Процес беатифікації слуги Божого Папи Йоана Павла II наближається до завершення. Недавно у Ватикані, в Конгрегації по канонізації святих, богослови відповідальної за це Комісії розглянули життя і праці Кароля Войтили, щоб «дати зелене світло» останній фазі беатифікаційного процесу.
Керував ними монсеньор Сандро Коррадіні, офіційний «захисник віри», чия посада вимагає уважного і критичного розгляду всіх кандидатур на беатифікацію чи канонізацію. Робота Комісії зводиться до вивчення результатів першої, так званої дієцезіальної, фази процесу беатифікації і, перш за все, до аналізу доказів святості, зібраних і викладених на 1500 сторінках монсеньором Славоміром Одером, постулатором (тобто «представником захисту») процесу.
Якщо члени Комісії затвердять результати роботи дієцезіального суду і його постулатора, монсеньора Одеру, довгоочікувана беатифікація Папи Йоана Павла II буде вже не за горами. Але все-таки наскільки ж близький цей день?
Доктор Запоточна – молода журналістка з Польщі. Народилася у Вадовіце, рідному місті Кароля Войтили. Працювала з монсеньором Одером з самого початку процесу і тому є надійним джерелом інформації про його хід. Доктор Запоточна також випускає «Totus Tuus», офіційний журнал про беатифікаційний процес Папи Йоана Павла II, і опублікувала три томи свідчень про святість життя покійного Папи.
«Я полюбила Кароля Войтилу з дитинства, – говорить Запоточна. – Моя мама працювала лікарем і завжди посилала своїх пацієнтів до Папи Йоана Павла II. Коли він ще був живий, вона привозила їх сюди, до Риму, щоб Святіший Отець міг їх благословити. Моя бабуся вчилася з ним в старшій школі в одному класі. Моя прабабуся преклоняла коліна кожного разу, коли бачила його по телевізору. Сама я навіть і не думала, що одного дня моє власне життя буде з ним так зв’язане».
– Нам пишуть про своє шанування і любов до Папи Йоана Павла II. Багато хто звертається до нього так, немов він ще живий. Вони пишуть йому «Дорогий Папа», «Дорогий Кароль» або «Дорогий Йоан Павло». Вони пишуть про свої страждання, як тілесні, так і духовні. Часом розповідають про свої нещастя, але до нас також приходять і листи з подяками. Ще є листи, в яких люди пишуть, що отримали необхідну допомогу або чудесне зцілення після того, як вони молилися за посередництвом Папи Йоана Павла II.
У перший рік після смерті Йоана Павла II люди в основному писали про те, як вони оплакують відхід Папи. На другий рік стали переважати молитовні звернення по допомогу. На третій рік після його смерті стала приходити велика кількість листів з вдячністю за отриману благодатну допомогу, а також історій про навернення і чудесні зцілення.
Монсньор Одер вважає, що коли Кароля Войтилу канонізують, він буде заступником безплідних матерів. Нам, насправді, приходить безліч листів з вдячністю від жінок, яким нарешті вдалося зачати і народити здорову дитину після багатьох років безплідних спроб. Інколи деякі з них приїжджають до Риму, щоб помолитися на могилі Йоана Павла II в крипті собору Св. Петра, а потім приходять до нас зі своїми немовлятами.
Чудесні зцілення
Чи багато листів, де говориться про чудесні зцілення?
– Так, досить багато. Ці листи навіть допомагають нам в беатифікаційному процесі, надаючи дані, які ми використовуємо як свідчення святості покійного Папи. Інколи ці зцілення настільки неймовірні, що люди додають медичні документи як докази чудесної природи зцілення.
Мене глибоко вразила історія 50-річної жінки, хворої на рак. Пухлина поширилася по всьому її тілу, так що її виписали з лікарні, щоб вона могла померти у себе вдома.
Вдома вона готувалася до смерті, молячись до покійного Папи. У своїй молитві вона просила в Господа зцілення, але завжди додавала фразу «Хай буде воля Твоя». Вона вже навіть купила одяг, в якому хотіла, щоб її поховали.
Несподівано вона відчула себе краще. Після огляду лікарі були просто приголомшені – всі сліди ракових клітин з її тіла зникли. Вона повністю видужала і тепер регулярно присилає нам звісточки.
Інше чудесне зцілення сталося в Польщі. У хлопчика на ім’я Давид був рак нирок. Хвороба була на такій пізній стадії, що оперувати вже було пізно. Його батьки випробували все – від хіміотерапії до новітніх американських ліків, але все було марно. Пухлина пустила метастази в легені, і хлопчик міг задихнутися.
Вичерпавши всі засоби, його батьки у відчаї вирішилися привезти хлопчика до Риму, щоб молитися на могилі нашого покійного Понтифіка. Проте сам Давид відмовлявся, він стверджував, що не вірить у все це. Але батьки наполягли і, врешті-решт, умовили його. Хлопчик був такий слабкий, що його довелося нести до могили на носилках. Батьки ридали і молилися, а Давид мовчки спостерігав. Потім сталося щось абсолютно неймовірне. Давид раптово відчув себе краще. «Як тільки ми вийшли з базиліки, – пише в своєму довгому листі його матір, – Давид побіг, але йому доводилося тримати власні штани, тому що за час хвороби він жахливо худнув». Молодий чоловік зцілився і тепер абсолютно здоровий. Якою б неймовірною не здавалася ця історія, у нас таких багато.
За матеріалами: Milites Christi Imperatoris
