Надія на Бога
Апостол Павло писав: «Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої. І не тільки нею, але хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість – досвід, а досвід – надію, а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам… А тепер залишаються віра, надія, любов, – оці три. А найбільша між ними любов!»
Із цього бачимо, що Христові учні мають любов, мають віру і мають надію. Любов є найважніша, бо Господь у час земного життя вчив, що хто знає Божі заповіді та постанови і їх виконує, той любить Його. І того полюбить Отець Небесний, і того полюбить Господь. Вони прийдуть до нього і «закладуть свій дім у нього», або – охристять його. Оцим хрищенням людина отримує знання від Бога, зміцнює свою віру, цим її ім’я записується у «книгу життя».
Тобто, основою або запорукою всього того, що людина отримує від Бога, є любов людини до Нього. Той, хто не проявив своєї любові до Бога, від Нього не отримає нічого, Христовим учнем не стане і до Божого Царства не ввійде. А якщо він надіявся на Боже спасіння, то його надія є марною.
Віра, за визначенням апостола Павла, це – доказ небаченого і підстава до сподіваного. Віра є є доказом того, що відбувалося від днів Адама і до сьогодні та сподівання на те, що буде. Щоби отримати віру необхідно вияснити із Божого слова, починаючи від створення людини, що, коли, по якій причині відбувалося. Чому люди відмовилися від Божих заповідей і законів та й покинули їх, і в який спосіб вони це робили? Що очікує людство в майбутньому у Божому Царстві та, що очікує тих, хто туди не потрапить за відступ від Бога? І як уникнути Божого покарання та прийняти те, що Господь приготовив для Своїх людей?
Коли людина послідовно все це виясняє для себе і робить так, як Бог вчить, то вона весь час для себе здобуває знання. Бог її очищає, виправдовує, зміцнює її віру і на тій основі у людини появляється надія, що вона стане перед Богом і отримає від Нього все, що Він обіцяв для людей і вічне життя на Новій Землі, згідно до Нового Заповіту.
Таким чином, надія на Бога, це – сподівання, очікування на обіцяне Богом нове, гармонійне, з повним достатком, мирне, радісне життя у новому тілі на Новій Землі з досконалим порядком та справедливістю, яке дається людині на підставі віри і гарантується Святим Духом, яким Господь наділяє її.
Тому для кожної людини найважливішим є проявити до Бога любов і проявити любов таким чином, як Бог каже, щоби Він міг охристити людину, надати їй віру і виконати Свої обітниці згідно до Нового Заповіту. Для кожного, хто проявить любов до Бога, Господь виконає Свої обітниці незалежно від того, велика чи мала надія була у людини. Але надія і є для того, щоби людина могла потішитися нею, зміцнити свій дух, зміцнитися у вірі, набратися терпіння, не піддаватися спокусі, підтримати інших. Тобто, без любові і віри у людини не може бути надії на Бога, а надія зміцнює людину, потішає її, спонукає до зміцнення любові та віри.
Людина може набути надію, або втратити її. Патріархи Ізраїльського народу повірили Богу, отримали надію, а щоби зміцнити віру, збільшити надію своїх дітей, вони їх навчали, а перед своєю смертю ще й благословляли їх і розказували їм про їхнє майбутнє.
Написано, що Дух Божий «ширяв над землею», а «сатана мандрував землею». Тобто, Святий Дух і дух лукавого можуть дотикати людину повсякчасно, бо і Божий Дух зустрічається людині і злий дух також. Хто отримує Святого Духа, той отримує надію. Кого дотикає дух лукавого і хто піддається йому, той втрачає надію, хоч своє земне життя він може проводити в «розкошах і щодня бенкетуючи», як багач із притчі про багача і Лазаря. Тому апостоли вчили, щоби ми не піддавалися духу лукавого і він втече від нас, а надія залишиться.
В Псалмах оспівуються ті люди, які надію свою покладають на Бога і їх названо щасливими, бо Господь ніколи не полишає тих, хто любить Його. Про це говориться і в Євангелії: «Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?..», (щоби мати надію), – запитав у Нього один юнак. Господь спитав у нього, а як він вважає? І той відповів:«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе». Він же йому відказав: «Правильно ти відповів. Роби це, – і будеш жити».
Апостол Павло вчить: «У ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господеві, тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві,.. Та все зачинило Писання під гріх, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа… За відвічної постанови, яку Він учинив у Христі Ісусі, Господі нашім, в Якім маємо відвагу та доступ у надії через віру в Нього… Сам же Господь наш і Бог Отець наш, що нас полюбив і дав у благодаті вічну потіху та добру надію, – нехай ваші серця Він потішить… щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя… Ми бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця, щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці успадковує вірою та терпеливістю».
Апостол Іван так описав нашу надію від Бога в книзі «Об’явлення»: «І бачив я небо нове й нову землю, перше-бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було. І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого. І почув я гучний голос із престолу, який кликав: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними», «і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» І сказав Той, Хто сидить на престолі: «Ось нове все творю!»
Отам люди стануть такими, якими їх задумав Бог, коли створив Адама і Єву. Вони будуть «царями і священиками для Бога», будуть частинкою Бога або, як написано: «учасниками Бога» і яке життя у Бога, таке буде у них. Ось до такої надії покликав нас Ісус Христос.
Як видно із наведеного, надія людині дається не за дармо, не просто так, а через велику працю, через утиски, через терпіння, через набуті знання і досвід.
Зовсім по іншому трактується надія у Вікіпедії та різних християнських конфесіях. Зрештою вони і самі не мають надії на Бога, хоч про надію розказують іншим. Судіть самі:
«Надія – це емоційне переживання, відчуття, емоція, що виникає при очікуванні суб’єктом бажаної події. Формується внаслідок пізнання суб’єктом причин, що обумовлюють очікувані події. Інше означення – це віра в позитивну, з точки зору суб’єкта, розв’язку ситуації, що склалась у його житті» – написано у Вікіпедії.
А для християн там написано таке: «Надія – християнська чеснота. Надія на безсмертя і воскресіння, що йде з глибини віків, знайшла собі тверду основу в таїні Христа. Християни перебувають у впевненості, що “коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у нас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і наші смертні тіла Духом своїм, що живе у нас” (Рим.8,11).
Надія як християнська чеснота відкриває перед людьми ті вічні блага, які Бог обіцяв людині в особі Ісуса Христа. Надія як людська чеснота є очікуванням того, що людина може здобути завдяки своїм здібностям, що дарує їй Боже провидіння.
Надія є чеснотою, в котрій чітко виражається відношення людини до Бога. Це саме вона вчить людину ставитись до Бога як до найдорожчої і найбільш люблячої особи і десь кожен у глибині душі прагне довіритись такій Істоті, у всьому надіятись і вірити Їй. Бог Отець в Ісусі дарує людям обітницю спасіння і ця надія вчить у майбутньому очікувати повноту вічного щастя у Божому Царстві.
Надія є одним із дуже важливих знарядь. Це чеснота, що допомагає позитивно мислити, діяти, перемагати. Християнська надія – це надприродна, Богом влита чеснота, через яку людина з твердим упованням очікує на те, що їй Бог приобіцяв задля заслуг Ісуса Христа, тому що Бог є всемогучий, найдобріший і найвірніший.» – Бачите скільки тут лукавства?
Отже, кожний може дослідити і порівняти те, про що йдеться у Святому Писанні, з тим, що нам пропонують священики різних конфесій та проповідники у Вікіпедії. Бог каже конкретно, що для Своїх людей Він приготував Нову Землю (Новий Єрусалим), де Він буде мешкати із людьми. І Він туди кличе всіх нас і каже надіятися на це. Бо всяка інша надія, окрім надії на Бога, всяка чеснота приводить до «озера, що горить вогнем і сіркою». Устами пророка Єремії Господь попереджував: «Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає!»
Таким чином, віра надія, любов, то не є черговий привід для святкування, а то є три необхідні якості людини, які кожний мусить набути і мати, щоби принести Богу плід і ввійти до Його Царства, бо всі, хто цього не матиме, будуть засуджені до кари в «озері». Якщо хтось зауважив помилку в тому, що я написав (Господь каже одне, а я написав інакше), то прошу показати мені, буду дуже вдячний. Відомо, що люди говорять інакше, ніж говорив Господь. Цього треба «остерігатися і уникати».
Книги Біблії
1. Буття 27,40; 48,11; 49,11; 50,24.
2. Вихід 4,28; 6,6-9; 16,2.
3. Левит 2,13; 4,2-3; гл.18; гл.26.
4. Числа гл.13; 14,8; 16,7.
5. Повторення Закону 1,26-37; 4,9-10; 6,25; 7,12; 9,4-6; 10,12-13; 26,17-19; гл.27-28; 30,15-20.
6. Суддів 2,1-4.
7. Перша Самуїлова 7,3; 12,14-15; 17,34-37; 28,16.
8. Друга Самуїлова 2,1; 7,8-17.
9. Друга Царів 18,19,25.
10. Перша Хронік 28,8.
11. Друга Хронік 7,11-22; 15,2.
12. Йова глави:1, 6-7, 9-10, 14, 17, 19, 21, 23-24, 40-41.
13. Псалми 2,12; 4,6; 9,10-11; 24,3 і 20-21; 26,14; 30,20; 31,10; 32,20-21; 42,5; 55,4-5; 68,7; 85,1-2; пс.111; 117,4; 140,8; 146,11.
14. Ісаї 27,2-5; 30,15; гл.37; 41,8-10; 44,5; 49,23; 50,10.
15. Єремії 1,8; 7,4,13-15; 14,22; 17,5-13; 28,8; 39,16-18; 42,11.
16. Плач Єремії 3,26-31.
17. Єзекіїля 18,5-9,19,31-32; 37,11-14.
18. Осії 10,13.
19. Йони гл.3.
20. Михея 5,6-7.
21. Наума 1,7.
22. Євангелія від Марка 2,5; 5,23-34; 9,23; 10,27; 11,24; 13,8-13.
23. Євангелія від Луки 8,52-56; 9,41; 10,25-28; 12,22-43; 18,1-8; 19,26; 23,39-43,50-52.
24. Євангелія від Івана 3,14-15; 4,14; 11,26; 15,7.
25. Послання апостола Павла до: Римлян 5,1-6; 12,11-12; 15,3.
26. Перше Коринтян 9,9-10; 13,13.
27. Друге Коринтян 3,7-13; 6,16-18; 7,1.
28. Галатів 3,22; 4,10.
29. Ефесян 3,8-12.
30. Филип’ян 2,19,23-24; 3,3-5.
31. Колосян 1,3-5,21-27.
32. Солунян 2,16-17; 3,4.
33. Тита 2,11-14; 3,4-7.
34. Євреїв 2,2-3; 6,11-12,17-20; 7,19.
35. Перше послання апостола Петра 1,3-5.
36. Об’явлення 21,1-8.