Божий Храм
У Вікіпедії записано: «храм — архітектурна споруда, призначена для здійснення богослужінь і релігійних обрядів. Слово «храм» запозичено українською мовою з церковнослов’янської, в якій воно мало значення «будинок, будівля, житло, дім». Відповідне давньоруське слово з повноголоссям, що й досі збереглося в українській мові — це «хором(и)». У зв’язку з тим, що слово «храм» у значенні «дім» вживалося здебільшого у релігійних текстах, воно набуло значення «Божий дім, церква, храм».
А тепер розглянемо по Біблії, що про Свій храм говорить Господь. Так воно є, як люди рахують, чи не так?
Перший Господній храм поставив Мойсей. Написано так: «сказав Господь до Мойсея: «І нехай збудують Мені святиню, – і перебуватиму серед них. Як усе, що Я покажу тобі – будову скинії та будову речей її, – так зробите».
Ковчег заповіту, намет, стіл для показних хлібів, лампаду, жертівник – все Мойсей зробив так, як йому було показано на небі. Для кожної роботи Господь призначив людей, яким Своїм Духом дав знання і талант до роботи. Тим майстрам євреї давали гроші і все необхідне до роботи без обрахунку, бо Господь сказав, що вони роблять чесно і їх обраховувати не можна.
Божий храм не можна занечищати, а тому кожний нечистий із людей перебував поза табором, бо в таборі знаходився храм Божий. Святиню оберігали від чужинців, щоби вони своєю присутністю не занечистили її. У храмі не могло бути ніяких фігур і образів, а лише забраження Херувимів, пальм і розкритих квітів.
Господь визначив хто і яку службу буде нести при храмі, в якій послідовності, дав закони про жертви і кожну службу, зробив все так, щоби до цього люди нічого не добавляли від себе, а лише слухняно виконували Його постанови.
Коли євреї посіли Обіцяний Край, храм пробував у Гілгалі, потім у Шіло, а ще був у Міцпі, Гів’оні. Господь понищив ті місця, коли народ не дотримувався Божих заповідей і постанов. Тобто, мало мати на своїй території Божий храм, щоби Бог поблагословив народ, а для цього треба ще й знати і виконувати Його заповіді і закони. Інакше Бог знищить той храм і той край.
У той час сусідні поганські народи для своїх божків вже побудували храмові доми, прихрамові стовпи, ідоли, тобто, зробили для них постійне місце пробування. Серед євреїв ніхто цим не переймався, що їхній Бог живе у похідному наметі, а поганські храми величні, пишніші і все намножуються.
Лише цар Давид задумав збудувати дім на Господнє пробування, про що розповів пророку Натану. Через цього пророка Господь дав Давиду відповідь і сказав, що коли народ буде навчатися Божої науки, буде виконувати всі Його заповіді і закони, буде визнавати Господа за свого Бога і буде служити тільки Йому, то Він вибере (освятить) Собі той храм, який юдеї збудують, і Його Ім’я пробуватиме у ньому. Але, якщо народ буде непослушний до Божих заповідей і законів, буде служити іншим богам, буде занечищатися, то Господь відкине від Свого лиця і той храм, і той Край, а народ Ізраїля розпорошить по всьому світу.
Господь показав Давиду вид храму, розміри всіх його приміщень і що в них має бути, розміри подвір’я і жертівника, вказав місце, на якому будувати цей храм. Але Господь не дозволив царю Давиду будувати цей храм, бо він проводив багато воєн і пролив багато крові. Храм Божий збудував син царя Давида – Соломон.
Основа храму – Святеє Святих, місце пробування Господнього Імені. В ньому знаходився ковчег заповіту, якого зробив ще Мойсей у пустині. А над тим ковчегом Соломон зробив ще два Херувими, які своїми розпростертими крилами затінювали ковчег. Від приміщення храму Святеє Святих було закрите завісою. Ім’я Боже (Святий Дух) пробувало у Святому Святих над крилами Херувимів і було закрите від святого в храмі – завісою.
Перед завісою у храмі були встановлені золота лампада, кадильниця і стіл із показними хлібами. Стіни храму були покриті різьбами пальм, херувимів і розкритих квітів. Вони чергувалися так, що кожний херувим був між двома пальмами. Ніяких інших фігур і зображень у храмі не було.
Навколо храму були прибудовані священичі кімнати і подвір’я. На подвір’ях було відведено місце для різання і полоскання жертв, місце для миття священиків, жертівник, для принесення цілопалень, та інші, потрібні для прислуги храму, приміщення. Все було зроблено докладно за Божим словом.
Після освячення храму, цареві Соломону явився Господь і сказав: «Вислухав Я молитви твої та благання твої, якими благав ти перед лицем Моїм, – Я освятив той храм, що ти збудував, щоб покласти Ім’я Моє там аж навіки. І будуть там Мої очі та Моє серце по всі дні.
А ти, якщо будеш ходити, як ходив був батько твій Давид, у чистоті серця та в правоті, щоб зробити все, що наказав Я тобі, якщо будеш дотримуватися уставів Моїх та постанов Моїх, то трона царства твого над Ізраїлем Я поставлю навіки, як говорив був батькові твоєму Давидові, кажучи: «Не буде переводу нікому з нащадків твоїх на Ізраїлевім троні.
Якщо справді відвернетися ви та ваші сини від Мене, і не будете дотримувати заповідей Моїх та уставів Моїх, що Я дав вам, і підете, і будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм, то Я викину Ізраїля з поверхні землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого. І стане Ізраїль за приповістку та за посміховище серед усіх народів!»
Так і сталося, Ізраїль дуже швидко зрадив і покинув свого Бога. Сам Соломон у своїй старості побудував жертівники для поганських богів. Через пророків Господь остерігав Свій народ, щоби вони не робили собі ніякого зображення із того, що вони бачили і не кланялися перед ними, бо Бог знаходиться над поверхнею землі, Його ніхто не бачив, а такі речі Він називає перелюбом, розпустою, зрадою.
Але у Ізраїлі робили інакше. В Ассирії у поганських храмах євреї побачили красиві фігури людей, більші, розкішніші жертівники, ніж Божий жертівник, і запровадили їх у себе. Юдея перейняла ці фігури у Ізраїля і добавила до того. Не треба думати, що євреї робили це для ідолів. Ні, вони робили це для Бога, щоби прикрасити Божий дім.
Через пророка Єзекіїля Господь каже про народ юдейський (єрусалимську дочку) так: «Та вона ще додала до розпусти своєї, бо коли побачила мужів, вирізьблених на стіні, зображення халдеїв, креслених і запущених червонилом, підперезаних поясом по стегнах своїх, вони з опадаючим завоєм на голові їхній, усі вони на вигляд військові старшини, подоба синів вавилонських. Халдея – край походження їхнього, то пожадала вона їх через сам погляд очей своїх, і послала посланців по них, до Халдеї».
Тобто, у храмах вавилонських ідолів юдеї побачили, гарні на вигляд, вирізьблені на стіні і намальовані фігури людей, на вид, як військові старшини, і послали своїх майстрів навчитися різьбити і малювати, щоби вони прикрасили образами Господній храм. Господь каже, що за те, що юдеї так зробили Його храму, Він вижене їх із їхнього дому аж за Вавилон.
Євангелист Матвій записав такі Господні слова: «Горе вам книжники та фарисеї, лицеміри, що пророкам надгробки ставите, і праведникам прикрашаєте пам’ятники, та говорите: «Якби ми жили за днів наших батьків, то ми не були б спільниками їхніми в крові пророків». Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків. Доповніть і ви міру провини ваших батьків!»
Виходячи із тих Божих слів, сьогодні можна сказати так: хто ставить хрест при дорозі, чи у храмі, чи у своєму домі, чи носить на шиї, всі вони тим свідкують, що вони є сини убивць Ісуса Христа, на яких чекає кара Божа, адже і Він був пророком і праведником, і Він – Господь, що сказав оті слова. Це є дивно, правда? Ми переконані, що ми для Бога стараємося, ми, навіть, в кожному селі насипали могилу, поставили на ній хрест, щоби показати, як ми шануємо загинулих праведників, а Христос каже, що Він гнівається за це на нас і буде карати. Вот дивина!?
А ще Господь каже юдеям, що у Божому храмі вони моляться до зображення своїх божків, яких вони повносили до храму і приносять їм жертви. І чим більше Господь сприяє людям щоби у них було всього вдосталь, тим більше вони ставлять ідолів, тим розкішніше їх прикрашають, тим більше встановлюють свят для своїх божків і тим більше жертов їм приносять.
Написано: «Тому, як живий Я, – говорить Господь Бог, – за те, що ти занечистив святиню Мою всіма гидотами своїми та всіма обридженнями своїми, то теж Я відкину тебе, й око Моє не матиме милосердя, і Сам Я не змилосерджуся! Третина твоя помре від моровиці й загине від голоду серед тебе, а третина попадає від меча в твоїх околицях, а третину розпорошу на всі вітри, і витягну за ними меча!»
До сучасного покоління Господь каже, що воно робить гірше за своїх батьків, бо батьки покинули свого Бога і послухали фальшивих пророків, а ми вже зробили і віддалилися від Бога так, що до Нього своїм розумом навернутися не можемо.
За всю історію Ізраїля, Господь багато разів віддавав Свій храм на занечищення поганами і багато разів той храм відновлювали. Останього разу відновити Божий храм прийшов Сам Господь. Коли Його розіп’яли на хресті і Він помер, то завіса у храмі роздерлася на двоє згори додолу. Відкрилося Святеє Святих, місце перебування Божого Імені і Господь назавжди покинув збудований людиною храм.
І скільки величних та пишних храмів тепер люди би не збудували, то нічого Божого в них не може бути, бо Господь назавжди покинув рукотворний храм!
Ісус Христос склав із народом Новий Заповіт і створив новий храм, нову святиню, де тепер перебуває Його Ім’я, Його Дух Святий, – це Божа людина, побожний чоловік, учень Христа. Тобо, учень Христа, це – назва Його храму. Вони, Божі люди, за Його словом, – скеля, і ворота адові їх не здолають. Людина, яка отримала Святого Духа, стала Божим храмом, стала скелею.
Другими словами, при Новому Заповіті, Дух Христів, або Дух Святий, а ще у Біблії він названий Утішителем, замешкує у людині. І тепер людина є храмом Божим, не будова, не намет, – а людина! Її тіло!
Ось що про храм при Новому Заповіті сказано у Біблії.
Пророк Ісая: «І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір’я, – і полинуть до неї всі люди… А Я – ось із ними умова Моя, говорить Господь; Мій Дух, який на тобі, та слова Мої, що поклав Я до уст твоїх, не уступлять вони з уст твоїх, і з уст нащадків потомства твого, говорить Господь, від тепер аж навіки».
Пророк Єзекіїль: «Я буду пасти отару Свою, і Я їх покладу на спочинок, говорить Господь Бог. Загинулу вівцю відшукаю, а сполошену поверну, а поранену перев’яжу, а хвору зміцню, а ситу та сильну погублю, – буду пасти їх правосуддям!.. І буде місце Мого пробування над ними (точніше: у них, бо Дух Господній у них, а не над ними), і Я буду їм Богом, а вони Мені будуть народом. І пізнають ці народи, Я – Господь, що освятив Ізраїля, коли буде Моя святиня серед них(у них), навіки!»
Через пророка Амоса Господь каже, щоби народи не ходили по колишніх святих місцях, а навернулися до Бога , до Його науки, бо всі ці святі місця будуть понищені.
Євангелист Матвій: «А коли видаватимуть вас не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити, бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме»…
Ісус Христос не тільки будує Свій храм, але і руйнував демонські храми, коли навчав людей, проповідуючи Євангелію Божого Царства, і виганяв демонів, вздоровлюючи їх.
Євангелист Іван: «Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись. Ісус промовив до неї: «Повір жінко Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви. Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння – від юдеїв.
Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятись будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомольців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись…
Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив».
Коли апостол Петро проповідував слово Боже, то казав: «Покайтеся, і нехай охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, – і дара Духа Святого ви приймете… Як побачив же Симон, що через покладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші і сказав: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!»
Божі апостоли будували Господню Церкву, а тому Ісус Христос дав їм таку силу, що за кого вони помолились і поклали на нього свої руки, то на нього сходив Дух Святий. Зараз, коли встановлена «гидота спустошення» (поставлено все з ніг на голову), коли не має таких людей, що будують Божу церкву, то і ніхто не може помолитись за інших і передати їм Дух Святий.
Апостол Павло навчав наступне: «Чи не знаєте ви, що ви – Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той – то ви!..
Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!..
Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської, не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського…
Або яка згода між Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: «Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, – а вони будуть народом Моїм! Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, – каже Господь, – і не торкайтесь нечистого, – і Я вас прийму, і буду вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, – говорить Господь Вседержитель!..
Знаємо-бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, – дім нерукотворний та вічний. Тому-то й, зідхаємо бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба…
І Мойсей вірний був у всім домі його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було. Христос же, як Син у Його домі. А дім Його – ми, коли тільки відвагу й похвалу надії додержимо певними аж до кінця»…
Відомо, що юдейські священики переслідували Господніх апостолів, багатьох із них повбивали, багатьох посадили до в’язниць, багатьох вигнали із Юдеї. Апостолів Петра та Павла – стратили. Але жоден із апостолів не започаткував окремої конфесії, окремої церкви. Всі вони дотримувалися Закону і навчання Ісуса Христа та й у тому Божому домі, якого покинув Господь, вони по Закону доказували своїм кровним братам, що Ісус Христос то є Спаситель і Месія. Окрім того, вони навчали Христової науки і поганські народи.
Але ще у ті часи, сатана спокусив багатьох апостольських учнів і вони запишалися, захотіли бути першими, значнішими і вони почали перекручувати Божу науку. Апостол Павло записав: «А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполосів, а я Кифин, а я Христів. Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп’ятий за вас? Чи в Павлове ім’я ви христились?»…
Люди не мають знання і змагаються хто за православну, хто за католицьку, хто за протестантську конфесію. Ось апостол Павло і каже, що такого робити не можна, бо Христос є один. До таких Господь промовляв через пророка Осію: «Погине народ мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком. А тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду синів твоїх і Я».
Відомо, що Мойсею Господь на небі показав скинію Божого храму і звелів зробити все так, як він бачив. Відомо, що цар Давид отримав «взори Єрусалимського храму» від Господа. Коли юдеї повносили до Божого храму багато фігур і образів, про які Господь не казав, щоб їх вносити, то через пророка Єзекіїля Він ще раз показав «взори Божого храму». Ті «взори» також були порушені.
Апостол Іван бачив Божий храм на небі і описав все у книзі «Об’явлення». Ісус Христос сказав до апостола Івана, що, хто витримає всі випробування за час свого земного життя, того Він зробить стовпом у храмі Свого Бога.
Із «Об’явлень» відомо також, що Господь створить нове небо, нову землю і новий Єрусалим, місто, де буде проживати Бог із Своїми синами і дочками. І написано, що храму у цьому місті немає, бо там буде проживати Сам Бог із Своїм народом.
Отже храм, це є місце, де перебуває Святий Дух і він потрібний для того, щоби Бог міг бачити і чути людей, навчати їх та допомогти їм. При Старому Заповіті храм був у тій будівлі, яку збудували, за Божим словом, Мойсей і Соломон. При Новому Заповіті Божий храм є у людському тілі і тільки в ньому, бо збудований храм Господь зруйнував у той час, коли помер на хресті. Називати Божий храм людськими іменами (храм святої Анни, храм апостола Петра,…) є богохульством, зневагою Господа. Але так вже у людей прийнято і вони так називають.
А коли всі Божі люди вдосконаляться у небесному храмі до того рівня, як Ісус Христос, тоді Він всіх їх передасть Отцеві і вони будуть проживати із Ним у новому Єрусалимі, де Божий храм буде вже непотрібний, бо всі стануть частинкою Бога. Вони будуть мати мудрість, розум, знання, силу, здібність Божу.
Так, що до храму Божого людина зараз війти не може, бо вона є тим Божим храмом, а не будова, не хороми. Відповідно до цього треба шанувати Божий храм, що у людському тілі, «бо хто нищить Божого храма, того знищить Бог», – писав апостол Павло.
Книги Біблії
1. Буття 41,38.
2. Вихід 15,17-18; 20,24; 25,8-9; 26,30-31; 32,1; 36,1-2; 37,7; 39,43.
3. Левит 10,1-2; гл.15 і 18; 20,3-26; 21,23; 24,16; 26,1-2.
4. Числа 8,4-7; 9,15-16; гл.10; 11,25; 15,30-40; гл.19; 25,8; 33,51-52.
5. Повторення Закону 4,15-40; 5,8-9; 6,25; 7,25-26; 9,16; 11,16; 12,2-5; 13,2-6; 14,23; 16,21-22; 17,11; 18,10-12; 23,3; 26,10-15; 27,15; 28,1-9 і 64; 29,11-12; 31,16-17; 32,46-47.
6. Ісуса Навина 1,7-8; гл.22; 23,6; 24,15-27.
7. Суддів гл.2; 6,12-16; 8,27 і 33; 9,4 і 46; 11,11; 17,5; 18,20; 19,18; 20,18.
8. Перша Самуїлова 1,3-28; 5,1-6; 6,19; гл.7; 9,6; 10,3-6 і 77; 11,15; 15,23; гл.16; 21,2; 22,19; гл.23; 30,7-9; 31,10.
9. Друга Самуїлова 2,1; 6,2; гл.7 і 12 і 15; 22,7.
10. Перша Царів 1,39; 2,28 і 35.
11. Друга Царів 22,16-17; 23,2-3 і 27; 24,11-13; 25,8-17.
12. Перша Хронік 11,3; 15,1-2; 16,37-39; 17,1-12; 21,26-29; гл.22-26; 28,2-19; гл.29.
13. Друга Хронік 1,3-6; 2,3; 3,1; гл.6; 7,1-19; 10,1; 12,1-9; 14,1-2; 15,3; 16,9; 17,7-9; гл.20; 21,7; 28,24; гл.29 і 33; 36,7-23.
14. Ездри 5,12.
15. Неемії 6,11; гл.8.
16. Псалми 1,1-2; 5,8; 10,4; 13,2; 26,4; 28,2; 42,3; 47,2-4; 72,16-18; 73,3-9; 77,59-61; 78,1; 83,1-11; 90,1-2; 91,13-16; 99,4; 107,8-10; 133,1; 138,7.
17. Ісаї 1,10-11; 2,2-3; 6,1-2; 17,1-9; 24,5-6; 31,6; 37,14; 38,20; 42,24; 43,27-28; 44,13-19; 52,13-14; 55,6-7; 56,6; 57,8-13; 59,1-21; 60,18; 64,11; 65,1; 66,1-2.
18. Єремії 2,2-8; 4,1; 6,6-20; гл.7; 9,10-12; 10,5-14; 11,3-15; 12,7-17; 13,13-14; 15,1; 16,2-21; 20,1-2; 23,5-11; 26,2-8; 31,10; 32,33-35; 33,14-15; 34,15; 36,5-7; гл.42; 48,13; 50,4-5 і 28; 51,11-50.
19. Плач Єремії 2,1-2.
20. Єзекіїля 4,8-12; гл.7-8; 11,17-20; гл.16 і 20; 23,14-18; 24,21; 25,3-4; 34,15-16; 35,15; гл.36; 37,14-28; 39,23-29; гл.40 і 43.
21. Даниїла 3,5; 8,13-14; 9,25-27; 11,39; 12,7-11.
22. Осії 3,4; 4,6-14; 5,15; 6,1-6; 7,13; 8,11; 10,1; 11,7; 12,1; 13,2-3.
23. Амоса 2,4; 5,4-5 і 21; гл.8; 9,11.
24. Михея 6,8; 7,7.
25. Софонії 2,2-11; 3,1-4 і 13.
26. Огія 1,8-9; 2,3-14.
27. Захарія 2,14-15; 8,3-21.
28. Малахії 2,7-15; 3,1-17.
29. Євангелія від Матвія 3,16; 4,17; 10,13-22; 12,5-6; 16,18; 18,1-20; 20,26; 21,13 і 23; 23,13 і 21-32; 24,1-24; 27,40 і 51.
30. Євангелія від Марка гл.1; 3,14-15; 5,22-43; 6,34; 8,11; 10,30-40; 13,9-344 14,22-23 і 58; 15,33.
31. Євангелія від Луки 1,5; 2,27-28; 4,9 і 44; 10,1-20; 11,24-26; 12,29-31; 13,14 і 35; 14,33; 17,20-21; 18,10; 19,45-48; 21,5-6; 22,53.
32. Євангелія від Івана 2,14; 3,3; 4,20-24; 5,14; 6,63; 7,38-39; 10,38; 14,15-28; 16,2; 17,20-21.
33. Дії Апостолів 1,8-14; 2,3-28; 3,16; 4,1-31; 5,19-42; 7,42-43; 8,18-21; 10,44-45; 13,14-15; 16,13; 19,35; 24,11-12; 26,21.
34. Послання до Римлян 1,22-28; 3,9; 8,11-26; 11,2-3; 12,4-5.
35. Перше послання до Коринтян 1,9-12; 2,10; 3,4-17; 6,19-20; 10,21; 12,3-13; 13,24-28.
36. Друге послання до Коринтян 5,1-2; 6,16-18; 7,1.
37. Послання до Галатів 1,11-12; 2,19-20; 3,24.
38. Послання до Филип’ян 3,7-16.
39. Послання до Колосян 2,6-7; 3,23.
40. Перше послання до Солунян 4,7-8.
41. Перше послання до Тимофія 3,15; 4,13.
42. Друге послання до Тимофія 2,19.
43. Послання до Євреїв 3,5-6; 6,4-6; 8,5; 9,2-7; 12,22-23; 13,15-16.
44. Послання Якова 1,1; 3,7; 6,10.
45. Перше послання Петра 1,1-6; 4,14-18.
46. Перше послання Івана 2,27-29; 3,24.
47. Об’явлення 1,20; 2,1; 3,12-13; 7,14-15; 9,20-21; 11,19; 13,15-17; 15,5-8; 16,1-3; 21,3-22.