ПАТРІОТИЗМ І БОЖА ВОЛЯ
Нагадаю, що ми живемо у час, коли, як написано, «встановлена гидота спустошення», коли у Божому домі засів антихрист, який видає себе за Бога, коли відкинуті Божі закони і постанови, бо їх ніхто не вивчає, а тому і не виконує. Замість них встановлені закони лукавого, які недобрі, заплутані, несправедливі, суперечливі і якщо людина захоче виконати один такий закон, то при тому вона вимушено порушить інший.
Те, що є гидотою перед Богом, у сучасному світі знайшло велике пошанування, його вихваляють державні владоможці і релігійні служителі, воно модне і бажане. Однією із таких гидот перед Богом і дуже шанований людьми є патріотизм, яким називають любов до рідного краю, до свого народу і готовність до самопожертви заради них. При тому, у слово «любов» люди вкладають своє розуміння, а не те, яке йому дано у Біблії.
Щоби внести ясність у цю справу, необхідно вияснити із Божої науки те, що каже Господь про відношення людини до свого краю і до свого народу. Якими ті відношення були колись і які є тепер, а найважливіше – чим це все закінчиться. Бо Господь, для нашого навчання, розказує про те, що було, а щоби зміцнити нашу віру – про те, що буде.
У Біблії читаємо: «і сказав Авраамові Бог: «Я дам тобі і потомству твоєму по тобі землю скитання твого, увесь Край ханаанський, на вічне володіння, – і Я буду їм Богом. А ти заповіта Мого стерегтимеш, та й потомство твоє по тобі в їхніх поколіннях».
Народ ханаанський, якому Бог раніше надав цей Край на проживання, не виконував Божого заповіту із Ноєм і, не дивлячись на його патріотизм, Господь забрав у них цей Край і передав його на вічне володіння Ізраїлеві. Більше того, Бог наказав Ізраїлеві винищити весь ханаанський народ, а з ним ще шість народів, за те, що вони знехтували Божий заповіт.
Із цього бачимо, що для Бога милим є той народ, який виконує Його заповіді і закони, а все інше, в тому числі – патріотизм, не має для Нього жодного значення, бо про все інше Він нічого не каже.
Коли підріс Мойсей і побачив, що єгиптянин знущається з єврея, він вбив єгиптянина і цим зробив патріотичний вчинок, але за те він поніс покарання – 40 років жив приходьком у чужому краї.
Божий народ, це той народ, який виконує Божі заповіді і закони. Він відрізнявся від інших народів тим, що Бог пробував посеред нього. Це було за Старим Заповітом, а за Новим Заповітом Бог перебуває у людині і Божий народ складають не євреї чи українці, а ті окремі люди кожного народу, у кому Бог перебуває. Із отих « Своїх» людей, Бог все бачить і чує. Але це лише – до відома.
При Старому Заповіті до Свого єврейського народу Бог каже: «І дам мир у Краю, і ви будете лежати, і ніхто не вчинить, щоб ви тремтіли, – бо злу звірину винищу з землі, а меч не перейде через Край ваш. І ви будете гнати ворогів своїх, а вони попадають перед вами від меча. І п’ятеро з вас поженуть сотню, а сотня з вас пожене десять тисяч».
Це було у тому випадку, коли народ дотримувався Заповіту. В противному випадку Бог каже так: «А коли ви не будете слухняні Мені, і не виконуватимете всіх тих заповідей, і якщо постановами Моїми будете погорджувати, і якщо душа ваша бридитиметься законами Моїми, щоб не виконувати всіх заповідей Моїх, щоб ламати вам заповіта Мого, – то й Я зроблю вам оце: поставлю над вами перестрах, сухоти й пропасницю, що винищують очі й обезсилюють душу. І зверну Я лице Своє на вас, – і ви будете вдарені перед своїми ворогами. І будуть панувати над вами ненависники ваші, – і ви будете втікати, хоч ніхто вас не гнатиме.
А якщо й при тому не будете слухняні Мені, то Я семикратно побільшу кару на вас за ваші гріхи… І приведу на вас меча що помстить пімсту за заповіта, – і ви будете зібрані до ваших міст, і Я пошлю моровицю на вас, і ви будете віддані в руку ворога…
А якщо і тим не станете слухняні Мені, і будете ходити проти Мене, той Я з лютістю піду проти вас, і також семикратно покараю вас за ваші гріхи, – і ви тіло своїх синів будете їсти, і тіло дочок своїх будете поїдати… І обридить душа Моя вас!
І спустошу Я Край той, – і будуть дивуватися з того ваші вороги, що мешкають у ньому. А вас Я порозпорошую поміж народів, і вийму за вами меча, – і стане Край ваш спустошенням, а міста ваші будуть руїною…
І якщо тоді впокориться їхнє необрізане серце, то тоді понесуть кару за свої гріхи. І Я згадаю заповіта Свого з Яковом»…
З цього Божого навчання можна зробити такі висновки: людина може бути щасливою лише тоді, коли вона є вільна у своєму краї. А коли чужий народ поневолить край, через гріхи перед Богом, то є лише один єдиний шлях повернення до вільного життя – покаятися за свої гріхи, вивчити Божі заповіді і закони і жити згідно до них. Тоді Господь накладе кару за порушення Його законів, а після неї згадає про Свій заповіт… Всяка самостійна визвольна боротьба є від лукавого і не може мати успіху, бо так каже Бог. Кожний народ, який переміг у визвольній війні, через пару десятків-сотень років був знову поневолений. Прогляньте шкільну історію і переконайтеся в тому.
А ще Господь каже, що на все і про все у народу має бути один закон: «Один закон буде для тубільця й для приходька, що мешкає серед тебе». Тобто, ніяких мусульман, ніяких православних, ніяких штундів і католиків, а також інших конфесій не може бути, а всі, хто хоче проживати з нами, на нашій землі, повинні дотримуватися однієї безконфесійної Христової віри, одних свят і порядків. Це – постанова вічна для всіх поколінь.
Коли Ізраїль жив згідно із Божими постановами, то, при необхідності, вони питали у Бога, як їм зробити ту чи іншу справу, а Господь їм відповідав. Всі Ізраїлеві судді питали у Бога, питали у Бога царі Саул і Давид, питали у Бога пророки Ісая, Єремія, Ілля, Єлисей… А коли Ізраїль покинув Божі заповіді, то Господь перестав відповідати на всі звернення до Нього.
Окрім порушень Божих заповідей, Ізраїль погіршив своє становище ще й тим, що послухав безбожних людей посеред себе і відкинув Боже царювання. Ізраїль відкинув суддів, яких давав Господь і, які судили народ за Божими законами, і захотів обирати собі царів, як і всі інші народи, які ще раніше покинули Божий заповіт.
Оті царі добавили труднощів для народу, бо написано: «А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки не виконували Закона Твого, і не слухалися заповідей Твоїх та свідоцтв Твоїх, що Ти свідчив про них. І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в тому просторому та ситому Краї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відвернулися від своїх злих чинів.
Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його нашим батькам, щоб їсти плід його та добро його, – ось ми раби в ньому! І він множить свій урожай для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тілами та над нашою худобою за своїм уподобанням, і ми в великому утискові!»
Але Ізраїль не взяв поуки із цього, не послухав Божих пророків, а грішив ще більше і настільки розгнівив Господа своєю «любов’ю до своєї батьківщини», до свят, традицій, звичаїв, що Він постановив вигнати його із наданого Краю.
Керівники народу: царі, князі, священики засудили Божих пророків, кого на смерть, кого на вигнання за те, що вони пророкували про те лихо і біду, які Господь надумав навести на Ізраїль за його споневірення. Керівники народу були найбільшими патріотами, за їхніми словами, вони робили все можливе і не можливе щоби покращити життя народу, а Божі пророки пророкували про голод, моровицю, про вигнання із рідного Краю, за порушення Божих законів і постанов.
Під час облоги Єрусалиму пророк Єремія звернувся до свого народу із такими Божими словами: «Так говорить Господь: Ось Я даю перед вами дорогу життя й дорогу смерти. Хто сидітиме в цьому місті, той помре від меча, і від голоду та моровиці; а той, хто перейде і прийде до халдеїв, що вас облягають, буде жити, і стане йому душа його за здобич. Бо Я обернув лице Своє на це місто на зле, а не на добре, – говорить Господь, – воно буде дане в руку царя Вавилонського, а він спалить його огнем».
Керівники Ізраїля арештували пророка Єремію і посадили його в глибоку яму з багном на голодну пайку, бо він під час облоги Єрусалиму призивав народ здатися на милість ворога, що, на думку патріотів, є зрадою. Божа постанова для патріотів не має значення, бо вони її не знають, але від того страдає весь народ. Тому у справі служіння Богу не може бути «моя хата з краю», бо, хто послухав патріотів, той загинув і тепер в аду очікує Божого суду.
Пророк Єремія проявив любов до свого народу і до Бога, бо, наражаючи себе на небезпеку і муки, він проголошував Божі слова, навчав свій народ, як йому врятуватися при тих обставинах. Хто послухав пророка Єремію, той також вже помер першою смертю, але , коли Ісус Христос був розп’ятий і помер, то Він опустився до аду, підняв всіх побожних людей і перевів їх до місця Божого відпочинку. Зараз вони разом із Господом очікують зацарювання Ісуса Христа. Коли Він зацарює, то і їх підніме до Божого Царства і друга смерть над ними не матиме влади.
Така ось різниця: хто не знав Божої науки, керувався своїм розумом та призивами патріотів, той очікує на Божий суд в аду. Хто знав Божі настанови, Божі заповіді, хто послухав Божого пророка, той очікує на Боже Царство.
Через пророка Єремію Господь навчає дальше: «Я вчинив землю й людину, і скотину, що на поверхні землі, Своєю силою великою та витягненим раменом Своїм, і дав її тому, хто сподобався в очах Моїх. А тепер Я віддав усі ці землі в руку Навуходоносора, царя вавилонського, раба Мого, а також польову звірину дав Я йому, щоб служили йому. І будуть служити всі народи йому та синові його, і синові сина його, аж поки не прийде час також його власному краєві, – і поневолять його численні народи та великі царі.
І станеться, – той народ і те царство, що не будуть служити йому, Навуходоносорові, цареві вавилонському, і того, хто не дасть шиї своєї в ярмо вавилонського царя, – покараю Я народ цей мечем, і голодом, і заразою, – говорить Господь, – аж поки не зроблю їм кінця рукою його!..
Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, до всього вигнання в неволю, що Я вигнав з Єрусалиму до вавилону: Будуйте доми, – і осядьте, і засадіть садки, – і споживайте їх плід! Поберіть жінок, – і зродіть синів та дочок, і візьміть для ваших синів жінок, а свої дочки віддайте людям, і нехай вони породять синів та дочок, і помножтеся там, і не малійте! І дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій!» До тих слів коментар не потрібний.
А коли виповнився час для Вавилонського царства, то Господь знову через пророка звернувся до Свого народу і каже: «Утікайте з-серед Вавилону, і кожен урятовуйте душу свою! За провину його не погиньте, бо це Господеві час помсти, – Він дасть відповідну заплату йому!.. Хто втік від меча, – ідіть не вставайте! Пам’ятайте й здалека про Господа, а Єрусалим нехай буде на вашому серці!»
Якщо людина є Божим творінням, то вона зобов’язана весь час мати на думці свого Творця і слухати Його голос. А куди тікати із Вавилону, як не до свого краю. Отой принцип Вавилонського царства і поневолених ним народів, Господь зберігає і по сьогоднішній день. І лише у день Божого гніву впаде великий Вавилон.
Багато пророків Господь посилав до Свого народу, щоби навернути його від патріотизму і служіння ідолам, до Себе і до Божих заповідей. Ізраїль не зумів дотриматися умов Заповіту, за яким Господь змагався за весь народ, а тому Він уклав Новий Заповіт, за яким Бог змагається за кожну окрему людину.
Тепер для Бога любий не народ, а «в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду». Всім, хто прийняв Ісуса Христа, дано владу дітьми Божими стати. А щоби Божа людина не знемоглася серед безбожних людей, Господь зміцнює її Своїм Святим Духом.
Біда сучасного людства у тому, що воно не охрищується, а сприймає Ісуса Христа, як державний прапор і, що люди, не маючи віри, називають себе віруючими. Охрищення без прийняття Божого слова не може бути в принципі, а також, без знання Христової науки, в принципі, не можна бути віруючим, бо віра людині дається Святим Духом через знання Божої науки.
Апостол Павло повчав так: «Бо всі ви, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! Нема ні юдея, ні грека, нема ні раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, – бо всі ви один у Христі Ісусі! А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці».
Серед Христових учнів немає українського народу, ані польського чи російського, бо всі є один у Христі, а кожна людина окремо – частинкою Ісуса Христа.
Серед людей, які не охристилися, існує поділ на народи. І кожний народ ворогує із сусідніми народами за землі, природні багатства і всілякі інтереси. Серед українського народу є дуже багато християнських конфесій і всі вони ворогують між собою за вірних і їхні гроші. В цій боротьбі вони використовують патріотизм, вірність батьківським традиціям, звичаям, але в ній не може бути побожності. Божі люди не ворогують, а «мають любов між собою».
Звичайно, брати і сестри по тілу і крові визивають у людини певні симпатії і почуття. Їх більше люблять, більше шанують, їм більше співчувають, бо з ними ділять всі свої біди і горе, все добре і недобре.
Божі пророки знали, що вони будуть биті патріотами, але йшли і повчали свій народ. Господь попереджував Своїх учнів, що як люди вчинили Йому, так будуть робити і їм. Але апостоли не відмовилися від своїх тілесних братів і сестер, вони не створили своєї конфесії, чи своєї релігії. Вони йшли до того єврейського храму, де засів антихрист і навчали Божої науки своїх братів і чужинців, щоби вони охристилися і стали учасниками Божої Церкви.
А патріоти бю’ть своїх непатріотичних братів, палять їх доми, храми, знущаються над їхніми сім’ями і все це по причині, що вони не є такими патріотами, як ті.
Ісус Христос заповів: «Люби свого ближнього, як самого себе» і казав: «Якщо ви не можете любити брата свого, якого ви бачите, то як ви зможете любити того, кого ви не бачите?»
Поділ людей на народи існує лише до початку дня Божого гніву, бо тоді Божий народ збереться до Ісуса Христа, а на землі залишиться «решта людей». Серед Божого народу будуть побожні євреї, українці, росіяни, поляки… Будуть всі племена і язики, але не буде патріотів, бо вони – сини лукавого.
Книги Біблії
1.Буття 17,8-9; 18,26; 46,2-3.
2.Вихід 2,11 і 13; 6,7-8; 12,49; 23,22; 29,45-46; 33,16.
3.Левит 25,35-36; гл.26.
4.Числа 14,31-33; 15,15.
5.Повторення Закону 4,1-2 і 25-27; 7,12-15; 28,15-16; 30,15.
6.Книга Суддів 9,7-15; 20,27-28.
7.Перша книга Самуїлова 7,8 і 10; гл.8 і 12; 14,37; 23,9-13.
8.Друга книга Самуїлова 5,25; гл.15 і 17.
9.Перша книга Царів 3,11; 14,14-16; 18,18.
10.Друга книга Царів 10,31-33; гл.17.
11.Перша книга Хронік гл.29.
12.Друга книга Хронік гл12 і 29; 30,7.
13.Книга Ездри 1,2.
14.Книга Неемії 9,33-37.
15.Псалми 67,7; 79,19-20; 88,16-25; 93,12-15; 103,27-30; 104,24-25 і 44-45; 105,4-5; 134,10-12; 136,1-6; 143,1-2.
16.Приповісті Соломонові 30,24-28.
17.Книга Еклезіястова 8,10; 9,14-15.
18.Книга Ісаї 1,2-5; 3,5; 5,8; 6,1-13; 13,11; 24,1-6 і 17-20; 26,1-5 і 20-21; гл.37; 41,21-24; 45,11; 48,18-19; 60,12.
19.Книга Єремії 5,30-31; 6,19-20 і 25; 7,5-7; 8,1-3 і 13; 9,12-15; 16,11-13; 21,8-10; 23,1; 27,5-8; 29,4-7;30,8-9; 42,10-11; 50,8-9; 51,6 і 50.
22.Книга Даниїла 5,17-30; 7,23; 12,6-7.
23.Книга Осії 4,6.
24.Книга Йоіла 2,12.
25.Книга Захарія 9,16; 14,16.
26.Євангелія від Матвія 5,43-45; 7,12-14; 12,50; 15,24; 24,7; 25, 33 і 35; 28,19.
27.Євангелія від Луки 1,16-17; 12,32-34; 16,13.
28.Євангелія від Івана 1,6-12; 3,20; 4,2; 7,18; 13,34-35; 15,13.
29.Дії Апостолів 10,34-35; 17,26; 18,9-10; 21,27-28.
30.Послання до Римлян 1,25; 9,3-8; 12,18; 15,2.
31.Послання до Галатів 3,25-29; 4,16-17.
32.Перше послання до Тимофія 4,13.
33.Друге послання до Тимофія 2,2-4.
34.Послання до Тита 1,6-9.
35.Послання Якова 2,25.
36.Перше послання Петра 2,9-10.
37.Друге послання Петра 4,8.
38.Перше послання Івана 1,10-11; 2,11; 3,15; 4,20.
39.Друге послання Івана 5,6.
40.Об’явлення 7,9; 9,20-21.