Господь про обов’язки, права і свободу людини
Перш, ніж починати розмову на цю тему, необхідно вияснити теперішнє становище людини відносно Бога, бо християни мають уявлення про це перекручене, поганське і своїми богослужіннями та святкуваннями постійно гнівлять Господа та погіршують своє становище.
Отож, Господь каже, що людина в Його руці є так само, як глина в руці гончаря. Він вправі із одного місива зробити посудину «на честь і на нечесть», розламати зроблене і зробити замість нього інше. Посудина не може пред’являти претензії і права, побажання і вимоги, бо все про посудину вирішує гончар за своїм вподобанням, а непотрібну посудину він просто викидає.
Господь створив людину і поселив її у Раю, де наділив її свободою і правами: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі… Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра і зла – не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш».
Людина вільна брати все, за виключенням плоду з «дерева знання добра і зла». Тобто, всі надані Богом людині права і свободи є наявні у Раю. Але людина порушила Божий закон, не виконала свій обов’язок, дозволила собі зробити то, на що не мала права. За це Господь обмежив волю людини, Він перетворив Рай на в’язницю і сказав: «В поті чола твого будеш їсти хліб свій»…
Із в’язниці, де обмежені права і свобода, на волю потрібно вийти. А щоби вийти на волю, у людській в’язниці вимагається показати зразкове виконання обов’язків і відбути певний термін покарання. Треба думати, що у Божій в’язниці, також, вимагається зразкове виконання обов’язків і є термін покарання, адже Господь є Творець, Володар, Власник землі і всесвіту. Адам з Євою це знали, але їхні потомки цим не переймалися і надалі порушували Божі закони. Господь ще раз прокляв землю потопом: збільшив семикратно обов’язки людині і ще більше обмежив її права та свободу.
Через 1900років після потопу, устами пророка Єремії Господь каже єврейському народу: «…Мене батьки ваші покинули, – каже Господь, – і пішли за іншими богами, і служили їм та поклонялися їм, а Мене полишили й Закона Мого не виконували! А ви робите гірше від ваших батьків, і кожен із вас ось іде за упертістю лютого серця свого (своїми правами і свободами), щоб Мені не служити…»
А устами іншого пророка каже: «І сказав Я їхнім синам на пустині: Уставами ваших батьків не ходіть, і постанов їхніх не перестерігайте, і божками їхніми не занечищуйтесь! Я – Господь, Бог ваш, уставами Моїми ходіть, і постанови Мої перестерігайте й виконуйте їх. І святіть суботи Мої, і вони стануть знаком поміж Мною та поміж вами, щоб пізнати, що Я – Господь, Бог ваш!»
На сьогоднішній день, кожний демократичний народ прийняв свою Конституцію, перелік основних прав і свобод громадян, на підставі яких базується все інше законодавство, для того, щоби повністю і остаточно відкинути оцю Божу постанову. Свої права, свободи і інтереси народи світу, і християнські народи з їхніми церквами, в тому числі, поставили понад Божі заповіді і постанови. Для них не має значення те, що ми знаходимося у в’язниці, що на нашому порозі вже стоїть день Божого гніву, коли Він буде палити і нищити нашу землю. Що для Своїх вибраних людей Господь створить нову землю і нове небо, а хто туди не ввійде, той буде горіти і гинути разом із нашою землею.
У Біблії є багато повчань з цього приводу. Написано, що Ісус Христос прийшов на землю у людському тілі, «щоби вивести в’язня з в’язниці». А апостол Павло каже, що Господь покликав нас, що спасаємось, на волю. Цим визнається, що люди на землі поставили себе своєю неслухняністю у вкрай важке становище, із якого, вже без Божої допомоги, не зможе вибратися ніхто.
А причину, корінь цього важкого становища, описано у Божому заповіті, де сказано, що коли народ буде виконувати всі Господні заповіді і постанови, то він буде жити в мирі, в доброму здоров’ї, буде мати все необхідне з надлишком, буде насолоджуватися своїм життям і тішитися своїми нащадками. Ніякі права і свободи йому не будуть потрібні, бо все, чого прагне душа, він буде мати.
А коли народ не буде виконувати Божий заповіт, то Господь покарає його війною, голодом, хворобами. Та коли ці кари не навчать народ, то Господь семикратно побільшить кару, а коли і це не навчить народ, то знову семикратно побільшить кару і так аж до голодомору, моровиці і повного винищення народу.
Господь повчає: «Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба приборкати оздобою їхньою – вудилом і вуздечкою, як до тебе вони не зближаються». Придбайте у Господа знання і робіть згідно з тими знаннями, щоби не терпіти болі і різні недостачі при Божих покараннях.
А Соломон зауважив таку Божу мудрість, якщо ти знайшов на землі щось вартісне, то візьми собі стільки, «скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути». Земля – Божа і все, що на ній, належить всьому народу. Хто захоплює те, що Бог дав для всіх, буде відповідати перед Ним, бо Господь таке називає грабежем.
Пророк Ісая записав: «І Я покараю всесвіт за зло, а безбожних за їхню провину, бундючність злочинця спиню, а гордість насильників знижу!.. Й осквернилась земля під своїми мешканцями, бо переступили закони, постанову порушили, зламали вони заповіта відвічного… Тому землю прокляття поїло, й одержали кару мешканці її, тому-то згоріли мешканці землі, і небагато людей позосталося… Я весь день простягав Свої руки до люду запеклого, що він за своїми думками дорогою ходить недоброю, до народу, що в очі Мене прогнівляє постійно…»
Якщо народ дотримується Божого заповіту, то і Господь виконає все обіцяне народу, забезпечить всі його права і свободи. А якщо народ дотримується Конституціі і всього іншого законодавства на її основі, то гарантією дотримання його прав і свобод є люди, наділені державною владою. А тому згадаймо і такі слова Господні, що записані в пророка Єремії: « Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає! І він буде, як голий той кущ у степу, і не побачить щоб добре прийшло, і він пробуватиме в краї сухому в пустині, у краї солоному та не замешканому…»
А ще більше того Господь каже устами пророка Захарія: «Бо Я не помилую більше вже мешканців цієї землі, промовляє Господь. І ось передам Я людину, одного одному до рук, та до рук царя їхнього, – і землю вони потовчуть, і Я з їхніх рук не врятую нікого!»
Ісус Христос прийшов на землю, як написано: «щоб вивести в’язня з в’язниці», але, хотіти вийти, робити все для того і виходити, кожний мусить сам. Ось Господь і вчить: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його,.. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді… Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати… Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: «Негайно йди і сідай до столу»? Але чи не скаже йому: «Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а по тому ти сам будеш їсти та пити»? Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав? Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: «Ми – нікчемні раби, зробили лиш те, що повинні зробити були!..» Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано, немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі. Тож пильнуйте і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським!.. Якщо ви Мене любите, – Мої заповіді зберігайте!»
Повчає Господь і через апостола Павла: «То ж чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, – але зміцнюємо Закона… А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес… Бо Законом я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я розп’ятий з Христом. І живу вже не я, а Христос проживає в мені… Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою… Отож, як ви вмерли з Христом для стихій світу, то чого ви, немов ті, хто в світі живе, пристаєте на постанови: не дотикайте, ані їж, ані рухай, бо то все знищиться… Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці. Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі. Бо ви ж вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом… Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової. Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху. Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду.»
Є в Біблії повчання і інших апостолів, але у час, коли вже встановлена «гидота спустошення» більш важливим є нагадування апостола Юди: «А ви, улюблені, згадуйте слова, що їх давніше казали апостоли Господа нашого Ісуса Христа, які вам говорили: «За останнього часу будуть глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями та безбожністю.» Вони будуть пропонувати і стверджувати інше, ніж звелів Господь і зваблять багатьох.
В «Об’явленнях», даних апостолу Івану, Господь каже, що всі Його учні будуть страждати і нехай вони того не бояться. Хто буде вірний Господу аж до смерті, той отримає від Нього вінця життя.
«І коли п’яту печатку розкрив, я побачив під жертівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали… І кожному з них дано білу одежу, і сказано їм ще трохи спочити, аж поки доповнять число їхні співслуги, і брати їхні, що будуть побиті, як і вони».
Але і для безбожників, які вимагають людських прав і свобод, скоро наступлять страшні часи: «І в ті дні люди смерти шукатимуть, – та не знайдуть її! Померти вони захотять, – та втече від них смерть!»
А дальше Господь каже: «Ось все нове творю!.. Переможець наслідить усе, і Я буду Богом для нього, а він Мені буде за сина! А лякливим, невірним,… і всім неправдомовцям, – їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть!»
Таким чином, життя сучасної людини грубо можна порівняти із життям в’язня, по причині злісних порушень Божого заповіту нашими прабатьками і нами самими. Господь за це багатократно карав народи і Свої кари не відмінив, бо люди не виправили свою поведінку. А якщо врахувати, що Сам Господь терпів знущання і мученицьку смерть, щоби дати нам гарантований шанс звільнитися від кари смерті за Законом, то однозначно можна стверджувати, що людина в сучасному світі від Бога не може мати ніяких прав та свобод, просити достатку і здоров’я, а для неї є за щастя можливість звільнитися із «в’язниці» на волю, у Боже Царство, де вона все це отримає.
Книги Біблії
1. Буття 1,28-29; 2,16-17; 3,23-24; 6,3; 7,5; гл.9; 11,7; 12,1-9; 17,1-10; 20,3; 25,23; 28,20-22; 31,42; 32,12; 41,38-40.
2. Вихід гл.7-14; 15,2; 19,5-6; гл.20-31; 33,19; 34,11.
3. Левит гл.18-19 і 26.
4. Числа гл.14 і 16-17; 21,5-9 і 33-34; гл.22; 32,13-15.
5. Повторення Закону 1,20-40; гл.4; 5,8-10; 6,18 і 24-25; гл.8; 10,12-14; 17,12-13; 26,16-19; 27,11-26; гл.28; 32,29.
6. Ісуса Навина гл.2; 6,2-5 і 20-21; гл.9.
7. Суддів 2,10-23; 21,25.
8. Перша Самуїлова 2,6-9; 8,7 і 22;10,7; 12,14-15; 15,23; 17,45-47; 23,2.
9. Друга Самуїлова 2,1.
10. Перша Царів 8,22-53; 9,1-9; гл.13; 14,1-20.
11. Друга Царів 17,7-39; гл.11-15.
12. Друга Хронік гл.6; 17,8-10; 20,1-30; 21,5-20; 26,16.
13. Неемії гл.9.
14. Йова 1,8-12; 7,1-2; 12,6-25; 21,7-16; 27,5-10;гл.29; 42,7-8.
15. Псалми пс.1; 2,10-12; пс.3-13; 19,2-5; пс.25; 26,4-6; 31,8-11; 33,5-10; 36,25-40; 38,8-12; пс.69 і 72 і 111 і 118.
16. Приповісті Соломонові 2,1-20; 4,1-13; 20,11; 25,8 і 16;гл.28; 29,7 і 18.
17. Ісаї гл.1; 13,11; 24,5-6; 33,1; 56,4-7; 65,2-3.
18. Єремії 1,7 і 18; 3,19-20; 5,30-31; 9,11-13; 16,10-12; 17,5-9; 18,6; 21,8-9; 26,4-6.
19. Єзекіїля 11,17-21; 18,5-9 і 32; 20,18-20.
20. Даниїла 5,17-30.
21. Осії 4,1-2 і 6; 5,15.
22. Овдія 15.
23. Михея 7,2-4.
24. Захарія 11,6.
25. Євангелія від Матвія 6,33; 7,23; 10,17-18 і 22; 16,24-26; 19,16-17 і 29; 25,37-40.
26. Євангелія від Марка 7,6-13.
27. Євангелія від Луки 4,3-12; 6,25; 15,11-13; 17,1-10; 20,9-16; 21,7-19 і 34-36.
28. Євангелія від Івана 7,19; 14,15-18.
29. Дії Апостолів 10,34-35; 16,20-22; 20,24; 21,13.
30. Послання апостола Павла до: Римлян 2,13; 3,31; 4,7-8; 6,1-23; 9,20-24.
31. Перше Коринтян 6,12-13; 9,10-15.
32. Друге Коринтян 4,7-11; 5,14-16; 6,3-10.
33. Галатів 2,19-21; 3,13; 5,13.
34. Ефесян 4,17-19.
35. Филитп’ян 4,6-9.
36. Колосян гл.2-3.
37. Перше Солунян 4,6-8.
38. Друге Солунян гл.1.
39. Євреїв 10,30-31; 11,24-40; 12,1-11.
40. Перше послання апостола Петра 2,11-21.
41. Перше послання апостола Івана 2,6 і 15-17; 3,15-16.
42. Послання апостола Юди 17-19.
43. Об’явлення 2,10 і 14-16; 6,9-11; 9,6; 12,17; 21,5-8.