а для науки про культуру, майже в кожному уряді держав світу, виділяють окремого міністра і цілу кагалу працівників, так, що, навіть, в кожному задрипаному селі є посада працівника культури, як і священика. Духовенство різних конфесій визнає і християнство, і культуру. А що Бог про це каже і як це порівняти з тим, що ми робимо?
Отож, відкриваємо енциклопедію, що в інтернеті, і про культуру там написано таке:
«Культу́ра (лат. Culture — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Культура є складною системою буття. У ХХ столітті вчені А. Кребер та К. Клакхон зробили спробу об’єднати досягнення культурологів усього світу й привели в своїй праці 180 визначень терміну «культура». У 1983 р. на XVII Всесвітньому конгресі в Торонто, присвяченому проблемі «Філософія й культура», було наведено вже кілька сотень визначень цього поняття.
Поняття культура об’єднує в собі науку (включно з технологією) і освіту, мистецтво (літературу та інші галузі), мораль, уклад життя та світогляд. Культура вивчається комплексом гуманітарних наук, насамперед культурологією, етнографією, культурною антропологією, соціологією, психологією, історією.»
Культуру розділяють на періоди, вона має свою сутність, структуру, функції, форми і ще багато розмаїтостей. Сучасній людині і життя не вистачить, щоби все це збагнути, запровадити в повсякденний побут, передати своїм нащадкам. Тому і не дивно, що крім працівників культури, цією наукою ніхто не переймається, бо, крім збитків і хаосу, вона людині нічого не дає.
В Україні і в Польщі, на вулицях міст, журналісти провели дослідження. Вони задавали пересічним громадянам запитання, кого ті вважають культурною людиною. Про це йшлося в одній із радіопередач. Оті, далекі до науки, пересічні люди, майже всі, сказали: «культурні це – ті, хто не порушує прав інших людей і не принижує їхньої гідності».
Якщо вдуматися у це громадське визначення поняття «культурна людина», то можна стверджувати, що у ньому є більше рації, ніж у всій науці про культуру. Бо якщо виходити з цього визначення, то культура, – то показник, який відображує міру виконання законів у державі, чи у нації, чи у народі. Тому таке окреслення поняття «культура» ще може має якесь право на те, щоби бути у вжитку серед атеїстів, але наукове пояснення, більше 200 визначень того поняття – аж ніяк.
Господь вимагає від нас лише одного – щоби ми дотримувалися Його заповідей і постанов. Всіх, хто так робить, називають побожними людьми або праведниками. Сучасні польські і українські християни у своїх конституціях відділили Божі закони від держави. Замість них запровадили свої, людські закони і назвали таких людей, які виконують ті закони, культурними, щоби слово «побожний» або «праведний», в даному випадку, не вказувало на їхню безбожність. Воно би було і нічого, але навіщо ще одне визначення показника виконання законів, якщо таке вже є і про нього сам Господь говорить? Чому за «культуру» так цупко тримаються всі народи, а слово «побожний» забули?
А тому, що культура покриває наше Боже беззаконня, дозволяє кожному оправдатися у власних очах за власні провини і незнання Божих законів, але вона провадить лише до безбожності, або до того безладу, який ми маємо. Ісус Христос докоряв євреям, що вони придумали собі різні передання, обряди, які дозволяють їм обходити Божі заповіді. Наука про культуру якраз і є отим «переданням», яке дозволяє обминати Божий заповіт і це є тим самим випадком, про який говорив Ісус Христос, тільки цього ніхто не признає.
Більше того, через те, що люди не хотіли дотримуватися Божих заповідей і постанов, то Господь дав нам мати «закони недобрі, за якими жити неможливо». А це ще більше погіршує життя людей.
Немає держав, де закони виконуються повністю. Скрізь є «недоторкані», які не відповідають за порушення ними законів, є корупція і в багатьох випадках за порушення закону можна просто відкупитися у чиновників, у правоохоронців, у суддів.
Скажімо, якщо в Німеччині закони виконуються на 80%, то в Україні – заледве на 20%. Тому можна сказати, що культура немецької нації у 4 рази вища за культуру української нації. По тій причині і правомірно, західноєвропейські народи остерігаються та бояться українців, не пускають їх до себе, не дивлячись на їхню освіту, ще й називають їх варварами. Звичайно, це не стосується людей з дуже великими грошима, бо їх впускають, обслуговують і терплять за їхні гроші.
Але і це, для побожної людини, не має жодного значення, бо, поряд із цим всім, Ісусом Христом дана Божа наука. У цій науці Господь розказав, яким чином, кожному із нас, провести своє життя від народження і до смерті земного тіла, щоби ми змогли стати перед Ним і отримати від Нього нове життя у новому тілі. Щоби не ми помирали, а помирало тільки наше земне тіло. І єдиною і найважливішою умовою для цього, у Божій науці за Старим Заповітом ставиться виконання Божих законів і заповідей, а за Новим Заповітом – любов до Бога, що є майже те саме. І тут, при бажанні, можна визначити міру виконання у кожному народі землі Божих заповідей та постанов.
У свій час Соломон написав, що Господь відтворює те, що було, а для нас, живущих тепер, все, що повстає, що приходить є новим, невідомим, непередбаченим. Тобто, такі богослужіння у 666 конфесіях і релігіях, які є зараз у народів світу, таке беззаконня, яке є у нас, християн та мусульман всього світу, таке лицемірство, бездуховність і всі інші негативні явища, а сучасною мовою – така культура, були у людства перед потопом, були у Содомі і Гоморрі перед їхнім знищенням. Тому за Новим Заповітом Господь наперед окреслив ту межу, до якої Він буде терпіти нашу безбожність, наше беззаконня, наше варварство, одним словом – нашу культуру, а дальше – почнеться день Божого гніву, коли Він буде карати людей, за їхнє беззаконня, і палити землю, опоганену людьми.
У пророцтві Даниїла записано, що через 1290 днів після страчення Ісуса Христа, на землі відмовляться від Божих заповідей, законів і постанов, буде «встановлена гидота спустошення». Але це ще не кінець, бо щасливі ті, хто буде жити через 1335 днів. Вони будуть грамотні, їм буде доступне Боже слово і вони самі, без допомоги священиків, вчителів, наставників, зможуть долучитися до Христових учнів. Біда наступить тоді, коли Христових учнів не стане, бо всі захочуть бути при владі державній депутатами і чиновниками, і не захочуть бути Христовими учнями. Всі захочуть бути культурними і ніхто не захоче бути побожним.
А починалося вся сучасна культура після потопу, із Божої обітниці «Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був» та Божої постанови «І дам Я Свого заповіта поміж Мною та поміж тобою,.. А ти заповіта Мого стерегтимеш, ти й потомство твоє по тобі в їхніх поколіннях».
Тобто, гарантією мирного, ситого, щасливого життя людини на землі є виконання Божого заповіту, і таке ствердження є однозначне, бо іншим разом Господь каже: «І ви виконаєте постанови Мої, а устави Мої будете держати, і будете виконувати їх, – і безпечно сидітимете на землі. І земля дасть плід свій, а ви будете їсти досита, і безпечно сидітимете на ній».
У всі часи і у всіх народів народжувалися такі люди, яким Божий заповіт, що вимагав від кожного працювати і жити на зароблене власною працею, був не до вподоби і, як самі вони його порушували, так і заохочували порушувати інших. Для цього придумували різні науки і вчення, створювали конфесії і релігії, обряди і традиції, забобони і свята. Тому у Старому Заповіті була Божа постанова: «Видаліть злих з-поміж себе». Тих людей, які свідомо порушували Заповіт, які робили зло (порушували Божі заповіді і постанови), Господь наказав привселюдно карати смертю, щоби інші боялися так робити.
У Новому Заповіті смертної кари немає. Та всіх свідомих порушників Божих заповідей і постанов видаляти з-поміж себе треба, але не вбивати їх, а мати їх за поган і відноситися до них, як до поган. Так вчив апостол Павло.
У старозавітні часи всіх, хто виконував Божий заповіт, називали праведниками. Бо рахувалося, що хто виконує Божі заповіді і постанови, той робить правду. Звідси і назва праведник. Хто порушував Божий заповіт, той безчестив Боже Ім’я. Тому і називали людей: праведні і нечестиві.
Прикладом праведників були Божі пророки, деякі священики і деякі царі. Всіх праведників Бог вчинив перворідними і вибрав для Себе. А всі, кого Бог вибрав для Себе, названі у Біблії святими. У Новому Заповіті всі перворідні названі Христовими учнями. Тому слова праведник, святий, учень Христа, можна вважати синонімами, або такими словами, що заміняють одне одного. Нечестивими у Писанні названі керівники народу, царі, які запроваджували поганські закони, звичаї, постанови, обряди, свята та їхні священики, нащадки і піддані, які переймали це і дотримувалися того.
Багато разів через Своїх пророків Господь звертався до Свого святого народу із притензією: «Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та закони Мої?» Народ знав про потоп, знав про знищення Содому і Гоморри, але продовжував робити так, як робили люди у ті часи. Господь, навіть, запропонував випробувати Його, зробити так, як Він каже і побачити, чи буде вам так, як Він обіцяє, чи ні? Якщо ви зробите так, як Господь каже, але вам не буде так, як Бог обіцяв, то можна Йому не вірити. Та ні євреї, ні християни до сьогоднішнього дня цього так і не зробили.
Написано, що у всі часи нечестиві переслідували і вбивали праведних. Більше того, Боже слово про нечестивих каже: «Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть, займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць, вони бідних з дороги випихають, – разом мусять ховатися збіднені краю…» Всі гидоти на землі зроблені нечестивими.
Щоби оправдати такі свої дії в очах народу, вони придумали свої закони і постанови, які їх оправдовують і дозволяють робити те, що вони роблять, але протиречать один одному і чим дальше, тим таких законів стає більше. Як написано у Ісаї: «Бо на заповідь заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, трохи тут, трохи там…»
В Україні зараз тих законів стільки і вони протиречать один одному так, що немає смислу ні їх вивчати, ні їх виконувати. Бо виконуючи один закон, людина при тому порушує інший закон, що протиречить цьому. А це для того, щоб збулися Божі слова, коли Він казав, що через те, що ви не хотіли виконувати Божі закони і постанови, то Він дав вам мати закони недобрі, за якими жити неможливо і з тими законами ви погинете.
Устами пророка Єремії Господь промовляв до Свого народу, який разом із царями запутався у своїх законах, у несправедливості, у насиллі та грабежах: «На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де та добра дорога, – то нею ідіть і знайдете мир для своєї душі!» Тобто, спитайте у Божих людей, як народ робив у час правління Божих суддів, коли у всьому керувалися Божим заповітом, так і собі робіть. Тоді знайдете мир, знайдете справедливість, знайдете достаток, знайдете спокій і радість життя.
Як євреї не послухалися Божого слова, так і християни не слухають. Євреям Господь сказав, що за те, що євреї зневажали Боже слово більше від поган, то Він виконає суд над євреями на очах всіх поган і викине їх із Обіцяної землі. І це Бог виконав. А християнам різних конфесій Господь каже, що вони не роблять так, щоби пошанувати жертву Ісуса Христа, щоби ввійти до Його Царства, а роблять все навпаки. Бо лише той чоловік, «коли він справедливий, і робить право та справедливість, на горах жертвенного не їсть, і очей своїх не зводить до божків Ізраїлевого дому, і жінки свого ближнього не занечищує, а до жінки в часі її нечистоти не наближується, і нікого не тисне, боржникові заставу його конче звертає, грабунку не чинить, хліб свій дає голодному, а голого покриває одежею, на лихву не дає, а відсотків не бере, від кривди відвертає руку свою, чинить правдивий суд поміж чоловіком та чоловіком, уставами Моїми ходить, а прав Моїх дотримує, щоб чинити правду, – справедливий такий конче буде жити, говорить Господь Бог!»
Як видно із тих Божих слів, щоби увійти до Його Царства і отримати вічне життя, устави і закони Господні знати і виконувати обов’язково! А християнські священики лише при похороні людини, коли Божий суд вже закінчений, коли вже нічого змінити не можна, співають: «благословен єси Господи, навчи нас уставів Своїх!» Людина, яка не знала Божого заповіту і тому його не виконувала, і не стала праведною, за Господнім словом, життя у Його Царстві не отримає і такий спів на похороні, скоріше, виглядає як знущання над Божим словом.
Господь знає, що в нечестивості християн винуваті і священики, і керівники держави, і вчителі з науковцями, бо ще про Юдею Він казав: «Священики її ламають Закона Мого, і зневажають Мої святощі,.. Князі її в середині її, немов ті вовки, що здобич шматують,.. А пророки її все замазують болотом». Всі вони понесуть свою кару, але простим людям, які не трималися Ісуса Христа та Його слова і не стали праведниками, від того легше не буде.
А Ісус Христос повчав Своїх учнів: «Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і «знайдете спокій душам своїм». Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» Спочатку, устами пророка, Ісус Христос казав: «спитайте про давні стежки, де та добра дорога», а тут прямо каже: «навчіться від Мене», бо та добра дорога – в Його науці. Не від священиків, не від державного керівництва, не від науковців і вчителів, не від працівників культури та артистів вчитися, а навчіться від Господа. Тому і відповідати буде перед Богом кожний за себе.
А як зробили люди? Вони віднайшли висловлювання з потрібного приводу давнього безбожника, назвали це «доброю дорогою», добавили до того своєї фантазії і тепер мають це за святість. Всі старі будівлі, речі, передання, письмові записи та тому подібне рахують національним надбанням, народними цінностями. Ось що з цього приводу про культуру, дає світова енциклопедія: «Слово «культура» — латинського походження, яке буквально означало обробку, догляд, поліпшення (colo, colere – обробіток, займатися землеробством). У класичній давнині воно вперше було зафіксоване в праці Марка Порція Катона «De agri cultura» (ІІІ ст. до н. е.), присвяченій турботам землевласника, який обробляв землю з використанням рабської праці. Турботи відповідали духові часу: автор рекомендував утримувати рабів надголодь, завантажувати їх роботою без міри, щоб втримати від крадіжки і легковажних занять. Господареві наказувалося бути скупим і обачним, не впадати в надмірності і нікому не довіряти. При цього стосовно землі Катон писав не просто про технічну обробку ділянки, а й специфічне, духовне ставлення до неї».
Отой Марко Катон пропонував прямо протилежне від того, що говорив Ісус Христос. Люди Господні слова відкинули, їх ніхто не знає і не виконує, а слова Катона поставили основою науки про культуру, для якої у нашому уряді є ціле міністерство, є тисячі працівників і науковців, на це щорічно виділяються великі гроші, культурою переймаються і влада, і церкви. При тому всьому ми рахуємо себе кращими за євреїв, які розіп’яли Божого Сина і очікуємо Боже Царство від Ісуса Христа, жертву Якого і Його слово ми відкинули, а тримаємося за слово диявола.
Апостол Петро, коли говорив про другий прихід Господа, про спалення нашої землі у своєму посланні пише: «А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути у святому житті та в побожності ви, що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня,..» При тому він каже: «а якщо праведник заледве спасеться, то де опиняться всі решта?» Та «всі решта» того і знати не хочуть, ніби це незнання їх зможе порятувати.
А ще повчав Ісус Христос у притчі про пшеничне зерно і кукіль, що праведними і нечестивими люди стають не самі по собі. Господь посіяв слово. Хто вивчив те слово, зрозумів і дотримувався його, той став праведником. Диявол також посіяв слово, в даному випадку, у вигляді науки про культуру. Хто дав себе звести цією наукою, той не став праведником, а став нечестивим, хоч і ходив до церкви, і святкував всі католицькі і православні свята, давав гроші священикам.
Більше того, апостол Павло, який промовляв Христовим Ім’ям, як і всі інші учні Господні, щедро наділені Святим Духом, про Його другий прихід записав таке: «Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибіль, що противиться та несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він засяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме».
Значить, у Божому домі, зараз, перед другим приходом Ісуса Христа, ні Бога, ні Його святощів бути не може, а там сидить беззаконник, призначений на погибіль. І навчає він всіх інших так, щоби ширилося і розросталося беззаконня. Щоби множилися нечестиві, а побожних людей він називає антихристами та переслідує їх. Із ним можна говорити і диспутувати про культуру, про відношення християнства і культури, але не можна говорити про Божі заповіді і постанови, які духовенство не знає і обминає. А апостол Павло записав: «Будьте до мене подібні, браття, і дивіться на тих, хто поводиться так, як маєте ви за взір нас… Чого ви від мене й навчилися, і прийняли,і чули та бачили, – робіть те! І Бог миру буде з вами!»
Всім відома Божа заповідь: не вбий. І багато християн хваляться, що вони нікого не вбили. А Господь каже так: якщо хтось порушив любу Божу заповідь таким чином, що бачили інші люди, то своїм порушенням Божої заповіді, він вбив тих людей для Бога. Тобто, людей для Бога вбивають не кулею, не мечем, а порушенням Божих заповідей, бо надалі ті люди також будуть порушувати Божі заповіді і помруть для Бога. Хоч і кулею та мечем людей вбивати не можна також, бо хто таке зробить, той і сам буде забитий. Отож, скільки вбивць серед нас і хто із нас не є вбивцею? При тому ми всі є культурні.
Загальновідомі слова Ісуса Христа «шукайте отож Його Царства, а це вам додасться». Хто знайде дорогу до Божого Царства, той стане праведником, той буде Христовим учнем, того Христос зробить святим, той буде знати і буде виконувати Божі заповіді та постанови і не порушить нічиїх прав, і не принизить нічиєї гідності. Більш «культурної людини» за отакого святого не буває і не може бути. Але їх ненавидять всі безбожники, бо своїм духом вони відчувають спасіння святих і своє засудження, в порівнянні з ними. Тому вони їх «культурно» переслідують і вбивають.
Всі послання Христових апостолів повчають нас, що і як ми маємо робити, щоби стати гідними Божого Царства. Нажаль, Господь постановив, що Його слово, тобто, Біблія є зрозумілим тільки для тих, хто стане Христовим учнем. Як стати Його учнем, Господь, також, пояснює. Але вивчити Божі закони і постанови так, як науку про культуру, залишаючись безбожником, неможливо. Тому багато людей відмовляються від Христового учнівства, бо це вимагає багато праці, та праведності. Відмовляються від побожності і тягнуться до культури.
Необхідно пам’ятати, що ми живемо у той час, коли встановлено беззаконня, коли все робиться навпаки, або, як написано, коли встановлена гидота спустошення. Тобто, у наш час і церкви, і школи, і академії навчають не Божої науки, а навчають яким чином обійти права інших, яким чином зайняти вигідне становище серед інших, щоби самому отримати більше. І всі змагаються за те, щоби отримати якомога більше грошей, маєтків, слави, влади… Людину, яка поважає право і гідність інших людей, не порушує їх, бо не займає посади у церкві і державній владі, прийнято зневажати, переслідувати, як слабого, неспроможного зробити кривду іншим. Написано так: «Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його…» Господь повчав, що, як переслідували Ісуса Христа, як переслідували Його пророків, апостолів, учнів, так будуть переслідувати всіх, хто захоче жити побожно, хто прийме Ісуса Христа, бо не зрозуміли Божого покликання, Божої науки.
Все, що є на землі, дано Богом кожному із нас в рівній мірі. А тому, коли хтось взяв собі більше, ніж мають інші, то він їх обікрав. Тому, не землі є бідні і багаті, тому Ісус Христос казав, що легше верблюдові пройти через голчине вушко, ніж багатому уввійти в Боже Царство, тому, Господь казав продавати свої багатства і роздавати виручене бідним. Тому, Господь вчив кожного, щоби ми шукали найперше Божого Царства, а все матеріальне нам додасться. Тому, через наш непослух Богові, сучасне людство загине у вогні, як загинуло попереднє людство у потопі, як загинули Содома і Гоморра, – написано у Біблії.
А у нас прийнято шанувати всіх богачів, обирати їх до влади, садити їх на почесні місця, слухати їх, заздрити їм, славити їх, цілувати їм руку, якщо вони із накраденого дадуть комусь подачку. Загально прийнято вважати, якщо хтось вкрав мільйон і більше, то ці гроші дозволяють йому нехтувати вимоги законодавства. Але є і написано: «богача не лихослов», бо у його грошей велика влада і бідного вони просто знищать, якщо він стане їм на дорозі.
Таким чином, Христова наука дана людям для того, щоби вони прожили земне життя щасливо, в мирі, в достатку, підтримуючи один одного і допомагаючи один одному, щоденно працюючи через гріхи наші і наших попередників і по закінченні земного життя перейти у те життя, яке Бог приготовив для людей від самого початку, після створення людини. А щоби менше працювати, щоби обминути Божі покарання, накладені за прогріхи наших батьків і відчувати себе при цьому невинуватими, люди придумали різні свої науки, в тому числі і науку про культуру. Ця наука, як і всі інші людські науки, не тільки погіршує наше становище, але веде до засудження у огненне озеро. Бо наука про культуру відділяє Божий заповіт від держави, позволяє порушувати Божі закони і постанови, вона оправдовує незнаючих, оправдовує порушників, оправдовує тих, хто встановлює людські закони для інших, а самі вони, при цьому, привселюдно ті закони ігнорують. Все духовенство світу, всі причетні до державної влади, згідно до Божих слів у книзі «Об’явлень» 19;20, засуджені до огненного озера і всі, кому вони обіцяють Боже Царство, будуть разом із ними в тому озері. І однією із головних причин є те, що вони трималися за науку про культуру, а Божу науку полишили. Гірко таке слухати, особливо людям старшого віку, людям заслуженим, сивим, бо воно їх обурює, бо воно перекреслює все здобуте і нажите. Але маємо те, що маємо.
Книги Біблії
1. Буття 6,5-8; 7,5; 8,20-22; 9,9-11; 17,2-12; 18,18-24; 22,2-18; 38,24-26; 39,7-9.
2. Вихід 1,17-21; 15,26; 16,28; 23,13; 40,16.
3. Левит 15,31; гл.18; 25,18-22; гл.26.
4. Числа 32,11-12.
5. Повторення Закону 4,1-10; гл.7-9,27-28.
6. Ісуса Навина 1,7,18; 11,5.
7. Суддів гл.2.
8. Перша Самуїлова 8,1-3; гл.12; 15,22-23.
9. Друга Самуїлова 21,1-14; 22,21-27.
10. Перша Царів 3,5-14; 10,1-3; 11,4; 19,10.
11. Друга Царів гл.17 і 23.
12. Перша Хронік 10,13-14.
13. Друга Хронік 1,11-12; 15,3-6; 20,1-25.
14. Ездри 7,26; гл.9.
15. Неемії гл.9 і 13.
16. Йова гл.24,29; 31,13.
17. Псалми пс.1;7,15; 9,18-19; пс.10; 11,2; пс.14; 15,3; 36,18-37; 49,16-21; 50,3-7; 52,5; пс.81; 88,15,31-35; 105,3; пс.118; 140,4-5.
18. Ісаї гл.1,3; 10,1-4; 24,5-6; 28,5-13; 33,1; 53,3; 56,1-7; 59,7-9,12-15.
19. Єремії гл.6-7; 9,3-5,22-23; 11,1-17; 16,10-13.
20. Єзекіїля 2,3-7; 3,17-21; 5,7-17; гл.6-7, 18; 22,23-31; 33,32; 36,22-38.
21. Осії гл.4.
22. Михея гл.гл.2-3; 7,1-6.
23. Авакума 1,3-4.
24. Євангелія від Матвія гл.5-7; 10,16-23; 11,29-30; 13,37-39,49-50; 15,18-20; 16,17-20; 20,29-34; 24,12,37; 25,31-46; 28,18-20.
25. Євангелія від Марка 13,5-20.
26. Євангелія від Луки 3,9; 6,20-45; 10,25-28; 12,22-31,51-53; 17,20-21,26-37; 18,24-25; 21,8-19,36.
27. Євангелія від Івана 3,1-2; 5,37-45; 6,45-56; 10,10-15;13,34; 15,8,20-23.
28. Дії Апостолів 7,51-53; 13,50; 24,15-16; 26,17-21.
29. Послання апостола Павла до: Римлян 1,17,28-32; 6,16; 13,10; 14,19.
30. Перше Коринтян 2,14-16; 3,16-17; 4,10-13,17; 6,4-11; 11,1.
31. Друге Коринтян 11,24-27.
32. Галатів 2,19-21;5,14-26.
33. Ефесян гл.4-6.
34. Перше Солунян 4,3-7; 5,14-15.
35. Друге Солунян 2,3-12.
36. Перше Тимофія 1,2-13; 6,10.
37. Друге Тимофія гл.2-4.
38. Тита (повністю)
39. Послання апостола Якова 5,10.
40. Послання апостола Петра: Перше 2,12,15-19; 4,3-4.
41. Друге 1,5-6; 3,3,10-12.
42. Перше послання апостола Івана 2,3-6; 3,10.
43. Об’явлення 7,13-15; 9,20-21; 20,4-6; 22,11-17.