Захоплення державної влади, це – переворот, революція, чи щось зовсім інше?
Із Божої науки відомо, що Господь поділив Ізраїль. Ту частину, яка намагалася дотримуватися Божих законів і постанов, тобто, юдеїв, Господь обіцяв випробувати, підтримати і зробити Божим народом. А ту частину євреїв, яка весь час шукала способи, щоби не виконувати Божого заповіту, щоби всякою неправдою здобути собі вигоду, Господь постановив знищити. Але перед тим, – розпорошити їх серед усіх народів світу, тим народам на зло. (На той час всі народи світу були поганськими і вони Бога не знали).
Відомо, що Бог заповів приймати чужинців. Тобто, жоден народ не міг відмовити євреям у них поселитися, але Бог заповів не допускати євреїв до влади. («Чужинця, що він не брат твій, начальником у своєму народі не поставиш»).
А тепер доцільно дослідити в історичному розвитку, як до державної влади відносилися євреї у старозавітному Ізраїлі? І чому за це Бог постановив їх знищити? Варто дослідити, а як же євреї відносяться до державної влади у тих народів, серед яких їх Бог поселив? І що чекає на ті народи через невиконання Божих заповідей за допущення євреїв до влади, яких Бог постановив винищити?
Отож, коли Бог поселив Ізраїль на Обіцяній землі і утворилися нова держава, як зараз Україна, то Бог наказав поділити все майно, всю землю порівно між усіма громадянами. А щоби не виникали суперечки – поділити жеребком. Де кому випало, там і буде. Наказав Бог поселитися за їхніми військовими підрозділами. Тобто, поселитися за своїми десятками, сотнями, тисячами, полками,.. Таким має бути адміністративний поділ держави. Військові начальники на війні були воєначальниками, а в мирний час – владою. Царював Бог, Він встановлював заповіді, закони, постанови, встановлював найвище керівництво держави – суддю народу, князів племен (областей по-нашому). Мойсея, 12 князів племен Бог назвав поіменно, а їм наказав пошукати серед народу мужів здібних, мудрих, справедливих, що ненавидять зиск, мужів випробуваних, богобоязливих, знаних в народі і призначити їх тисячниками, сотниками, десятниками,.. Ось вся влада і Божий порядок її формування.
Але не всім у народі таке подобалося. Євреї багато разів обурювалися діями Мойсея, який діяв згідно до Божої волі. Згадайте бунт Корея, коли Господь знищив його рідню і 250 його спільників. Згадайте скільки разів Бог хотів винищити весь Ізраїль, а Мойсея розмножити на великий Божий народ і лише молитва Мойсея зупинила розростання Божого гніву. І це все вібувалося на фоні тих великих чуд, які Господь здійснив проти ворогів ізраїльських.
І поки були живими ті, що бачили чуда, хто бачив Мойсея і Ісуса Навина, то вдавалося підтримувати законний порядок і робити так, як Бог наказав. Але протягом всього часу євреї приглядалися до сусідніх народів і бачили їхню корупцію, їхню безбожність, їхнє шахрайство… Все це в поєднанні із їхньою мудрістю дозволяло швидке збагачення без особливих затрат праці. І коли помирав призначений Богом суддя, то євреї відмовлялися від побожності, переймали порядки сусідніх, безбожних народів, їхню віру і, з часом, ті сусідні народи за це завойовували та брали у неволю весь Ізраїль. Бог шкодував Свій народ у біді, знову ставив їм суддю, який визволяв із неволі. А потім все повторювалося і було так 450 років.
Що було характерним для того періоду? Євреї не платили податків, їх при Божій владі просто не передбачено. Кожний жив на те, що заробив. Хто був здібніший, мудріший, більше працював, той був багатший. А хто не хотів вчитися, не був вихований працьовитим, любив повеселитися і посвяткувати, той був бідосею, нікчемою і стати начальником він не мав найменшого шансу. Багатого шанували, бо він все «заробив своїми руками і головою» і, при необхідності, допомагав родині, ближнім.
Єдине, що було обов’язковим, це встановлена Господом «десятина» для утримування Божих священиків та Левитів, а при них – вдів та сиріт. Тодішні священики навчали народ Божих законів і постанов, і пояснювали, як їх треба розуміти, а не займалися бізнесом, як теперішні (хрещення, шлюби, похорони, посвячення, відправи).
Потому євреї захотіли встановити собі таку владу, як у поган. Захотіли вибрати собі царя. Господь пояснював, що люди не знають і не можуть знати, що хтось задумав. Вони лише слухають, що той каже. А тому не можуть вибрати собі керівника, який буде керувати із вмінням та розумом. В притчі про вибір царя деревами, Господь розказав, що до влади рвуться лише нікчеми (тернина), які самі не спроможні забезпечити себе матеріально і не мають пошани серед народу. І влада їм потрібна, щоби все оте отримати. Бог розказав і про право царя (влади): він візьме ваших синів і дочок для своїх робіт, обкладе вас податками, позабирає все краще, що вас є і роздасть своїм слугам,.. І в кінці ви станете йому рабами. Ви будете молити Бога, щоби Він визволив вас, але Він вас не послухає, бо про все розказав вам наперед. Євреї послухали, що казав Бог і… поставили собі царя.
Історія царів Ізраїля слугує прямим доказом правдивості Божих слів. Син Гедеона для того, щоби зацарювати, вбив мечем 70 своїх братів. Два сини Божого улюбленця царя Давида, від роду якого тілом походить Ісус Христос, хотіли царювати всупереч волі батька. Цар Соломон обложив такими податками підданих, що вони молили його сина їх зменшити. Син добавив до батькових податків.
А дальше проявилося плем’я Юди, як таке, що воно найбільш схильне дотримуватися Божого заповіту. І Господь розділив державу Ізраїль на дві держави: Юдею і власне Ізраїль. Юдеєю Він опікувався, не дозволяв розвести беззаконня, а євреї Ізраїля придумали собі свого бога. Називали його господом і святкували такі ж свята, як Божі, тільки в інший час і по-своєму, і поставили йому теля… Через що довгий час воювали із Юдеєю. Євреї, за час правління царів, провели багато майданів і держпереворотів. Нові царі вигублювали повністю родини попередніх за їхню безбожність, а потім робили те саме. Господь відкинув Ізраїль від свого лиця і в 709 році до н.е. асирійський цар завоював Ізраїль та виселив євреїв із Обіцяної землі.
Але не весь час юдейський та ізраїльський народ воювали між собою. Був час коли їхні царі помирилися і юдеї перейняли безбожність свїх братів. І через 125 років після вигнання Ізраїля, пішла на вигнання і Юдея. Через 70 років після вигнання, Бог повернув юдеїв на Обіцяну землю і вони відбудували Божий храм, але продовжили робити те саме, що робили до вигнання.
Отакі свої дії євреї пояснили своєю наукою. Вони придумали демократію. Зараз вже є багато людей, які це вивчали і тому немає потреби це пояснювати. Вони придумали республіку, капіталізм, соціалізм, комунізм, терор, концтабори, політологію,… І як це не дивно, але все воно вивчається у школах всіх народів світу, а Божа наука не вивчається ніде: ні в духовних семінаріях, ні в університетах, ні в сектах, ні в церквах, ні в приватних школах, ні в державних. І всі називають себе віруючими, як старозавітні євреї, які Богу ставили теля. Тільки тепер ставлять хрести і образи.
Серед народів світу євреї не усамітнювалися, а підтримували між собою тісні зв’язки, створили духовні конфесії, бізнесові організації. Вони мають неофіційний єврейський уряд світу, а пару років тому, якщо я не помиляюсь, у Будапешті, на зібранні євреїв офіційно створили єврейський уряд Європи. І його головою обрали українського єврея І. Коломойського. Виходить, що вони були розсіяні по світу Богом, але використали це для того, щоби опанувати і використовувати «для брудної наживи» всі народи.
А дальше Божа наука продовжена словами Господа і Його апостолів. Господом сказано, якщо ви запровадите у своїй державі законний порядок, то всі народи світу захочуть інвестувати у вас, а у вас не буде потреби виводити гроші за кордон. А якщо ви розведете беззаконня, то чужинці поділять вашу землю.
За час земного життя Христа відбулося багато змін. Народи настільки перейнялися лукавством, що над ними всіма запанував диявол і всі пішли за ним. Через те, коли Христос вчився вибирати добро і відкидати зло, Бог покинув землю, бо втратив підтримку людей. Підтвердженням того є те, коли диявол випробовував Господа і показав Йому всі держави світу, їхню славу і владу, то сказав, що все це йому передано і він дає це кому хоче, хто йому поклониться. Тобто, з того часу факт відмови людства від Бога став очевидним, а Божа наука стала незрозумілою для абсолютної більшості людства і непотрібною. Ні Господь, ні Його апостоли цю ситуацію не змінили і попереджували, що прийде час, коли в Божому домі засяде антихрист і кожний отримає «вуздечку», яка буде тягнути його до безбожності. І лукавлять християни, коли кажуть, що вони – Божий народ, бо ніхто із них не знає Божої науки і не відчуває потреби її вивчати.
Не можна забувати і про юдеїв, про Божий народ. Вони також живуть серед народів світу. Юдей – це той, хто знає Божі заповіді, закони, постанови і їх дотримується незалежно від національності. Серед них – найкращі фахівці, дорадники, такі, на кого можна покластися, але вони не йдуть до влади, не йдуть голосувати. Для них – це огида.
За роки земного життя Господа є описані три повстання євреїв проти влади. Апостоли Петро і Павло у своїх посланнях наголошували, якщо ви не послухалися Бога і обрали собі владу, то це не означає, що її можна не слухатися, виступати проти неї чи бунтуватися. Господь за це буде карати, як за порушення Його заповіді. Не можна постійно не слухатися Бога і вередувати. Такі люди чинять ще гірше, ніж Адам, якого Бог викинув із Раю. Сам Ісус Христос у притчі про десять мін срібла прямо каже, що ті, хто ходить голосувати, тим голосуванням показують, що вони не хочуть щоби царював Христос. А тому Він звелів привести їх перед Нього і на Його очах їх повбивати. Тобто, на нашій землі немає нічого просто так: кому не потрібна Божа наука, тому і Бог не потрібен і він буде покараний смертю. Іншими словами, він життя у Божому Царстві не побачить.
Як у часи земного життя Господа, люди, які отримали демонів, ходили до синагог разом зі всіма, так і тепер ходять, як раніше бунтувалися проти тієї влади, яку собі обрали, так і тепер бунтуються, як раніше це організовували євреї, так і тепер вони роблять. Змінються тільки засоби, способи, і ті нерозумні люди, руками яких вони це роблять.
Таким чином, у кожному бунті, кожному держперевороті, кожній революції необхідно шукати ту групу євреїв, яка це організувала, профінансувала і отримала свою вигоду. І жодним чином не можна ставати їхніми спільниками, бо за це Бог обіцяв покарати смертю і тих євреїв, і їхніх спільників. Але кожний свій вибір робить сам.

Книги Біблії
1. Вихід 18,21; 35, 24 і 27.
2. Числа 3,30; гл.16; 25,1-4.
3. Повторення Закону 15,6.
4. Ісуса Навина 1,7; 7,10-12.
5. Суддів 2,7-11; 8,22-23; 9,1-15; 17,6.
6. Перша Самуїлова гл.8.
7. Друга Самуїлова 20,1-2.
8. Перша Царів 1,5-7; 11,14; 11,26; 15,25-31; гл.16.
9. Друга Царів 11,1; гл.15; гл.17; гл.21, гл.25.
10. Друга Хронік гл.21; гл.26.
11. Книга Еклезіястова 8,2; 10,16.
12. Ісаї 1,23 і 26; 3,1-11; 30,28; 34,8-13; 37,6-7; 42,24.
13. Єремії 11,11,9-10; 23,1.
14. Єзекіїля гл.34.
15. Осії 3,4-5; 8,4 і 10; 13,9-11.
16. Михея гл.2; 5,3-8.
17. Захарія 11,15-17.
18. Євангелія від Матвія 4,8-9; 8,11-12; 19,23-24.
19. Євангелія від Марка 10,42-43; 12,17.
20. Євангелія від Івана 6,15.
21. Дії апостолів 5,34-39; 19,14-18.
22. Послання апостола Павла до: Римлян 13,1-7.
23. Ефесян 6,5-7.
24. Перше послання апостола Петра 2,17-21.
25. Об’явлення 13,1-10; 19,20.