Чому «спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить», а побожні люди караються зранку і до ночі?
Сучасні церкви, суспільна думка, схильні вважати, що ті люди, які мають достаток, яким все ведеться, які мають славу і владу та й вплив на життя держави, є заслуженими у Бога і все це вони отримали від Нього. Власне про це йдеться у книзі «Йова», де три товариші Йова переконують його, що коли він буде дотримуватися Божих заповідей і постанов, то він матиме і достаток, і славу, і сім’ю, і здоров’я… І пояснюють це тим, що всіх безбожників, які творять беззаконня, Господь карає і знищує.
Йов заперечував товаришам, але вони його не слухали. Бог назвав тих товаришів такими, «хто затемнює раду словами без розуму» і коли Йов не помолиться за них, то Господь їм зробить велику шкоду, бо у Нього сильний гнів запалився на них. Отож, не зайвим буде розібратися, а чи правильно навчають нас в різних церквах і школах, і чи не стали ми такими, як товариші Йова, на яких палає Божий гнів?
Відразу ж необхідно зазначити, що «люди схильні відпадати від Бога». Якщо Адам був побожним чоловіком і лише раз згрішив, то його десяте покоління настільки розбестилося, що Господь навів потоп на всю землю. Через 230 років після потопу нащадки праведного Ноя, при його житті, взялися будувати Вавилонську вежу. Тобто, таких людей на землі, які жили би за Божими законами і не були грішними, немає. Кару за порушення Божих заповідей і постанов заслуговують всі люди, бо всі їх порушили. Але якщо приглянутися до них, то знайдемо таких, які від Божих законів до певної межі віддалилися, але Бога бояться і їх рахують за побожних, і є люди, яким Бог не потрібний. Вони, на всяк випадок, дають гроші священикам для потреб їхньої релігії, дотримуються релігійних свят, звичаїв і обрядів, але над Божими законами і постановами задумуватися не вважають за потрібне. Та й дотримуються вони, якщо дотримуються, людських (державних) законів, а не Божих. Взагалі, серед владоможців України, зараз модно говорити одно, а робити зовсім інше, публічно демонструвати свою зневагу до законів. А закони вони встановлюють для всіх решта: кріпаків, рагулів, лохів, бидла… Так у їх середовищі називається простолюд.
Отож, прослідкуємо по Біблії, як жилося побожним людям і безбожникам, починаючи від Адама. Людина була створена Богом для життя в Раю, де все небхідне для споживання було приготоване. Працювати, щоби «заробити на себе, на свою сім’ю», не було потреби, бо все вже дав Бог. Адам з Євою користалися тим весь час у Раю. А коли, після їхнього гріха все це Бог забрав і сказав в подальшому заробляти на себе, то це було тяжким ударом, який відчувався постійно. Бо з того часу кожний день треба було вставати і йти до роботи.
Каїн зробив ще більший гріх, він вбив свого брата. За це Бог не покарав його відразу, як Адама, а дав знак на «чоло Каїна», щоби ніхто, хто його зустріне, його не покарав, не вбив. З одного боку ми знаємо, що Бог не полишає без покарання всяке порушення Його законів і постанов, а тут бачимо, що Господь Сам не карає і покарати людям заборонив. Значить кара на Каїна буде чекати до дня Божого гніву, коли Господь дасть відплату всім грішникам разом. Виходить, що за відступлення від Божої постанови, Адам був побитий відразу і ми це покарання, як і Адам, терпимо по сьогоднішній день, а за знищення Божого творіння (вбивство Авеля), за вчинення Богу прямої шкоди, Каїн не був покараний відразу, а кара чекає на нього в майбутньому. Тут справа заключається в суті порушення, у ставленні до нього, в розмірі завданої Богу шкоди.
Люди б’ють своїх дітей відразу, як тільки побачать, що вони зробили шкоду. Після цього гнів проходить і батьки надалі люблять дітей, готують їм свою спадщину. Але буває, що діти підростають і не слухають своїх батьків, а то і повстають проти них. Від таких дітей батьки відмовляються і свою спадщину їм не передають. Це є природно і всім зрозуміло. А як Господь робить відносно людей? – Для нас, чомусь, це є вже не зрозуміло.
Священики вчать у час сповіді, що Бог всіх прощає і передає нам спадщину, і нас за гріхи прощає, бо Він є багатомилостивий і хоче почути від нас молитви «Отче наш» і «Богородице діво» коли 10 разів, а коли і 20 разів. Це вже як, кому священик призначить. Звичайно, кажуть, що ходити до церкви тих священиків треба і приносити їм гроші також. Людей це задовольняє, бо виконати таке не складно, ніхто нікого не б’є і контролю ніякого нема. При тому кожний думає про себе, що до Божого Царства він стоїть перший під дверима. Але беззаконня на землі, в той же час, розростається. Значить, робимо ми не те, що потрібно.
У свій час Господь казав про Содому і Гоморру, що якщо Він там знайде 10 чоловік праведних серед всього населення тих міст, то простить всій місцевості. А якщо не знайде, то знищить її. Знайшовся там один праведний Лот, який весь час мучив душу свою спостерігаючи за беззаконням і розбещеністю оточуючих. Адже кожне безкарне порушення Божих постанов одними, провокує на таке порушення інших, побожних людей. Про Лота сказано, що він щоденно мучив свою душу, а про всіх решта, не сказано, щоби хтось із них мучився. Господь вивів Лота із Содоми і знищив всю місцевість. Ісус Христос назвав це прикладом того, що буде в майбутньому. Була влада, була еліта, була культура, були церкви і релігії, були спокійні і багаті, задоволені і везучі… Та раптом все згоріло і ніхто, крім Божих вибраних, які щоденно були биті, не врятувався. Ті, хто бажає отримати все задоволення повністю і зараз, цього не зрозуміють і їх очікує участь страшна, бо буде такою, як у Содомі.
Сини патріарха Якова продали свого брата Йосипа в рабство до Єгипту. Безумовно, що Йосип зазнав і тілесних, і душевних мук не один рік. А в кінці Бог зробив Йосипа спасителем всієї рідні: батька і братів. Йосип сам казав, що це Бог послав його до Єгипту, щоби врятувати рід Ізраїля. Чому постраждав Йосип? Тому, що Ізраїль почав переступати Божі заповіді і постанови. Господь його не відкинув, бо він виправив свої помилки, але при тому зазнав страждань.
Пізніше, в Законі даному Мойсею, Господь прямо каже: коли будете дотримуватися Божих заповідей і постанов, то будете мати мир, достаток, хороше здоров’я, задоволення від життя. А коли не будете дотримуватися їх, то Він накладе кари: війну, голод, моровицю, перестрах. І якщо ці кари Божих людей не навчать, то Він їх семикратно збільшить. А якщо і тоді не навчать, то знову семикратно їх збільшить і так аж до повного винищення людей. А коли люди зрозуміють Божу кару, свідомо її понесуть, то Господь згадає Свій заповіт з людьми і змилується, зніме кару. Слід ще раз наголосити, що Божий заповіт касається тільки Божих людей, а всі безбожники відводяться в захист до дня Божого гніву. Вони своє отримають лише тоді. Про це гарно розказано у 72 псалмі. Так вчать і Христові апостоли.
Не у всі часи умови для виконання Божих заповідей і постанов були однакові. Багато залежало від царя і священиків, бо вони споневірювалися першими. А в час Нового Заповіту ситуація ускладнилася ще й тим, що на землю із небес скинено диявола. Він тепер панує на землі. Йому належить влада всіх держав світу, їх багатство, слава. Із всіх людей це можуть отримати лише ті, хто поклониться сатані. І це однозначно: хто сатані не поклониться, той до влади не протиснеться. Крім того, сатана впливає на людину своїми демонами, впливає через ворожість безбожників, створює спокусливі ситуації, наводить безбожні думки… Встояти перед спокусами сатани не зумів ніхто із людей. І Мойсей був спокушений, і цар Давид, і апостоли Христові, що були Божими улюбленцями. Що говорити тоді про простих смертних?
В Євангелії описаний випадок, коли Ісус Христос розказував Своїм учням, як Йому належить пострадати. Апостол Петро тоді заперечив Господу, пошкодував і хотів допомогти Йому уникнути тих страждань. На що Ісус Христос відповів: «Відійди від Мене сатано, бо ти – спокуса Мені!» З цього виходить, що сатана хотів спокусити Господа устами апостола Петра, вірного Його учня, який пошкодував і хотів допомогти своєму Вчителю. Чи не звідси поговірка: «благими намірами дорога до пекла вимощена»?
Апостол Іван радив противитися сатані і тоді він утече від вас. І необхідно пам’ятати, що ніяка праведність сьогодні не може бути гарантією спасіння завтра. Бо Господь попереджував: «А коли праведний відвернеться від своєї справедливости та зробитиь кривду, то Я покладу спотикання перед ним, – і він помре…»
Ота Божа постанова, за якою Він б’є «кожного сина, якого приймає» за вчинені порушення Його заповіту відразу, а безбожників «відводить в захист, щоби покарати їх у день Божого гніву» відноситься до Його права. Адже є написано: «…бо право Моє – позбирати народи, згромадити царства, щоб вилити на них Свою лють, увесь жар Свого гніву, бо огнем Моїх заздрощів буде поглинута ціла земля!» І не діло людей обговорювати Божі постанови, Божу доброту, а треба пам’ятати, що людина створена Богом для того, щоби вона виконувала те, чого Бог Собі бажає. Це є святий обов’язок кожної людини, а бажати від Бога можна тільки одного, «щоби Він взяв мене до Себе» і за це треба змагатися.
Є ще цікаві повчання із книг Старого Заповіту. Цар Давид дякував Богу за те, що він був змучений покараннями, бо тим він навчився постанов і заповідей Господніх. Пророк Єремія: «Карай мене Господи, тільки ж за судом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене!». Тобто, Божий чоловік Єремія прагнув прийняти кару за кожне порушення заповіту відразу, щоби мати надію на спасіння. Бо всі, хто попаде під Божий гнів, будуть знищені. Про них написано ще й так: «ось будуть раби Мої їсти, а ви будете голодувати, ось будуть раби Мої пити, а ви будете спрагнені, ось будуть раби Мої радіти, а ви посоромлені будете…»
Звичайно, найдокладніше нас повчає Господь словами із Євангелії і послань апостолів. Написано: «Потому Ісус був поведений Духом в пустиню, щоб диявол Його спокушав. І постив Він сорок день і сорок ночей,..» Після того, як спокусився Адам і згрішив, цей гріх перейняли його нащадки. Через цей гріх люди не надаються до Божого Царства. Ісус Христос при обтяжливих умовах (Він постив сорок днів…) не піддався спокусам сатани і доказав Свою вірність Отцеві і придатність до Божого Царства. На це, як бачимо, була воля Отця Небесного, бо Він послав Ісуса Христа у пустиню спеціально, щоби Його сатана спокушував. Отож, якщо Господь матиме сумнів щодо стійкості когось із людей до спокус сатани, то Він це обов’язково перевірить. Привід Господу сумніватися щодо стійкості до спокус дають самі люди своїми діями.
Ще написано: «Блаженні убогі, – Царство Боже-бо ваше. Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішетесь ви… Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте. Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати. Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!» Про це йдеться і у притчі про багача і Лазаря: «Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само – лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся».
Тільки не треба думати, що всі бідні вже заслужили місце у Божому Царстві. Божі улюбленці Авраам, Ісак, Яків, Давид, Йов, Лот та інші, були багатими людьми. Вавилонський цар Навуходоносор, коли завоював Юдею, то вивів з неї до свого царства всіх значних людей: майстрів, науковців, вміючих і знаючих, а всю бідноту Краю залишив на місці. Господь порівняв тих, хто пішов на вигнання, з фігами, які придатні до споживання. А тих, хто залишився, – з фігами, які не придатні до їди. Одним, які придатні до вживання, Він пообіцяв зробити добро, а другим – зло.
Тут все залежить від того, як людина ставиться до Божої науки, до виконання Божого заповіту. Кому це є не потрібне, той і Богу не потрібний. Біднота, у своїй більшості, Божою наукою і всякою іншою наукою не переймається, а тому і не придатна до Божого Царства. З другого боку, до Бога людина звертається лише у тому випадку, коли сама не дає собі ради у своїй біді і скруті. Бідними в Біблії названі якраз оті, хто є в такій біді і скруті.
А ще Господь попереджував: «Як Мене переслідували, – то й вас переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, – берегтимуть і ваше. А все це робитимуть вам за Ім’я Моє бо не знають того, Хто послав Мене… Страждання зазнаєте в світі, – але будьте відважні: Я світ переміг». І як Своїм прикладом Господь показав, так і словом каже: «Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!» Це є єдиний вірний спосіб вистояти при спокусах сатани.
Про це у посланнях багато разів наголошували апостоли Христові. Апостол Павло: «Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось, і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо; як лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки!.. Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, коли ми не дивимось на видиме, а на невидиме. Бо видиме – дочасне, невидиме ж – вічне!.. Бо вчинено вам за Христа добродійство, – не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього, маючи таку саму боротьбу, яку ви бачили в мені, а тепер чуєте про мене… Бо то справедливе в Бога – віддати утиском тим, хто вас утискає, а вам, хто утиски терпить, відпочинок із нами, коли з’явиться з неба Господь Ісус з Анголами сили Своєї, – «в огні полум’яному, що даватиме помсту на тих, хто Бога не знає, і не слухає» Євангелії Господа нашого Ісуса. Вони кару приймуть, – вічну погибіль… Мій сину, – не нехтуй Господньої кари, і не – знемагай, коли Він докоряє тобі. Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б’є кожного сина, якого приймає!.. А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини… Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!»
Апостол Яків: «А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю, а багатий – пониженням своїм… Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя… Візьміть, браття, пророків за приклад страждання та довготерпіння, – вони промовляли Господнім Ім’ям! Отож, за блаженних маємо тих, хто витерпів…»
А крім всього іншого, не слід забувати, що сучасна земля, це – в’язниця для всіх живущих на ній. Для Своїх синів і дочок Господь приготував Нову Землю і Нове Небо, куди кожному із нас належить перейти. Як в людській в’язниці не слід шукати багатства і слави, а старатися якнайшвидше покинути її, так і в Божій в’язниці не шукають хорошого становища, задоволення, багатства і слави. Бо хто здобуває собі становище і славу у в’язниці, той не має шансів покинути її і перейти на Божу землю
Книги Біблії
1. Буття 4,15; 12,10-20; 15,13-16; 16,1; 18,18-19,23-33; 22,1-14; 37,28; 45,4-5; 50,19-20.
2. Вихід 1,15-21; 17,3; 20,4-6.
3. Левит гл.26.
4. Числа 11,11-15; 21,8.
5. Повторення Закону 4,30-31;6,17-19; 7,1-8; 8,2-3; гл.28.
6. Ісуса Навина 1,7-8; 23,15-16.
7. Перша Самуїлова гл.1
8. Друга Самуїлова 7,12-16; 12,1-23; 24,1,12-13.
9. Перша Царів 2,3-4; 8,30-32,35; 9,1-9; 11,1-13,38; 12,14-15; 13,21-24; гл.17; 21,1-13.
10. Перша Хронік 22,121-13; 28,8-9.
11. Друга Хронік 21,12-15; 26,14-16; 32,30-31.
12. Ездри 8,22.
13. Йова гл.1 і 2; 4,7-9; 5,2; 8,4-7,20-22; 11,12-20; 12,6; 15,14-16; 20,4-5; 21,5-13,28-34; 23,13-15; гл.24; 32,2-3; 33,14-19; 36,5-7; 38,2; 42,7-8.
14. Псалми пс.1; 4,4; 9,35; 10,5; 26,4-5; 30,24; 31,10; 33,10,18; 36,25; 37,2-11; 38,12; 42,5; 49,14-15; 50,6-7; 65,8-12; 67,3-7,19; пс.72; 93,12-15; пс.145.
15. Приповісті 3,11-12; 14,19;16,4; 30,7-9.
16. Еклезіястова гл.2; 3,22; 5,10,15; 7,1-5,20-22; 8,10-14.
17. Ісаї гл.1; 3,10-11; 6,1-7; 12,1-6; 48,8-12; 50,6-9; 51,7-8; 57,11-13; 61,1-3; 65,11-17.
18. Єремії 6,6-8; 10,24; гл.12; 17,5-10; 20,14-18; 30,14-15; 38,1-4; 45,2-5; 46,28.
19. Плач Єремії гл.3.
20. Єзекіїля 2,6; 3,1,5-7,20; 14,7-11.
21. Даниїла 12,9-10.
22. Наума гл.7.
23. Софонії 3,9.
24. Малахії 4,1-3.
25. Євангелія від Матвія 2,13,22; 4,1-11; 5,11-12; 10,16-23,28,39; 11,4-5; 16,24-26; 17,12-13; 20,18-19,23,25-28; 23,29-37; 24,4-20.
26. Євангелія від Марка 1,12-13; 9,49; 10,39-45; 12,41-44; 13,3-13.
27. Євангелія від Луки 6,20-26; 9,22-26; 12,22-31; 16,19-31; 18,20-23; 21,8-19; 22,40,46; 24,16-47.
28. Євангелія від Івана 5,14; 15,20-21; 16,33.
29. Дії апостолів 5,40-41; 7,57-60; 9,10-19; 13,50; 14,21-22; 28,3-4.
30. Послання апостола Павла до: Римлян гл.з; 9,21-24.
31. Перше Коринтян 4,11-13; 15,9-10.
32. Друге Коринтян 1,5,8; 4,7-10,17-18; 7,5; 11,23-27; 12,9.
33. Филип’ян 1,29-30; 3,8-10,17-21.
34. Перше Солунян 3,1-5.
35. Друге солунян 1,3-5.
36. Друге Тимофія 2,3-13,24-26; 3,12-13.
37. Євреїв 10,33-36; 11,24-25; 12,1-11; 13,10-14.
38. Послання апостола Якова 1,10-13; 5,1-11.
39. Об’явлення 2,9-11; 3,19; 6,9-11; 13,4-7; 20,4-6,11-15.