Божі постанови

1. І до змія сказав Господь Бог: «За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свого життя. І Я покладу ворожнечу між тобою і між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту». (1М. гл. 3).
2. До жінки промовив: «Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітності твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, – а він буде панувати над тобою». (там же).
3. І до Адама сказав Він: «За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева,… проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. У поті свого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо ти з неї взятий. Бо ти порох, – і до пороху вернешся». (там же).
4. Через те кожен, хто вб’є Каїна, семикратно буде пімщений. (1М. гл. 4).
5. Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, – бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ. (1М. гл. 6).
6. Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю! І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони. (1М. гл. 9).
7. І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу і більш не буде потопу, щоб землю нищити. Оце знак заповіту, що я даю його поміж Мною та вами, і між кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління: Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею.(1М. гл. 9).
8. І промовив Господь до Авраама: «… І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!» (1М. гл. 12).
9. (Про податки). А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п’яту частину для фараона. (1М. гл. 47).
10. І сказав Господь до Мойсея: «Увійди до фараона, бо Я зробив запеклим серце його та серце рабів його, щоб показати ці ознаки Мої серед нього, і щоб ти розповідав в уші сина свого та онука свого, що зробив Я в Єгипті, та про ознаки Мої, що вчинив Я серед них. І ви будете знати, що Я – Господь!» (2М. гл. 10).
11. (Про календар). Оцей місяць для вас – початок місяців. Він вам перший між місяцями року…(2М. гл. 12). «Додержуй місяця Авіва, і справиш Пасху для Господа». (5М. гл.16).
12. (Постанова про Пасху). У десятий день першого місяця нехай візьмуть собі кожен ягня за домом батьків, ягня на дім. А коли буде той дім замалий, щоб з’їсти ягня, то нехай візьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдою своєю полічиться на те ягня… І нехай воно буде для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його цілий збір Ізраїлевої громади на смерканні… І стане той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його! Сім днів будете їсти опрісноки. Але першого дня зробите, щоб не було квашеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, – від дня першого аж до дня сьмого, – то буде витята душа та з Ізраїля. А першого дня будуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що їсти кожній душі… Жодний чужинець не буде їсти її. А кожний раб людський, куплений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її… А кожен необрізаний не буде їсти її. Один закон буде для тубільця й для приходька, що мешкає серед вас. (2М. гл. 12)
13. (Про перворідних). Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів. І станеться, коли введе тебе Господь до землі ханаанеянена,… то відділиш усе, що розкриває утробу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, – самці для Господа!(2М. гл.13).
14. (Про лікування). Коли ти дійсно будеш слухати голосу Господа, Бога твого, і буде робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я – Господь, Лікар твій! (2М. гл. 15).
15. (Про підбір керівників народу). А ти наздриш зо всього народу мужів здібних, богобоязливих, мужів справедливих, що ненавидять зиск, і настановиш їх над ними тисяцькими, сотниками, п’ятидесятниками, та десятниками. І будуть вони судити народ кожного часу. І станеться, – кожну велику справу вони принесуть до тебе, а кожну малу справу – розсудять самі. (2М. гл. 18).
16. (Про приношення). Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони візьмуть для Мене приношення. Від кожного мужа, що дасть добровільно його серце, візьмете приношення для Мене. А оце те приношення, що візьмете від них: золото, і срібло, і мідь, і пурпур, і червень, і вісон,… (2М. гл. 25).
17. І зробиш священні шати для брата свогоАарона на славу й красу… А оце ті шати, що вони зроблять: нагрудник, і ефод, і верхню шату, і хітон плетений, завій і пояс. (2М. гл. 28).
18. (Постанови про посвячення священиків, про постійні жертви, про жертівник на кадіння, які відмінені. 2М гл. 29-30). (Постанова про перелік Ізраїлевих синів для отримання спадщини). «Коли будеш робити перелік Ізраїлевих синів за тими, кого повинно лічити, то дадуть вони кожен викупа за душу свою Господеві при переліку їх, – і не буде між ними моровиці при переліку їх. оце дасть кожен , що проходить на переліку: половину шекля, на міру шеклем святині…» (2М. гл. 30).
19. (Відміненні постанови про умивальницю, про миро, про кадило). (Постанова про суботу). «Тільки суботи Мої будете пильнувати, бо це знак поміж Мною та поміж вами для ваших поколінь, щоб ви познали, що Я – Господь, що освячує вас! І будете пильнувати суботу, бо вона святість для вас. Хто опоганить її, той конче буде забитий…» (2М. гл. 31).
20. (Постанова про встановлення скинії заповіту і про помазання священиків). «І приведеш Аарона та синів його до входу скинії заповіту, та й обмиєш їх водою. І зодягнеш Аарона в священні шати, і помажеш його, і освятиш його, – і він буде священнослужити Мені. І приведеш синів його, і позодягаєш їх у хітони. І помажеш їх, як помазав їхнього батька, – і будуть вони священнослужити Мені. І станеться, що помазання їх буде на них на вічне священство, на їхні покоління!» (2М. гл. 40).
21. (Відмінені постанови про жертву цілопалення, про хлібну і мирну жертви, про жертву за гріх, за провину, за Аарона та синів його, за приношення Господеві із мирної жертви. 3М. гл. 1-9). (Про тверезість священиків). Господь промовляв до Аарона: «Вина ані п’янкого напою не пий ані ти, ані сини твої з тобою при вході вашім до скинії заповіту, – щоб вам не померти,… і щоб розрізняти між святістю й між не святістю, і між нечистим і між чистим, і щоб навчати Ізраїлевих синів усіх постанов, про що говорив до них Господь через Мойсея». (3М. гл.10).
22. А душа, що звертається до померлих духів та до чарівників, щоб блудити за ними, – то Я зверну Своє лице проти тієї душі, і винищу того з-посеред народу його. (3М. гл. 20).
23. (Відмінені постанови про вічну лямпаду, про показні хліби. 3М гл. 24). (Про бунт проти Бога). «Кожен чоловік, коли прокляне Бога свого, то понесе він свій гріх. А той, хто богозневажив Господнє Ймення, – буде коче забитий, конче укаменує його вся громада; чи приходько, чи тубілець, коли богозневажатиме Ймення Господнє, буде забитий». (3М. гл. 24).
24. І кожен, коли зробить ваду своєму ближньому, – як хто зробив, так буде зроблено йому: зламання за зламання, око за око, зуб за зуба, яку ваду зробить хто кому, така буде зроблена йому. А хто заб’є скотину, той відшкодує її, а хто заб’є людину, той буде забитий. (там же).
25. (Про суботній рік і ювілейний рік). Коли ви ввійдете до землі, що Я даю вам, то святкуватиме земля та суботу для Господа. Шість літ засіватимеш своє поле, і шість літ обтинатимеш свого виноградника, і збиратимеш урожай його, а сьомого року – субота повного відпочинку буде для землі, повний відпочинок, субота для Господа: поля свого не будеш обсіювати, а виноградника свого не будеш обтинати. Саморослого колосу жнив твоїх не будеш жати, а грон з необрізаних виноградин твоїх не збиратимеш… І відлічиш собі сім суботніх років, по сім років сім раз, і будуть для тебе дні семи суботніх років сорок літ і девять. І засурмите у сурми сьомого місяця, десятого дня місяця, – в день Очищення засурмите в сурми по цілому краю. І освятите рік п’ятдесятиріччя, і оголосите волю в краю для всіх мешканців його, – ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться. Ювілей цей рік п’ятдесятиріччя буде для вас: не будете сіяти, і не будете жати саморослі колосся її, і не будете збирати грон з необрізаних виноградин її,… А коли продасте що своєму ближньому, або купите з руки свого ближнього, не обманюйте один одного. За числом років по ювілеї купиш від ближнього свого, за числом років урожаю він продасть тобі. За многістю літ побільшиш ціну тієї купівлі, а за малістю літ зменшиш ціну тієї купівлі, бо він продає тобі число літ урожаю… А коли ви скажете: Що будемо їсти сьомого року, тож не будемо сіяти, не будемо збирати врожаї свої? І зошлю Я благословення Своє на вас шостого року, – і зродить врожай на три роки. І будете сіяти восьмий той рік, і будете їсти з старих урожаїв аж до року дев’ятого, – аж до виросту врожаю його будете їсти старе. (3М. гл. 25).
26. А земля не буде продаватися назавжди… А ви в усій землі вашої посілости дозволяйте викуп землі. Коли збідніє твій брат, і продасть із своєї посілости, то прийде (близький йому родич), – і викупить продаж брата свого. А чоловік, коли не буде йому викупника, а рука його стане спроможна, і знайде потрібне на викуп його, то облічить він літа продажу свого, і верне позостале чоловікові, що продав йому, та й вернеться до своєї посілости. А якщо рука його не знайде потрібного на заплату йому, то буде продаж його в руці покупця аж до ювілейного року, – і вийде він в ювілеї, та й вернеться до посілости своєї. (там же).
27. А коли хто продасть мешкальний дім в обмурованому місті, то викуп його буде до кінця року від часу продажу його, – рік буде на викуп його. А якщо він не буде викуплений до кінця року, то стане той дім, що в місті, яке має мур, назавжди для покупця його,… не вийде він в ювілеї. А доми в оселях, що не мають муру навколо, до поля землі буде те прираховане, – і буде йому викуп, і в ювілеї він вийде. А міста Левитів, доми в містах їх посілости – викуп для Левитів завжди буде можливий. А пасовисько навколо їхніх міст не буде продане, бо це вічна посілість для них. (там же).
28. А коли збідніє твій брат, а його рука неспроможною стане, то підтримаєш його, приходько він чи осілий, – і житиме він із тобою. Не візьмеш від нього лихви та прибутку,… Срібла свого не даси йому на лихву, і на прибуток не даси їжі своєї. (там же).
29. А коли збідніє брат твій при тобі, і буде проданий тобі, то не будеш робити ним праці раба, – як наймит, як осілий він при тобі, аж до ювілейного року буде він працювати тобі. І вийде від тебе він та сини його з ним, і вернеться він до родини своєї, і до посілости батьків своїх вернеться він… Не будеш володіти ним жорстоко, і будеш боятися Бога свого. А раб твій та невільниця твоя, що будуть твої, будуть із тих народів, що навколо вас, – із них купите раба й невільницю. А також із синів осілих, що мешкають з вами, з них купите та з племені їхнього, що з вами, що породили в краї вашім, – і будуть вони вам на посілість. І передасте їх, як спадщину, вашим синам по вас на спадок посілости навіки, ними будете робити… (там же).
30. А коли рука приходька чи осілого при тобі спроможна, а брат твій збідніє при ньому, і буде проданий приходькові чи осілому в тебе, або нащадкові племени приходька, то потім, як буде проданий, викуп буде йому, – один із братів його викупить його,або дядько його, або син дядька викупить його, або з однокровних його… Як щорічний наймит він буде при ньому, – він не буде жорстоко панувати над ним на твоїх очах. (там же).
31. (Боже благословення за послух Йому, яке Він дав при виході із Єгипту). Якщо будете ходити згідно з постановами Моїми, а заповідей Моїх будете додержувати й будете виконувати їх, то дам ваші дощі в їхнім часі, і земля дасть свій урожай, а польове дерево дасть плід свій. І молочення досягне вам виноградобрання, а виноградобрання досягне вам сіяння, і ви будете їсти хліб свій досита, і будете сидіти безпечно у вашому краї. І дам мир у краю, і ви будете лежати, і ніхто не вчинить, щоб ви тремтіли, – бо злу звірину винищу з землі, а меч не перейде через край ваш. І ви будете гнати ворогів своїх, а вони попадають перед вами від меча. І п’ятеро з вас поженуть сотню, а сотня з вас пожене десять тисяч, – і попадають вороги ваші від меча. І обернусь Я до вас, і розплоджу вас, і розмножу вас, і виконаю Свого заповіта з вами. І ви будете їсти старе-престаріле, і повикидаєте старе перед новим… І Я буду ходити серед вас, і буду вам Богом, а ви будете Мені народом. (3М. гл. 26).
32. (Боже благословення за послух Йому, яке Він дав через 40 років при вході до Обіцяного Краю). Якщо дійсно будеш ти слухатися голосу Господа,… то поставить тебе Господь, Бог твій, найвищим над усі народи землі. І прийдуть на тебе всі оці благословення,.. Благословенний ти в місті, і благословенний ти на полі! Благословенний плід утроби твоєї, і плід твоєї землі, і плід худоби твоєї,.. Благословенний твій кіш та діжа твоя! Благословенний ти у вході своїм, і благословенний ти у виході своїм! Господь учинить, що вороги твої, які повстають на тебе, будуть побиті перед тобою, – вони однією дорогою вийдуть навперейми тебе, а сімома дорогами втікатимуть перед тобою… Господь поставить тебе Собі за святий народ… І побачать усі народи землі, що Господнє Ім’я кличеться на тобі, – і будуть боятися тебе. І Господь дасть тобі добрий приріст у плоді утроби твоєї, і в плоді поля твого на тій землі… Господь відчинить для тебе Свою добру скарбницю, небеса, щоб дати дощ для краю твого в часі його, і щоб поблагословити всякий чин твоєї руки. І ти позичатимеш багатьом народам, а сам не позичатимеш ні в кого. І вчинить тебе Господь головою, а не хвостом, і ти будеш тільки верхом, а не будеш долом… (5М гл. 28).
33. (Боже покарання за непослух Йому, дане при виході із Єгипту). А коли ви не будете слухняні Мені, і не виконуватиме всіх тих заповідей, і якщо постановами Моїми будете погорджувати, і якщо душа ваша бридитиметься законами Моїми, щоб не виконувати всіх заповідей Моїх, щоб ламати вам заповіта Мого, – то й Я зроблю вам оце: поставлю над вами перестрах, сухоти й пропасницю, що винищують очі й обезсилюють душу. І ви надаремно сіятимете насіння своє, – бо поїдять його вороги ваші. І зверну Я лице своє на вас, – і ви будете вдарені перед своїми ворогами. І будуть панувати над вами ненависники ваші, – і ви будете втікати, хоч ніхто вас не гнатиме. А якщо й при тому не будете слухняні Мені, то Я семикратно побільшу кару на вас за ваші гріхи. І зломлю пиху вашої сили, і зроблю ваше небо як залізо, а землю вашу як мідь! І надаремно буде вичерпуватися ваша сила: земля ваша не дасть свого врожаю, а дерево на землі не дасть свого плоду. А якщо й тоді підете проти Мене… то Я семикратно збільшу над вами удара Свого… І пошлю на вас пільну звірину, а вона винищить вам дітей, і вигубить вашу худобу, і зменшить кількість вашу, і попустошить ваші дороги. А якщо цими карами не будуте навчені, і будете ходити проти Мене, то й Я піду проти вас, і вдарю вас семикратно за ваші гріхи. І приведу на вас меча,… і пошлю моровицю на вас, і ви будете віддані в руку ворога. Коли Я знищу вам хліб, підпору вашу,… ви будете їсти – і не насититеся. А якщо й тим не станете слухняні Мені, і будете ходити проти Мене, то й Я з лютістю піду проти вас, і також семикратно покараю вас за ваші гріхи, – і ви тіло своїх синів будете їсти, і тіло дочок своїх будете поїдати… І поруйную ваші висоти, і повитинаю ваші стовпи сонця, і поскладаю трупи ваші на трупах божків ваших, – і обридить душа Моя вас! І вчиню міста ваші руїною, і поспустошую ваші святині,… А вас порозпорошую серед народів, і вийму за вами меча, і стане край ваш спустошенням, а міста ваші будуть руїною… А щодо позосталих серед вас, то впроваджу в їхні серця полохливість в краях їхніх ворогів, – і буде їх гнати навіть шелест подмухненого вітром листу, і будуть вони втікати, як утікають перед мечем, та й попадають, хоч ніхто не женеться… І будуть вони спотикатися один об одного, ніби від меча,… І визнають вони гріх свій та гріх батьків своїх, що ними споневірилися були Мені, а також, що ходили проти Мене. Також і Я піду проти них, і впроваджу їх до краю їхніх ворогів. Якщо тоді впокориться їхнє необрізане серце, то тоді понесуть вони кару за свої гріхи. І Я згадаю заповіта Свого з Яковом… і згадаю той край… І Я пам’ятатиму їм заповіта з предками, що Я вивів їх з єгипетського краю на очах поган, щоб бути їм Богом. Я – Господь! (3М. гл. 26).
34. (Боже прокляття на тих, хто не слухається Господа, дане при вході до Обіцяного Краю). Та станеться, коли ти не будеш слухатися голосу Господа,… то прийдуть на тебе всі оці прокляття, і досягнуть тебе: Проклятий ти в місті, і проклятий ти в полі! Проклятий кіш твій та діжа твоя! Проклятий плід утроби твоєї та плід твоєї землі, порід биків твоїх та котіння отари твоєї! Проклятий ти у вході своїм, і проклятий ти в виході своїм! Пошле Господь на тебе прокляття, і замішання, і нещастя на всякий почин твоєї руки, що ти зробиш, аж поки ти не будеш видублений, і аж поки ти скоро не загинеш через зло твоїх чинів, що опустив ти Мене. Приліпить Господь до тебе моровицю,… Ударить Господь тебе сухотами, і пропасницею, і запаленням, і гарячкою, і мечем, і посухою, і іржею, – і вони будуть гнати тебе, аж поки ти не загинеш. І стане небо твоє, що над твоєю головою, міддю, а земля, що під тобою, залізом. Дасть Господь замість дощу краєві твоєму куряву… Віддасть тебе Господь на поразку твоїм ворогам. Однією дорогою ти вийдеш на вперейми його, а сімома дорогами втікатимеш перед ним, і будеш розпорошений по всіх царствах землі. І буде твій труп на їжу для всякого птаства небесного та для худоби земної,.. Ударить тебе Господь єгипетським гнояком, гудками, лишаями, струпами такими, що не зможеш вилікувати. Ударить тебе Господь божевіллям, і сліпотою, і туподумством. І будеш ти мацати в південь, як мацає сліпий у темряві, і не матимеш поводження в дорогах своїх, і будеш ти по всі дні тільки утискуваний та грабований, та не буде кому боронити. Одружишся з жінкою, та хто інший лежатиме з нею. Хату збудуєш, та в ній не сидітимеш. Засадиш виноградника, та не будеш користатися ним. Заколений буде віл твій на очах твоїх, та їсти не будеш із нього. Твій осел буде заграбований перед тобою, і не вернеться до тебе. Отара твоя віддана буде ворогам твоїм, і не буде кому боронити тебе. Сини твої та дочки твої будуть віддані іншому народові, а очі твої будуть бачити й гинути за ними цілий день, а рука твоя не матиме сили. Плід твоєї землі та весь труд твій поїсть народ, якого ти не знав,.. І ти збожеволієш від того, що бачитимуть очі твої… Відведе Господь тебе та царя твого, якого поставиш над собою, до народу, якого не знав ти та батьки твої, і ти будеш служити там іншим богам, – дереву та каменеві. І станеш ти страхіттям, поговором та посміховищем серед усіх народів… І прийдуть на тебе всі оці прокляття, і будуть гнати тебе, і доженуть тебе, аж поки ти не будеш вигублений, бо не слухав ти голосу Господа, Бога свого, щоб виконувати заповіді Його та постанови Його,… І будеш ти їсти плід утроби своєї, тіло синів своїх та дочок своїх, що дав тобі Господь, Бог твій, в облозі та в утиску, яким буде гнобити тебе твій ворог… І буде життя твоє висіти на волоску перед тобою і ти боятимешся вдень та вночі, і не будеш певний свого життя. Уранці ти скажеш: «О, якби вечір!», а ввечері скажеш: «О, якби ранок!» зі страху серця свого, що будеш боятися, та з видіння очей своїх, що будеш бачити… (5М. гл. 28).
35. (Заповіт у Сінайській пустині). (Про перелік власників майна і землі держави). Перелічіть усю громаду Ізраїлевих синів за родами їхніми, за домами їхніх батьків числом усіх чоловічої статі за їх головами, від віку двадцяти літ і вище, кожного, хто здатний до війська в Ізраїлі, – за військовими відділами їхніми перелічіть їх ти та Аарон. А з вами будуть по одному мужеві для племени; той муж – голова дому батьків своїх він. А оце ймення тих мужів, що стануть із вами: для Рувима – Еліцур, син Шедеурів; для Симеона – Шелуміїл… (4М. гл. 1).
36. (Про адміністративний поділ держави). І отаборяться Ізраїлеві сини кожен у таборі своїм, і кожен при своїм прапорі (за ознаками домів своїх батьків), за своїми військовими відділами. (там же).
37. (Постанови про Левитів, які відмінені. 4М. гл. 3-8 ). (Про справляння Пасхи в інший час). Кожен чоловік із вас, або з ваших нащадків, коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то й він справить Пасху для Господа. Місяця другого чотирнадцятого дня над вечір спорядять вони її, – з опрісноками та з гірким зіллям будуть їсти її. А чоловік, який чистий, а в дорозі не є, і стримається споряджати Пасху, то буде винищена душа та з народу її, бо Господньої жертви він не приніс означеного часу її. Гріх свій понесе той чоловік! А коли перебуватиме з вами приходько, то справить він Пасху для Господа, – за постановою про Пасху та за уставом про неї, так зробить. (4М. гл. 9).
38. (Постанова про сурми). Зроби собі дві срібні сурми, – куттям зробиш їх; і будуть вони тобі на скликання громади та на рушання таборів. І засурмлять у них, – і збереться до тебе громада при вході до скинії зборів. А якщо засурмлять в одну, то зберуться до тебе начальники… А коли підете війною в вашому краю на ворога, що гнобить вас, і засурмите на сполох, то ви будете згадані перед лицем Господа, – і будете спасені від ваших ворогів. А в день вашої радости, і в ваші свята та першого дня ваших місяців засурмите в ті сурми… і вони будуть вам на пригад перед лицем вашого Бога. (4М. гл. 10).
39. (Про кутаси). Нехай вони зроблять собі кутаси на краях своїх одеж… і дадуть на кутаса поли блакитну нитку… і будете бачити його, і пам’ятатимете всі Господні заповіді, і виконаєте їх, і не будете оглядатися за серцем своїм та за очима своїми, за яким йдучи, ви зраджуєте. (4М. гл. 15).
40. (4М. гл. 18 – відмінена постанова про матеріальне забезпечення Левитів, про десятину, про очищальну воду рудої ялівки). (Про спадкоємців). Коли хто помре, а сина в нього нема, то зробите, щоб спадок його перейшов дочці його. А якщо в нього немає дочки, то дасте спадщину його братам його. А якщо в нього немає братів, то дасте спадок братам батька його. А якщо в його батька немає братів, то дасте спадщину його родичеві, близькому йому з його роду, і він посяде його. (4М. гл. 27).
41. (4М. гл. 28-29 – відмінені постанови про різні жертви). (Про обітниці). Коли хто складає обітницю для Господа або присягне присягу заректи зарока на душу свою, хай той не порушить свого слова, – нехай зробить усе, що вийшло було з його уст. А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече зарока в домі свого батька в своїй молодості, і почує її батько обітницю її та зарока, що зарекла на свою душу, та буде мовчати їй батько її, то будуть важні всі обітниці її, і буде важний кожен зарік її, що вона зарекла на душу свою. А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обітниці її та зароки її, що зарекла на свою душу, то не будуть вони важні, а Господь пробачить їй, бо її батько заборонив їй. А якщо буде вона заміжня , а обітниці її на ній або мова уст її, що зарекла на душу свою, і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні обітниці її, і зароки її, що зарекла на свою душу, будуть важні. А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і уневажнить обітниці її… то Господь пробачить їй. А обітниця вдови та розведеної, усе, що зарекла на свою душу, буде важне на ній. (4М. гл. 30).
42. (4М. гл. 35 – відмінені постанови про міста для Левитів та про убійників). (Про заборону переходу спадщини). Не буде переходити спадщина Ізраїлевих синів від племени до племени, бо кожен із Ізраїлевих синів буде держатися спадщини племени своїх батьків. А кожна дочка, що посяде спадщину від племени Ізраїлевих синів, стане за жінку одному з роду племени батька свого, щоб Ізраїлеві сини володіли кожен спадком батьків своїх. (4М. гл. 36).
43. (Не піддавайся намовленням служити іншим богам). Якщо повстане серед тебе пророк або сновидець, і дасть тобі ознаку або чудо, і збудеться та ознака й те чудо, що сказав він тобі, до того говорячи: «Ходімо ж за іншими богами, яких ти не знав, і будемо їм служити», то ти не слухайся слів того пророка або того сновидця, бо цим Господь… випробовує вас, щоб пізнати, чи ви любите Господа усім своїм серцем і всією своєю душею… А пророк той або сновидець нехай буде забитий, бо намовляв на відступство від Господа,… Коли намовить тебе брат твій, син твоєї матері, або син твій, або дочка твоя, або жінка твого лоня, або твій приятель, який тобі, як душа твоя, таємно говорячи: «Ходімо ж і смлужім іншим богам», яких не знав ти та батьки твої,… то не будеш згоджуватися з ним і не будеш слухати його, і не буде милосердитися око твоє над ним… бо конче заб’єш ти його, рука твоя буде на ньому найперше, щоб забити його, рука всього народу наостанку… Коли почуєш про одне з своїх міст… що про нього кажуть: вийшли люди, сини велійяалові, з-поміж тебе, і звели з правдивої дороги мешканців свого міста… то будеш допитуватися, і будеш досліджувати, і будеш добре питати, а ось – воно правда, дійсна та річ, була зроблена та гидота посеред тебе, то конче вибий мешканців того міста вістрям меча, віддай на закляття його й усе, що в ньому, та худобу його вибий вістрям меча. А всю здобич його збереш до середини майдану його, і спалиш огнем те місто та всю здобич його для Господа, Бога твого. І стане воно купою руїн навіки, не буде вже воно відбудоване. І нічого з закляття нехай не прилипне до руки твоєї, щоб відвернувся Господь від палаючого гніву Свого й дав тобі милосердя, і змилосердився над тобою, і розмножив тебе, як присягнув був батькам твоїм,… (5М. гл. 13 і 17).
44. (Постанова про десятину). Конче даси десятину з усього врожаю насіння твого… І будеш ти їсти перед лицем Господа, Бога свого, у місці, яке Він вибере… Аколи дорога буде занадто довга,… то даси в сріблі… На кінці трьох років відділиш усю десятину свого врожаю в тім році, і покладеш у брамах своїх. І прийде Левит,… і приходько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх, і будуть їсти й наситяться, щоб поблагословив тебе Господь, Бог твій, у кожному чині твоєї руки, що будеш робити. (5М. гл.14).
45. (Постанова про рік відпущення). Кожен позикодавець, що позичає своєму ближньому, не буде натискати на свого ближнього та на брата свого, бо оголошено відпущення ради Господа. На чужинця будеш натискати, а що буде твоє в брата твого, те відпустить йому рука твоя,… І будеш ти панувати над багатьма народами, а над тобою не будуть панувати… Стережися, щоб у серці твоїм не зародилася зла думка, щоб ти не сказав: «Наблизився сьомий рік, рік відпущення», і буде зле твоє око на вбогого брата твого, і не даси ти йому, то він буде кликати на тебе до Господа, і буде на тобі гріх. Конче даси йому, і нехай не жаліє твоє серце,… бо за ту річ поблагословить тебе Господь … у кожнім чині твоїм, і у всьому, до чого доторкнеться рука твоя… Коли буде проданий тобі брат твій єврей або єврейка,… коли відпустиш його вільним від себе, не відпустиш його порожньо, – конче наділи його з худоби своєї дрібної, і з току свого, і з кадки чавила свого, – чим поблагословив тебе Господь, Бог твій, те даси йому… (5М. гл. 15).
46. (Про перворідних). Кожного перворідного самця, що народиться в худобі твоїй великій та в худобі твоїй дрібній, посвятиш Господеві. Не будеш працювати перворідним вола свого, і не будеш стригти перворідного отари своєї. …у брамах своїх будеш його їсти, нечистий і чистий разом, як сарну й як оленя. Тільки крови його не будеш їсти, – на землю виллєш її, як воду. (там же).
47. (Про свята, на яких вивчають Божі закони, заповіді, постанови). Додержуй місяця авіва, і справиш Пасху для Господа,… Не будеш їсти при тому квашеного, сім день будеш їсти при тому опрісноки, хліб бідування,… Сім тижнів відлічиш собі, – від початку праці серпа… і справиш свято тижнів для Господа… І будеш радіти перед лицем Господа, Бога свого, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя,… Свято Кучок будеш справляти собі сім день, коли збереш з току свого та з кадки чавила свого. І будеш радіти в святі своїм ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, і приходько, і сирота, і вдова, що вбрамах твоїх. Сім день будеш святкувати Господеві… і ти будеш тільки радісний. Тричі на рік вся чоловіча стать буде з’являтися перед лице Господа, Бога твого, у місці, яке Він вибере: у свято Опрісноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок, і ніхто не буде бачений перед лицем Господнім у порожні, – кожен принесе дар руки своєї, за благословенням Господа, Бога свого, що дав Він тобі. (5М. гл.16).
48. (Про Божу святість). Суддів та урядників настановиш собі в усіх містах своїх, які Господь, Бог твій, дає тобі по племенах твоїх, і вони будуть судити народ справедливим судом. Не викривиш закону, – не будеш дивитися на особу, і не візьмеш підкупу,… За справедливістю, лише за справедливістю будеш гнатися, щоб жити й заволодіти краєм… (там же).
49. Не посадиш собі святого дерева,… і не поставиш собі стовпа, що ненавидить Господь, Бог твій. (там же).
50. (Про неясні судові справи, апеляція). Коли б у суді була тобі неясна справа між кров’ю та кров’ю, між суперечкою та суперечкою, і між раною та раною справи суперечки в брамах твоїх, то встанеш та підеш до священиків-Левитів і до судді, що буде в тих днях, і допитаєшся, і вони дадуть тобі слово присуду… Ти поступиш за законом, що навчать тебе, і за вироком, що скажуть тобі, – не відступиш ні праворуч, ні ліворуч від слова, що подадуть тобі. А коли хто через зухвалість не послухається священика… або судді, то помре той, і вигубиш те зло з Ізраїля. А весь народ буде слухати та буде боятися, – і вже не буде поступати зухвало. (5М. гл. 17).
51. (Про вибір царя). Коли ти ввійдеш до краю,… і посядеш його, і осядеш у ньому, та й скажеш: «Нехай я поставлю над собою царя, як усі народи, що в моїх околицях», то, ставлячи над собою царя, якого вибере Господь, Бог твій, – конче з-посеред братів своїх поставиш над собою царя, не зможеш поставити над собою чоловіка–чужинця, що він не брат твій. Тільки щоб він не примножував собі коней, і не вертав народу до Єгипту, щоб примножити коней… І хай не примножить він собі жінок, щоб не відступало його серце, і срібла та золота хай він не примножить собі дуже. І станеться, як буде він сидіти на троні царства свого, то напише собі відписа цього Закону з книги (Біблії)… І буде вона з ним, і буде він читати в ній усі дні свого життя, щоб учився боятися Господа, Бога свого, щоб додержувати всіх слів цього Закону та тих постанов, щоб виконувати їх, щоб не гордувало серце його своїми братами, і щоб не збочував він ні праворуч, ні ліворуч від цієї заповіді, щоб продовжив дні на своїм царстві він та сини його серед Ізраїля. (там же).
52. (5М. гл. 18. Постанова про частку Левитам відмінена). (Постанова про заборону робити гидотне). Коли будеш входити до краю,… то не навчися чинити такого, як гидота цих народів. Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих… Бездоганний будеш ти перед Господом. (5М. гл. 18).
53. (5М. гл. 19. Відмінена постанова про міста сховищ від пімсти випадковому убійнику). (Про те, як священики і урядники повинні діяти у час війни). Коли ти вийдеш на війну проти свого ворога, та побачищ коні й вози, та народ численніший від тебе, то не будеш боятися їх, бо з тобою Господь… коли ви приступите до бою, то підійде священик і буде промовляти до народу, та й скаже доних: «Слухай, Ізраїлю, ви приступаєте сьогодні до бою проти ваших ворогів. Нехай не змякне серце ваше, – не бійтеся, і не страшіться, і не лякайтеся їх, бо Господь, Бог ваш, Він Той, що йде з вами воювати для вас з вашими ворогами, щоб спасти вас!» А урядники будуть промовляти до народу, говорячи: «Хто є тут такий, що збудував новий дім, та не справив обряду поновин? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не справив на ньому обряду поновин. І хто є тут такий, що засадив виноградника та не користався ним? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не скористався ним. А хто є тут такий, що засватав жінку, та не взяв її? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не взяв її… Хто є тут такий, що лякливий та м’якосердий? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не розслабив він серця братів своїх, як є серце його»… І станеться, коли урядники закінчать промовляти до народу, то призначать зверхників для військових відділів на чоло народу. (5М. гл. 20).
54. Оце буде право царя, що царюватиме над вами: він візьме синів ваших і поставить собі в колесниці свої та серед їздців своїх, і вони будуть бігати перед колесницею його; і щоб поставити собі тисячників та п’ятдесятників, і щоб орати орку його, і щоб жати жниво його, і щоб робити зброю військову його та колесничні приладдя його. А дочок ваших забере за мироварниць, і за кухарок, і за пекарок. І він позабирає поля ваші, і виноградники ваші, та кращі ваші оливки, – і пороздає своїм слугам. А з вашого посіву та з ваших виноградників братиме десятину, і даватиме своїм євнухам та своїм слугам. І він забере рабів ваших, і ваших невільниць, і найліпших ваших юнаків, і ваших ослів, – і буде вживати їх на роботу свою. Він братиме десятину з вашої отари, а ви станете йому за рабів. І ви будете кликати того дня проти вашого царя, якого собі вибрали, – та не відповість вам Господь того дня! (1Сам. гл. 8).
55. (Про те, як виправляти ситуацію, як виходити із тої біди, в яку потрапили). Якщо Я замкну небеса і не буде дощу, і якщо накажу сарані поїсти землю, і якщо нашлю моровицю на народ Мій, і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім’я Мого, і повернуть зі злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній край! Тепер очі мої будуть відкриті, а уші Мої будуть наставлені на слухання молитви цього місця… А якщо ви відвернетеся та покинете устави Мої й запавіді Мої, що Я дав вам, і підете, і будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм, то Я повириваю їх з Моєї землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для ймення Свого, відкину від лиця Свого і дам його за приповістку та за посміховище серед усіх народів! (2Хр. гл. 7).
56. (Постанова про святих). Хто мешкати може на святій Твоїй горі? –Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм, хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає! Обридливий погорджений в очах його, і він богобійних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, – і дотримує; не дає свого срібла на лихву, і не бере на невинного підкупу. (Пс. 14)… «Хто з нас мешкатиме при жерущім огні? Хто з нас мешкати буде при вічному огнищу?» Хто ходить у правді й говорить правдиве, хто бридиться зиском насилля, хто долоні свої випорожнює, щоб хабара не тримати, хто ухо своє зитикає, щоб не чути про кровопролиття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла, – той перебуватиме на високостях, скельні твердині – його недоступна оселя, його хліб буде даний йому, вода йому завжди запевнена! Твої очі побачать Царя в Його пишній красі, будуть бачити землю далеку. (Іс. гл. 33).
57. (Про тих, хто не захотів ставати Христовими учнями). Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте. Учини затужавілим серце народу цього, і тяжким зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був оздоровлений він!… Аж доки міста спустіють без мешканця, і доми без людей, а земля спустошена буде зовсім… І віддалить людину Господь, і буде велике спустошення серед землі… І коли позостанеться в ній ще десята частина, вона знову спустошена буде… Але мов з теребинту й мов з дубу, зостанеться в них пень по зрубі, насіння-бо святости – пень їхній! (Іс. гл. 6).
58. (Про Спасителя). Поставлю пророка для них з-поміж їхніх братів, такого, як ти, і дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу. І станеться, кожен, хто не слухатиме слів Моїх, що Той Пророк говоритиме Моїм Ім’ям, – Я покараю того. (5М. гл. 18). Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл. Масло та мед буде Він споживати, аж поки не пізнає того, як зло відкидати та добро вибирати. Бо поки пізнає Та Дитина, як зло відкидати та добро вибирати, буде покинена та земля, що ти лякаєшся перед двома царями її… І буде Він за святиню, і за камінь спотикання, і за скелю спокуси для двох домів Ізраїля, за сітку й за пастку для мешканців Єрусалиму. І спіткнуться об них багато хто, і попадають, і будуть поламані, і заплутаються, і будуть схоплені. Зв’яжи свідоцтво, запечатай Закона між Моїми учнями. (Іс. гл. 7-8)… Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його,.. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть. Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу. Він очеретини надломленої не доломить, і гнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою. Не втомиться він, і не знеможеться, поки присуду не покладе на землі, і будуть чекати Закона Його острови… Я, Господь, покликав Тебе в справедливості, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за світло поганам, щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в’язня з в’язниці, а з темниці – тих мешканців темряви! (Іс. гл. 42).
59. (Про покарання учасників влади державної). Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо, щоб від правосуддя усунути бідних, і щоб відняти права від убогих народу Мого, щоб стали вдовиці здобиччю їм, і пограбувати сиріт… А що ви чинитемете в день навішення, і наглої згуби, що прийде здалека, – до кого втечете за поміччю, і де позоставите славу свою? Нічого не лишиться – тільки зігнутися між полоненими, і попадати між позабиваними… (Іс. гл. 10). І схоплена була звірина, а з нею неправдивий пророк, що ознаки чинив перед нею, що ними звів тих, хто знамено звірини прийняв і поклонився був образові її. Обоє вони були вкинені живими до огняного озера, що сіркою горіло… (Об. гл. 19). (Звірина – державна влада, фальшивий пророк – духовенство).
60. (Постанова про День Божого гніву). Оце день Господній приходить, суворий, і лютість, і полум’я гніву, щоб землю зробити спустошенням, а грішних її по вигублювати з неї! бо зорі небесні та їхні сузір’я не дадуть свого світла, сонце затьмиться при сході своєму, а місяць не буде вже сяяти світлом своїм… «І Я покараю всесвіт за зло, а безбожних за їхню провину, бундючність злочинця спиню, а гордість насильників знижу! Я зроблю людину дорожчою від щирого золота, і смертну людину – від офірського золота». Тому небеса захитаю, і рухнеться земля з свого місця від лютости Господа Саваота, у День, як палатиме гнів Його… І буде народ, як та сарна сполошена, чи отара, якої зібрати немає кому… До народу свого кожен звернеться, і кожен до краю свого втікатиме. Кожен знайдений буде заколеним, і кожен узятий впаде від меча… А їхні діти на їхніх очах порозбивані будуть, їхні доми пограбовані будуть, а їхніх жінок побезчестять! (Іс. гл. 13). Ось Господь нищить землю й пустошить її, й обертає поверхню її, а мешканців її розпорошує. І стане священик, як і народ, а пан – немов раб, а пані, – як невільниця її, а продавець – немов той покупець, боргувальник – немов винуватець, віритель – як довжник. Земля буде дощенту зруйнована та пограбована вся, бо це слово Господь проказав, – засумує, зів’яне земля, ослабіє й зів’яне вселенна, ослабіють вельможі народу землі… Й осквернилась земля під своїми мешканцями, бо переступили закони, постанову порушили, зламали вони заповіта відвічного… Тому землю прокляття поїло, й одержали кару мешканці її, тому-то згоріли мешканці землі, і небагато людей позосталося… (Іс. гл. 24). …Тому, що народ мій безглуздий, він не знає Мене: вони нерозумні сини й нерозважні вони, – мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра! Дивлюся на землю, аж ось порожнеча та пустка, і на небо – й нема його світла! Дивлюся на гори, аж ось вони трусяться, і всі згір’я хитаються! Дивлюся, аж ось вже немає людини, і порозліталось все птаство небесне. Дивлюся, аж ось край родючий пустинею став, а міста його знищені всі від обличчя Господнього, від полум’я гніву Його… Бо Господь так прорік: Спустошенням стане весь край, та кінця йому ще не вчиню! І буде в жалобі земля через це, і затьмариться небо вгорі, бо Я говорив, що задумав, – і не пожалую, і не відступлюся від того… Від гуркотнечі їздця та стрільця побіжить усе місто, повтікають в гущавини й залізуть на скелі… Всі міста покинуті, і немає нікого, хто мешкав би в них… (Єр. гл. 4). Кінець, надійшов той кінець на чотири окрайки землі! На тебе тепер цей кінець, і пошлю Я на тебе свій гнів, і тебе розсуджу за твоїми дорогами, і на тебе складу всі гидоти твої. І око моє над тобою не змилується, і милосердя не буду Я мати,.. Надходить той час, наближається день… Хто купує, нехай не радіє, а хто продає, хай не буде в жалобі, – бо сунеться лютість на все многолюддя його! Бо до проданого вже не повернеться продавець, хоча б залишився при житті між живими, бо пророцтво про все многолюддя їхнє не відміниться, і ніхто беззаконням своїм не зміцнить свого життя… Засурмлять у сурму та все приготують, – та не піде ніхто на війну, бо на все многолюддя його Моя лютість! На вулиці – меч, моровиця ж та голод – у домі, хто на полі – помре від меча, а хто в місті – зжере того голод та мор… І врятовані з них повтікають, і будуть на горах, немов голуби із долин, – всі будуть стогнати, кожен за гріх свій… Усі руки ослабнуть, затремтять, як вода, всі коліна, і веретами попідперізуються, і покриє їх страх, і на кожнім лиці буде сором, а на всіх головах їхніх – жалобна та лисина… Вони повикидають на вулицю срібло своє, і ні за що їхнє золото стане, – їхнє срібло та золото їхнє не буде могти врятувати їх у день гніву Господнього, ним не наситять своєї душі й свого нутра вони не наповнять, бо їхня провина була перешкодою!.. Прийде біда до біди, й буде звістка до звістки, і будуть шукати пророцтва в пророка, та згине Закон у священиків і рада у старших… Цар буде в жалобі, і страхом зодягнеться князь, а руки народу землі затремтять… (Єз. гл. 7). І станеться в день той, і вчиню захід сонця опівдні, і для землі серед світлого дня стемніє. І оберну ваші свята в жалобу, а ваші пісні – в голосіння , і на всі стегна спроваджу верету, а на всяку голову лисину, і вчиню це, немов та жалоба по одинакові, кінець же отого, – немов гіркий день! (Ам. гл. 8). І буде в той день, Я зроблю Єрусалима за камінь тяжкий всім народам: усі, хто буде його порушати, будуть конче поранені, і зберуться на нього всі народи землі. Того дня ударю всіх коней сполошенням, і шаленством – його верхівця, а над Юдиним домом відкрию Я очі Свої, і всіх коней народів поб’ю сліпотою… Того дня Я вчиню князів Юди, немов ту жаровню з огнем між дровами, і як палаючий смолоскип між снопами, і будуть вони пожирати праворуч і ліворуч всі довкільні народи… Того дня оборонить Господь єрусалимського мешканця, – і буде того дня той, хто спотикається серед них, як Давид, а дім Давидів – як Бог, як Ангол Господній перед ними. І станетьься в день той, і Я буду шукати, щоб понищити всі ті народи, що приходять на Єрусалим. А на Давидів дім та на єрусалимського мешканця Я виллю Духа милости та молитви. І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за первенцем. Того дня здійметься велике голосіння в Єрусалимі… (Зах. гл. 12). …І станеться в цілому краї, – дві частини в нім витяті будуть, помруть, а третя частина зоставлена буде у ньому. І цю третю частину введу на огонь, і очищу їх, як очищається срібло, і їх випробую, як випробовується оте золото. Він кликати буде Ймення моє, і Я йому відповім і скажу: «Це народ мій», а він скаже: «Господь – то мій Бог!» (Зах. гл. 13). І зберу всі народи до Єрусалиму на бій, і буде здобуте це місто, і пограбовані будуть доми, а жінки побезчещені. І вийде півміста в полон на вигнання, а решта народу не буде погублена з міста. І вийде Господь, – і стане на прю з народами цими,.. І стануть ноги Його на Оливній горі, що перед Єрусалимом зі сходу… І втікати ви будете в долину Моїх гір,.. як утікали перед землетрусом за днів Узії, царя Юдиного. І прийде Господь, Бог мій, і з Ним усі святі. І станеться в день той, – світла не буде, і буде холод та замерзання. І буде єдиний то день, Господу знаний, – то буде не день, і не ніч, і буде, – на час вечора станеться світло. І станеться в день той, вийде з Єрусалиму живая вода,.. І стане Господь за царя над землею всією,.. (Зах. гл. 14). День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять… (2Петр. гл. 3).
61. (Про Божий народ). Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім’я твоє, Мій ти! Коли переходитимеш через води, Я буду з тобою, а через річки – не затоплять тебе, коли будеш огонь переходити, – не попечешся, і не буде палити тебе його полум’я. Бо Я – Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, твій Спаситель! Дав Я викуп за тебе Єгипта, Етіопію й Севу замість тебе. Через те, що ти став дорогий в Моїх очах, шанований став, і Я тебе покохав, то людей замість тебе віддам, а народи за душу твою. Не бійся, бо Я ж із тобою! Зі сходу згромаджу насіння твоє, і з заходу тебе позбираю. Скажу до півночі: Дай, а до півдня: Не стримуй! Поприводь ти синів Моїх здалека, а дочки Мої – від окраїн землі… (Іс. гл.43). Бо виллю Я воду на спрагнене, а текучі потоки на суходіл, – виллю Духа Свого на насіння твоє, а благословення моє на нащадків твоїх, і будуть вони проростати немов між травою, немов ті тополі при водних потоках! Цей буде казати: Я Господній, а той зватиметься йменням Якова, інший напише своєю рукою: для Господа я, і буде зватися йменням Ізраїля. (Іс.гл. 44). Здійміть свої очі до неба, і погляньте на землю додолу! Бо небо, як дим, продереться, а земля розпадеться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша погинуть, – спасіння ж моє буде вічне, а правда Моя не зламається! Почуйте Мене, знавці правди, народе, що в серці його Мій Закон: Не бійтеся людської ганьби та їхніх образ не лякайтесь, бо поточить їх міль, мов одежу, і як вовну, черва їх зжере, а правда Моя буде вічна, і спасіння Моє з роду в рід. (Іс. гл. 51). Всі сини твої стануть за учнів Господніх, і спокій глибокий настане синам твоїм! (Іс. гл. 54).
62. (Про піст). Отак, – у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете! Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно… Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був не височині! Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, – той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа? Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв’язати кайдани безбожности, пута ярма розв’язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розв’язати? Чи ж не це, – щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, – щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою! (Іс. гл. 58).
63. (Господня відповідь тим, хто ніби правильно і красиво молиться, але робить не те, що Бог каже). Я прихилявся до тих, що Мене не питали, Я знайдений тими, що Мене не шукали. Я казав: «Оце Я, оце Я!» до народу, що Йменням Моїм не був званий. Я весь день простягав Свої руки до люду запеклого, що він, за своїми думками, дорогою ходить недоброю, до народу, що в очі Мене прогнівляє постійно,… Ось написане перед обличчям Моїм: Я не буду мовчати, але відплачу, і надолужу на їхньому лоні! Укупі переступи ваші й переступи ваших батьків, – говорить Господь,.. А ви, що Господа кидаєте, забуваєте гору святу Мою, що ставите Гаду трапезу, а для Мені виповнюєте жертву литу, то вас відраховую Я для меча, й на коліна впадете ви всі на заріз, бо кликав Я вас, та ви відповіді не дали, говорив був, але ви не чули й робили лихе в Моїх очах, і чого не хотів, вибирали собі!.. Тому Господь Бог каже так: Ось будуть раби Мої їсти, а ви будете голодувати, ось будуть раби Мої пити, а ви будете спрагнені, ось будуть раби Мої радіти, а ви посоромлені будете… Ось раби Мої будуть співати від радости серця свого, ви ж кричатимете від сердечного болю, і від скрушення духа заводити будете… І ви своє ймення дасте на прокляття вибранцям Моїм, – і Господь Бог тебе вб’є, а рабам Своїм дасть інше ймення… Бо ось Я створю нове небо та землю нову, і не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце! Тож навіки радійте та тіштеся тим, що творю я, бо ось Я створю Єрусалима на радість, а народа його – на веселість! (Іс. гл. 65).
64. (Про фальшивих пророків і тих, хто їх слухає). Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іменням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: «Меч та голод не буде в цім краї»: від меча та від голоду згинуть пророки такі! А народ, що таке пророкують йому, розкиданий буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча, і не буде кому поховати його, – вони й їхні жінки, і їхні сини та їхні дочки, і виллю на них їхнє зло! (Єр. гл. 14).
65. (Для Бога важливим є лише постійне виконання Його законів і постанов). Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його, і щоб розбити та вигубити, та коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому. А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити, та як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його. (Єр. гл. 18).
66. (Про недопустимість патріотизму і кара за нього). Я вчинив землю й людину, і скотину, що на поверхні землі, Своєю силою великою та витягненим раменом Своїм, і дав її тому, хто сподобався в очах Моїх. А тепер Я віддав усі ці землі в руку Навуходоносора, царя вавилонського, раба Мого, а також польову звірину дав Я йому, щоб служила йому. І будуть служити всі народи йому та синові його, і синові сина його, аж поки не прийде час його власному краєві, – і поневолять його численні народи та великі царі. І станеться, – той народ і те царство, що небудуть служити йому, Навуходоносорові, цареві вавилонському, і того, хто не дасть шиї своєї в ярмо вавилонського царя, – покараю Я народ цей мечем, і голодом, і заразою, – говорить Господь, аж поки не зроблю їм кінця рукою його! (Єр. гл. 27).
67. (Всі Божі пророцтва були про війни, про голод та про моровицю). Ті пророки, що від віків були передо мною і перед тобою, пророкували про численні краї та про царства великі, про війни, і про голод та про моровицю. Пророк, що пророкує про мир, коли справдиться слово пророче, – буде пізнаний цей пророк, що його справді послав Господь. (Єр. гл. 28).
68. (Про поведінку на вигнанні). Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, до всього вигнання в неволю,.. Будуйте доми, – і осядьте, і засадіть садки, – і споживайте їхній плід! Поберіть жінок, – і зродіть синів та дочок, і візьміть для ваших синів жінок, а свої дочки віддайте людям, і нехай вони породять синів та дочок, і помножтеся там, і не малійте! І дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій. (Єр. гл. 29).
69. (Про дальнішу долю вигнанців). Забули про тебе всі друзі твої, до тебе вони не звертаються, – бо ворожим ударом Я вразив тебе, жорстокою карою за численні провини твої, за те, що зміцніли гріхи твої… Чого ти кричиш про поразу твою, про свій біль невигойний? За численні твої беззаконства, за те, що зміцніли гріхи твої, Я зробив тобі це… Тому всі, що тебе поїдають, поїдені будуть, а всі вороги твої – всі вони підуть в полон, і стануть здобиччю ті, хто тебе обдирає, а всіх, хто грабує тебе, на грабунок віддам! Бо вирощу шкурку на рані тобі, і з пораз тебе вилікую,.. і поверну з полону шатра Яковові, і змилуюся над місцями його пробування,.. (Єр. гл. 30) Хто розсіяв Ізраїля, Той позбирає його, і стерегтиме його, як пастир отару свою! (Єр. гл. 31).
70. (Про Новий Заповіт). Ось дні наступають, і складу Я із домом Ізраїлевим… Новий Заповіт… Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом! І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: «Пізнайте Господа!» Бо всі будуть знати Мене,.. (Єр. гл. 31).
71. Проклятий, хто робить роботу Господню недбало, і проклятий, хто (стримує меча Його від крови)! (Єр. гл. 48,10).
72. (Про Божих пророків і вчителів). Сину людський, Я настановив тебе вартовим для Ізраїлевого дому, – і як почуєш ти слово із уст Моїх, то остережи їх від Мене. Коли Я скажу безбожному: «Конче помреш», а ти не остережеш його й не будеш говорити, щоб остерегти несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажадаю з твоєї руки! Але ти, коли остережеш несправедливого, а він не вернеться від своєї несправедливости та від своєї несправедливої дороги, він помре за свою провину, а ти душу свою врятував. А коли праведний відвернеться від своєї справедливости та зробить кривду, то Я покладу спотикання перед ним, – і він помре, бо ти не остеріг його. Він за гріх свій помре, і не згадаються його праведні вчинки, які він робив, і кров його з твоєї руки Я буду жадати! А ти, коли остережеш справедливого, щоб справедливий не грішив, і він не згрішив, то жити – буде він жити, бо був остережений, а ти душу свою врятував. (Єз. Гл. 3).
73. (Кожен буде відповідати тільки за свою провину). Та душа, що грішить, вона помре. Син не понесе кари за батькову провину, а батько не понесе за провину синову, – справедливість справедливого буде на ньому, а несправедливість несправедливого на тому буде. А коли б несправедливий відвернувся від усіх гріхів своїх, яких наробив, і виконував усі устави Мої, і робив право та справедливість, – буде конче він жити, не помре! Усі його гріхи, які наробив він, не згадаються йому, – він буде жити в своїй справедливості, яку чинив!.. А коли б справедливий відвернувся від своєї справедливости й став робити кривду, – усі ті гидоти, які робить несправедливий, то чи такий буде жити? Усі справедливості його, які він робив, не згадаються, – за своє споневірення, що він споневірив, і за гріх свій, що згрішив, за них він помре!.. Поскидайте з себе всі ваші гріхи, якими ви грішили, і створіть собі нове серце та нового духа! І нащо маєте померти, Ізраїлів доме? Бо не жадаю Я смерти помираючого,.. але покайтеся та й живіть! (Єз. гл. 18).
74. (Про розпусту, розбещенність у служінні Богу). Ще у Єгипті Ізраїлеві сини порушували Божі закони і постанови разом із єгиптянами. А потім розділилися на дві держави: Ізраїль та Юдея, Огола та Оголива. «І стала розпусною Огола, бувши Моєю, і кохалася із своїми коханцями, з ассиріянами, хто був їй близький… Та не відкидала своєї розпусти й від єгиптян, бо вони лежали знею в її молодості, і вони стискали дівочі її перса, і виливали свою розпусту на неї… Тому й дав Я її в руку її коханців, в руку Ашшурових синів, що з ними кохалась вона. Вони відкрили її наготу, позабирали синів її та дочок її, а її забили мечем… А сестра її Оголива бачила це, але вчинила любов свою гіршою від неї, а розпусту свою – більшою від розпусти своєї сестри. Вона кохалася з синами Ашшуровими, з близькими їй намісниками та заступниками, досконало зодягненими, з верхівцями,.. (встановила в храмі фігури). Та вона ще додала до розпусти своєї, бо коли побачила мужів, вирізьблених на стіні, зображення халдеїв, креслених і запущених червонилом, («образи» на стінах),.. то пожадала вона їх через сам погляд очей своїх, і послала посланців по них, до Халдеї… Тому, Оголиво, так говорить Господь Бог: Ось Я збуджу коханців твоїх на тебе,.. синів Вавилону, і всіх халдеїв,.. і всіх синів Ашшурових з ними,.. І прийдуть на тебе з півночі, з колесницями та з колесами, та зі збором народів;.. І дам їм право, і вони засудять тебе за своїми правами. І зверну Я лютість Свою на тебе, і вони зроблять з тобою в гніві: пообтинають носа твого та вуха твої, а що полишиться в тебе, від меча упаде. Вони позабирають синів твоїх та дочок твоїх, а що залашиться в тебе, буде пожерте огнем… А люди справедливі – вони розсудять їх правом про тих, що чинять перелюб, та правом про тих, що кров проливають, бо вони чинять перелюб, і кров на їхніх руках. Бо так говорить Господь Бог: Скликати б на них збори, і дати їх на страх та на здобич! І збори закидають їх камінням, і порозсікають їх своїми мечами, синів їхніх та їхніх дочок повбивають, а їхні доми попалять вогнем… І спиню Я розпусту в краю, і буде наука всім жінкам, і вони не будуть робити такого, як ваша розпуста! (Єз. гл. 23).
75. (Побожні люди, Христові учні служать, як вартові народу). Коли б Я спровадив на який край меча, і взяв би народ цього краю одного чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартовим, і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурмив би в сурму, й остеріг народ, і почув би хто голос сурми, та не був би обережний, і прийшов би меч та захопив би його, то кров його на голові його буде! Голос сурми він чув, та не був обережний, – кров його буде на ньому, а він, коли б був обережний, урятував би свою душу. А той вартовий, коли б побачив меча, що йде, і не засурмив би в сурму, а народ не був би обережний, і прийшов меч, і захопив би одного з них, то він був би узятий за гріх свій, а кров його Я зажадаю з руки вартового. А ти, сину людський, – Я дав тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остережеш їх від Мене. Коли б Я сказав до безбожного: «Безбожнику, ти конче помреш!», а ти не говорив би, щоб остерегти безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки. А ти коли остережеш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не вернеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятував. (Єз. гл. 33).
76. (Про злочини духовенства і влади). Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі? Жир ви їсте, та вовну вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете! Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев’язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю!.. Ось я на тих пастирів, і зажадаю з їхньої руки отари Моєї, і відірву їх від пасіння отари, і ті пастирі не будуть уже пасти самих себе, і Я врятую Свою отару з їхніх уст, і вони не будуть їм за їжу… Я буду пасти отару Свою, і Я їх покладу на спочинок,.. Загинулу вівцю відшукаю, а сполошену поверну, а поранену перев’яжу, а хвору зміцню, а ситу та сильну погублю, – буду пасти її правосуддям!.. Чи мало вам того, що ви спасуєте хороше пасовище, а решту ваших пасовищ ви топчите своїми ногами? І воду чисту ви п’єте, а позосталу ногами своїми каламутите? І отара Моя мусить випасати потоптане вашими ногами, і пити скаламучене вашими ногами!.. За те, що ви боком і раменом попихаєте, і рогами вашими колете всіх слабих, аж поки не порозпорошуєте їх геть, то Я спасу отару Свою, і вона не буде вже за здобич, і Я розсуджу між вівцею і вівцею! І поставлю над ними одного пастиря, і він буде їх пасти, – раба Мого Давида, він їх буде пасти,.. А Я, Господь, буду їм Богом, а раб мій Давид – князем серед них. (Єз. гл. 34).
77. (Про відродження Божого народу). Не для вас Я роблю це, Ізраїлів доме, а тільки для святого Свого Ймення,.. І візьму вас із тих народів, і позбираю вас зо всі країв, і приведу вас до вашої землі. І покроплю вас чистою водою, – і станете чисті; зо всіх ваших нечистот і зо всіх ваших бовванів очищу вас. І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І Духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами (законами) Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти і виконувати. І ви будете сидіти в краю, якого Я дав вашим батькам, і будете Мені народом, а Я буду вам Богом! І спасу вас від усіх ваших нечистот, і покличу збіжжя, і помножу його, і не дам на вас голоду. І намножу плід дерева та врожай поля, щоб ви більше не набиралися сорому через голод між народами. (Єз. гл. 36).
78. (Про те, як з часом буде змінюватися влада державна і коли закінчиться її існування). Тобі, царю, приходили на ложе твоє думки твої про те, що буде потім, а Той, Хто відкриває таємницю, показав тобі те, що буде… Ти, царю, бачив, аж ось один великий бовван, – бовван цей величезний, а блиск його дуже сильний… голова його – з чистого золота, груди його та рамена його – зі срібла, нутро його та стегно його – з міді, голінки його – з заліза, ноги його – частинно з заліза, а частинно з глини. Ти бачив, аж ось відірвася камінь сам, не через руки, і вдарив боввана по ногах його, що з заліза та з глини, і розтрощив їх. Того часу розтрощилося, як одне, – залізо, глина, мідь, срібло та золото, і вони стали, немов та полова з току жнив, а вітер їх розвіяв, і не знайшлося поних жодного сліду; а камінь, що вдарив того боввана, став великою горою, і наповнив усю землю… Ти – голова, що з золота. А по тобі настане інше царство, нижче від тебе, і царство третє, інше, що з міді, яке буде панувати над усією землею. А царство четверте буде сильне, як залізо, бо залізо товче і розбиває все, так і воно стовче і розіб’є, як залізо, що все розбиває… А що бачив ти залізо, змішане з глейкою глиною, то вони змішані будуть людським насінням, а не будуть прилягяти одне до одного, як залізо не змішується з глиною. А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі царства, а само буде стояти навіки. (Дан. гл. 2). …І чотири великі звірі піднялися з моря, різні один від одного. Передній був, як лев, а крила в нього орлині. Я бачив, аж ось були вирвані йому крила, і він був піднятий від землі, і поставлений на ноги, як людина, і серце людське було йому дане. А ось звір інший, другий, подібний до ведмедя, і був поставлений на одному боці, і було три ребра в його пащі між зубами його. І йому сказали так: «Уставай, – їж багато м’яса!» Потому я бачив, аж ось звір інший, мов пантера, а в нього на спині чотири пташині крила. Цей звір мав чотири голови, і була йому дана влада. Потому я бачив… аж ось четвертий звір, страшний і грізний, та надмірно міцний, і в нього великі залізні зуби. Він жер та трощив, а решту ногами своїми топтав, і він різнився від усіх звірів, що були перед ним, і мав десять рогів… Тоді хотів я знати певне про четвертого звіра, що різнився від їх усіх, – він страшний, надмірний, зуби його залізні, а пазурі його мідяні, він жер та трощив, а решту ногами своїми топтав, і про десять рогів, що на його голові, і про іншого, що піднісся, а три через нього випали, і про цього рога, що мав очі, а уста говорили про великі речі, а вид його більший від його друзів. Я бачив, що цей ріг учинив бій зі святими, – і переміг їх. Аж ось прийшов Старий днями, і даний був суд святим Всевишнього, і надійшов умовлений час, – і царство взяли святі. (Дан. гл. 7).
79. (Про те, яким чином такі «золоті» царі, як Навуходоносор, зможуть перейти до Божого Царства, що настане в кінці). …То ось розв’язка, царю, і це постанова Всевишнього, що сягає на мого пана царя; І тебе виженуть від людей, і з польовою звіриною буде пробування твоє, і дадуть тобі їсти траву, як волам, і з небесної роси тебе зросять, і сім часів пройдуть над тобою, аж поки пізнаєш, що над людським царством панує Всевишній, і дає тому, кому хоче. А що сказали позоставити пня кореня дерева, – твоє царство позостанеться тобі, якщо ти пізнаєш, що панує небо (якщо потомство твоє буде дотримуватися заповідей і постанов Божих). (Дан. гл. 4).
80. А тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду синів твоїх і Я! (Ос. гл. 4).
81. Сійте собі на справедливість, за милістю жніть, оріте собі переліг, бо час навернутись до Господа, ще поки Він рийде, і правду лине вам дощем. (Ос. Гл. 10).
82. (Коли Господь карає сусіда за його гріхи, то нас каратиме після нього). І тому не дивися на день свого брата, на день лиха його, і не тішся з Юдиних синів у день їхньої згуби, і не розкривай своїх уст у день утиску. І не виходь ти до брами народу Мого у день лиха його, і не приглядайся до зла його й ти в день нещастя його, і не простягай своєї руки до багатства його в день нещастя його! І на роздоріжжі не стій, щоб витинати його втікачів, і в день утиску не видавай його решток! Бо близький день Господній над усіма народами, – як зробив ти, так і тобі буде зроблено: вернеться на твою голову чин твій! (Ов. 12-15). За те, що ти грабував був багато народів, вся решта народів тебе пограбує за ту людську кров, і за насильство над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому… Горе тому, хто неправедний зиск побирає для дому свого, щоб покласти гніздо своє на висоті, і тим із рук злого врятованим бути!.. Горе тому, хто кров’ю місто будує, хто беззаконням встановлює город!.. Горе тому, хто свого ближнього напоює з келіху гніву свого, і поїть, щоб бачити сором його!.. На тебе обернеться келіх правиці Господньої, ганьба ж на славу твою! (Ав. гл. 2).
83. А оце буде рана, що нею поранить Господь всі народи, хто піде війною на Єрусалим: згниє тіло його, хоч він на ногах своїх буде стояти, і очі йому погниють у своїх ямках, і язик його погниє в своїх устах. (Зах. гл. 14).
84. Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його. (Мт. гл. 11).
85. А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім’я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій; а коли смертодійне що вип’ють, – не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, – і здоровими будуть! (Мр. гл. 16).
86. Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства! (Лк. гл. 9).
87. А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно з волею його, буде тяжко побитий. Хто ж не знав, а вчинив кари гідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть. (Лк. гл.12).
88. А тих ворогів Моїх, які не хотіли, щоб царював Я над нмим, приведіте сюди, – і на очах Моїх їх повбивайте. (Лк. гл. 19).
89. Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя. (Ів. гл. 5).
90. Як у слові моїм позостанете, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, – а правда вас вільними зробить! (Ів. гл. 8).
91. Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець. (Ів. гл. 12).
92. Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, – останнього дня воно буде судити його! (Ів. гл. 12).
93. Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його. Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините! (Ів. гл.13).
94. Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. (Рим. гл. 1).
95. А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, – щоб чинили непристойне. (Рим. гл. 1).
96. Котрі-бо згрішили без Закону, без закону й згинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом. Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть. (Рим. гл. 2).
97. Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, – Законом-бо гріх пізнається. А тепер, без Закону, правда Божа з’явилась,.. через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці не має, бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдовуються Його благодаттю, через відкуплення , що в Ісусі Христі,.. Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, – але зміцнюємо Закона. (Рим. гл. 3).
98. Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати у своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння. (Рим. гл. 10). Бо вчинено вам за Христа добродійство, – не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього,.. (Фил. гл. 1).
99. Ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, – ми не попередимо покійних. Сам-бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі, потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом. (1Сол. гл. 4).
100. (Про основні приципи підбору кадрів). А єпископ має бути бездоганний, муж однієї дружини, тверезий, невинний, чесний, гостинний до приходнів, здібний навчати, не п’яниця, не заводіяка, але тихий, несварливий, не сріблолюбець, щоб добре рядив власним домом, що має дітей у слухняності з повною чесністю, – бо хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву? – не новонавернений, щоб він не запишався, і не впав у ворожий осуд. Треба, щоб мав він і добре засвідчення від чужинців, щоб не впасти в догану та в сітку диявольську. Так само диякони мають бути поважні, не двомовні, не багато віддані вину, не соромозахланні, такі, що мають таємницю віри при чистім сумлінні. Отже, і вони нехай перш випробовуються, а потому хай служать, якщо будуть бездоганні… Диякони мусять бути мужі однієї дружини, що добре рядять дітьми й своїми домами. Бо хто добре виконує службу, той добрий ступінь набуває собі та велику відвагу в вірі через Христа Ісуса. (1Тим. гл.3).
101. (Про їжу). А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті,.. хто наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав. Кожне-бо Боже твориво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою, воно-бо освячується Божим словом і молитвою. (1Тим. гл. 4).
102. (Про останній час). Насамперед знайте оце, що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями, та й скажуть: «Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння». Бо сховане від тих, хто хоче цього, що небо було на початку, а земля із води та водою складена словом Божим, тому тодішній світ, водою потоплений, згинув. А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей. Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день – немов тисяча років, а тисяча років – немов один день! Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довго терпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять… А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути у святому житті та в побожності ви, що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться? Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває. Тож, улюблені, чекаючи цього, попильнуйте, щоб ви знайшлися для Нього нескверні та чисті у мирі. А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння… (2Петр. гл. 3).