Божий заповіт
Все на землі має свою історію, яка навчає, остерігає, судить, а тому важно знати і історію Божого заповіту. Тим більше, що був заповіт із Ноєм, був заповіт із Авраамом, Ісааком, Яковом, був Старий Заповіт, а тепер маємо Новий Заповіт.
На жаль, історія заповітів, як і історія людства, свідчать про ницість, пожадливість, зрадливість, нерозумність, недолугість людини, яка завтрашнє велике, вічне багатство вимінює на сьогоднішню копійчану потіху. Кожний із людей осуджує розпусників, п’яниць, наркоманів, але по відношенні до Бога, кожний робить так само, як і вони по відношенню до сім’ї.
Отож, створив Бог все живе на землі, створив Рай, створив людину, поселив її у Раю і поблагословив. Не складав заповіт, а поблагословив людину.
Поблагословив, означає, що Господь забезпечив її всім, чого вона побажає собі, з надлишком, бо створив Бог людину для Себе, як Своїх синів і дочок, і все, що мав, передав людям. А коли Господь все передав людині без заповіту, тоді заповіт складати пізно. І від початку Бог не передбачав заповіту.
Але поки Господь не навчив, не передав людині всіх знань про створення землі і всесвіту, Він заборонив їй їсти плід з дерева пізнання добра і зла, щоби вона, не володіючи знаннями, не знищувала Божого творіння. Після отримання знання людиною, Господь дозволив би їй все і вона залишилася би безсмертною, могутньою, наділена Божим розумом і славою.
Сатана спокусив людину. І дальше Бог каже: «І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і весь нахил думки серця її – тільки зло повсякденно. І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм». Це привело до потопу.
Після потопу Бог залишив тільки «восьмидушного» Ноя і сказав йому: «А Я-ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас».
Тобто, людина є заслабою істотою, щоби вона могла дотримуватися свого слова, здорового глузду, щоби на неї можна було покластися. Спокусник сатана зводить кожну людину, а тому Господь вводить людину у заповіт, в якому він ставить людині умову; якщо вона буде дотримуватися Божих законів, заповідей, постанов, то Господь поблагословить її і передасть їй Свою спадщину. А якщо людина буде порушувати Божі закони, то Він накладе на неї кари і примусить виправлятися. Хто відмовиться виконувати заповіт, того Господь відкине, як непотріб і він загине.
Тексту Свого заповіту із Ноєм Бог не дає, але Він сказав,що «жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більше не буде потопу, щоб землю знищити» і, що знаком заповіту буде веселка у хмарі.
Не дотримались нащадки Ноя Божого заповіту, захотіли незалежності і для того взялися будувати у Вавилоні вежу. За це вони були осуджені Богом і покарані.
Згодом Господь знайшов і вподобав Собі серед всього народу лише одного праведного Авраама, склав із ним заповіт і пообіцяв розмножити його для Себе на великий народ, який буде виконувати Божі заповіді і закони, а Господь надасть йому для проживання на землі – край, що тече медом і молоком, а в наступному – Свою спадщину. Знаком Заповіту було «обрізання на тілі крайньої плоті».
Тексту заповіту із Авраамом Господь також не дає, але, коли Він укладав заповіт із Ісаком, то каже: «І розмножу нащадків твоїх, немов зорі на небі, через те, що Авраам послухав Мого голосу, і виконав те, що виконувати Я звелів: заповіді Мої, постанови й закони Мої».
Значить, був текст заповідей, постанов і законів, які Авраам виконав. Тексту заповіту із Ісаком та Яковом теж немає.
Нам відомий текст заповіту, якого Бог склав із Ізраїлем через Мойсея. Цей Заповіт не суперечить і не відміняє заповіту, укладеного із Авраамом, а додає до нього.
Господь каже Мойсею: «Ось Я укладаю заповіта перед усім народом твоїм. Я чинитиму чуда, які не були творені на всій землі, і в жодного народу. І побачить увесь народ, серед якого ти знаходишся, чин Господній, що Я чиню його з тобою, – який він страшний!»
Оце Господь каже Ізраїлю тому, що вони порушили Божий заповіт, даний Аврааму, Ісакові, Якову і служили єгипетським богам, носили їхні ідоли, звички, обряди, традиції. І тому Господь дає Ізраїлю Свої заповіді,закони, постанови на всі випадки життя, щоби у народу не було потреби, не було і поводу звертатися до порядку і законів сусідніх народів, до ворожбитів, до знахарів, до ідолів і богів поганських народів. При тому Він наголошує: «Не додавайте до того, що Я вам наказую, і не зменшуйте з того, щоби виконувати заповіді Господа, Бога вашого… Бережіть і виконуйте їх, бо це мудрість ваша та ваш розум на очах народів, що вислухають усіх постанов тих та й скажуть: Тільки він мудрий та розумний народ, цей великий люд!.. Стережіться, щоб не забули ви Заповіту Господа, вашого Бога, якого склав з вами, щоби не зробили ви собі боввана на подобу всього, як наказав тобі Господь, Бог твій»…
А ще Бог наказує Мойсею: «Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажи їм: Нехай вони зроблять собі кутаси на краях своїх одеж, вони й їхні покоління, і дадуть на кутаса поли блакитну нитку. І буде вона вам за кутаса, – і будете бачити його, і пам’ятатимете всі Господні заповіді, і виконаєте їх, і не будете оглядатися за серцем своїм та очима своїми, за якими йдучи, ви зраджуєте, щоб згадували та виконували всі Мої заповіді, – і будьте святі для вашого Бога!»
В підсумок Свого заповіту Господь ще раз наголошує, щоби Ізраїль не робив собі божків та ідолів, не ставив фігур, і не малював образів і щоб не кланялися перед ними. Показує, яким буде Його благословення за дотримання Заповіту: народ буде мати мир і достаток, хвороби його обминуть і страху не буде ніколи, буде щасливим і дуже розмножиться.
А, також, Господь показує, що буде у випадку ламання Заповіту народом: Він накладе на народ кари відповідно до тяжкості порушення. Якщо ті кари не навчать народ, то Господь семикратно збільшить Свої кари. А коли і це не навчить народу, то знову семикратно побільшить кари і так аж до того, що в утиску і нужді люди будуть їсти тіла своїх синів і дочок. Коли ж і це не навчить Ізраїльського народу, то Він збільшить кари аж до їх винищення.
Та коли народ зрозуміє свою провину і свідомо понесе кару за неї, то Господь каже: «І Я згадаю заповіта Свого з Яковом, а також заповіта Свого з Ісаком, і також заповіта Свого з Авраамом згадаю, і згадаю той Край». Тобто, Господь змилостивиться, відмінить Свою кару і поблагословить.
Оцей весь Господній заповіт Мойсей записав у книгу, взяв крові телят і овець, покропив на книгу і народ, кажучи, що це кров на скріплення і засвідчення Заповіту. Тобто, Мойсеїв Закон, який складає собою збірку всіх Божих заповідей, законів і постанов, називається у Святому Письмі ще й по-іншому, а власне – Божим заповітом.
Старий Заповіт засвідчений не знаками, як попередні Божі заповіти, а кров’ю, бо за цим Заповітом пролита кров телят і овець, вона очищала людську душу від провини.
Перед смертю Мойсея Господь показав йому, що Ізраїль зламає цей Божий Заповіт, встановить собі свої закони, буде служити іншим богам, розгнівить Господа і буде розпорошений по всьому світу.
Але біда не тільки в цьому, а в тому, що цей Заповіт не зумів виконати ніхто із людей. Виявилося, що людської волі і сили є замало, щоби все це виконати. Мойсей згрішив при «воді Меріви», цар Давид згрішив із жінкою Урії, а потім загордився. Пророки Ілля і Єремія молили Бога про свою смерть, праведник Йов – прокляв свій день народження і це не кажучи про простих смертних людей, які не отримували Божого Духа. Всіх їх спокусив сатана.
А тому, через пророків, Господь провістив, що Він складе з людьми Новий заповіт, при якому всі Свої заповіді, закони, постанови Він запише у людському розумі, у їхньому серці. Всі люди будуть відчувати чи те, що вони задумують і роблять є згідно із Божим заповітом, чи ні, а крім того, отримають від Господа додаткову силу для їх виконання.
Ті, хто буде жити згідно із Божим заповітом, будуть мати мир і спокій, достаток (але не багатство), вони досягнуть мети свого життя – отримають Божу спадщину. А тих, хто порушує заповіт, буде переслідувати страх відплати і чим ближчий кінець життя, тим більший страх.
Через пророка Єзекіїля Господь пояснив порядок укладання Нового заповіту: «І Духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати. І ви будете сидіти в Краю, якого Я дав вашим батькам, і будете Мені народом, а Я буду вам Богом!» Оцей Дух Божий і буде тою додатковою силою, яка буде нагадувати про Божі заповіді і постанови, та буде допомагати їх виконувати.
Отож, коли виповнився час, Бог послав Свого Улюбленого Сина, який умалив себе до рівня людини і народився від жінки. Він один виконав Старий Заповіт, виконав все, від першої букви і до остатньої і не згрішив. А в додачу до законів, заповідей і постанов Старого Заповіту, дав людям нові заповіді і закони. Нові заповіді і закони Ісус Христос давав Сам, як Вчитель Своїм учням, а також давав через Своїх апостолів. Вони перед Богом мають однакову силу.
Тобто, укладений заповіт із Авраамом Господь доповнив заповідями, законами, постановами, даними через Мойсея, що склало Старий Заповіт. А Старий Заповіт Господь виконав і доповнив його новими заповідями, законами, постановами. Все це разом, Старий Заповіт із доповненнями Ісуса Христа, складає Новий Заповіт. Без Старого Заповіту – немає Нового Заповіту.
Старий Заповіт був скріплений кров’ю телят і овець. Новий Заповіт скріплений кров’ю Божого Сина. При Старому Заповіті, коли людина прогрішилася Богу, вона приносила в жертву телят і овець. Пролита кров тварин звільняла людину від провини. При Новому Заповіті, коли провиниться людина, яка вірить у Господа, Його любить і покладає надію на Нього, то їй не потрібно відкуплятися за свою провину, бо Господь Своєю жертвою відкупив всіх людей для Бога. Людині необхідно тільки вірити, любити і надіятися.
По смерті, воскресінні і вознесінні Ісуса Христа до Отця, наш Бог дає завдаток Духа Христового всім новонародженим без всяких умов і платні. Цей Дух Господній ще називається у Біблії Утішителем, Духом Святим.
Всім, хто прагне зрозуміти Божий заповіт, Божу науку, цей Дух Христів допомагає навчатися і дає розуміння. Оцим Духом Христовим Бог і написав у людських серцях Свої заповіді, закони і постанови. Цим Духом людина зміцнюється, набирається сили і знання щоби витримати спокуси і випробування сатани.
Якщо людина свідомо і зухвало порушує заповіді Божі, вона зневажає Духа Христового і такий гріх не проститься їй, бо Дух Господній покидає таку людину і за неї Христос вже не заступиться. А якщо людина грішить «по незнанню або по глупоті своїй» – Дух Святий заступається за таку людину перед Богом. Але це зовсім не означає, що хто Божий заповіт не знає, той і не буде відповідати, бо всіх судить Господь і повсякчас. Це стосується лише тих, хто сумлінно навчається, але ще всього не вивчив.
Тобто, якщо при Старому Заповіті людина згрішила і не викупилася жертвою за свою провину, вона була виключена із списків Божого народу і помирала для Божого Царства, втрачала своє майбутнє життя. То при Новому Заповіті за людину, яка згрішила, перед Отцем Небесним заступається Ісус Христос, бо Його Дух все бачив і знає, і людині не потрібно приносити жертву.
А щоби Ісус Христос міг заступитися за людину перед Отцем, вона мусить зберегти отриманий «завдаток» Духа Христового, а з часом, здобути і додати до нього ще Духа Святого, бо «хто має, тому дасться і додасться».
Як бачимо, що лише знання і суворе дотримання Божих заповідей, законів і постанов, які називаються одним виразом – Божий заповіт, є запорукою отримання Божої спадщини, а не святкування, які ми дуже любимо і пильнуємо, не традиції, обряди, віра батьків, правдива конфесія, чи релігія. І хто не виконав Божий заповіт, той не отримує від Нього спадщину. А хто не знає заповіту, той і не може його виконати, той не має любові до Бога, той не має віри, не має надії.
Книги Біблії
1. Буття гл.1 і 2; 6,5; гл.9; 12,7; гл.15,17,26 і 28.
2. Вихід 31,16; 34,10 і наступні глави, у яких даються Божі закони і заповіді.
3. Числа гл.15.
4. Повторення Закону гл.4 і 5; 7,12-16; 8,18-20; 11,26-28; гл.27 і 28; 29,13-14; 31,16-17.
5. Ісуса Навина 1,8; 24,25.
6. Друга Царів гл.9; 23,3.
7. Друга Хронік 15,12-25.
8. Неемії гл.10.
9. Псалми 73,20; 110,5; 118,2 і 57.
10.Ісаї 1,2; 3,10-11; 5,24; 28,15-18; 40,11; 49,8; 55,3-4; 56,4-7.
11.Єремії 9,12; 11,3-9; 31,31-34; 34,10-18.
12.Єзекіїля 4,5-12; 11,11-21; 16,60-63; 36,24-29; 37,27.
13.Даниїла 9,25-27.
14.Осії 7,13-15.
15.Михея 4,1-2.
16.Малахії 2,10; 3,1-3.
17.Євангелія від Матвія 4,17; гл.5-7; 9,22-29; 10,25; 11,12; 12,31 і 50; 13,12; 14,29-31; 16,24-26; 17,20; 18,3; 20,28; 26,27-28; 28,18-20.
18.Євангелія від Марка 1,14-15; 3,29-30; 8,15; 11,18; 16,15-16.
19.Євангелія від Луки 5,20; гл.6 і 10; 11,28; 16,17; 21,17; 21,33-36.
20.Євангелія від Івана 1,16-17; 3,3; гл.4.
21.Дії Апостолів 1,8; 3,25-26.
22.Послання до Римлян 2,13; 3,20-25; гл.5-8; 10,4; 11,26-27.
23.Послання до Коринтян 2,11-14; 3,16-17; 5,1.
24.Послання до Галатів 2,16-20; 4,29.
25.Послання до Ефесян 2,19-22.
26.Перше послання до Солунян глави 4, 7, 8.
27.Послання до Євреїв 7,19-28; 9,13-16; 10,28-29; 12,22-24.
28.Об’явлення 21,5-8.