ХРЕЩЕННЯ і ОХРИЩЕННЯ
Господь постановив, що розуміти Боже слово, Божу науку будуть лише учні Христові, а для всіх решта вона є закритою. Але говорять про неї і навчають всі, «хто наївся хліба», хто має від цього зиск. І хто менше знає про Божу науку, той більше галасує, той більше біди робить людям.
Розповіді про Хрещення греко-католицького священика в інтернеті, пошуковик Google не дає, а православний священик Богдан Тимошенко розповідає так: «Хрещення є дуже важливим таїнством і моментом у духовному житті кожної людини. Окрім того, що Хрещення є вступом у члени вибраного народу християнського, воно порівнюється зі смертю Христа на хресті і Його воскресінням із мертвих, тобто хрещення – це смерть для всього гріховного і негідного і нове народження в житті де є Бог і Його благодать.
Щоби похрестити дитину необхідно бажання і воля батьків, домовитися зі своїм священиком, до якого ходите на богослужіння, а якщо ви ще не почали повноцінне церковне життя і ходите до церкви рідко, то знайти ту церкву, до якої, вам лежала душа, і того священика, що викликав би у вас довіру і повагу… Хрестити можна будь-коли і для нього потрібно насамперед присутність самої дитинки, а також хрещені батьки, натільний хрестик на ланцюжку або мотузці для дитинки і крижма (спеціальне біле полотно для хрещення)». Дальше священик розказує, як проводиться обряд Хрещення.
У Вікіпедії зазначено таке: «Хрещення — найперше Таїнство, таїнство духовного перенародження, яке звершується над людьми, що вступають до Христової Церкви. Про його значення Христос сказав Никодимові: «Істинно кажу тобі:хто не народиться від води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже…» (Ів. III, 5). Сам Ісус Христос хрестився від Івана в Йордані. Кого хрестять, тричі занурюють у воду (у католиків, а довший час і в православних, замість занурювання тричі поливають водою, див. обливанці): занурення означає духовне умирання для гріховного життя і зняття первородного гріха Адамового. А виринання з води — духовне народження від води й Духа в нове християнське життя. Хрещеник мусить бути вимитий, переодягнений в чисту одежу. До нього ставлять Кума і Куму, які, як духовні батьки, приймуть його від купелі хрещення і мають навчати його жити по християнському. Ставиться купіль з водою, запалюються свічки. На аналої лежать св. Хрест і Євангеліє. Священик в єпітрахилі (іноді в ризі) починає оголошення відповідними молитвами за хрещеника і заклинанням, себто призиванням імені Божого на прогнання від хрещеника всіх диявольських підступів. Хрещеник тричі відрікається від сатани, від демонів його і від усіх діл його, тричі висловлюючи приєднання до Христа. Коли Хрестять малих дітей, то хрестять їх по вірі їх батьків та кумів, а все потрібне промовляють за дитину куми. Після того хрещеника помазують св. оливою на знак того, що він приліплюється до дерева — Церкви Христової. Освячується вода і хрещеника занурюють тричі в воду. Людина після виходу з купелі стає очищеною від гріхів. На знак цього на новоохрещеного одягається чиста біла одежина, а на шию надівають хрестик на знак того, що новоохрещений вже християнин. Таїнство св. Хрещення, якщо воно виконано правильно, себто «во ім’я Отця і Сина і св. Духа» і з трьома зануреннями, не може повторюватися над тією ж людиною, бо духовне народження, як і тілесне, буває тільки раз. Тому й у Символі Віри говориться: «Визнаю одно Хрещення на відпущення гріхів».
Є в інтернеті багато іншої, детальнішої інформації про те, як, хто із «святих», і коли, і які обряди запровадив, але, сподіваюся, вона для всіх є відомою, або її легко знайти у священиків. Тому, більше уваги приділю охрищенню людини, що для всіх є невідомим, бо не стали Христовими учнями, бо не досліджують Святе Писання, бо не молять Бога, щоби дав їм розуміння потрібного поняття і хоч вони були хрещеними, але залишаються не охрищеними. Зрозуміло, що для всіх ця справа є дуже болючою, бо вона вирішує подальшу долю кожного. Тут – або пан, або пропав: хто віднайшов ту «вузьку стежину і тісні ворота», що мало хто їх знаходить, що ведуть до Царства, той буде пан, а хто буде робити «як всі» – той пропаде «на широкій дорозі»…
Апостол Петро називає прообразом хрищення потоп, бо під час потопу Бог знищив все те, що зробили безбожні люди, знищив їх самих, а також обновив землю і створив для Ноя всі умови, щоби він міг жити згідно із Божими законами. «Того образ, хрищення – не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові чистого сумління, – спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа, що, зійшов на небо, пробуває по Божій правиці, а Йому підкорилися Анголи, влади та сили» – писав апостол Петро.
Тобто, найважливішим є не омивання водою, а обітниця Богові чистого сумління, після якої Господь очищає людину Святим Духом. Тут непотрібно ніяких таїнств і символів, бо про це Бог каже прямо.
Іван Христитель не мав і не носив на шиї хреста, тобто, він не освячував хрестом воду перед охрищенням, не готовив воду для цього дійства, а використовував таку воду, яка була в наявності, річку Йордан. Починав своє хрищення Іван Христитель із того, що розказував юдеям Божі заповіді, постанови, закони, яких вони не знали, а тому і не виконували. Юдеї визнавали свої помилки (свої гріхи), каялися в тому, що наробили і на знак їхнього покаяння Іван Христитель омивав їх водою. Якби Іван Христитель не провів отаке хрищення юдеїв, які у час Старого Заповіту в суть Божих заповідей не вникали, бо рахувалося, що для того були священики, вчителі Закону і для людини достатньо було їх слухати і виконувати, що вони кажуть, то вони не змогли би прийняти науку Христову, прийняти Його Святого Духа, не змогли би прийняти Новий Заповіт, за яким кожний сам відповідає за себе, кожний сам шукає ту вузьку стежину і тісні ворота до Божого Царства. Ближні людини, священики, вчителі можуть лише допомогти, підказати і то, не завжди вірно.
Іван Христитель казав юдеям : «Отож, – учиніть гідний плід покаяння!… Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем. У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім».
Життя вічне дає лише охрищення Святим Духом і це робить Сам Ісус Христос. Зауважте, не через когось охрищує, а Сам. Апостол Павло каже, що всі, хто охристився, той у Христа зодягнувся. Тобто, Христос і христитися є однокорінні слова, а охриститися означає долучитися до Христа, прийняти Христа, замешкати у Христі.
Коли до Йордану прийшов Ісус Христос, Іван Христитель каже Йому: «Я повинен христитись від Тебе, і чи тобі йти до мене?» На що Господь відповів, щоби священики і фарисеї не мали поводу до спокуси, не казали, що і Він не прийняв Іванового хрищення, як і вони, то Він прийшов прийняти хрищення на покаяння, як звичайна людина, хоч гріха Він ніякого і не вчинив.
Охрищення починається із слухання Божого слова. Коли людина приймає Боже слово, то разом із ним, вона приймає і розуміння, як їй необхідно жити, щоби стати Божим спадкоємцем. І тоді, коли людина порівнює своє життя із тим, як Бог наказує жити, то вона бачить, що дотепер вона робила все навпаки від того, що Бог каже, робила так, щоби Бог відкинув її і не прийняв за спадкоємця.
Тому Господь каже: «Покайтеся, і відверніться від усіх ваших гріхів, і не буде вам провина на спотикання! Поскидайте з себе ваші гріхи, якими ви грішили, і створіть собі нове серце та нового духа!» Одним словом це можна сказати так: Охристіться!
Тобто, щоби людина охристилася, вона повинна прийняти Боже слово. За тим словом порівняти своє дотеперішнє життя із тим, як Бог наказує жити. Покаятися за те все, що вона наробила не знаючи Бога і дати Йому обітницю, що надалі людина буде жити так, як Бог наказує. І якщо людина покаже свою любов до Бога, тоді прийде до неї Ісус Христос і охристить її, бо написано: «Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього». Це означає, що тоді Христос прийде і без відома самої людини замешкає у тій людині, а та людина замешкає у Христі, народиться від Духа. Прошу звернути на ці Хрстові слова особливу увагу, бо, лише виконавши ці умови, людина може охриститися від Нього.
Російський православний священик Констянтин Пархоменко підтверджує, що перші християни охрищувалися, власне, таким чином: «У автора послеапостольского времени, св. Иустина Философа, первым из святых отцов описавшего практику Крещение своего времени, находим этому подтверждение: «Кто убедится и поверит, что это [христианское] учение и слова наши истинны, и обещается, что может жить сообразно с ними, тех учат, чтобы они с молитвою и постом просили у Бога отпущения прежних грехов, и мы молимся и постимся с ними. Потом мы приводим их туда, где есть вода, они возрождаются … как сами мы возродились, то есть омываются тогда водою во Имя Бога Отца и Владыки всего, и Спасителя нашего Иисуса Христа, и Духа Святаго». (інформація є в інтернеті).
Нажаль, священик вказує лише хрищення на позбавлення гріхів (так зване Іванове хрищення) і не вказує, як апостоли і їхні учні молились і що робили, щоби людина отримала Святого Духа, що є найважливішим в охрищенні. А тому нехай кожний сам оцінить, чому і як від апостольського охрищення дорослих людей ми прийшли до хрещення дітей. Хто це запровадив і по якій причині? Чи не зроблено це лише заради бізнесу на вірі людей?
Символом покаяння і звільнення від гріхів є обмивання тіла у воді. Але, обмивання тіла у Новому Заповіті, як і обрізання у євреїв при Старому Заповіті є тільки символом, або обрядом, а значення має обітниця Богові чистого сумління і дотримання тієї обітниці, про що говорити не прийнято, бо це не подобається людям.
Коли людина прийняла слово Боже, покаялася і дала обітницю Богу, то вона отримує від Небесного Отця завдаток Духа Христового. Апостол Павло повчав, що коли людський дух і Божий Дух зустрічаються, то вони злучуються і стають одним людським духом. При тому, Христос замешкує у людині, а людина замешкує у Христі. Отак відбувається охрищення, народження від Духа, «народження згори». Цим ім’я людини на небі записується у «книгу життя». Власне, тому оця подія і називається охрищенням і не може називатися «хрещенням». Але, коли людина не дотримується даної обітниці, то, з часом, вона втрачає завдаток Духа Христового, а з ним втрачає прощення гріхів і Боже синівство. Або коли людина, після охрищення, приймає друге ім’я, або «логін», або «нік», якими користуються в інтернеті, тим вона стає двоєдушною, а в Писанні читаємо, що Господь ненавидить всіх двоєдушних.
Не дивлячись на те, що охрищення введено Новим Заповітом, старозавітні пророки були охрищеними. Їх Господь наповняв Своїм Духом ще з утроби матері. Охрищеним був Мойсей і сімдесят вищих керівників Ізраїля. Коли Господь настановляв суддів у Ізраїлі, то Він, також, давав Свого Духа на них і був із ними весь час їхнього життя. Дух Господній сходив на царів Саула, Давида, Єгу і інших. При тому, від цих людей нічого не вимагалося. Просто їх вибрав для Себе Бог, який каже: «змилуюся, над ким захочу змилуватися». Цар Саул втратив Святого Духа і Бог його відкинув.
Всі інші люди, за Старим Заповітом, Святого Духа не отримували, бо тоді, як пояснює апостол Павло, ще не був прославлений Ісус Христос. Ісусу Христу спочатку належало все Самому спробувати, все перенести, все перестрадати, все перетерпіти аж до хресної смерті, щоби після того Він допомагав іншим, хто цього щиро просить і добивається.
При Новому Заповіті, перш ніж прийняти Святого Духа, треба прийняти Боже слово, покаятися і тим скинути із себе всі свої гріхи. Своє покаяння необхідно доказати Богу, а не священикам, чи іншим людям. В Ізраїлі для тієї місії був посланий Іван Христитель. Він проповідував Боже Царство, велів покаятися і принести гідний плід покаяння, а після того, обмивав юдеїв водою. А для нас, покаяння доказується любов’ю до Бога. Хто проявляє любов до Бога, той покаявся. Про це судить Христос, а не люди.
Ісус Христос обмив Своїм апостолам лише ноги і казав їм, що від того,що вони слухали і прийняли Його слово, Його науку, вони вже є чисті і потребують обмити лише ноги, бо очищає людину не обмиття тіла у воді, а Дух Святий. Слово Христове, як каже Господь, «є дух і вічне життя». Іншим разом Ісус Христос казав Своїм учням, що хто споживає Його слово (Його тіло) і п’є Його Духа, той має вічне життя.
Христові апостоли, коли христили своїх учнів, то вони проповідували їм Євангелію Божого Царства, розказували про Божі заповіді і постанови, показували необхідність покаяння. Слухачі ж, після того, як прийняли слово Боже, визначилися з тим, як їм бути. Якщо вони вирішили, що надалі вони будуть жити тільки для Господа, то просили охристити їх. Тоді апостоли, або їх учні, обмивали тих людей у воді, молилися за них Отцеві Небесному, покладали на них свої руки і Дух Святий, який був у апостолах, у їх учнях, – сходив на тих, хто охрищувався. Так відбувалося охрищення. Зауважте, що людина, яка сама не отримала Святого Духа, не зможе допомогти охриститися іншій людині. Тому православний священик Констянтин Пархоменко, якого згадано на початку, про це і нічого не пише, бо Святого Духа православні не мають. Тим більше насильно охристити когось не може ніхто. Насильно, як відомо з історії, тільки «хрестили», чи то хрестовими походами, чи в інший спосіб, наприклад, як князь Володимир.
Апостол Павло у своїх посланнях до Христових церков, у яких він проповідував Євангелію Божого Царства і був їх засновником, каже, що він їх породив. Тобто, сучасною мовою, він є їх батько охрищення, хоч він нікого не обмивав водою і на нікого не покладав своїх рук, бо христили людей учні апостола. Тобто, батьком охрищення є той, хто проповідував Євангелію Божого Царства, хто навернув до Бога, а не той, хто обмивав водою, чи ще щось допомагав.
Оті, хто охристився, хто отримав Святого Духа, стали Божим храмом, вони долучилися до Христової Церкви, до збору святих. Господь каже, що цього збору святих покидати не можна, бо від того, хто охристився і відпаде від збору святих, другий раз покаяння Бог не прийме. На такого виллється Божий гнів, коли прийде на це відповідний час.
Ісус Христос говорив своїм учням, що Він має христитися Хрищенням, маючи на увазі усі знущання над Ним і розп’яття на хресті. Казав Він Своїм учням, що і вони будуть христитися таким хрищенням, як і Він. А нам Господь говорить, що коли хто із нас охриститься і прийме Його Духа, то його будуть усі ненавидіти, а декому і смерть заподіють.
Значить, не буває хрищення без випробувань від лукавого. Він нікого просто так не відпускає. Від нього до Господа потрібно пройти маючи терпіння і прикладаючи зусилля.
А найперше, як пояснює апостол Павло, ми охристилися у смерть Христову, ми для цього світу померли разом з Христом і нам не потрібно маєтків, не потрібно посад у владі державній, не потрібно становища в людській церкві, не потрібно слави, грошей і всього того, чого люди шукають. Охрищені живуть тільки для Бога і думають тільки про Боже. Грубо кажучи, охрищені принизили самі себе до рівня худоби. Якщо у них є що поїсти і у що одітися, то вони задоволені, вдосконалюються дослідженням Божого слова і лукавий не має можливості їх спокусити.
Коли Ісус Христос відходив до Небесного Отця, то Він звелів Своїм апостолам щоби вони зробили всі народи Божими учнями і охристили їх в Ім’я Отця, який є нашим Творцем, Господарем, Вседержителем, який робить нас Своїми спадкоємцями. Охристили їх в Ім’я Ісуса Христа, Божого Сина, який пострадав і був розп’ятий задля того, щоби кожний із нас через Нього, через Його допомогу Святим Духом, який нас навчає і зміцнює, додає нам віри, впевненості, сили, – став гідним для Божого Царства. Людина охрищується все своє життя. Образно про те можна сказати так: знання Божої науки формують у людині ту посудину, яку Господь наповнює Святим Духом. Людина навчається, набирається знання, цим для Бога приносить плід, а від Нього отримує Святого Духа і при тому охрищується. Отой Дух Святий, який людина отримала за час свого земного життя і є запорукою її входження до Божого Царства.
Про дітей також є сказано у Писанні. У старозавітні часи був у Ізраїлі цар Єровоам. В нього важко захворів малий син. Він звелів своїй жінці переодітися звичайною простолюдинкою і зі своїм хворим сином піти до Божого пророка, бо сина вже ніхто із тогочасних лікарів не брався лікувати. Господь відкрив пророку таке: із всього роду царя Єровоама, лише в цьому хлопчику Бог знайшов щось добре для Себе. Якби цей хлопчик продовжив своє життя, то цар і його рідня зіпсули би цього хлопчика для Бога, як є зіпсутими вони самі. Тому Бог забирає хлопця до Себе, а весь рід царя, який порушував Божі заповіді і постанови більше від поган, Господь вигубить. Божий пророк все це розказав матері хлопчика, а коли мати входила на своє подвір’я, хлопчик помер за Божим словом. Батьки, у яких помирають малі діти, в тій історії із Святого Писання, можуть взяти повчання і для себе.
У час, коли Ісус Христос проповідував Євангелію Божого Царства, до Нього приводили нехрищенних дітей, бо тоді охрищували лише дорослих. Дорослим, серед яких були і хрищені від Івана Христителя, про дітей Він каже: «Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, – не ввійдете в Царство Небесне!» Тобто, цим Він нагадує їм Свою заповідь: «Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, – той не може бути учнем Моїм!» Діти про вчення «святих», традиції, обряди ще не знають і їх не дотримуються. Вони сприймають Боже слово так, як його чують, а це є найважливіше для того, щоби уввійти до Божого Царства.
А ще апостоли Христові казали, що кожний, хто народжується на світ, просвічується Святим Духом, (тобто, охрищується) і Господь відразу бачить, хто і на що налаштований у земному житті і кому Він у житті буде допомагати, а хто – Йому непотрібний.
Оцей момент є дуже важливим. Зверніть на це увагу, бо до народження людиною Ісуса Христа всі народженні люди, крім Божих пророків, Святим Духом не просвічувалися. А тому, щоби вони могли прийняти Святого Духа, був посланий Богом Іван Христитель, який христив їх водою на покаяння. Самому Івану, який наповнився Святим Духом ще з утроби матері, це обмивання водою було не потрібно, бо він сам казав, що йому потрібно христитись лише у Ісуса Христа. А за Новим Заповітом, всі люди при народжені просвічуються і при тому очищаються Святим Духом. Тому зараз всі народжуються, як Іван Христитель – Божими. А безбожниками діти стають дякуючи навчанню батьків, школи, церкви, ближніх, при якому вони втрачають, отриманого при народженні, Святого Духа.
Без всяких суперечок, у нашій мові існує два поняття: хрещення і охрищення. Хрестять священики і у кожній конфесії по-різному, а охрищує – Ісус Христос. Між ними існує велика різниця, яку тим, хто постановив собі, змагатися за Боже Царство, – бажано розуміти.
Книги Біблії
1. Буття 12,7.
2. Вихід 3, 11-12; 34,8-9; 34,30.
3. Числа 11,24-25; 27,18-19.
4. Повторення Закону 18,15-22.
5. Суддів 2,18.
6. Перша книга Самуїлова 10,6; 16,13-14.
7. Перша книга Хронік 12,18.
8. Книга Неемії 8,2-3 і 7-8; 8,18.
9. Книга Йова 17,1; 19,17; 33,4; 38,36.
10. Псалми 103,29-30; 138,7-8; 142,10.
11. Книга Еклезіястова 12,7.
12. Книга Ісаї 44,2-5.
13. Книга Єремії 16,10-12; 30,18-22; 31,33.
14. Книга Єзекіїля 18,30-32; 36,24-27; 37,27.
15. Книга Осії 4,6; 6,6.
16. Книга Йоіла 3,1-3.
17. Євангелія від Матвія 3,1-6; 3,11-17; 4,1 і 17; 10.22; 11,12; 13,57; 16,11-12; 20,22-23; 21,32; 25,33-46; 26,26-28; 28,19-20.
18. Євангелія від Марка 16,16.
19. Євангелія від Луки 3,2-3 і 10-11; 8,54-55; 12,29-31 і 49-53;14,33-35; 17,20-21.
20. Євангелія від Івана 1,31-34; 3,3-8; 4,13-14; 6,54; 7,34-39; 13,8-17; 14,23; 15,26; 17,20-21.
21. Дії Апостолів 1,5; 2,1-4 і 38; 6,3; 8,12-17 і 35-39; 9,17-19; 10,37-48; 11,16-18; 16,29-33; 19,2-7; 22,16.
22. Послання до Римлян 6,3-11; 8,5 і 9.
23. Перше послання до Коринтян 1,17; 3,16-17; 6,15-17.
24. Друге послання до Коринтян 5,15-17.
25. Послання до Галатів 3,2 і 26-27.
26. Послання до Ефесян гл.1; 4,5; 5,17-18.
27. Послання до Колосян 2,12 і 20; 3,1-4 і 16-17.
28. Перше послання до Солунян 5,8-10.
29. Послання до Тита 3,4-7.
30. Послання до Євреїв 4.2; гл.6; 10,25-29.
31. Перше послання Петра 1,10-11 і 22-23; 3,18-21; 4,1-2.
32. Друге послання Петра 2,20.