Давні ізраїльтяни посвячували першородних дітей Богові. Робили так передусім ті батьки, що випросили потомство в Господа гарячими молитвами. Так, наприклад, був посвячений Богові славний в історії ізраїльського народу останній суддя й пророк Самуїл. Посвячених дітей приводили батьки в єрусалимський храм, де вони одержували благословення від священика і залишалися там до часу свого повноліття. При храмі було дев’ятдесят кімнат. В одних покоях проживали Богу посвячені дівиці, в інших – побожні вдовиці, окремо жили посвячені Господеві юнаки-назореї, а також священики й левіти. Посвячені Богові діти вивчали правди віри, виховувалися в Господній боязні, послуговуючи в храмі.
Згідно з християнським переданням, до цього храму святе подружжя, Яким і Ганна, віддало свою доньку Марію. Вони привели свою трилітню дівчинку служити при храмі Богові та на виховання в релігійному дусі. Там перебувала Марія до чотирнадцятого року життя, коли за Божою волею Вона заручилася зі св. Йосифом.
Введення в храм Пресвятої Діви Марії пригадує нам зворушливу подію з життя Божої Матері й силою нашої віри й уяви робить нас її свідками,* тому з любов’ю й побожністю стараймось зрозуміти його значення для нас.
Насамперед звернім увагу на праведних Якима й Ганну, які жертвують Господеві Богу те, що в них було найдорожче, найцінніше. Марія була їхня єдина дитина, випрошена на старості літ довгими молитвами. Вона, така ще маленька, була б ще принаймні кілька літ веселила їхнє серце, якби жила з ними. Однак вони віддають її на службу Господеві. Чому вони це роблять? Бо вони переконані, що Бог хоче цього від них.
Ознакою побожних християн є те, що вони без вагання виконують Божу волю й віддають Йому своє життя чи життя найдорожчої для них людини.
Коли батьки пізнають, що когось з їхніх дітей Бог кличе до монастиря чи священства, вони повинні охоче сповнити Господню волю та щирим серцем посвятити Всевишньому своїх дітей для прослави Бога й спасіння душ. Св. Яким і Ганна дають нам у цьому якнайкращий приклад.
Ще ліпше вчинила Марія. Коли батьки сказали їй, що вона посвячена на службу Богові в храмі, дівчинка беззастережно й охоче зреклася життя з батьками в родинному домі і тих розваг, що вона могла мати у світі, та пішла в досі незнане їй місце, між чужих людей, тому що знала: цього хоче Бог. Господня воля керувала всім її життям. А досконале виповнення Божої волі з любові до Нього було головною прикметою й щастям Марії: “Оце я слуга Господня, нехай мені станеться згідно з твоїм словом”.
Такий дух повинні плекати й ми самі. Бог є наш Творець, а тому ми повинні виконувати його пресвяту волю. Марія це розуміла і досконало виконала свій святий обов’язок. Наслідуймо в цьому Пресвяту Діву! Робім завжди так, як вона. Божа воля над усе! Завжди та в усьому з любові до Всевишнього.
Марія, замешкавши при Божому храмі, з великим під¬несенням духу й захопленням почала виконувати обов’яз¬ки посвяченої Богові дитини. В молитві і праці, під час їжі та спочинку Вона завжди пам’ятала про Божу присутність й з великої любові до Господа старалася в усьому Йому подобатися. її життя навіть у час прикрих переживань та гірких випробувань було наче однією безперервною піснею: “Величає моя душа Господа!” Найкращим виявом такого настрою Маріїної душі та її беззастережного з’єднання з Богом був надзвичайний обіт дівицтва: “Боже, я люблю Тебе над усе і навіки бажаю бути тільки твоя!”.
Життя Пресвятої Марії при храмі було не тільки постійною прославою Бога й найщасливішим життям людини, досконало посвяченої Богові; воно було одночасно й тим найкращим прикладом, який людина може дати іншим людям. І ми, християни, що вшановуємо Марію як свою небесну Матір і Царицю, повинні вчитися від Неї побожного життя.
Передусім молодь повинна часто вдивлятися в образ Пресвятої Діви Марії, пізнавати її великі чесноти й жити так, як Вона. Хлопці й дівчата будуть прикрасою нашого народу, якщо за прикладом Марії навчаться виконувати в усьому Божу волю з любові до Всевишнього, наслідувати її досконалу посвяту Богові та чистоту. Нехай з кожної нашої родини хтось стане священиком, ченцем чи черницею в монастирі. Бо релігія є найбільшим скарбом нації.
А чистота нехай буде найкращою славою юного покоління. Щоб кожен міг сказати: “Наша молодь гарна, бо вона невинна; наша молодь славна, бо вона чиста; наша молодь – потіха й надія, бо всі наші хлопці й дівчата подібні своєю невинністю й чистотою до Пресвятої Діви Марії в Господньому храмі”.
Тож станьмо духовними дітьми Пречистої Матері, серцем подібними до Неї!
