XI. Як застосувати це набоженство у Святому Причасті

Перед Святим Причастям⁶⁹

1. 266.  
        • Схились покірно перед Богом.
        • Зречися свого тіла і власного способу мислення, незважаючи на те, що у світлі власної любові здається він тобі правильним.
        • Віднови акт пожертви себе, кажучи: “Ось я увесь Твій і все, що моє – Твоє”.
        • Попроси добру Матір, щоб позичила тобі Своє Серце, щоб ти міг Її Сина прийняти в Ньому з таким ж настроєм, що й Вона.
        • Скажи їй, що йдеться тут про славу Її Сина, про те, щоб не потрапив Він у таке брудне і хитке серце, як твоє, в серце, яке радше славило б Його приниження, а Його Самого незабаром втратило. Вона ж, владарюючи над серцями, може зійти і оселитися в цьому серці, щоб зустріти там Свого Сина. Вона гідно прийме Сина, Він не зазнає ані гріховного бруду, ані зневаги, тому-то Вона, приймаючи, не втратить Його.
        • Довірся їй, кажучи, що все, щоб не віддав ти зі свого багатства, буде надто мізерним, щоб вшанувати Її гідно; що прагнеш скласти їй у Святому Причасті такий же дар, яким Предвічний Отець вшанував Її, вшанував достойніше, аніж приніс би в жертву усі добра цього світу.
        • Нарешті, скажи їй, що Христос, який любить Її винятковою любов’ю, знову прагне віднайти в Ній розраду і відпочинок, хоча це було б навіть у твоїй душі, бруднішій і убогішій, ніж стайня, куди Ісус не посоромився увійти, коли Вона там була.
        • Запроси Її в серце словами: “Приймаю Тебе” (Йо. 19, 27); дай мені Серце Своє, о Маріє!

Під час Святого Причастя

267. Коли після “Отче наш” уже готуватимешся прийняти Ісуса Христа, повтори тричі: “Господи, я не гідний”… Спершу, зважаючи на злі думки і невірність милостивому Отцю, визнаєш Отцеві Всевишньому свою недостойність прийняти Сина Його Єдинородного. Відтак додаси, що це Марія, слугиня Його (“Ось я, рабиня Господня”), котра все робить за тебе і наповнює тебе особливою довірою і надією присутності Його Величі: “Надто в надії утвердив мене”.
268. Скажи Синові Божому: “Господи, я недостойний ”, адже ти таки недостойний прийняти Його, зважаючи на твої пусті та злі слова, на твоє недбале служіння Йому. Однак благай Його змилуватися над тобою, бо прагнеш завести Його у дім Його власної Матері і Матері твоєї. Скажи, що не даси Йому піти, поки не увійде до Її святині. “Схопила я Його й не пустила, аж поки не ввела в дім матері моєї, у покій тієї, що мене зачала ” (П. п. З, 4). Попроси Його, щоб підвівся і прийшов до місця Свого спочинку, до кивоту Своєї святості. “Устань, Господи, до Твого відпочинку, Ти і кивот Твоєї сили” (Пс. 132, 8). Скажи Йому, що не сподіваєшся на власні заслуги, власну силу і готовність, як Ісав, а покладаєшся лише на Марію, твою улюблену Матір, так, як колись малий Яків довірився опіці Ревеки. Скажи Йому, що хоч ти грішний, як Ісав, все ж наважуєшся звернутися до Його святості, опираючись на заслуги і чесноти Його Святої Матері, і прагнеш ними прикраситися.
269. Скажи Духові Святому: “Господи, я не гідний..”, адже ти таки не г ідний прийняти діяння Його любові, зважаючи на байдужість і гріховність твою, на опір, який ти чиниш Його натаненням. Уся твоя надія в Марії, вірній Його Улюблениці. Повторюй із Св. Бернардом: “Вона моя найбільша надія; уся надія моя ”. Можеш навіть Його попросити, щоб Він ще раз зійшов на Марію, нерозлучну Свою Улюбленицю, позаяк Серце Її таке ж чисте, палаюче любов’ю, як колись, але без зішестя у твою душу Духа любові, не витвориться в ній ані Ісус, ані Марія, не знайдуть Вони там гідної святині…

     Після Святого Причастя

270. Після Святого Причастя, зосередившись якомога ретельніше, із заплющеними очима, уведи Христа Господа до Серця Марії. Віддай Його Матері, котра прийме Його з любов’ю, посадить Його достойно, в глибокій покорі поклониться Йому, полюбить Його досконало, обійме Його ласкаво і віддасть Йому в дусі і правді почесті, про які, у нашій духовній сліпоті не відаємо нічого.
271. Можеш перебувати в глибокій покорі серця разом з Ісусом, який оселився в Марії, або стати як невільник біля брами королівського палацу, в якому король з королевою розмовляють. Тоді, коли вони зайняті розмовою й не потребують твоєї присутності, помандруєш в дусі до неба і переміряєш цілу землю, просячи всіляке створіння, аби за тебе складали гімни подяки, почесті і любові Ісусові в Марії: “Ходіте, поклонімся і ниць припадім; припадімо на коліна перед Господом, Творцем нашим!” (Пс. 95, 6).
272. Також можеш сам попросити Ісуса, в єднанні з Марією, про прихід Його Царства на землі через Його Матір Пресвяту або про мудрість Божу, про любов Божу, прощення гріхів чи іншу ласку, проте завжди через Марію і в Марії. Вдивляючись строго в себе, говори: “Господи, не дивись на гріхи мої, нехай Твої очі побачать в мені тільки чесноти Марії”. А пам’ятаючи свої гріхи, додай: “Ворог-чоловік зробив це” (Мт. 13, 28). Я це вчинив, бо найбільший для себе неприятель або знову: “Від людини неправдивої і зрадливої визволи мене” (Пс.41,1), або: “Йому треба рости, мені ж – маліти” (Ів. 3, 30). О мій Ісусе, так важливо, щоб Ти зростав в душі моїй, а я зменшувався! Маріє, так важливо щоб Ти зростала в мені і я, щоб ставав меншим! “Будьте плідні й множтеся” (Бут. 1, 28). О Ісусе і Маріє, зростайте в мені і розмножуйтесь в ближніх моїх.
273. Нескінченною кількістю думок надихатиме Дух Святий, якщо тільки будеш по-справжньому зосереджений, умертвлений і вірний тому великому і піднесеному набоженству, котрому тебе навчив. Проте пам’ятай, чим більше допустиш Марію до ділання в Святому Причасті, тим гідніше прославиться Ісус. Тим більше дозволиш Марії ділати для Ісуса, а Ісусові в Марії; чим глибше ти упокоришся, чим уважніше вслухатимешся в їхні голоси, що промовлятимуть в тиші і мовчанні, тоді не бажатимеш нічого бачити, пробувати або відчути. Тому праведний завжди і скрізь живе з віри, а особливо тоді, коли приймає Святе Причастя, яке є діланням віри. “Праведник Мій з віри живе” (Євр. 10, 38).

69 Щоб пояснити, як невільник Марії повинен чинити в різних ситуаціях, Святий подає спосіб застосування істинного набоженства у найважливішому акті, який людина може здійснити у Святому Причасті.