“Нам були даровані цінні й превеликі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої природи, уникнувши зіпсуття, яке пожадливістю розповсюднилось у світі.” 2 Петра 1:4
Ця дівчина померла 135 років тому. Зараз вона лежить у скляному гробі. Тінь смерті не торкнулася її обличчя. Складається враження, що вона спить міцним спокійним сном, наче спляча царівна, що чекає на свого принца. Марія Бернадетта Субіру народилася 7 січня 1844 року у селі поблизу Лурду у бідній родині. У 12-річному віці дівчинка змушена була піти у найми. 11 лютого 1858 року Бернадетта зі сестрою пішли по хмиз до лісу. Раптом вона побачила: грот, що був поруч, осяяний ніжним світлом, а кущ шипшини біля входу гойдається. В освітленому гроті дівчинка побачила щось біле, схоже на дівчину. За півроку біла дівчина з’являлася Бернадетті ще 17 разів. Після одинадцятого разу попросила Бернадетту покаятися і молитися за грішників. А ще збудувати на цьому місці капличку. Жінка в білому назвалася Непорочним Зачаттям і наказала Бернадетті викопати біля гроту ямку, з якої потім пробилося джерело з цілющою водою. У Лурд повалили паломники з усього світу, які мріяли зцілитися. У 1868 році Бернадетта пішла у монастир, де доглядала за хворими. Вона вважала, що нема її заслуги у тому, що до неї явилася Богородиця.
16 квітня 1879 року Марія Бернадетта померла від туберкульозу у віці 35 років. Її поховали у дубовій труні.
Про бідну дівчину, якій явилася Мати Божа, і про чудодійну силу Лурдського джерела заговорили в усій Франції. Постало питання про канонізацію Марії Бернадетти. Але для цього треба було здійснити канонічне дослідження тіла померлої. 22 вересня 1909 року провели ексгумацію. Офіційний звіт про це є в архіві монастиря Сен-Жильдар. У ньому йдеться, що коли зняли кришку домовини, всі були вражені ідеально збереженим тілом дівчини. Її обличчя світилося красою. Шкіра, з-під якої просвічувалися прожилки, в ідеальному стані прилягала до тканин. Нігті на руках і ногах були у чудовому стані. Монахині вбрали тіло Бернадетти у новий одяг, поклали у нову домовину, запечатали і поклали у гробівець. Ексгумацію потім проводили двічі — у 1919 і 1925 роках. Тіло залишалося нетлінним.
Місце, де Богородиця явилася Бернадетті, перетворилося в один із найголовніших центрів паломництва. Щороку у Лурд приїжджають до п’яти мільйонів паломників. Католицька церква переконує, що за перші 50 років повністю вилікувалися щонайменше чотири тисячі паломників. На місці гроту збудували храм Нотр-Дам-де-Лурд. Але тіло Бернадетти пролежало у сирій могилі 30 років. На ньому нема ознак розкладання чи муміфікації. Воно нетлінне. Без сумніву, це диво!
