Божа спадщина
В сучасному світі все настільки перекручено, настільки поставлено з ніг на голову, що той, хто хоче показати справедливе облаштування суспільного життя, показати «як повинно бути», видається інопланетянином, людиною, яка не знає життя. Але оте «як повинно бути» варте того, щоби про нього говорити, бо воно показує, як по-правді, справедливо вирішити всі наші проблеми.
Отож, не дивлячись на те, що українці отримали свою незалежність у 1991році, а євреї у 1482 році до нашої ери, коли вийшли із Єгипту, то Божі закони, як облаштувати свою державу залишаються незмінними. Виділимо із тих законів лише один, який кричуще порушений українцями, що привело до війни і поділу держави, – закон про Божу спадщину.
Поселяючи євреїв в Палестині і тих людей-чужинців, що були з ними, Господь наказав дати всім їм спадщину (землю, майно, будівлі, підприємства). Наказав дати спадщину кожному приблизно однакової ціни, але дати по жеребку, щоби не було суперечок. Де кому випало, там і буде. Якщо хтось бажає мати спадщину кращу, то нехай працює і зробить її кращою.
Ота спадщина є і малою, і великою батьківщиною, є тими багаточисельними нитками, що повязують людину з народом, з державою, із землею, а, зрештою, і з життям. Спадщину можна продавати, але тільки своїй рідні і не більше, ніж на 50 років. Бо кожний 50-тий рік оголошувався ювілейним і вся продана спадщина поверталася основному власнику. Батьки своїм дітям залишали Божу спадщину і те, що вони на ній доробилися. З часом, коли збільшиться родина, щоби її прокормити, треба було вкладати в спадщину більше праці. Бог постановив, що коли всі будуть працювати чесно, будуть дотримуватися Його законів і постанов, то будуть мати все необхідне з надлишком, будуть мати мир, спокій і добре здоров’я.
Не потрібно пояснювати, що свою спадщину, своє майно кожний захищає із всієї сили, вміння, можливості,… Але Бог постановив, що захищатися ви будете гуртом, всі разом і поселитеся за своїми військовими підрозділами, щоби при любій необхідності одразу вставало військо. Тобто, захищати ви будете не якусь міфічну батьківщину Україну, чи Ізраїль, чи Росію, а свою спадщину, те що ви залишаєте своїм дітям. І любити треба не Україну, не Ізраїль, не Росію, не свою землю, а Бога, який нам це дав і пильнує, щоби і надалі дати нам все так, як обіцяв. Сучасні школи, церкви стільки сміття «засипають» у голови дітей, що по їх закінченні практично всі стають безбожниками і Божі закони сприймати не можуть і не хочуть.
Бідні і багаті появляються тоді, коли одні обкрадають, ограбовують спадщину інших. Можуть бути заможні і більш заможні, залежно від їх працездатності, але не бідні і багаті. Закон передбачає, що ніхто із людей не порушить Божу постанову і не віддасть добровільно свою спадщину комусь із чужого роду або з чужинців. Є ще одна Господня постанова, за якою всі начальники, по складанні своїх повноважень, повинні приходити на суд народу і звітувати, що вони нічого не взяли із спадщини підвладних людей. А якщо взяли, то повинні це повернути і додати ще п’яту частину його вартості.
Не можна мати спадщину серед свого народу і серед інших народів: наприклад в Україні, в Росії, Панамі, чи ще десь. Якщо хтось при надаванні спадщини чужому народу був серед нього, то він отримав спадщину серед чужого народу і не отримає спадщини із своїм народом. Серед Ізраїля, коли він поселявся в Палестині, було багато чужинців і всі вони отримали спадщину на підставі одного закону. Один закон як для тубільця, так і для чужинця у всьому.
Євреї не виконали цього закону і Божих постанов, тому Господь викинув їх із наданої спадщини. Спочатку приходили завойовники і поневолювали Ізраїль на десятки років і було так багато разів. Після чого Бог повертав їм спадщину. А потім Боже терпіння закінчилося і євреї втратили свою спадщину.
Українці, також, мали свою державність, і були поневолені, і отримали незалежність, і знову прийшов агресор. А чому? Ще не пройшло 20 років після того, як все майно України було поділене серед її громадян і кожний отримав «ваучер». Не було зроблено так, як належить, за Божою постановою: визначити де і кому конкретно, що виділено, а видали ваучери на певну суму грошей, що успішно вкрали ті, хто був при владі. Тепер маємо кілька олігархів, кучку мільйонерів і десятки мільйонів їхніх рабів, позбавлених спадщини. Ті, хто обікрав, ограбував українців, вивезли награбоване у інші держави і купили собі спадщину ще й там. Деякі владоможці мають спадщину у десятках держав. Але всі вони вважають, що вкраденого і награбованого їм дісталося набагато менше, ніж вони цього заслуговують. По тій причині вони звернулися до владоможців тих держав, у яких вони купили собі спадщину, щоби ті їх розсудили і допомогли взяти в Україні їм належне війною.
Кожний, хто їм допомагає, отримає від цього свою користь, а багатомільйонні українські громади, позбавлені спадщини, отримали лише війну. Ніхто не хоче прямо сказати, чому виникла ця війна? Чому це названо АТО? Чому одні українці воюють з іншими? Чому ті, хто пограбував народ, незалежно від того зверталися вони до Росії, чи до Заходу, спільно продовжують керувати нами, а воюють між собою лише ті, хто позбавлений спадщини? За що воюють українці? Чи є ще у сучасному світі такий нерозумний народ, як ми?
Задавати запитань ще можна багато, але, якщо ми не повернемося до Божих законів і постанов, то будемо мати так, як написано: буде війна, яка приведе до голоду, до пошестей хвороб. Будуть стихійні лиха, які закінчаться страшним землетрусом, при якому кожний острів зрушиться із свого місця, і кожна мурована стіна впаде,… І українці при тих бідах будуть першими, разом із мусульманами Близького Сходу.