Пасха
Єврейський народ отримав Божу заповідь про Пасху в Єгипті, перед самим виходом із неволі до обіцяного Краю. Пасха це – в першу чергу, жертва принесена Богу за успішний перехід до обіцяної батьківщини. Єдина жертва, яка перший і останній раз, принесена поза храмом, бо всі Божі жертви належало приносити у храмі. І надалі Пасху євреї святкували у храмі, а сім днів Опрісноків, які йдуть за Пасхою, дозволялося відзначати вдома, бо шість днів із них були робочими.
Саме гебрайське слово «Pesah» – перекладається, як «перескочення», «я перескочив», бо Бог обминав той дім, де святкували Пасху.
А початково заповідь Божа дана так: «Оцей місяць для вас – початок місяців. Він вам перший між місяцями року. Скажіть усій Ізраїльській громаді, говорячи: «У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня за домом батьків, ягня на дім. А коли буде той дім замалий, щоб з’їсти ягня, то нехай візьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдою своєю полічиться на те ягня.
Ягня у вас нехай буде без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз. І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його цілий збір Ізраїлевої громади на смерканні. І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них.
І нехай їдять тієї ночі те м’ясо, спечене на огні, та опрісноки. Нехай їдять його на гірких травах. Не їжте з нього сирового та вареного, звареного у воді, бо до їди тільки спечене на огні, голова його з голінками його та з нутром його. І не лишайте з нього нічого до ранку, а полишине з нього до ранку спаліть на огні.
А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. Пасха це для Господа! І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма єгипетськими богами вчиню Я суд. Я – Господь!
І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, – і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згубної порази, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї. І стане той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його!
Сім днів будете їсти опрісноки. Але першого дня зробите, щоб не було квашеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене – від дня першого аж до дня сьомого, – то буде витята душа та з Ізраїля. А першого дня будуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що їсти кожній душі, те єдине робитимете ви.
І ви будете додержувати опрісноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І будете додержувати того дня в ваших родах, як постанови вічної. Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця будете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця.»
Коли по якійсь причині хтось не зможе справити Пасху у встановлений день, то: «Місяця другого, чотирнадцятого дня надвечір спровадять вони її, – з опрісноками та з гірким зіллям будуть їсти її. Не позоставлять із неї до ранку, а костей не зламають у ній, – за повною постановою Пасхи справлять її.»
І в подальшому Господь повчав: «…Не будеш заколювати пасху в одному з тих твоїх міст, які Господь, Бог твій, дає тобі. Але тільки на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім’я Його, заколеш пасху ввечері, при заході сонця, у час твого виходу з Єгипту.
І будеш варити, і будеш їсти на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій. А рано обернешся, і підеш до наметів своїх. Шість день будеш їсти опрісноки, а сьомого дня – віддання свята для Господа, Бога твого, не будеш робити зайняття.»
Не дотримувалися євреї тієї Божої заповіді, бо за днів царя Йосії Божий пророк записав: «І наказав цар усьому народові, говорячи: «Справте Пасху для Господа, вашого Бога, як написано в оцій Книзі Заповіту». Бо не справлялася ця Пасха від днів суддів, що судили Ізраїля, по всі дні царів Ізраїлевих та царів Юдиних. І тільки вісімнадцятого року царя Йосії справлялася Пасха для Господа в Єрусалимі».
Не треба думати, що євреї були настільки поганими, що вони забули про свого Бога, про свято Пасхи. Ні, вони його святкували, але не так, як наказав Господь.
Наприклад, цар Єровоам переніс святкування всіх Божих свят на місяць пізніше і до Божих свят добавив ще й свої, поганські свята. Святкували євреї ті свята не в Єрусалимі, як постановив Господь, а там, де вказав цар.
Звичайно, все вищенаведене стосується старозавітних часів, а сучасні християни рахують, що це їх нічим не зобов’язує, бо вони є кращі, мудріші за тих євреїв, вони святкують світле Христове воскресіння.
А, власне, тому і необхідно послухати повчання Того, Хто уклав Новий Заповіт, що і як Він каже про Пасху, бо Він є і вчитель, і суддя всім народам.
А ото слова Ісуса Христа про Пасху із Євангелії від Луки: «І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало. І послав Він Петра та Івана, говорячи: «Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми»… А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним. Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: «Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!»
По вечері так само ж і чашу, говорячи: «Оця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається»»…
Не світле Христове воскресіння сповіщати заповів Ісус Христос, а те, що тіло Його за нас віддається. Іншим разом Він каже, щоби ми робили так, аж поки Він не прийде.
Ще пізніше поганські народи повчав апостол Павло і повчав він не від себе самого, а навчав того, що йому вказував Господь, Ісус Христос. Він написав: «Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений. Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистоти та правди!..
Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа. Бо слово про хреста тим, що гинуть, – то глупота, а для нас, що спасаємось, – сила Божа!.. Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасати віруючих через дурість проповіді. Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости, а ми проповідуємо Христа розп’ятого, – для юдеїв згіршення, а для греків – безумство, а для самих покликаних юдеїв та греків – Христа, Божу силу та Божу мудрість!..
Їжа ж нас до Бога не зближує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого. Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотикання слабим! Коли-бо хто бачить тебе, маючого знання, як ти в ідольській божниці сидиш за столом, чи ж сумління його, бувши слабе, не буде спонукане їсти ідольські жертви? І через знання твоє згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер!..
А надалі, коли ви збираєтесь разом, то не на те, щоб їсти Господню вечерю. Бо кожен спішить з’їсти власну вечерю, і один голодує, а другий впивається. Хіба ж ви не маєте хат, що їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте не маючих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю вас? Не похвалю!
Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб, подяку віддав, і переломив, і сказав: «Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!»
Так само і чашу взяв Він по вечері й сказав: Ця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!» Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, – смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде. Тому-то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, – буде винний супроти тіла та крови Господньої! Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші п’є! Бо хто їсть і п’є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п’є! Через це поміж вами Багато недужих та хворих, і багато хто заснули…
Дивуюся я, що ви так скоро відхиляєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Євангелію, що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Євангелію. Але якби й ми, або й Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, – нехай буде проклятий! Як ми перше казали, і тепер знов кажу: коли хто вам не те благовістить, що ви прийняли, – нехай буде проклятий!»
Як видно із повчання апостола Павла, нам не потрібно на смерканні 14-го авіва різати жертвенне ягня, бо за нас у жертву принесений Ісус Христос, перший і останній раз поза Божим домом. Але все решта із початкової Божої заповіді залишається чинним: готовити прісний хліб, м’ясо, вино і приносити їх у Божий дім, щоби там спожити їх разом із всією Христовою громадою, споминаючи жертву Христову, то – треба! Святкувати сім днів Опрісноки кожний має у своєму домі, бо шість днів є робочими і тільки сьомого дня не можна працювати.
При тому треба пам’ятати, що хто буде їсти пасху негідно, не так як заповів Господь, той їсть собі суд і отримає кару, а хто вчить інших робити не так, як заповів Господь, тобто, святкувати воскресіння Христове і вітатися: «Христос воскрес», а не згадувати Христову жертву за святою вечерею – «нехай буде проклятий».
Правда дивно, що у наш час, коли всі вміють читати і всі мають Біблію (Боже слово), а роблять зовсім інше, ніж казав Ісус Христос? А у такому випадку, чим християни, які роблять все не так, як заповів Ісус Христос, перед Богом є кращі за старозавітних євреїв, яких Бог вигнав із Обіцяної землі?
Книги Біблії
1. Вихід 12,1-28.
2. Левит 23,5-8.
3. Числа 9,1-14; 28,16-25.
4. Повторення Закону 16,1-8.
5. Друга Царів 23,21-23.
6. Друга Хронік гл.30; 35,1-19.
7. Євангелія від Матвія 26,17-29.
8. Євангелія від Луки 22,7-30.
9. Євангелія від Івана гл.13-17.
10. Послання апостола Павла до: Римлян 6,1-10.
11. Перше Коринтян 1,17-25; 2,2; 5,1-8; гл.8; 10,5-7 і 31-33; 11,17-34.
12. Галатів 1,6-9.
13. Книга пророка Захарія 11,12-13.