Божа наука про владу державну
Кожному народу потрібне управління, бо інакше народ виглядає, «як вівці, що не мають пастуха». Бог про це знає і Він створив для людей систему управління, якою піклується, яку підтримує, але люди Божого управління не захотіли. Вони створили свою владу, з якою мучаться, страдають, молять Бога облегшити їхню долю. Господь обіцяв повернути людям оту попередню владу, яку Він встановив на початку. Відбудеться це у Його Царстві, а зараз, яку владу ми собі вибрали, таку мусимо слухати, бо Божу владу, Божий дар наші прабатьки відкинули. Але про все по порядку.
Господь вибрав Мойсея керівником народу і сказав йому, що ні особливих знань, ні вміння красиво говорити від нього не вимагається. Бог його навчить, все йому розкаже, буде його підтримувати і скрізь супроводжувати, а Мойсей має бути дуже сильний і відважний, щоби того всього притримуватися і виконувати. Бути сильним і відважним, щоби виконувати всі Божі заповіді і постанови – головна і найважливіша якість керівника народу.
Помічниками Мойсея Господь назвав 12 князів. Кожному племені Ізраїля Бог поіменно поставив князя. А потім, устами Мойсеєвого тестя, Господь звелів Мойсею: «А ти наздриш зо всього народу мужів здібних, богобоязливих, мужів справедливих, що ненавидять зиск, і настановиш їх над ними тисяцькими, сотниками, п’ятдесятниками та десятниками. І будуть вони судити народ кожного часу. І станеться, – кожну велику справу вони принесуть до тебе, а кожну малу справу – розсудять самі».
Окрім того, Бог наказав Мойсеєві вибрати собі 70 радників. Разом із тими радниками прийти до Божого храму і там Господь візьме із духа Мойсея та й дасть на всіх них, щоби всі вони мали один розум, одне вміння, одні знання. Їх всіх Бог наділив Святим Духом.
Ось в чому сіль тієї влади: – Бог – Цар, Він і Законодавець;
– Мойсей – суддя народу, він отримує від Бога закони, заповіді, постанови і навчає та судить народ;
– 12 князів – помічники Мойсея, наділені Святим Духом і Божими дарами;
– 70 старійшин – радники Мойсея і князів, наділені Святим Духом і Божими дарами;
– тисячники – десятники, найздібніші з народу;
– влада не успадковується, а кожного раз призначається за тим самим принципом.
Всі найкращі мужі Ізраїля вибрані Богом для керівництва народом і наділені для цього Святим Духом з Божими дарами. Вони мають від Бога знання, вміння і силу, мають добрі і справедливі закони, повсякчас користуються Божою підтримкою. Ні президента, ні уряду, ні парламенту, ні адміністрації немає. Всі, в тому числі і судді, самі заробляють на себе. Хто скільки заробив, той стільки і має. Мойсей сам заробляв і він не взяв ні від кого ні вола, ні осла, ні барана, ні якоїсь речі. Про це є написано.
Переконаний, що кращої державної влади, ніж створена Богом, бути не може. Але і та влада не зуміла завжди керуватися Божим Законом. Народ провстав проти Мойсея і не захотів входити до «Обіцяної землі», щоби посісти її, після розвідки. Мойсей прогнівив Бога при воді Меріви, а наступні судді робили помилки і більші, ніж Мойсей. Гедеон поставив ідола. Цим Господь показує, що державна влада є великим випробуванням, навіть, для побожних людей, бо керівник народу може привести народ до Божого Царства, а може і відвернути народ від нього і всі загинуть. Хто відступить від Божого Закону, той загине для Божого Царства, а якщо відступив керівник, то відступають і всі решта.
Написано, що коли вимерло покоління людей, які бачили Божі чуда, які знали Мойсея та Ісуса Навина, коли Ізраїль зміцнився і ожирів, то він покинув свого Бога. Ізраїль почав робити ті ж гидоти, що і сусідні поганські народи, яких Бог винищував перед євреями. Написано, як Господь карав Ізраїля за ці гидоти неволею, як змилосерджувався над ними, як ставив їм суддів і через них звільняв із неволі.
Так було багато разів і до тих пір, коли старійшини Ізраїля прийшли до судді Самуїла і сказали йому: « Ось ти постарівся, а сини твої не йдуть дорогами твоїми. Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів». Самуїлу було прикро, що його народ відкидає Боже царювання, відвертається від свого Творця і Господа, і він за те молився до Бога. Господь відповів: «Послухай голосу того народу що-до всього, про що він сказав тобі, бо не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними…»
Прошу зауважити, Господь каже, що ті, хто собі вибирає владу, хто голосує за депутата, чи президента, чи мера, чи ще когось, щоби було, «як у всіх народів», той погордив своїм Богом, той відкидає Його царювання. В Євангелії від Луки, у притчі про десять мін срібла, Ісус Христос це підтверджує і каже: «А тих ворогів Моїх, які не хотіли, щоби царював Я над ними, приведіте сюди, – і на очах Моїх їх повбивайте». Таких ворогів Христових із десяти було семеро, або 70% всієї людності, бо вони примають участь у виборах. Тобто, вибирати собі владу голосуванням не можна, бо хто йде голосувати, той, за Господнім словом, відкидає царювання Бога.
Зараз є багато вчителів, які говорять протилежне, і церкви закликають до голосування, але кожного із нас за всі наші дії судить Бог, а не церкви, і не вчителі. Та й апостоли казали, що Бога слухатися треба більше, ніж людей.
А дальше, Бог через Самуїла, переказав Ізраїлю право царя: «він візьме синів ваших і поставить собі в колесниці свої та серед їздців своїх, і вони будуть бігати перед колесницею його; і щоб поставити собі тисячників та п’ятидесятників, і щоб орати орку його, і щоб жати жниво його, і щоб робити зброю військову його та колесничі приладдя його. А дочок ваших забаре за мироварниць, і за кухарок, і за пекарок. І він позабирає поля ваші, і виноградники ваші, та кращі ваші оливки, – і пороздає своїм слугам. А з вашого посіву та з ваших виноградників братиме десятину, і даватиме своїм євнухам та своїм слугам.
І він забере рабів ваших, і ваших невільниць, і найліпших ваших юнаків, і ваших ослів, – і буде вживати їх на роботу свою. Він братиме десятину з вашої отари, а ви станете йому за рабів. І ви будете кликати того дня проти вашого царя, якого собі вибрали, – та не відповість вам Господь того дня!»
Це право царя і президента, і кожного чиновника, поставленого ними. Це не є надумане право геїв, яких Бог наказав вкаменовувати, щоби в Божому народі таких не було, і яке Захід нав’язує народам. А це є їхнє право від Бога і хто йому противиться, той противиться Божій постанові і той без кари не залишиться. Почитайте послання апостолів про відношення до влади і переконайтеся в тому.
Не менш цікавою є притча, в якій Господь показує, які люди із народу хочуть до влади: «Пішли були раз дерева, щоб помазати царя над собою, і сказали вони до оливки: Царюй ти над нами! А оливка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити (панувати) піду над деревами? І сказали дерева до фіги: Іди ти, та й над нами царюй!» І фіга не погодилася, бо вона також має плоди добрі, і виноград не погодився,… Захотіла стати царем тернина, бур’ян, але при тому вона вимагає, з моменту зацарювання, її називати найкращим деревом, бо всіх, хто з цим не погодиться, вона спалить.
По тому написано таке: «Та народ відмовився слухатися Самуїлового голосу, та й сказав: «Ні, – нехай тільки цар буде над нами! І будемо ми, як усі люди, і буде нас судити наш цар. І він ходитиме перед нами, і провадитиме наші війни».
Самуїл показав народу, який великий гріх вони зробили тим, що прагнули собі царя. Але перед тим він їм сказав, якщо народ і їхній цар будуть дотримуватися Божих законів і постанов, то вони будуть жити, а якщо вони відкинуть Божі закони та постанови і встановлять свої закони, то – погинуть. І народ дуже злякався Бога і Самуїла, але від своєї задумки не відмовився. Власне з цієї пори і виникла необхідність в молитві: «Отче наш,… нехай прийде царство Твоє». Бо царювання Боже вже було, але люди його відкинули і останнім відкинув його єврейський народ. Тож тепер ми молимося, щоби те царювання повернулося, але якщо йдемо голосувати, то те царювання своєю дією знову відкидаємо.
Історія царів Ізраїля в Біблії дається для того, щоби показати, як народ під керівництвом царів відвертається від Бога і встановлює гидоти сусідніх поганських народів, як Господь через пророків Своїм словом напоумляє його, навчає, остерігає, як Своїми покараннями зупиняє їх від того, що вони роблять, відвертає від погибелі і, як народ ігнорує всі Божі зусилля та жертви пророків.
Устами пророків Бог дорікав Своєму народу, що він відвернувся від заповіту, а тому Господь складе Новий Заповіт, за яким, Він Свої заповіді та постанови напише на їхньому серці. Устами пророка Ісаї Господь називає тих, хто прагне до влади, «меншими за ніщо», а тих, хто їх обирає – «гидотою», обіцяє повернути владу суддів з їхніми радниками, як було на початку та розказує, що на землі народиться Месія і поки те дитя буде вчитися вибирати добро і відкидати зло, то Бог покине землю. І багато іншого говорив Бог через пророків. Перелік текстів приводитиься, почитайте. Правда, Ісус Христос постановив, що Святе Писання є зрозумілим лише Його учням. А Його учнями необхідно стати всім, хто змагається за Його Царство.
Не можна оминути пророка Захарію, де приводиться продовження сказаного через Ісаю. Тут Бог каже так: «Бо ось Я настановлю пастиря на землі, він загублених не відвідає, розпорошеного не буде шукати, і зламаної не вилікує, стоячої не годуватиме, а м’ясо ситої їстиме, і ратиці їхні поламає».
Про цього пастиря в Євангелії від Луки сказано так: «І диявол сказав Йому: «Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її. Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!»
Як бачимо, Бог покинув землю, як і попереджував про це, а всю владу державну передав дияволу, який дає її тому, «кому хоче», хто йому поклониться. Починалася державна влада з найкращих людей серед народу, наділених Святим Духом, від Божих суддів, які розмовляли з Богом, отримували від Нього закони і постанови, а, через близько 1100 років, євреї, які прагнули до прогресу, вдосконалення, до кращого, ситого життя, прийшли до того, що ними керувала «тернина», яка мала демона і дитячий розум. За це вони і були вигнанні із Богом наданої їм землі.
Тут буде доцільно звернутися до пророцтва Даниїла, бо в ньому започатковується розповідь про майбутню владу, яка продовжується в інших книгах Біблії, а особливо в «Об’явленнях». Пророк Даниїл так пояснював значення сну царя Навуходоносора: «Цей бовван такий: голова його – з чистого золота, а груди його та рамена його – зі срібла, нутро його та стегно його – з міді, голінки його з заліза, ноги його частинно з заліза, а частинно з глини… Ти – голова, що з золота. А по тобі настане інше царство, нижче від тебе, і царство третє, інше, що з міді, яке буде панувати над усією землею. А царство четверте буде сильне, як залізо, бо залізо товче й розбиває все, так і воно стовче і розіб’є, як залізо, що все розбиває».
Із цього пророцтва, окрім іншого, випливає таке, що кожна наступна влада, буде гіршою за попередню, менш цінною і вона принесе більше шкоди, більше розрухи, більше зла, ніж попередня. Як диявол товче і розбиває все творіння Господнє, так і його влада державна, в четвертому царстві, буде подібна до того заліза, яке все розбиває. Спочатку народам не сподобалося Боже царювання і вони обрали собі свого царя. Потім їм не сподобався їхній цар і вони обрали собі іншу владу, а коли не сподобалася і та влада, то знову хочуть іншу. Тож, чи не краще повернутися до Божого царювання, до Його законів і постанов?
Чотири звірі, які бачив пророк Даниїл, підтверджують це пояснення вавилонському царю його сну. Отой четвертий звір «він страшний, надмірний, зуби його залізні, а пазури його мідяні, він жер та трощив, а решту ногами своїми таптав,…»
Є люди, які роками займаються виясненням Даниїлових пророцтв і створили по них купу пояснень. Вони не усвідомлюють того, що ці пророцтва вже збулися і четвертий звір вже трощить землю, а тому зараз для людей є важливішим навчитися правильної поведінки при тих обставинах, які склалися, а не то, в яку епоху правив котрий із звірів.
А ще Господь вчив, що не можна ділити на частини, які борються між собою за владу (на партії) – дім, місто, царство, бо це приведе їх до запустіння і погибелі. Найбільше лицемірство перед Богом – створити партію і назвати її Христовим Іменем, назвати її християнською, зробити все всупереч Божій науці і назвати це Божим. Також потрібно пам’ятати Божу постанову – «віддайте кесареві кесареве», бо в ній йдеться не тільки про гроші, але і про те, щоби не створювати партії із кесаревого народу.
Добре повчитися у апостола Павла, бо він пояснює з врахуванням всього Писання: „Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла (людини), але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби. Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати.”
„Хай ніхто жодним способом вас не зведе! Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення і виявиться беззаконник, призначений на погибіль, що противиться і несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме.”
„Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності і чистості.” Молитися не за здоров’я і процвітання царів, не за краще майбутнє у їхнім царстві, а за своє тихе і мирне життя «в усякій побожності і чистості» при їхньому царюванні.
„Браття, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте.”
Апостол Павло ще раз підтверджує, що люди при владі будуть творити беззаконня, будуть зневажати Бога, будуть нестися понад усе святе і видавати себе за бога. Але тому всьому належить відбутися. Тож моліть Бога, щоб Він дав вам жити при цій владі у мирі, у всякій побожності і чистості, «бо є у владі Божій зробити таке».
Ще записано у апостола Павла: „Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові, а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе.” Пішли народи за словом сатани і Бог віддав йому владу над земними царствами, щоб люди побачили, зрозуміли, жахнулися за свої помилки, свої провини, свої гріхи перед Богом. Уникнути цього Господь не позволить, а навернутися до Бога люди не хочуть.
Коритися владі потрібно не тільки через страх перед нею, але і по совісті. Для Своїх цілей Бог поставив у свій час єгипетського фараона, вавилонського царя Навуходоносора і вони виконали все за Божим задумом (фараон не відпустив Ізраїля з Єгипту, поки Бог не вчинив всі чуда, а Навуходоносор завоював Юдею, спалив Єрусалим і Божий храм). Таким чином служать і теперішні начальники при владі. А ми не можемо знати всіх задумів Божих.
Владі державній дано вести війну з праведниками і перемогти їх. Тобто, прийде час, коли ніхто не захоче бути праведником, а всі захочуть займати посади у владі, бо це буде набагато краще для життя на землі: «І їй дано провадити війну зі святими, та їх перемогти. І їй дана влада над кожним племенем, і народом, і язиком, і людом. І їй вклоняться всі, хто живе на землі, що їхні імена не написані в книгах життя Агнця,…»
Кінець всіх, причетних до влади державної, заслужений: «…вони були вкинені живими до огняного озера, що сіркою горіло».
Господь розказав нам про все, що він буде робити та й наголосив, що якби Він не прийшов і не розказав, то ми могли би на суді посилатися на те, що ми того не знали. Але Він прийшов і розказав, а тому ніякої вимовки тепер ніхто не матиме. Господь попереджував, що , як не слухали Його Самого, так і не будуть слухати тих, хто буде говорити Його слова. Задача ж кожного – вберегти себе чистим від гидот влади державної, нечисти цього світу, щоби Бог його прийняв.
Книги Біблії
1.Буття 6,3; 7,21-22; 26,34-35; 41,8 і 38; 45,27.
2.Вихід 5,21; 6,9; 15,10; 31,2-3.
3.Числа 5,12-14; гл.11; 14,24; 27,18-19.
4.Повторення Закону 2,30; 34,9.
5.Ісуса Навина 2,9; 5,1.
6.Суддів 6,14 і 34; 8,1-3; 9,23-24; 11,28-29; 13,24-25; 14,6 і 19; 15,14-15 і 18-19; 16,6-28.
7.Перша Самуїлова 1,10; 2,1-10; 11,5-6; 16,13-23; 18,1-12; 19,20-24; 23,16; 28,20; 30,11-12.
8.Друга Самуїлова 23,1-2.
9.Перша Царів 5,9; 14,18; 17,17-22; 18,12; 21,5; 22,20-22.
10.Друга Царів 2,9-16; 4,34; 19,6-7; 23,24.
11.Перша Хронік 12,18; 18,6; 21,1.
12.Друга Хронік 9,23; 10,15; 18,19-22; 20,14-15; 21,16; 24,20-21; 25,7-8; 32,31.
13.Ездри 1,5; 7,27-28; 8,22; 9,20 і 30.
14.Йова 4,14-15; 9,18; 12,9-10; 14,22; 15,12-13; 17,1; 19,17; 20,3; 21,4; 26,3-4 і 13; 27,3-4.
15.Псалми 15,8-9; 30,6; 31,2; 33,8 і 19; 50,12-19; 61,12; 76,4-8; 77,8 і 49; 103,29-30; 138,7; 141,3; 142,4-10; 145,3-4.
16.Ісаї 11,1-2; 19,3-14; 25,4; 26,9;28,5-6; 29,4-9 і 24; 30,1 і 28-33; 31,34; 32,14-15; 33,11; 34,16; 37,7; 40,13; 42,1; 44,3-4; 48,16; 51,12; 54,6; 59,21; 61,1-3; 63,10-14; 65,14.
17.Єремії 10,14; 51,16-17.
18.Плач Єремії 4,20.
19.Єзекіїля гл.1; 2,2; 3,14; 8,3; 11,1-25; 13,3; 18,31; 21,12; 36,26-27; 37,1-14; 39,29; 40,2; 43,5.
20.Даниїла 2,1; 4,6; 5,14 і 20; 6,4 і 23; 7,15; 10;17.
21.Осії 4,12.
22.Йоіла 3,1-2.
23.Михея 2,7; 3,8.
24.Авакума 2,19-20; 3,19.
25.Огія 1,14; 2,5.
26.Захарія 4,6; 6,8; 7,11-12; 12,1 і 10; 13,2.
27.Малахії 2,15-16.
28.Євангелія від Матвія 1,18-20; 3,11; 4,1 і 4; 8,8-31; 10,19-20; 12,18-45; 14,22-33; гл15; 16,17; 17,20; 22,43; 26,41; 27,50; 28,19-20.
29.Євангелія від Марка 1,8-26; 2,8; 3,11 і 29; 5,1-20; 8,12; 9,25-29; 12,36; 13,11; 14,38; 15,37.
30.Євангелія від Луки гл.1; 2,25-27 і 40; 3,16-22; 4,1-18; 6,17-19; 8,29 і 54-55; 9,39 і 55; 10,17-22; 11,13; 12,4-53; 13,11; 17,20-21; 18,1; 22,3; 23,46.
31.Євангелія від Івана 1,32; 3,3-34; 4,23-24; 6,56 і 63; 7,37-39; 8,16-47; 11,33; 12,26 і 48; 13,21; 14,10 і 15-17 і 23-28; 15,5-7 і 26; 16,7 і 13-15; 17,20-21; 19,30; 20,22.
32.Дії Апостолів 1,1-16; 2,2-38; 3,4-6; 4,8 і 25 і 31; 5,3 і 9 і 32; 6,3-10; гл.7 і 8; 9,31; гл.10; 11,24 і 28; 13,2 і 9 і 52; 15,8 і 28-29; 16,6-7 і 16-18; 17,16 і 28; 18,24-25; 19,1-21; 20, 22-28; 21,4 і 10-11; 23,8 і 11;27,22.
33.Послання до Римлян 1,4; 2,28-29; 5,4; 7,6; гл.8; 9,1-2; 11,8; 12,11; 14,17; гл.15.
34.Перше послання до Коринтян 2,4-5 і 9-16; 3,16; 4,21; 5,3-5; 6,11-20; 7,34 і 40; 12,3-13; 14,2 і 14-15 і 32-33; 15,44-51.
35.Друге послання до Коринтян 1,21-22; 3,3-18; 4,13-16; 5,1-17; 6,3-18; 7,1; 11,4 і 14, 13,5 і 13.
36.Послання до Галатів 2,19-20; 3,2-27; 4,6-29; 5,16-28; 6,8.
37.Послання до Ефесян 1,3-18; 2,1-22; 3,3-21; 4,22-30; 5,18; 6,12-18.
38.Послання до Филип’ян 1,18-19 і 27; 2,1 і 19; 3,3-14.
39.Послання до Колосян 1,9 і 29; 2,5-7; 3,9-16.
40.Перше послання до Солунян 1,5-6; 4,7-14; 5,9-19.
41.Друге послання до Солунян 2,2-13; 3,3.
42.Перше послання до Тимофія 3,16; 4,1 і 12.
43.Друге послання до Тимофія 1,7 і 14.
44.Послання до Тита 3,5-7.
45.Послання до Євреїв 1,7 і 14; 2,3-4; 3,5-7; 4,12-13; 8,8 і 13; 10,15-16 і 29; 12,9 і 29.
46.Послання Якова 2,26; 4,5-7.
47.Перше послання Петра 1,11-12 і 22-25; 2,5; 3,3-4 і 18-19; 4,6 і 14.
48.Друге послання Петра 1,3-4 і 21; 2,20.
49.Перше послання Івана 1,1-3; 3,24; 4,1-3 і 6 і 13; 5,6-8.
50.Послання Юди 6,19-20.
21,6-7.
51.Об’явлення 1,4 і 20; 2,7-11; 3,1; 4,2-5; 5,6; 11,11; 13,15; 14,13; 16,13-14; 17,3; 18,2; 19,10; 22,6.