Божий страх

В книгах Старого Заповіту Господь багато разів дорікає євреям, що вони не мають страху Божого. У час Свого земного життя Ісус Христос також багато разів повчав Своїх учнів: «Стережіться…, пильнуйте…, бійтеся того, хто має владу, убивши, кинути в геєнну.» Всі християни кажуть, що вони бояться Бога. Але події в Україні, на Близькому Сході та й в цілому світі свідчать, що люди не мають страху перед Богом.
Із Божої науки відомо, що земне життя людини може закінчитися дуже добре, – коли вона ввійде до Божого відпочинку, або – дуже погано, коли її кинуть у темницю очікувати Божого суду. Мудрі люди кожного часу стараються віддалитися від темниці і наблизитися до Божого Царства, щоби при першій нагоді увійти туди. Господь каже, що навіть людина, яка все своє життя про Бога не думала і не переймалася Його Царством, може сьогодні покаятися і навернутися до Нього і їй простяться всі її злодіяння. Але навернутися можна сьогодні, зараз, а не потім, бо ніхто не знає скільки часу йому відведено і, можливо, для нього це є остання хвилина.
Господь уклав Заповіт, в якому вказав умови, за якими Він приймає людей до Свого відпочинку. Але знання сучасних християн зводяться лише до того, що все, що було до народження Ісуса Христа – це є Старий Заповіт, а все, що після Його народження – Новий Заповіт. При Старому Заповіті все було погано, а тепер всі роблять по-Божому і нам залишилося дочекатися другого приходу Ісуса Христа, Який нас спасе.
До сучасних грамотних людей не доходить, що не знаючи умов заповіту, неможливо його виконати і отримати спадщину. А хто не отримає спадщину, того вкинуть у темницю. І така віра, яку вони мають, людині нічого не дає.
Насправді, Новий Заповіт включає в себе всі заповіді і постанови Божі із всіх книг Біблії і починається після воскресіння і вознесіння Ісуса Христа до Отця, бо тоді став Один Пастир і одне стадо. А починаючи з Пятидесятниці Бог зливає Духа Христового на всіх новонароджених і тих, хто того попросить, згідно до Заповіту. Отой Дух Христів і є «перепусткою» до місця Божого відпочинку і Його Царства. Мудрі люди стараються весь час триматися за Бога і робити лише те, що їх наближує до Нього і віддаляє від темниці. Ось вони своїми такими діями і демонструють, що мають страх Божий.
Апостол Павло повчав самим судити все, що ми робимо, щоби не бути засудженому до темниці і розумні люди роблять все, щоби не потрапити туди. А мудрі роблять все, щоби потрапити у Боже Царство. Отака різниця між мудрістю і розумом.
Старожитні євреї боялися не тільки свого Бога, але боялися і суддів, яких їм настановляв Господь: Мойсея, Ісуса Навина, Самуїла…
Людина, яка за час свого земного життя не отримала Духа Христового, втратила своє майбутнє життя. Перед смертю це всі відчувають, але не можуть нічого змінити і тому хочуть віддалити смерть від себе. Такі приклади є відомі у кожному поселенні.
«Модерні християни», – ті, хто вивчає Святе Писання: свідки Єгови, протестанти різних видів, готові навчати всіх про страх Божий, але самі того страху не мають. Кожне поняття у Біблії пояснюється самою Біблією і добавляти до нього, чи віднімати не можна. Щоби дійти до розуміння треба прикласти багато праці і молитов, бо всяке розуміння дається Господом, Він судить і нагороджує.
Звичайно, є люди, які цей шлях вже пройшли. Від них можна багато взяти, багато навчитися, але основа розуміння – власна праця над Біблією і молитва.
Про Божий страх йдеться у таких книгах Біблії:
1. Буття 3,17; 6,3 і 22; 8,21; 11,3-8; 19,1-13;20,1-11; 31,53; 39,7-9; 42,15-19.
2. Вихід 1,17 і 21; 9,16 і 20-21 і 29-35; 10,1-2; 14,26-31; 15,14-16; 20,18-20; 23,27.
3. Левит 24,13-16; 25,14-17 і 35-36.
4. Числа 15,22-31.
5. Повторення Закону 4,9-10 і 30; 5,28-29; 6,1-2; 8,6; 10,12-13; 11,22-23;17,8-20; 25,17-19; 28,58-59; 31,8; 32,29-36; 33,3.
6. Ісуса Навина 4,14 і 21-24; 7,10-12; 10,8; 24,14.
7. Суддів 2,11-22; 6,7-10 і 39-40; 10,6-16.
8. Перша Самуїлова 2,12-13 і 17 і 30; 8,4 і 9; 10,17-19; 12,6-25; 15,2-26; 16,1-4; 24,1-8; 26,8-11; 28,16-19.
9. Друга Самуїлова 1,13-16; 11,11; 12,9; 23,15-17; гл.24.
10. Перша Царів 2,1-4; 6,11-13; 9,1-9; 11,1-13 і 38; 12,26-29; 14,7-11; гл.21.
11. Друга Царів 5,14-17; 17,7-41; 18,11-12; 21,2-16; 22,16-20; 23,2-3; 24,20.
12. Перша Хронік 28,8-9.
13. Друга Хронік 6,28-33; 7,13-14 і 17-22; 17,1-11; гл.19, 20, 29; 33,1-13.
14. Неемії 5,1-13.
15. Йова 1,1-12; 2,1-10; 4,6; 6,1-5 і 14; 9,32-35; 10,4-7; 13,20-21; 15,1-6; 28,28; 42,7-8.
16. Псалми 2,10-12; 9,34-36; 13,4; 14,1-5; 17,21-25; 18,8-12; 21,24; 22,4; 24,8-13; пс.32; 33,10; пс.54; 65,16; 68,36-37; 72,1-19; 80,14-15; 88,31-35; пс.90; 103,27-30; 104,43-45; пс.111; 113,19-22; 129,4; 146,11.
17. Приповісті Соломонові 1,7 і 27-30; 8,13; 9,10-11; 13,13; 14,2 і 26-27; 15,16 і 33; 16,6; 22,4; 24,13-14; 28,7 і 9.
18. Еклезіястова 3,14; 8,12-13.
19. Ісаї 2,20-21; 8,11-16; 11,1-4; гл.12; 13,11-16; 24,1-6 і 18-23; 26,20-21; 29, 11-14 і 22-24; 30,27-28; 33,14-16; 40,22-31; 42,24-25; 43,13; 45,9-10; 51,6-7; 56,4-7; гл.58, 59; 63,17; 66,15-16.
20. Єремії 2,17-19 і 26-30; гл.3-6 і 10; 11,1-3; 14,18-22; 15,6; 17,1-10; 18,6-11; 19,6-9; 25,3-33; 26,1-9; 27,5-6; 29,17-19 і 32; 30,23-24; 32,39-40; 35,17; 44,23 і 27; 48,7-8.
21. Єзекіїля 3,7; 5,5-9; 6,12; 8,18; 14,12-23; 16,49-50; 18,4; 20,13 і 37-38; 24,13-14; гл.25-26; 32,32; 33,11-33;38,18-23.
22. Даниїла 4,32; 6,26-28.
23. Осії 2,10-12.
24. Амоса гл.5-6; 8,10.
25. Михея 7,15-18.
26. Софонії гл.1.
27. Захарія 1,1-6; 8,16-17; 11,6; 13,8-9; гл.14.
28. Малахії 1,6; 3,1-6; гл.4.
29. Євангелія від Матвія 6,31-34; 7,24-27; 10,14-15 і 21-23 і 28 і 39; 11,12; 13,40-43 і 49-50; 16,6 і 12; 18,7 і 10; 21,21-22 і 43; 22,12; 24,4-5 і 40-44; 28,18-20.
30. Євангелія від Марка 7,6; 8,15 і 33; 9,23 і 42 і 50; 13,5-23 і 37; 16,16.
31. Євангелія від Луки 2,9-10; 3,9 і 17; 5,21 і 26; 6,46-49; 7,47-50; 8,25 і 48; 12,4-12; 17,20-21; 18,8; 23,39-43.
32. Євангелія від Івана 5,42-45; 6,54-58; 8,29; 11,25-26; 12,48; 13,17; 14,21; 16,1-3.
Послання до: 33. Римлян 1,18; 2,22; 5,1-2; 6,23; 9,15-16; 16,17.
34. Коринтян1 3,16-17; 4,5 і 9-13; 6,9-20; 11,26-32.
35. Коринтян2 5,5-11; 7,1; 10,18; 11,3-4.
36. Галатів 5,16-23.
37. Ефесян 2,8-10; 5,17-21.
38. Филип’ян 2,9-11; 3,8-11 і 20-21.
39. Колосян 3,5-25.
40. Солунян2 1,6-10; 2,9-12.
41. Тимофія2 2,20-21; 4,1.
42. Євреїв 2,1-4; 3,12-19; 4,11-13; 5,7-10; 6,4-6; 10,26-31; 11,6; 12,9-29.
43. Якова 4,12.
44. Петра1 1,17-25; 2,17-25; 3,12.
45. Петра2 1,3-12; 2,1-11 і 20-21; 3,7 і 10-12 і 17-18.
46. Івана1. 4,16-19.
47. Івана2 9.
48. Юди 5-6 і 20-25.
49. Дії апостолів 9,31; 10,2 і 22 і 30 і 34-35; 16,30-31.
50. Об’явлення гл.2-3; 6,15-17; 8,6-13; гл.9; 11,18; 14,9-13; гл.16; 19,17-21; 20,6-15; 21,21-27.
Для належного розуміння Божої науки необхідно весь час оглядатися на історію людства. А за цією історією Адам і Єва не мали страху перед Богом і порушили Його заповідь. Через це Господь змінив землю, заставив людей працювати на себе, чого не було в Раю.
Адам і Єва покаялися за те, що зробили, але нащадки їхні відкинули Божий страх і робили все за своїм вподобанням і тому Господь потопом вигубив людей через 1600 років від створення Адама. При тому Він знову зменшив родючість землі на порядок.
Після потопу залишився лише богобійний восьмидушний Ной, якого Господь ввів у заповіт. А через 250 років після потопу нащадки Ноя вирішили збудувати вавилонську вежу, щоби більше не боятися Бога із Його потопом.
Господь розділив нащадків Ноя на народи, дав їм різні мови, розділив землю. А через 300 років після потопу Бог вибрав лише одного богобійного Аврама і йому звелів покинути рідний край, щоби, серед свого народу із його звичаями і традиціями, він не втратив страх перед Богом.
Аврама Бог зробив Авраамом, розмножив на великий народ і на його прикладі показує всім народам світу, як люди відвертаються від свого Господа. Показує, які закони Він дав у Заповіт, показує, як євреї порушували цей Заповіт. Показує, як посилав Він пророків з повчаннями до народу і як тих пророків повбивали. Показує, як з повчаннями Він послав Свого Сина, щоби Він відновив Божий народ на землі і як Його вбили священики Божі, які це зарахували собі за службу Богу.
А надалі Господь каже, що люди знову втратять страх перед Богом, встановлять «гидоту спустошення» і в Божому домі засядуть слуги сатани, а видавати себе будуть за Божих слуг. Що люди знищать всю землю.
В останні дні буде 666 різних християнських, мусульманських та інших церков, чи конфесій, священики яких будуть називати себе служителями Богу і будуть провадити службу Божу, як колись єврейські священики. Але коли, при тому всьому, на землі не залишиться богобійних людей, як було за часів Ноя, Лота, то розпочнеться день Божого гніву, на землю другий раз прийде Господь карати непослушних людей і землю спалити.
При тому всьому необхідно пам’ятати, що Бог створив людей з певною метою для Свого подальшого творіння і земне сучасне життя люди отримали тому, що не хотіли бути послушними Йому у Раю. До цього Раю, але вдосконаленого, Господь і поверне всіх послушних та богобійних і у тому полягає сенс земного життя людини. А не у тому, щоби закінчити престижні учбові заклади, а потім зайняти високі посади у державній владі чи бізнесі, з їхнім багатством і славою, розкошами і задоволеннями. Бо цей шлях веде до темниці і в огненне озеро.
Від людей Бог хоче одного, щоби вони послухали те, що Він каже і дотримувалися того. Божі люди слухають і виконують, а люди лукавого не слухають і не виконують. Вони настановляють собі священиків, які служать за них перед їхнім богом і прощають їм все від імені свого бога.
У час Свого земного життя Ісус Христос повчав, що хто вірує в Сина Божого, той не помре, що хто має любов до Бога той не помре і хто має страх Божий , той не помре.
Віра, за визначенням апостола Павла, це доказ небаченого і підстава сподіваного. Тобто, щоби мати віру потрібно знати все від початку Божого творіння до сьогоднішнього дня і що буде в майбутньому. А це вимагає знання Божої науки і «ходіння до церкви», як колись ходили євреї, щоби навчатися Божої науки, тепер тут не зарадить, бо зараз там її не вивчають. Значить треба вчитися самостійно.
Той любить Бога, хто повсякчас вивчає Божу науку, щоби її дотримуватися і тим бути приємним для Господа. У такому випадку, – каже Ісус Христос, – Він з Отцем прийдуть і закладуть Свій дім у тому чоловіку. Бог замешкає у чоловіку, а чоловік – у Бозі. Таких людей прагне Собі Бог. І в даному випадку бачимо, що вчитися треба самостійно, бо Господь приходить до кожного окремо.
Той боїться Бога, хто весь час вивчає Божу науку, щоби її не порушити, бо Господь не полишає без покарання жодне порушення, хоч і не відразу. Через це багато людей думають, що Бог про їхні вчинки не згадає і їм минеться. Найважча і найстрашніша Божа кара є та, коли по смерті тіла Господь вкидає людину як сміття, як непотріб до темниці, щоби потім її судити. Порушення, яке не було виправлене, не пропустить людину до Божого Царства. Тому не так Божої кари у час земного життя треба боятися, як боятися того, що Бог відкине людину, як непотріб у темницю, а пізніше вкине до геєни. Знову ж таки, вкидати будуть кожного окремо, за його власні вчинки, а не за «наші православні», чи то католицькі, чи то протестантські провини .
Таким чином, у Новому Заповіті, все зводиться до вивчення Божого слова і його дотримання, про що Господь говорив євреям через пророків і у Старому Заповіті. Але тепер нам допомагає Господь Своїм Духом.
А ще Ісус Христос повчав чого остерігатися серед людей, щоб зберегти страх Божий:
– стережіться, щоб вас хто не звів;
– стережіться людської (фарисейської) науки і думайте про Боже;
– стережіться, щоби не спокусити інших;
– пильнуйте про поживу у вічне життя, щоби принести плід Богу, а не про поживу для тіла;
– майте сіль у собі, твердо дотримуйтесь обітниці бути учнем Христовим;
– стережіться лишніх слів, бо за кожне слово треба буде дати відповідь;
– видаліть з-поміж свого оточення «злих людей»;
-«і все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!»;
– пильнуйте про мир зо всіма.
Людина, яка має Божий страх, буде мати щасливе життя, бо вона досягне своєї мети – перед нею широко відкриються ворота Божого Царства.