У перший день Великого посту один сільський священик поклав собі в кишеню сорок дев'ять квасолин, щоб, викидаючи щоденно по одній штуці, визначити день закінчення посту. Перучи одяг священика, його дружина помітила, що кишеня в нього набита квасолею. «Батюшка любить квасолю, додам-же я йому трохи, хай їсть на здоров'я» – подумала вона. Так і зробила. Батюшка щодня викидав з кишені по одній квасолі, але та не закінчувалася.
У перший день Великого посту один сільський священик поклав собі в кишеню сорок дев'ять квасолин, щоб, викидаючи щоденно по одній штуці, визначити день закінчення посту. Перучи одяг священика, його дружина помітила, що кишеня в нього набита квасолею. «Батюшка любить квасолю, додам-же я йому трохи, хай їсть на здоров'я» – подумала вона. Так і зробила. Батюшка щодня викидав з кишені по одній квасолі, але та не закінчувалася.
Пройшов Великий піст, але для села він не скінчився.
І ось одного разу селяни запитали у батюшки:
– Батюшка, коли ж закінчиться Великий піст?
– Дивлячись на квасолю, що в моїй кишені, ще багато днів залишається.
Джерело: http://kyrios.org.ua/literature/posmihnis/2609-svjaschennik-i-kvasolini.html