…І плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той у тридцятеро
Ось і прийшов час зробити найпершу оцінку, яку заслуговують такі люди, як Віктор Іванович, за зроблену роботу по вивченню Божого слова. Господь каже, що одні приносять плід для Бога у тридцять, другі у шістдесят, а треті у сто крат. Ми розглянули тридцять понять із Біблії. Не факт, що Ісус Христос їх всіх зарахує за принесений плід для Бога і тому працювати потрібно і надалі. Але оця здійснена праця сама собою свідчить про людину, про її любов до Бога, про її віру. Вона ще не гарантує вхід до Божого Царства, бо апостол Петро писав: «А коли «праведний ледве спасеться, то безбожний та грішний де може з’явитись?»» Але ця праця дає надію на Бога, адже кожний, хто має плід для Бога, той має що Йому представити і показати, той має відвагу піднести свій погляд на Нього.
А як оцінити, багато це роботи, чи не багато, щоби розглянути 30 понять із Божого слова, 30 разів перечитати Біблію, виписати потрібне, обдумати його? Все залежить від того, з чим це порівнювати. Якщо ми маємо школи і в них навчаємо всіх своїх дітей і внуків, тоді це найкраще закласти в шкільну програму і по закінченні школи кожний матиме плід для Бога в 50-80 крат, що широко відкриє перед ним ворота Божого Царства. Проблема буде тільки в тому, де знайти вчителів, бо священики того не навчилися, а всі решта і поготів.
Інша річ, коли людина, яка вже на пенсії, яка відчула скорий свій відхід і тоді вона відкриває Біблію і не може там нічого зрозуміти. Все своє життя вона робила безбожність, а в останню мить життя хоче самостійно виправити всі свої помилки. Це психологічно, емоційно, розумово є надважкою працею, бо все потрібно починати спочатку, хоч Господь і таке допускає. Ісус Христос казав про той плід для Бога, який людина приносить протягом всього свого життя. А тому, за 60 років життя, якщо врахувати всі неділі і свята, коли, за Божою постановою, належить вивчати Його слово, то принести плід у 30-60 крат є не важко. Особливо тоді, коли є такі священики, які були за часів апостолів Христових. Але серед українців попиту на таких священиків тепер не має.
Багато людей зараз кажуть: «А я до церкви ходжу, свят дотримуюся, віри батьків своїх не зраджую». Крим, південний схід України, при всьому нашому самозакоханні у славу України, свідчать про нашу безбожність, про Господню кару за ту безбожність. Кожний може сам оцінити наскільки те, що говорить Бог, про що йдеться в наведених дослідженнях, відрізняється від того, що і як ми робимо. То ж який Божий гнів зараз палає на нас і які кари ми скоро ще побачимо?
Апостол Іван вчив, що Святий Дух, який отримує людина від Бога, навчає її вірно і ніякі сторонні вчителі їй не потрібні. Звичайно, це при умові, якщо людина хоче навчатися. А якщо людина хоче замінити своє навчання ходінням до церкви і святкуванням, бо так для неї простіше і легше, і так їй кажуть священики, то їй ніщо не поможе. Вона до Бога не наблизиться.
У книзі пророка Ісаї наведені такі Господні слова: «Як приходите ви, щоб явитися перед обличчям Моїм, хто жадає того з руки вашої, щоб топтали подвір’я Мої? Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило – огида для Мене воно; новомісяччя та ті суботи (неділі) і скликання зборів (ходіння до церкви), – не можу знести Я марноти цієї!.. Новомісяччя ваші й усі ваші свята – ненавидить душа Моя їх…»
А про наш час сказано так: «І буде чавити народ один одного, і кожен свого ближнього! Повстане хлопчак на старого, а легковажний на поважного…» Нажаль воно вже прийшло до нас і ми змушені це терпіти, але Господь обіцяв, що кожного побожного чоловіка Він обереже і не дозволить випробовувати таких більше тієї міри, яку вони можуть перенести. Всім решта можна тільки поспівчувати. Так що досліджувати Боже слово треба, бо за цим стоїть наше майбутнє життя і від цієї праці людина матиме найбільшу вигоду.
Але це ще не кінець, бо в цій же книзі пророка Ісаї написано: «Й осквернилась земля під своїми мешканцями, бо переступили закони, постанову порушили, зламали вони заповіта відвічного… Тому землю прокляття поїло, й одержали кару мешканці її, тому-то згоріли мешканці землі, і небагато людей позосталося… І станеться, той, хто втікатиме від крику жаху, до ями впаде, хто ж із ями виходить, буде схоплений в пастку, бо відкриті розтвори згори, а підстави землі затремтіли…» Не дай Боже нікому із тих, хто Тебе боїться, дожити до того покарання, яке приготовано для непослушних і незнаючих. Але на все воля Господня.
Скоріше всього, Т.Г. Шевченко не знав докладно Божої науки, але і він писав: «Та не однаково мені, як Україну злії люди в огні окраденую збудять…» За 23 роки Україну повністю розікрали. І моєї частки із державного багатства, яка мені належала після розпаду СРСР, як і частки багатьох інших людей, зараз ніхто шукати не буде у тих, хто їх привласнив собі. Але оті махінатори, хто ці частки собі привласнив, перейняли всю владу в державі за Божим словом, який сказав, що багач буде панувати. Ось зараз на ті накрадені, награбовані кошти одні наймають «людей нікчемних і пустих» у сусідній державі Росії, на Донбасі, а другі, прикриваючись патріотизмом, проводять мобілізацію у своїй державі, серед обкрадених ними, і ставлять їх воювати один проти одного, чим розпалюють вогонь на Україні. При цьому самі участі у тому вони не беруть, своїх дітей вони тримають здаля від цього. Навчені дурити, махлювати, зраджувати, красти, грабувати вони доброї речі зробити не можуть, а маючи всю владу в Україні, завдають великої шкоди українському війську, українській державі, тобто, всім нам. Їхні маєтки в Україні стереже приватна охорона, їхні спеціальні батальони, а маєтки за кордоном – у спокої. Колись царі були на передовій і керували боєм, а теперішні царики позують перед телекамерами і, при найменшій загрозі для них, тікають за кордон, до своїх маєтків. А військо воює як кому вдасться. Немає ні єдиного розуміння що і як треба робити, ні єдиної команди для війська, а все відбувається так: «один тягне до ліса, а другий – до біса». На Близькому Сході цей вогонь вже палає, а у нас він розгорається.
За пророка мене ніхто не ставив і хотів би я помилитися в тому, що зараз пишу. Але оте, що сказано в Біблії, чого боявся Шевченко і, що зараз робиться у нас, на моє переконання, і є тими самими подіями. Ісус Христос приходив на землю у людському тілі, щоби нам розказати, як уникнути цієї біди, як нам бути в цій ситуації. Але ні мої колеги не мають часу досліджувати це, ні знайомі не хочуть. Кажуть, що життя зараз і так важке, а довго так погано бути не може. Поганого нікому не роблю і не бажаю. Бажаю усім добра, яке з Богом і, яке здобувається дослідженням і вивченням Його слова. А все сказане Богом збудеться. Та притулок в Господі отримають лише ті, хто приніс плід для Нього і має Йому що показати. Все в житті людини змінюється, а те, що Боже, яким було, таким і залишається.
Про це все Господь сказав простіше учневі пророка Єремії Баруху: «Ось Я поруйную, що Я збудував, а що Я насадив, те Я вирву, також усю землю Свою. А ти ось шукаєш для себе великого. Не шукай, бо ось Я наведу зло на кожне тіло, – говорить Господь, – а тобі дам душу твою за здобич на всіх тих місцях, де ти будеш ходити!»