Любов
„Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене”, повчав Господь Своїх учнів і дав найкраще визначення слова „любов”. Адже любов вона однакова, що любов до Бога, що любов до ближнього, що любов до батьків, що любов до жінки, чи чоловіка, вона означає одне – хто вияснив, зрозумів, сприйняв заповіді, потреби, волю і виконав їх для іншого, той проявив до нього любов. Бог від людей, крім любові, не вимагає нічого, хто Його любить, той буде Його спадкоємцем.
Коли йдеться про любов до людей, то тут все залежить від самих людей, бо вони спілкуються між собою і не мають проблем, щоб вияснити заповіді, потреби, волю один одного. А коли говоримо про любов до Бога, то тут все по іншому. Вияснити волю Божу без Його допомоги людина не спроможна, бо Господь – Творець, Господар, Вседержитель людини і світу, а спілкування з Ним можливе тільки на духовному рівні, через Духа Святого, якого Бог дає всім, хто у Нього щиро і з вірою просить. Боже слово, написане в Біблії, людина може вивчити на пам’ять, але, без Божої допомоги, вона не зрозуміє вивченого.
По тій причині багато людей починають читати Біблію і відкладають її, бо не розуміють. Науковці, фальшиві проповідники, використовують окремі цитати із Біблії, але її дух, її суть не розуміють, бо не звертаються до Бога. А тому, Божа воля для людей залишається таємницею і, навіть, для священників та науковців.
Якщо ми визнаємо, що Господь – наш Творець, то мусимо вияснити у Нього для чого Він нас створив. Через Своїх пророків Бог каже, що людей Він створив щоб поставити їх царями і священиками над Своїм творінням. Зауважте, царями і священиками не над людьми, а над Своїм творінням і поставити царями і священиками всіх людей, без виключення.
Господь розказує для тих, хто цього шукає, як із царів і священників люди перетворилися в скотарів і рільників, будівельників і шахтарів, інженерів і лікарів, багатих і бідних, рабів і можновладців, ситих і голодних, нужденних духом і пихатих тілом.
По великій своїй милості і любові Бог віддав на муки і смерть від людей Свого Сина, щоби визволити їх від цієї кабали і погибелі, щоб Ісус Христос Своїм словом і прикладом розказав і показав, як, кожному із нас, вернутися до Бога і стати Йому отими царями і священиками. Всі люди були варті погибелі і розгнівили Бога, але Він проявив не Свій гнів, а Свою любов.
Хто вияснить волю Божу і робить все згідно з цією волею, той любить Бога. Воля Господня у тому, щоб виконувати Його заповіді. Щоби знати Божі заповіді, закони, постанови, а вони є на всі випадки життя, треба все життя вчитися.
Через Свого пророка Мойсея Бог дав найбільшу заповідь: „І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!” А навчаючи святих апостолів, Ісус Христос дав нову заповідь, однакову з першою: „І люби свого ближнього, як самого себе.” Справа у тому, що після Христового викуплення всіх людей, кожний із нас став храмом для Духа Святого. Дух Христів замешкує в людині. А тому потрібно любити Бога, що замешкує на небесах і, Божого Духа, що замешкує у нашому ближньому, однаково. Хто не любить свого ближнього, якого бачить, той не може любити Бога, якого не бачить.
Любов це не тільки приємне, бо кого Господь любить, того і б’є. І всі кари, які даються за порушення Божих заповідей, дані з любов’ю, щоби тим, хто заслужив кару смерті, дати шанс виправитися і жити.
З любов’ю до людей навчав Ісус Христос своїх учнів, про любов писали всі пророки і апостоли, любов до Бога оспівана в Псалмах. Євангелист, святий Іван записав такі слова Ісуса Христа: „Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю його, і об’явлюсь йому Сам. Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього…Та щоб світ зрозумів, що люблю Я Отця, і як Отець наказав Мені, так роблю… Якщо будете зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його… Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.”
Послання святих апостолів, по–суті, то – заклик і заохочення до любові. Найбільше послань у апостола Павла: „Любов не чинить зла ближньому, то ж любов виконання Закону… Бо ж слово про хреста тим, що гинуть – то глупота, а для нас, що спасаємось, сила Божа!.. І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любові не маю, то я ніщо!.. І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любові не маю, – то пожитку не матиму жадного!..
Любов довготерпить, любов милосердствує, любов не заздрить, не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить.
Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують. – замовкнуть, хоч існує знання, та скасується… А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними – любов… І молюся я про те щоб ваша любов примножилась ще більше та більше в пізнанні й усякім дослідженні, щоб ви досліджували те, що краще, щоб чисті та цілі були Христового дня, наповнені плодів праведності, через Ісуса Христа на славу та на хвалу Божу”.
Таким чином, любов – це не почуття, а наша безкорислива праця на потребу тих, кого ми любимо, це наука, це культура, це мудрість, це мир, це дорога до Божого Царства. Через Мойсея Господь промовив: „І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. І прив’яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов’язкою між очима твоїми. І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх.”
Сучасною мовою про це можна сказати й так: коли будете виясняти волю Божу і виконувати її, навчите цього своїх дітей, і будете роздумувати і говорити про це скрізь, де ви будете, то Господь дасть Свого знака на чоло ваше і на руку вашу, буде сприяти вам на добре у всьому вашому земному житті, де би ви не були і щоб ви не робили, а по закінченні земного життя забере до Себе.
Книги Біблії і тексти, де йдеться про любов
1.Буття 18,19.
2.Вихід 15,25-26.
3.Повторення Закону гл.6; 18,10-11.
4.Ісуса Навина 1,8.
5.Перша Царів 2,3-4.
6.Друга Царів 17,13.
7.Перша Хронік 28,8.
8.Псалми 33,6; 40,12; 111,1;144,18-20.
9.Приповісті Соломонові 13,24; 28,5 і 9; 29,16.
10.Еклезіястова 8,11.
11.Ісаї 1,14-16; 24,5-6; 41,9-13.
12.Єремії 2,5; 3,19-20; 5,30-31; 9,23.
13.Єзекіїля 33,31.
14.Осії 2,10-11; 4,1-2; 9,15.
15.Амоса 5,21.
16.Захарія 11,6-10.
17.Євангелія від Матвія гл.5; 10,17-37; 11,11-12; 12,50; 18,35; 19,29; 22,37-39; 24,4-14.
18.Євангелія від Луки 7,47; 10,20; 12,30-31; 14,33; 17,20-21.
19.Євангелія від Івана 8,29; 13,34-35; 14,21-31; 15,4-18; 16,2 і 32.
20.Дії Апостолів 10,35; 14,16-17.
21.Послання до Римлян 1,28; 2,13; 8,38-39; 13,10.
22.Перше послання до Коринтян 1,18; 8,3; 13,2-13; 14,1; 16,22.
23.Друге послання до Коринтян 5,9; 12,15.
24.Послання до Ефесян 4,30-32; 5,9-11.
25.Послання до Филип’ян 1,6-11; але все це послання про любов.
26.Послання до Колосян 3,9; і це – також.
27.Послання до Євреїв 10,24.
28.Перше послання Петра 4,8.
29.Перше послання Івана 2,5-6 і 15-17; 3,21-22; 4,16-18; 5,3;гл.6.
30.Об’явлення 3,19.