Душа
Читаючи Біблію, знаходимо такі визначення слова „душа” перекладачів цієї книги: це –життя, це особа, це – людське „Я”. У декого може скластися враження, що Бог погано висловив Свою думку, але Господь всесвіт створив гармонійним і точним, у Нього все обраховане і доглянуте, все досконале за виключенням душі людини. Це люди так трактують слово Боже, що у них одне слово має кілька значень.
Переважна більшість людей знає що таке є комп’ютер. Він складається із кількох блоків, які можна назвати одним словом тіло комп’ютера. Коли підключимо його до електроенергії, то вдихнемо у нього дух життя, але працювати він не буде, бо ми не дали йому його душі – програми.
Комп’ютери бувають малої, середньої і великої потужності. Тобто, дух комп’ютерів є або малий, або середній, або великий. Програми бувають прості, середньої складності і дуже складні.
Якщо комп’ютеру малої потужності задати складну програму, то він працювати не зможе через недостачу потужності. Для нього надається тільки проста програма. А якщо комп’ютеру великої потужності задати просту програму, то він буде працювати лише по простій програмі, буде виконувати лише елементарні функції, не дивлячись на його велику потужність.
Потужний комп’ютер оправдовує себе лише тоді, коли йому задана програма великої складності. Але кожний комп’ютер має своє призначення. Так само і люди, є люди з великою душею і є люди з малою душею. І всі вони потрібні. Ісус Христос прямо казав, що хто більше плоду для Бога принесе, той буде більшим у Божому Царстві, а хто менше плоду принесе – той буде меншим, а хто не матиме плоду, того вкинуть в огонь і він згорить. Тобто, найважливішим для кожного, живущого на землі, є пошук знань у Бога.
Зазвичай програми до комп’ютерів записують на „дискетах”, що можна вважати частиною тіла комп’ютера. Можна комп’ютерну програму записати на імпульс електромагнітної енергії і з допомогою радіохвиль передати на іншу галактику. Там цю програму прийняти і записати на „дискету,” чи просто ввести в комп’ютер. Тобто, комп’ютерна програма може існувати і в дусі, і в тілі, якщо її духом внести у тіло.
Так само і душа людини: вона знаходиться у дусі і може так існувати, а може пробувати і у тілі земному. Господь визначив, що душа всього живого у його крові. На відміну від тварин, душі людини Бог надав можливість розвиватися, збільшуватися, збагачуватися.
Апостол Павло написав, що тілесна людина старіється, а внутрішня людина (душа) – „відновлюється”. Значить, Бог створив душу людини великою за Своєю подобою, безсмертною, потужною. Але народжується вона мізерною, як частина батьківської душі. З плином часу вона розвивається, або „відновлюється”, звичайно, якщо вона того прагне. Хто відновлює свою душу – той приносить плід Богу. Одні приносять плід у тридцять, другі – у шістдесят, інші – у стократ.
Душа діяльна, вона знає, навчається, бажає, сумує, зв’язується, веселиться, любить, живе і помирає, підказує, огірчується, радіє, прагне, бридиться, стогне, – записано в Біблії. Бог панує над кожним тілом і духом, а душа – у руці Його. Тобто, людина вільна робити так, як вона рахує за потрібне, але щоб розвивати свою душу, збагачувати її, людина вимушена звернутися до свого Творця, бо Він тримає людську душу у Своїй руці і без Нього, самотужки людина нічого не вдіє.
Страх людини перед Господом у тому, щоби Він не кинув людську душу як непотріб, чи сміття. Тобто, людський страх перед Богом заставляє людину бути такою і для того, якою і для чого вона створена. Якщо людина це розуміє і робить, то Господь допомагає їй, як батько сину. Всім, хто просить у Нього, Господь дає без міри Свого Духа Святого, а з Ним дає і мудрість, і знання, і оздоровлення, і радість, і щастя, і мир.
Праведник Йов і апостол Павло написали, що вони не знають своєї душі, бо людина знає тільки свого духа, і Бога люди не знають, а знають тільки Духа Святого, якого Бог їм дає.
Написано, що народжене від тіла є тіло, а народжене від духа є дух, що тіло (плоть і кров) Царства Божого не вспадкують. Тобто, кожний, хто народився від тіла, має прийняти Духа Святого і народитися від нього, змінити і зміцнити свою душу, бо тільки так можна вспадкувати Царство Боже. Інакше це називається „народитися згори.”
Господь наш, Ісус Христос, велів, щоб до Нього пускали дітей, „бо таких є Царство Боже.” Із цього напрошується висновок: дитина народжується тілесною з маленькою душею, але від народження вона вже належить Богу. Про Своїх пророків Бог каже, що Він їх формував ще в утробі матері, тобто, наповнив їх Духом Святим в утробі матері.
Але до кожного приходить і диявол, який каже, що люди самі, своїм розумом можуть досягнути більшого, ніж вони мають, пропонує різні думки про швидке збагачення, про славу, про престиж і всякі авантюри, лиш би людина відмовилася від слова Господнього. Робить це диявол вишукано, вибираючи відповідний час, і місце. Багато людей спокушуються і таким чином втрачають Духа Святого.
Бог попереджував про це і навчає, як не піддатися спокусам сатани: „Тільки стережися і дуже пильнуй свою душу, щоб не забув ти тих речей, що бачили очі твої, і щоб вони не повиходили з серця твого по всі дні життя твого… І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю”. Тобто, досліджуйте Писання, приймайте слово Боже і виконуйте його. Чим більше із Божого слова ми вивчимо, тим більше приймемо Духа Господнього, тим більшою буде наша душа, тим міцнішою буде наша вічна оселя у Бога.
Для спадкоємців Божих смерті немає і попереду на них очікує те, для чого Бог створив людину. Вони поміняють земне тіло на духовне, але їхнє „я” – невмируще і залишиться таким, як було. Прийде час, коли вони будуть дивитися зі сторони на своє полишене земне тіло без жалю і емоцій, як на любий інший непотрібний предмет. Таке наступить, коли людина покине своє земне тіло. Це, ще інакше, названо першою смертю або смертю людського тіла.
„Праведний умирає, і немає нікого, хто б узяв це до серця, і мужі побожні беруться зо світу, і немає такого, хто б те зрозумів, що від зла забирається праведний з світу! Він відходить з миром: на ложах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою”, – казав Господь про смерть людини.
Через пророка Даниїла Господь пояснює, що інакше зробити не можна, бо духовні істоти не можуть жити разом із тілесними. А тому, те тіло, в якому виростає людина духовна, необхідно відкинути, як метелик відкидає тіло гусениці, коли вона доросте. Така переміна не є смертю, адже оте людське „я” або душа людини продовжує жити. Це сказав Ісус Христос садукеям: „Що ж до мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як – при кущі – сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,” бо Він є Бог не мертвих, а живих!”
Отож, потрібне розуміння, що в цьому тілі ми замешкуємо тимчасово і, що прийде час, коли Господь скаже нам покинути його, але, як написав апостол Павло, чи живемо ми в домі тіла, чи виходимо із нього, стараймося бути любими для Господа.
Дальше написано, що Божі люди, які покинули дім тіла, перебувають у Ісусі Христі у місці Божого відпочинку аж до моменту Його зацарювання.
Всі інші люди, після смерті тіла, будуть зібрані в аду. „Цей народ – блудо-сердний вони, й не пізнали доріг Моїх, тому заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони!” (Псалом 94, 10-11)
„Іди Мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде!” („Ісаї” 26, 20). Отець наш пояснює, що весь Його народ мусить увійти до покоїв йому приготовлених, бо у день гніву Божого земля буде знищена, а все живе на ній помре.
Не відомо де знаходиться місце Божого спочинку на третьому небі, де ад, але із притчі про багатого і Лазаря Ісус Христос показує, що після смерті Лазаря Анголи віднесли його до місця Божого спочинку, де пробуває Авраам, а богач після смерті потрапив до аду. Богач і Лазар там бачили один одного, але перейти від одних до інших там – неможливо.
Таким чином, Отець створив людину за своїм образом і подобою, а коли вдихнув у неї дух життя, вона стала живим «Я». Душа людини, її суть, її «Я», визначається тим, що людина знає і вміє, чого вона навчилася, що для неї є важливим, а що – ні. Але щоб після народження від матері людина стала такою, якою хоче бачити її Господь, їй необхідно прийняти знання від Бога, прийняти Боже слово і зростити свою душу. Зараз, на загал, люди загордилися, надіються на свій розум, свої здібності, а Боже слово відкидають або намірені ним зайнятися потім, коли не буде інших справ і турбот, а щоби совість не мучила, придумали різні догми і повчання про Бога, які їм дозволяють так робити. Тому сучасні люди плоду для Бога не мають і душі їхні – нікчемні.
Книги Біблії
1.Буття 2,7; 37,35.
2.Левит 4,27; 7,20; 11,43 і 46; 17,14; 20,12 і 25.
3.Числа 6,6; 15,31; 20,24; 27,16; 31,35; 35,33.
4.Повторення Закону 4,9 і 15-16; 6,5; 12,20 і 23; 13,7; 14,26; 18,6; 20,16; 23,25; 24,10; 31,16; 34,5.
5.Ісуса Навина 2,14 і 19; 11,11; 23,14.
6.Суддів 12,3; 18,25.
7.Перша Самуїлова 18,1; 20,1-16; 22,2 і 22; 23,20; 25,26 і 29; гл.28; 30,6.
8.Друга Самуїлова 1,9; 11,11; 14,14.
9.Перша Царів 1,21; 2,2 і10; 3,11; 8,47; 17,17-22; 19,2.
10.Друга Царів 1,13; 2,2; 4,27-35.
11.Перша Хронік 10,13-14.
12.Йова 2,4; 3,11-19; 7,9 і 15; 9,20-21 і 35; 10,1 і 20-22; 11,20;12,9-10; 14,22; 19,2; 20,5-7; 21,23-26; 27,2-9; 30,16 і 25; 33,17-18 і 28; 36,14.
13.Псалми 3,3; 6,5-6; 7,3; 9,18 і 24; 10,5; 12,3; 15,10; 16,15; 18,8; 21,20-22; 22,4; 24,1 і 20; 25,9; 26,4 і 13; 29,4; 30,6 і 16; 32,20; 33,3 і 23; 40,5; пс.41; 42,5; пс.48; 61.2; 62,2 і 9; 63,2; 65,8-9; 68,2 і 11; 70,23; 72,26; 73,19; 83,3; 85,13; 88,48; 93,21; 94,10; 102,1; 103,29-30; 106,9; 108,31; 113,25; 114,4; пс.118; 119,6; 120,7; пс.123; 129,6; 130,2; 138,14; 145,1-4.
14.Приповісті Соломонові 1,19; 2,10; 3,21-22; 6,32; 8,36; 9,6; 11,7 і 17; 12,28; гл.13; 14,10; 15,11 і 24; 19,8 і 18; 21,10 і 16; 23,11-14; 24,12-13; 27,20; 29,17 і 24.
15.Еклезіястова 4,8; 6,3; 9,5-10.
16.Ісаї 10,18; 26,8-9 і 19-20; 29,4; 38,15-16; 42,1 і 7; 43,6; 45,11; 48,8; 53,11; 55,3; 57,1-16; 66,3.
17.Єремії 3,14; 4,3; 15,9; 17,13 і 21; 21,9; 22,27; 23,16; 25,31; 31,25; 32,27; 38,2-20; 42,20; 43,5-6; 44,7; 45,5; 51,14-23.
18.Плач Єремії 1,16; 2,12; 3,6-58.
19.Єзекіїля 2,2; 3,14; 13,3 і 18-19; 18,4 і 31; 21,12; 31,26-27.
20.Даниїла 2,11; 5,23; 7,15; 12,1-13.
21.Йони 2,8.
22.Наума 1,7.
23.Авакума 2,4.
24.Огія 1,4.
25.Захарія 12,1.
26.Малахії 2,16.
27.Євангелія від Матвія 5,29; 10,20 і 39; 12,43; 18,8-10; 19,17; 22,2-3;гл.27.
28.Євангелія від Марка 9,25; 12,26-27; 14,25.
29.Євангелія від Луки 6,9; 9,23-27 і 55; 10,20; 11,24-26 і 35; 12,4-19; 16,19-31; 17,33; 20,27-40; 21,19; 223; 24,5.
30.Євангелія від Івана 1,12-13; 3,3-27; 5,21; 6,56-63; 7,39; 8,21 і 52-53; 10,17-18; 11,25-26; 12,24-26 і 48; 14,10 і 23; 19,30.
31.Дії Апостолів 2,27 і 38; 3,23; 8,15-18; 12,23-24; 13,36; 20,9-10.
32.Послання до Римлян 2,9; гл.7; 8,1-18.
33.Перше послання до Коринтян 2,11-14; 3,16; 5,3; 6,20; 9,25; 15,40-51.
34.Друге послання до Коринтян 1,23; 4,10-16; 5,1-10.
35.Послання до Галатів 2,20; 4,6; 5,16; 6,2.
36.Послання до Ефесян 1,13-14; 2,1-2 і 11-22; 3,16; 4,11-24; 5,23 і 30; 6,6.
37.Послання до Филип’ян 1,23-24; гл.3.
38. Послання до Колосян 2,12; 3,1-4 і 23.
39.Перше послання до Солунян 2,8; 4,16-17; 5,23.
40.Друге послання до Тимофія 1,9-10.
41.Послання до Тита 3,5-6.
42.Послання до Євреїв гл.4; 10,19-39.
43.Послання Якова 5,19-20.
44.Перше послання Петра 1,8-9 і 22-23; 2,5 і 11; 4,2 і 19.
45.Друге послання Петра 1,4-14; 2,1 і 19.
46.Перше послання Івана 3,2-24; 5,12 і 20.
47.Об’явлення 2,17; 3,20; 6,9-11; гл.7; 14,13; 18,11-13.