З нагоди святкування 400-ліття Крехівської обителі отці-василіани прагнуть представити всім охочим сторінки історії цього монастиря в новому проекті «Віртуальні мандрівки василіанськими святинями». Про це повідомив о. Йоаким Ковальчук, ЧСВВ.
Віртуально побувати в Крехівській обителі отців-василіан можна за цим посиланням: http://osbm.info/flashK/Tour_andr.html.
Наступні представлення василіанських святинь відбудуться:
18.06 – монастир Вознесіння Господнього та храм Святого Миколая (м. Золочів, Львівська обл.).
22.06 – монастир Різдва Христового та церква Пресвятого Серця Христового (м. Жовква, Львівська обл.).
25.06 – монастир і церква Святого Онуфрія (м. Львів).
07.07 – монастир Різдва Божої Матері (с. Улашківці, Тернопільська обл.).
Перша історична згадка про поселення Крехів датується 1456 роком. Монастир, за народними переказами, заснували Йоіл і Сильвестр наприкінці XVI ст. Вони оселилися в лісовій печері, а на верхів’ї скелі збудували дві каплиці: Покрови і Св. апостолів Петра і Павла. У першій половині XVII ст. цей монастир перенесли на те місце, де стоїть сучасний Свято-Миколаївський монастир ЧСВВ. Тут збудували церкву Пресвятої Трійці, дзвіницю Св. Миколая, великий храм Преображення Господнього, допоміжні споруди, звели навколо монастиря муровані укріплення, викопали й наповнили водою глибокий рів, насипали вал. У цей період монастир мав свою друкарню, велику бібліотеку стародруків, іконописні й ремісничі майстерні. 1627 р. для братії було укладено Статут монастирського життя, а 1628 р. Константинопольський Патріарх Кирило І Лукаріс подарував монастирю Св. Миколая грамоту на ставропігію. Існує передання, що у вересні 1672 р., під час війни Польщі з Туреччиною, у монастирі розмістився загін козаків під проводом Івана Мазепи. Під час облоги монастиря один з оборонців влучив у татарського воєначальника, племінника хана Селіма Гірея. Вирішивши, що це – злий знак, татари покинули мури монастиря. Однак, щоб вгамувати гнів хана й забезпечитися від нових нападів, монастир мусив сплатити немалий викуп. У 1721–1737 роках дерев’яні монастирські споруди замінили на муровані. Наприкінці XIX ст. з Добромиля до Крехова було перенесено новіціят, тому впродовж 1898–1902 років до монастиря добудували ще один корпус. Крехів у кінці XIX – на початку XX ст. був великим відпустовим центром. Тут відбувалися великі прощі на Благовіщення, Петра й Павла, Покрови, згодом і на св. Пасива, 11-літнього мученика IV ст., мощі якого подарував папа Лев XIII 1887 року. Та найвелелюднішими прощі були на празник Перенесення мощей святителя Миколая 22 травня.
1949 року радянська влада ліквідувала монастир. Крехівська обитель до 1990 року була і військовим штабом, і піонерським табором, і школою для осіб з особливими потребами. Лише 29 серпня 1990 року до Крехова повернулися отці-василіани. Поволі Крехівська обитель знову повертає собі славу одного з паломницьких, культурних і просвітницьких центрів Галичини.
Неподалік від монастиря серед лісу є джерело Божої Матері. За переказами, на цьому місці одній благочестивій жінці з’явилася Богородиця. Згідно зі свідченнями, вода має властивість не псуватися й дивним чином оздоровлює. Над джерелом споруджено капличку з фігурою Богородиці.
