В кожному з нас є первородний гріх – ця вроджена глупота, яка нас все життя обманює і ми повинні з цим постійно боротися. А тому Ісус каже: “Зречись сам себе». Зречись тієї брехні, яка є в тобі, яка хоче для тебе зла, “водить тебе за ніс» і веде тебе до самознищення, а на кінець – до пекла. Це наша гордість. Коли хтось показує нам нашу помилку або скаже, що ми горді, ми ображаємося аж на смерть. Які ми не розумні! Ми мали б дякувати кожному, хто нам скаже: ти такий і сякий. І якщо б хтось нам наплював в обличчя, ми мали б дякувати: “Так, можливо я не розумію того, що мені говориш, але усвідомлюю свої гріхи …». Коли людина покірна, диявол відразу втече. Ми повинні ходити в правді, а тоді людина нічого не боїться. Як інакше хочемо вистояти перед Божим судом, де проти нас повстануть очевидні свідки? Все знімається як на камеру. Кожна хвилина нашого життя. Не тільки вчинки, але і наші думки. Тому і наше мислення має бути чистим. Ми не можемо носити в собі гнів, себежаль, нечисті думки – це все треба викинути геть! Вигнати це з себе покаянням і не ховати це в собі. Світ деморалізує людей з усіх боків. Достатньо, що людина йде вулицею або включить телевізор… Якщо не боремося, то вже програємо. Це автоматично тягне нас до пекла, а не до неба. На санях до неба не поїдемо. Треба взяти свій хрест і стати проти течії, а це боротьба, це справжня мужність. А також справжній героїзм!
Джерело: http://slovozyttia.blogspot.com/2015/01/blog-post_24.html
