Мова
Цим разом пропоную вам подивитися і оцінити ще й ту працю, яку кожному потрібно прикласти, і той спосіб, як це зроблено, щоби знайти розуміння одного слова, сказаного Богом. Вибачайте, що стаття велика за обсягом, бо виписані всі тексти із Біблії.
Буття. Вірші 1,26 і 28: «І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою,.. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю»,..
Від самого початку Бог говорив до всіх Божих Синів, говорив до людей і всі добре розуміли один одного. Значить, Бог створив людину і дав їй мову, щоби людина могла сприймати Його настанови, повчання і спілкуватися між собою.
Вірші 3,1-7: «Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: «Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?.. Умерти – не вмрете!»…
А диявол використав мову, щоби намовити людей не виконувати Божі постанови і це дуже швидко поширилося між народами.
Вірші 11,1-9: «І була вся земля – одна мова та слова одні… І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її. І промовив Господь: «Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити. Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного».
Отут Господь встановлює для різних народів різну мову, щоби вони не розуміли один одного, але для Бога і Його Синів ті мови є зрозумілими.
Вірш 39,2: «І був Господь з Йосипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана єгиптянина».
Вірші 42,6-23: «А Йосип – він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонились йому обличчям до землі… А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо поміж ними був перекладач».
Господь був із Йосипом, Він дав йому досконале знання єгипетської мови і багато простих єгиптян і не здогадувались, що Йосип – єврей. Навіть Йосипові брати не впізнали його, бо користувались перекладачем, а Йосип свою мову не забув.
Вихід. Вірші 4,11-12: «І сказав йому Господь: «Хто дав уста людині? Або хто робить німим, чи глухим, чи видючим, чи темним, – чи ж не Я, Господь? А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що ти маєш говорити».
Вірш 20,19: «І сказали вони до Мойсея: «Говори з нами ти, і ми послухаємо, а нехай не говорить із нами Бог, щоб ми не повмирали».
Вірш 34,29: «І сталося, коли сходив Мойсей з гори Сінай, – а обидві таблиці свідоцтва в Мойсеєвій руці при сході його з гори, – що Мойсей не знав, що лице його стало променіти, бо Бог говорив з ним».
Божа мова дуже потужна і простій людині її трудно сприйняти. Коли Господь промовляв до юдеїв, то вони боялися, що помруть від тієї Божої потуги, а Мойсей, при розмові з Богом отримав стільки енергії, що його обличчя світилося.
Левит. Вірш 19,34: «Як тубілець із вас буде для вас приходько, що мешкає з вами, – і ти будеш любити його, як самого себе, бо приходьки були ви в єгипетськім краї. Я – Господь, Бог ваш!»
Кожній державі Бог дав одну мову, а всі інші, хто там проживає, повинні послуговуватися тою мовою, тою вірою, дотримуватися свят тієї держави і дбати про мир, спокій і добробут тієї держави. Ніякої різниці між корінним народом і меншинами, як перед Богом, так і перед законом, не може бути. Є різниця лише для служителів у Божому домі і у державній владі. Чужинців туди призначати не можна.
Числа. Вірш3,10: «А Аарона та синів його постав, щоб вони пильнували свого священства, а чужий, хто наблизиться, – буде забитий».
Священиками у Божому домі можуть бути лише представники основної нації, чужинець не може навчати народ Божої науки, за виключенням юдеїв, посланих Ісусом Христом.
Вірш 22,28: «І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: «Що я зробила тобі, що ти оце тричі вдарив мене?»
При необхідності, Бог може дати знання мови і тварині.
Повторення Закону. Вірші 17,14-15: «Коли ти ввійдеш до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі, і посядеш його, і осядеш у ньому, та й скажеш: «Нехай я поставлю над собою царя, як усі народи, що в моїх околицях», то, ставлячи над собою царя, якого вибере Господь, Бог твій, – конче з-посеред братів своїх поставиш над собою царя, не зможеш поставити над собою чоловіка-чужинця, що він не брат твій».
Господь остерігає Свій народ, що до влади державної не можна обрати чужинця, бо окрім всього іншого, виникне і проблема мови, проблема служіння іншим богам, проблема свят, звичаїв… В результаті цього, народ відвернеться від Бога і буде розпорошений поміж іншими поганськими народами. А поганських народів це не стосується, вони від Бога другий раз не відпадуть, бо до Нього вони вже не належать.
Друга книга Царів. Вірші 5,2-3: «А сирійці вийшли були ордами, і взяли до неволі з Ізраїлевого краю малу дівчину, і вона услуговувала жінці Наамана. І сказала вона до своєї пані: «Ох, коли б пан мій побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прокази його!»
Малій дівчині не було проблемою у чужому краї спілкуватися чужою мовою. Вона вивчила чужу мову не в школі, а вивчити мову від чужинців їй дано Божим Духом.
Вірш 18,26: «І сказав Еліяким, син Хілкійї, і Шевна та Йоах до великого чашника: «Говори до своїх рабів по-арамейському, бо ми розуміємо, і не говори з нами по-юдейському в слух тих людей, що на мурі».
В Ізраїлі, начальники народу знали чужі мови, їм це було потрібно, а простолюд не знав, бо на це не було потреби. І ніхто від того не страдав. Після семидесятирічного полону у Вавилоні, де всі юдеї послуговувалися чужою мовою, по поверненні у свій край, Ізраїльський народ відразу відновив свою мову. Але це тривало недовго. Керівники народу Ездра і Неемія описують причини і способи подальшого занечищення мови і як наслідок, виродження Божого народу на поганський народ.
Неемії. Вірші 13,15-25: «…А тиряни мешкали в ньому, і постачали рибу й усе на продаж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі. І докоряв я Юдиним шляхетним та й сказав їм: «Що це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день? Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побільшуєте жар гніву на Ізраїля зневажанням суботи»… Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жінок ашдодянок, аммонітянок, моавітянок. А їхні сини говорили наполовину по-ашдодському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того народу. І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, кажучи: «Не давайте ваших дочок їхнім синам, і не беріть їхніх дочок для ваших синів та для вас»…
Тут все зрозуміло і без коментарів, але для Бога національність не має значення. Чи є хто юдей, чи українець, а закон однаковий для всіх.
Псалом 136. «Над річками Вавилонськими, – там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона! На вербах у ньому повісили ми свої арфи, співу-бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів – наші мучителі: «Заспівайте-но нам із Сіонських пісень!» Як же ми можемо заспівати Господню пісню в землі чужинця?»
Всім сусіднім народам подобаються українські пісні, а, особливо, поневолювачам українського народу. І українці співали для них, і співають, а богопослушні євреї кажуть: «Як же ми можемо заспівати Господню пісню в землі чужинця?»
Ісаї. Вірш 14,1: «Бо Господь змилосердиться над Яковом, і вибере знову Ізраїля, і на їхній землі їх поселить. І чужинець долучений буде до них, і приєднані будуть до дому Якового».
Знову буде один народ і одна мова, мова «дому Якового» у Божому Царстві.
Вірші 45,23-25: «Я Собою Самим присягав, справедливість із уст Моїх вийшла, те слово, яке не повернеться: усяке коліно вклонятися буде Мені, усякий язик присягне й Мені скаже: Тільки в Господі правда та сила!»
Напевно не будуть присягати Господу ті, хто свою мову вважав недостойною, маловартісною і перейшов на спілкування чужою мовою, бо Господь каже, що на всіх мовах, кому яку Він дав, Йому присягнуть. Не буде без кари і той, хто нищить чужу мову і насаджує свою мову іншим народам, бо про кожну мову Бог піклується.
Єремії. Вірші 7,4-7: «Не надійтесь собі на слова неправдиві, щоб казати: Храм Господній, Храм Господній, Храм Господній отут! Бо якщо насправді поправите ваші дороги та ваші діла, якщо один одному будете справді чинити справедливо, не будете тиснути чужинця, сироту та вдову, не будете лити невинної крови на місці цьому, і за іншими богами вслід не підете собі на біду, – то зроблю, що ви пробуватимете на цім місці, у Краю, що його дав Я вашим батькам відвіку навіки!»
Нікому не вдасться просто так, як мені хочеться, жити у Богом даному краю, користуватися своєю мовою, бо для цього необхідно виконувати Божий заповіт. А народ, який порушує його свідомо і багатократно, не дивлячись на величність храмів у його краю, буде вигнаний до краю чужих народів, до чужої мови, а ті храми будуть поруйновані.
Осії. Вірш 7,8: «Змішався Єфрем із народами, Єфрем став млинцем, що печеться неперевернений».
Чи Єфрем змішався з чужими народами і став непридатним, чи українці змішалися з чужими народами, втратили свою мову і ідентичність – це для Бога однаково. Свою мову треба пильнувати, шанувати і обстоювати.
Захарія. Вірші 8,18-23: «…І поприходять численні народи та сильні люди шукати Господа Саваота в Єрусалимі, і благати Господа. Так говорить Господь Саваот: І станеться тими днями, що схоплять десять мужів з усіх язиків тих народів, і схоплять за полу юдея, говорячи: Ходімо з вами, бо ми чули: Бог з вами!»
Євангелія від Матвія. Вірші 10,5-6: «Цих дванадцятьох Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: «На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте, але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого»…
Боже спасіння – з юдеями і лише у них можна вияснити в чому його суть та як його досягнути. Коли хто цього захоче, то він знайде спосіб, щоби зрозуміти юдеїв, бо юдей – не той хто народився у сім’ї юдейській, а хто знає і виконує Божу волю.
Вірш 12,42: «Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, – і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон!»
Цариця користувалася послугами перекладача і все, що вона хотіла вияснити, вона почула. Але це коштувало її і грошей, і праці. Нікому, ніщо даром не дається. Христові учні отримували знання мов від Бога, як дар, але для того треба спочатку стати тим учнем.
Євангелія від Марка. Вірш 16,17: «А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім’я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими»,…
Євангелія від Луки. Вірші 21,14-15: «Отож, покладіть у серця свої – наперед не гадати, що будете відповідати, бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші».
Дії святих Апостолів. Вірші 2,1-12: «Коли ж почався день П’ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила весь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнилися Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.
Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, – та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!.. Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: «Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?
Парфяни, та мідяни, та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фрігії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель, край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, критяни й араби, – усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!»
Бог постановив, щоби кожному народу проповідувати Євангелію Царства його мовою, а не мовою великих народів. Хто ж порушує цю постанову, той не служить Господу, а робить свій бізнес на вірі людей.
Вірші 10,44-46: «Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий дух на всіх, хто слухав слова. А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган! Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували»…
Послання до Римлян. Вірші 2,28-29: «Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що на зовні на тілі, але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання – серця духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, а від Бога».
Той, хто виясняє Божі заповіді і постанови, щоби їх виконувати, той стає духово юдеєм і він перейде на мову Божого народу у Божому Царстві.
Вірш 14,11: «Бо написано: «Я живу, каже Господь,і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик!»
Перше послання до Коринтян. Вірш 13,1: «Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, – то я став як мідь та дзвінка або бубон гудячий!»
Вірші 14,2-33: «Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне. А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовлення, і на розраду. Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує… Як багато, наприклад, різних мов є на світі, – і жадна з них не без значення! І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені…
Дякую Богові моєму, – розмовляю я мовами більше всіх вас. Але в Церкві волію п’ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!..
Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво – для віруючих, а не для невіруючих… Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а один нехай перекладає!»
Серед великих народів світу, тільки в Україні, головній нації держави, чужинці можуть говорити своєю мовою без перекладу, нав’язувати свою волю, встановлювати свої порядки у школах, урядових структурах… А чи не є це проявом нашої безбожності?
Послання до Филип’ян. Вірші 2,9-11: «Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос – то Господь, на славу Бога Отця!»
Об’явлення. Вірші 1,10-11: «Я був у дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучний, немов сурми, який говорив: «Що бачиш, – напиши те до книги, і пошли до сімох Церков: до Ефесу, і до Смірни, і до Пергаму, і до Тіятирів, і до Сард, і до Філядельфії, і до Лаодикії».
Господь назвав Церкви народів різних мов, а апостол Іван зобов’язаний написати до всіх. Він написав юдейською мовою і всі зрозуміли.
Вірші 7,9-12: «Потому я глянув, – і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття. І взивали вони гучним голосом, кажучи: «Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві!»
А всі Анголи стояли навколо престолу та старців і чотирьох тих тварин. І вони на обличчя попадали перед престолом, і вклонилися Богові, кажучи: «Амінь! Благословення, і слава,і мудрість, і хвала, і честь, і сила, і міць – нашому Богу на вічні віки! Амінь!»
І люди, і Анголи говорили одною, для Івана знаною мовою, говорили до Бога і Він її розумів.
Таким чином, мову людям дав Бог для того, щоби навчати їх, спілкуватися з ними і, щоби вони могли контактувати, спілкуватися між собою. У спілкування між Богом і людьми втрутився диявол. Для тих людей, які послухали диявола і пішли за ним, Бог змінив мову. Він дав кожному народу таку мову, яку вважав за потрібну. Ті мови служили для того, щоби віддалити один народ від іншого, щоби вони не розуміли один одного і не запроваджували безбожність, а по-сутті, щоби не передавали один одному свої звичаї, традиції, обряди, передання, які зводять людей від Бога. Бо все це веде народи до погибелі.
Коли Господь вибрав Авраама, розмножив його на народ, то Він дав йому і Свою мову. На цій мові Бог дав всю Свою науку, склав Заповіт. Завдяки цьому ми отримали надію на Божу спадщину.
Якщо один народ захоче відкинути свою мову, щоби перейняти мову другого народу, то його Господь покарає, бо він не шанував те, що йому дав Бог. Тобто, через допущені гріхи, люди отримали різні мови. Поводитися із своєю мовою необхідно таким чином, щоби не дратувати Господа. А для цього треба докладно вивчити свою мову, не вважати її за гіршу перед іншими мовами, пильнувати її від занечищення чужомовними словами. Адже Господь слухає нашу мову щоденно і Він каже: «Якщо ви свого не будете шанувати, то хто ж вам чуже довірить».
Апостол Павло записав, що мови існують для невіруючих, а для віруючих вони не потрібні. Тому у Божому Царстві, яке скоро прийде, знову буде одна мова і всі будуть володіти нею досконало, бо це – від Бога.
Молю Бога, щоби Він був милостивий до українців і не карав їх у гніві Своїм за нашу, так звану, «телячу мову», коли ми, при розмові, у кожному реченні вживаємо два слова українських, три – російських, а чотири – модних, значення яких не знаємо. Щоби Він був милостивий за те, що допустили чужинців у свої Божі доми, які, на прагненні українців до Бога, поряд із українськими священиками, роблять свій бізнес, замість того, щоби навчати народ Божої науки. Щоби Він був милостивий за те, що чужинців, що не знають нашої мови, поставили керівниками над собою, бо вони запровадили «телячу мову», якою ми повсякчасно гнівимо Бога і щоби Він дав нам розум відродити свою мову, щоби спонукав нас вивчити Його науку і прийняв до Своїх осель.