Божі Закони

This topic contains 1 reply, has 2 voices, and was last updated by  Віктор Іванович Онищак 9 months, 3 weeks ago.

Viewing 2 posts - 1 through 2 (of 2 total)
  • Author
    Posts
  • #256360 Reply

    Божі закони
    1. А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську. Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим. (Бт. гл. 9).
    2. Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісака, Бог Якова послав мене до вас. А оце Ім’я Моє навіки, і це пам’ять про Мене з роду в рід. (Вих. гл. 3).
    3. Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде дармо на волю. Якщо прийде він сам один, нехай сам один і вийде,… (Вих. гл. 21).
    4. А коли хто продасть дочку свою на невільницю, – не вийде вона, як виходять раби,… (там же).
    5. Хто вдарить людину і вона вмре, той конче буде забитий. (Вих. гл. 21).
    6. А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий. І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий. (там же і Лев. гл. 20).
    7. А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий. (там же).
    8. А коли будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре, а зляже на постелю, якщо встане і буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння часу його та справді вилікує. (там же).
    9. А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той. Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він – його гроші. (там же).
    10. А коли будуть битися люди і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів. (там же).
    11. А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його. А якщо виб’є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його. (там же).
    12. А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкаменований той віл, і м’ясо його не буде їджене, а власник того вола невинний. А коли віл був битливим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб’є той віл чоловіка або жінку, – буде він укаменований, а також власник буде забитий. Якщо на нього буде накладено викуп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накладене. Або вдарить віл сина , або вдарить дочку, – буде зроблено йому за цим законом. Коли вдарить той віл раба або невільницю, то власник дасть панові того 30 шеклів срібла, а віл той буде вкаменований. (там же).
    13. А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде туди віл або осел, власник ями відшкодує, – верне гроші власникові його, а загинуле буде йому. (там же).
    14. А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і загине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополовині, і також загинулого поділять пополовині. А коли буде відоме, що віл був битливим і вчора й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкодує вола за того вола, а забитий буде йому. (там же).
    15. Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п’ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку. (там же).
    16. Коли злодій буде зловлений в підкопі, і буде побитий так, що помре, то нема провини крови на тому, хто побив. Але як засвітило сонце над ним, то є на ньому провина крови. Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде проданий за свою крадіжку. Якщо та крадіжка справді буде знайдена в руці його живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє. (Вих. гл. 22).
    17. Коли хто випасе поле або виноградника, і пустить свою худобу і буде випасати на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника. (там же).
    18. Коли вийде огонь, і попаде на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, – конче відшкодує той, хто запалив пожежу. (там же).
    19. Коли хто дасть своєму ближньому срібло або посуд на збереження, а воно буде вкрадене з дому того чоловіка, – якщо буде знайдений злодій, нехай відшкодує вдвоє. Якщо ж злодій не буде знайдений, то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на працю свого ближнього. (там же).
    20. У кожній справі провини, – про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох прийде до судді. Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому. (там же).
    21. Коли хто дасть своєму ближньому на збереження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив, – присяга Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодовувати. А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власникові її. Якщо дійсно буде розшарпана вона, нехай принесе її як свідоцтво, а за розшарпане він не відшкодує. (там же).
    22. А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує; якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її. (там же).
    23. А коли хто підмовить дівчину, яка не заручена, і ляже з нею, то нехай дасть їй віно, і візьме її собі за жінку. Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, – нехай відважить срібла згідно з віном дівочим. (там же).
    24. Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий. (там же).
    25. Кожен, хто приносить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю. (буде забитий). (там же).
    26. А коли хто згрішить: почує голос прокляття, і був свідком або бачив, або знав, але не виявив, то понесе свою провину; або особа, що доторкнеться якої нечистої речі,… або коли хто присягне, вимовляючи нерозважно устами своїми, чинити зло або чинити добро, на все, що нерозважно вимовляє людина в присязі, і буде це незнане йому, а він довідається, що завинив одним із цих, – то станеться, що завинить одним із цих, і визнає, чим він згрішив у тому. І приведе він Господеві жертву за провину, за гріх свій, що згрішив,… (Лев. гл. 5).
    27. А якщо згрішить коли хто, і зробить що проти якої зо всіх Господніх заповідей, чого не можна робити, і не знатиме, і завинить, і понесе свій гріх, то він приведе до священика безвадного барана… (там же).
    28. Коли хто згрішить і переступом споневіриться проти Господа, і скаже неправду на ближнього свого щодо даного на сховок, щодо даного в заклад, або щодо грабунку, або вимусить утиском у ближнього свого, або знайде якусь згубу та й скаже неправду про неї, і присягне неправдиво на одне зо всього, що робить людина, і згрішить тим, то станеться, коли він згрішить і завинить, – нехай поверне грабунок, що заграбував, або вимушення, що вимусив, або дане на сховок, що було зложене в нього, або згубу, що знайшов, або все, що присяг про нього неправдиво, – і поверне його насамперед, і додасть до нього п’яту частину тому, чиє воно, дасть його в день, коли виявиться провина його. (там же).
    29. (Лев. гл. 6-7 і 11. Закони прожертви, відмінені). Коли жінка зачне, і породить дитя чоловічої статі, то буде нечиста сім день… І буде вона сидіти в крові очищення тридцять день і три дні,… а до святині не ввійде аж до виповнення днів очищення її. А якщо породить дитя жіночої статі, то буде нечиста вона два тижні,… і буде сидіти вона на крові очищення шістдесят день і шість день. (Лев. гл. 12).
    30. Чоловік, коли буде на шкурі тіла його напухлина, або лишай, або біла пляма, і буде на шкурі тіла його ніби болячка прокази, то буде спроваджений він до священика Аарона або одного з синів його, священиків. І огляне священик ту болячку на шкурі тіла, і визнає його за чистого або нечистого, і вкаже його подальші дії. (Лев. гл. 13).
    31. А одежа, коли буде на ній зараза прокази, на одежі вовняній або на одежі льняній, або нитці прямовісній, або нитці поземній із льону та вовни, або на шкурі, або на всякім шкурянім виробі,… І буде воно показане священикові. А священик визначить його подальшу долю. (там же).
    32. Оце буде закон про прокаженого в дні очищення його: І буде він приведений до священика. І вийде священик поза табір, і огляне священик, і накаже про дальнішу поведінку. (Лев. гл. 14).
    33. Коли ви ввійдете до ханаанського краю, що Я даю вам на володіння, і наведу хворобу прокази на доми краю вашого володіння, то прийде той, що його той дім, тай скаже священикові, говорячи: «Ніби зараза показалася мені в домі». І накаже священик, і опорожнять той дім, поки прийде священик, щоб оглянути заразу, – щоб не стало нечистим усе, що в домі. І накаже священик про всі дальніші дії. (там же).
    34. Кожен чоловік, коли з його тіла тектиме теча його, – нечистий він. А це буде нечистість його в течі його: коли тіло його випускає течу свою, або коли в тілі його задержалась теча його, – воно нечистість його. Кожне ложе, що течивий ляже на ньому, буде нечисте, і кожна річ, що він сяде на ній, буде нечиста. І кожен, хто доторкнеться до ложа його (до всякої речі і до нього), випере свою одежу й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора. (Лев. гл. 15).
    35. А чоловік, коли вийде з нього насіння парування, то обмиє в воді все тіло своє, і буде нечистий аж до вечора. А всяка одежа й всяка шкура, що на ній буде насіння парування, то вона буде випрана у воді, і буде нечиста аж до вечера. І жінка, що чоловік лежатиме з нею на парування, то обмиються вони у воді, і будуть вони нечисті аж до вечора. (там же).
    36. А жінка, коли буде течива, – кров буде течею її в тілі її – то сім день буде в своїй нечистості, а кожен, хто доторкнеться її, буде нечистий аж до вечора. І все, на чому вона лежатиме в нечистості своїй, буде нечисте; і все, на чому вона сяде, буде нечисте. А кожен, хто доторкнеться до місця лежання її і всякої речі її ,… то буде нечистий аж до вечора. (там же).
    37. А якщо буде лежати чоловік із нею, то нечистість її буде на ньому, і буде він нечистий сім день.(там же).
    38. А жінка, коли буде текти теча крови її багато днів не в часі нечистості її, або коли буде текти понад нечистості її, то всі дні течі нечистости її буде вона, як за днів нечистости її, – нечиста вона. (там же).
    39. Крови кожного тіла ви не будете їсти, бо душа кожного тіла – кров його вона. Усі, що їдять її, будуть понищені. (Лев. гл. 17).
    40. Кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з приходька, що мешкає в Ізраїлі, який дасть із насіння свого Молохові, буде конче забитий, – народ краю закидає його камінням. А якщо справді люди того краю сховають свої очі від того чоловіка, коли він дасть із насіння свого Молохові, щоб не забити його, то Я зверну Своє лице проти того чоловіка та проти родини його, – і винищу його й усіх, що блудять за ним, блудячи за Молохом, з-посеред народу його. (Лев. гл. 20).
    41. А кожен, хто буде чинити перелюб із чиєю жінкою, хто буде чинити перелюб із жінкою свого ближнього, – буде конче забитий перелюбник та перелюбниця. А хто буде лежати із жінкою батька свого,… з невісткою своєю,… з чоловіком, як з жінкою,… – будуть конче забиті, кров їхня на них! (там же).
    42. А хто візьме жінку й матір її, – гидота це, в огні спалять його та її, і не буде кровозмішання серед вас! (там же).
    43. А хто паруватиметься з скотиною,… і жінка, що наблизиться до якої скотини, щоб лежати з нею, будуть конче забиті, і скотину ту заб’єте. (там же).
    44. А хто візьме сестру свою, дочку батька свого або дочку матері своєї, і побачить наготу її, а вона побачить наготу його, – ганьба це! І будуть вони знищені на очах синів їхнього народу… (там же).
    45. А хто буде лежати із жінкою, часу хвороби місячним, і відкриє її наготу, – він джерело її обнажив, а вона відкрила джерело своєї крови, – то будуть вони обоє знищені з-посеред народу свого! (там же).
    46. І не відкриєш наготи сестри матері своєї й сестри батька свого… А хто буде лежати з тіткою своєю,… гріх свій вони понесуть, – бездітні помруть! (там же).
    47. А хто візьме жінку брата свого, – це нечисть,… бездітні будуть. (там же).
    48. І ви будете додержувати всі постанови Мої й усі устави Мої, і будете виконувати їх, – і не виригне вас земля та, куди Я впроваджую вас, щоб сиділи ви в ній. І не будете ви ходити за звичаями люду, що Я виганяю перед вами, бо все те робили вони, – і Я їх обридив. (там же).
    49. А чоловік або жінка, коли будуть вони викликати духа мерців або ворожити, – будуть конче забиті, камінням закидають їх… (там же).
    50. Говори до священиків: Ніхто з вас нехай не занечиститься через доторкнення до померлого серед свого народу. Бо тільки через доторкнення до близьких однокровних своїх, – через матір свою, і через батька свого, і через сина свого, і через дочку свою, і через брата свого, і через сестру свою, дівчину близьку йому, що не була замужем, – через них він може занечиститися доторкненням. Бувши одружений, нехай не занечиститься серед рідні своєї, щоб не збезчестити себе. Не зроблять вони лисини на голові своїй, і краю бороди своєї не підстрижуть, а на тілі своїм не наріжуть надрізів. Святі вони будуть для Бога свого,… Жінки блудливої та збезчещеної вони не візьмуть, і не візьмуть жінки, вигнаної від чоловіка свого,… А священикова дочка, коли зачне робити блуд, вона безчестить батька свого, – ув огні буде спалена. А священик,… що на голову його буде виллята олива помазання,… він голови своєї не запустить і шат своїх не роздере, і до жодного померлого не ввійде, – навіть через батька свого та через матір свою не сміє занечиститься. І він не відійде від святині, не занечистить святині Бога свого, бо на ньому посвячення оливи помазання його Бога… І він візьме жінку в дівоцтві її. Удови, і розведеної, і збезчещеної, блудливої, – тих він не візьме, а тільки дівицю з-поміж рідні своєї він візьме за жінку… (Лев. гл. 21).
    51. Жоден чоловік, що в нім вада, не приступить: чоловік сліпий, або кульгавий, або кирпатий, або довготелесий, або чоловік, що матиме зламану ногу або зламану руку, або горбатий, або висохлий, або більмо на оці його, або коростявий, або паршивий, або з розчавленими ядрами, – кожний чоловік із насіння священика Аарона, що на нім ця вада, не приступить, щоб приносити Господні огнянні жертви… Він буде їсти хліб свого Бога з Найсвятішого та зі святощів. Та до завіси не підійде він, і до жертівника не приступить, бо вада в нім, – і не збезчестить святині Моєї,.. (там же).
    52. Промовляй до Аарона й до синів його, і нехай вони обережно поводяться зі святощами Ізраїлевих синів, які вони посвячують Мені, і нехай вони не безчестять Мого святого Ймення… (Лев. гл. 22).
    53. (Закон просвята Господні): Свята Господні, що в них скликатимете святі збори, оце вони, свята Мої:
    • шість день буде робитись робота, а дня сьомого – субота повного відпочинку, святі збори, жодної роботи не будете робити;
    • у місяці першім, чотирнадцятого дня місяця під вечір – Пасха для Господа. А п’ятнадцятого дня того місяця – свято Опрісноків для Господа, сім день будете їсти опрісноки. Першого дня будуть святі збори для вас, – жодного робочого зайняття не будете робити. І будете приносити для Господа жертву сім день; сьомого дня – збори святі, жодного робочого зайняття не будете робити;
    • коли будете жати жниво, то снопа первоплоду ваших жнив принесете до священика, а він буде колихати снопа того перед лицем Господнім, щоб набути вподобання вам; першого дня по святі священик буде колихати його;
    • і відлічите ви собі першого дня по святі, від дня вашого принесення снопа колихання, сім тижнів, повні будуть вони. А до першого дня по сьомім тижні відлічите п’ятдесят днів, та й принесете хлібну нову жертву для Господа… І скличите того самого дня, – і будуть святі збори для вас, жодного робочого зайняття не будете робити;
    • сьомого місяця, першого дня місяця буде вам повний спочинок, – пам’ять сурмлення, святі збори. Жодного робочого зайняття не будете робити;
    • а десятого дня того самого місяця – день Очищення він, збори святі будуть для вас, і будете впокоряти душі ваші. І жодного зайняття не будете робити. А кожна душа, що буде робити яке зайняття того самого дня, – то Я вигублю ту душу з-посеред народу її;
    • п’ятнадцятого дня того сьомого місяця, – свято Кучок, сім день для Господа. Першого дня святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити і восьмого дня – святі збори будуть для вас. Це віддання свята – жодного робочого зайняття не будете робити. (Лев.гл. 23).
    54. Нехай повисилають з табору кожного прокаженого, і кожного течивогоЮ і кожного нечистого через доторкнення до мертвого тіла. І чоловіка й жінку будете висилати, поза табір будете висилати їх, і вони не занечистять таборів своїх. (Чис. гл. 5).
    55. Чоловік або жінка, коли зробить який людський гріх, чинячи тим споневірення проти Господа, і завинить душа та, то вони визнають свій гріх, що зробили, і кожен зверне найперше ціну провини своєї, і додасть до неї п’ятину її, та й дасть тому, кому завинив він. А якщо в того чоловіка нема викупника, щоб йому звернути ту ціну провини, то провина та буде звернена Господеві, і буде це священикові. (там же).
    56. Кожен чоловік, коли жінка його зрадить і споневірить його, і буде хто злягатися з нею і буде затаєне від очей її чоловіка, і буде заховане, і вона занечиститься, а свідка проти неї нема, і вона не буде схоплена, та на ньому перейде дух ревнощів, і він буде ревнивий за свою жінку, що вона занечищена; або перейде на ньому дух ревнощів, і він буде ревнивий за жінку свою, а вона не була занечищена, то приведе той чоловік свою жінку до священика. І священик приведе її, і поставить перед Господнім лицем. І візьме священик святої води в глиняну посудину, і пороху, що буде на долівці скинії, візьме священик, та й дасть до води… І напоїть водою, і станеться, – якщо була вона занечищена і споневірила своєму чоловікові, то ввійде в неї та вода, що наводить прокляття, і дасть гіркий біль, – і опухне живіт її, і западе стегно її, і стане та жінка прокляттям серед народу свого. А якщо та жінка не була занечищена, і чиста вона, то буде очищена, і буде здатна родити дітей. (там же).
    57. Чоловік або жінка, коли вирішиться скласти обітницю назіра, щоб посвятити себе Господеві, то він стримається від вина та п’янкого напою, не буде пити оцту винного та оцту з п’янкого напою, і жодного виноградного соку не питиме, і не їстиме ані свіжого, ані сухого винограду. Усі дні посвячення свого не буде він їсти нічого, що зроблене з винограду, від зернят аж до лушпиння. Усі дні його посвячення на назіра бритва не торкнеться голови його,… (Чис. гл. 6).
    58. Тубільцеві серед Ізраїлевих синів та приходькові, що мешкає тимчасово серед них, – закон один буде вам для того, хто зробить гріх помилково. А та душа, що зробить зухвалою рукою, – чи з тубільця, чи з приходька, – він Господа зневажає, і буде винищена душа та з-посеред народу її. Бо він знехтував слово Господа, і зламав Його заповідь, – конче буде винищена душа та, гріх її на ній. (Чис. гл. 15).
    59. Перелічіть усю громаду Ізраїлевих синів від віку двадцяти літ і вище за домами їхніх батьків, кожного, хто здатний до війська в Ізраїлі. Численному примножиш спадщину його, – а малому зменшиш спадок його, кожному за переліченням його буде дана спадщина його. Тільки жеребком поділиться землю, вони будуть володіти за іменами племен їхніх батьків. За жеребком буде поділена спадщина його поміж численним та малим… І не буде переходити спадщина Ізраїлевих синів від племени до племени, бо кожен із Ізраїлевих синів буде держатися спадщини племени мвоїх батьків.А кожна дочка, що посяде спадщину від племени Ізраїлевих синів, стане за жінку одному з роду племени батька свого. (Чис. гл. 26 і 36).
    60. А одного свідка не досить проти кого, щоб осудити на смерть. І не візьмете окупу для душі убійника, що він повинен померти, бо буде він конче забитий. І не візьмете окупу від змушеного втікати до міста сховища його, щоб вернувся сидіти в краю до смерти священика.(Чис. гл. 35).
    61. Коли ти приступиш до міста, щоб воювати з ним, то запропонуй йому перше мир. І станеться, якщо воно відповість тобі: «Мир», і відчинить браму тобі, то ввесь той народ, що знаходиться в ньому, буде тобі на данину, і буде служити тобі. А якщо воно не замирить з тобою, і буде провадити з тобою війну, то обложиш його. І Господь, Бог твій, дасть його в руку твою, а ти повбиваєш усю чоловічу стать його вістрям меча. Тільки жінок, і дітей, і худобу, і все, що буде в тім місті, всю здобич його забереш собі, і будеш їсти здобич ворогів своїх, що дав тобі Господь, Бог твій. (Повт. Зак. гл. 20).
    62. Коли будеш облягати місто багато днів, щоб воювати з ним та щоб здобути його, то не знищиш його дерева, і не піднесеш сокири на нього, бо з нього ти їстимеш, і його не будеш стинати, бо чи пільне дерево – то чоловік, щоб увійти перед тобою до обложеного міста? Тільки дерево, що про нього ти знаєш, що воно не дерево на їжу, його знищиш та зітнеш, і будеш будувати з нього речі облягання проти того міста, яке провадить з тобою війну, аж до упадку його. (там же).
    63. (Труп на полі). Коли на землі, яку дає тобі Господь, Бог твій, на володіння, буде знайдений забитий, що впав на полі, і не буде відомим, хто вбив його, то повиходять старші твої та судді твої, тай виміряють до тих міст, що навколо забитого. І станеться, коли довідаються про місто, найближче до забитого, то… всі старші того міста і священики, найближчі до забитого, умиють свої руки… помоляться та й скажуть: «Руки наші не проливали цієї крови, а очі наші не бачили. Прости Господи народові Своєму і не дай неповинної крови посеред народу Свого». (Повт. Зак. гл. 21).
    64. Коли ти вийдеш на війну на ворогів своїх, і Господь, Бог твій, дасть їх у твою руку, і ти полониш із них полонених, і побачиш серед полонених гарновиду жінку, і вподобаєш її собі, і візьмеш за жінку, то впровадиш її до середини свого дому, а вона оголить свою голову й обітне свої нігті. І здійме вона з себе одіж полону свого, і осяде в твоєму домі, та й буде оплакувати батька свого та матір свою місяць часу, а потім ти ввійдеш до неї й станеш їй чоловіком, і вона стане тобі за жінку. І станеться, коли ти потім не полюбиш її, то відпустиш її за її волею, а продати – не продаси її за срібло, і не будеш поводитися з нею як з невільницею, бо ти жив із нею. (там же).
    65. (Перворідний двох жінок). Коли хто матиме дві жінки, одна кохана, а одна зненавиджена, і вони вродять йому синів, та кохана й та зненавиджена, і буде перворідний син від зненавидженої, то станеться того дня, коли він робитиме синів своїх спадкоємцями того, що буде його, то не зможе він зробити перворідним сина тієї коханої за життя того перворідного сина зненавидженої, але за перворідного визнає сина зненавидженої, щоб дати йому подвійно з усього, що в нього знайдеться, бо він початок сили його, – його право перворідства. (там же).
    66. (Про неслухняного сина). Коли хто матиме неслухняного й непокірного сина, що не слухається голосу батька свого та голосу своєї матері, і докорятимуть йому, а він не буде слухатися, то батько його та мати його схоплять його, і приведуть його до старших його міста та до брами того місця. І скажуть вони до старших міста його: «Оцей наш син неслухняний та непокірний, – він не слухає голосу нашого, ласун та п’яниця». І всі люди його міста закидають його камінням, – і він помре. І вигубиш зло з-посеред себе, а весь Ізраїль буде слухатися й буде боятися. (там же).
    67. (Про повішеного). А коли буде на кому гріх смертного присуду, і буде він убитий, і ти повісиш його на дереві, то труп його не буде ночувати на дереві, але конче поховаєш його того дня, бо повішений – Боже прокляття, і ти не занечистиш своєї землі… (там же).
    68. Коли побачиш вола свого брата або щось із отари, що заблудили, то ти не сховаєшся від них, а конче вернеш їх своєму братові. А якщо брат твій не близький до тебе, чи ти не знаєш його, то забереш те до дому свого, і воно буде з тобою, аж поки брат твій не буде шукати його, – і повернеш його йому. І так зробиш ослові його, і так зробиш одежі його, і так зробиш усякій згубі брата свого, що згублена в нього, а ти знайдеш її, – не зможеш ховати її. Коли побачиш осла свого брата або вола його, що впали на дорозі, то ти не сховаєшся від них, – конче підіймеш їх разом із ним. (Повт. Зак. гл. 22).
    69. Не буде чоловіча річ на жінці, а мужчина не зодягне жіночої одежі, бо кожен, хто чинить це, – огида він для Господа. (там же).
    70. Коли спікається на дорозі пташине кубло перед тобою на якому-будь дереві чи на землі з пташенятами або з яйцями, а мати сидить на пташенятах або на яйцях, то ти не візьмеш тієї матері з дітьми, – конче відпустиш ту матір, а дітей візьмеш собі, щоб було добре тобі, і щоб ти продовжив свої дні. (там же).
    71. Коли збудуєш новий дім, то зробиш поруччя для даху свого, і не напровадиш крови на дім свій, коли спаде з нього хтось. (там же).
    72. Коли хто візьме жінку, і ввійде до неї, а потім зненавидить її, і зводитиме на неї ганьбливі слова, і пустить про неї неславу та й скаже: «Жінку цю взяв я, і зблизився з нею, та не знайшов у неї дівоцтва», то візьме батько тієї дівчини та мати її, і віднесуть доказа дівоцтва тієї дівчини до старших міста, до брами… А старші того міста візьмуть того чоловіка, та й покарають його, і накладуть на нього пеню, сто шерлів срібла, – і дадуть батькові тієї дівчини… а вона буде йому за жінку, – він не зможе відпустити її по всі свої дні. А якщо правдою було це слово, – не знайдене було дівоцтво в тієї дівчини, – то приведуть ту дівчину до дверей дому батька її, і вкаменують її люди її міста камінням… (там же).
    73. (Перелюб). Коли буде знайдений хто, що лежить із заміжньою жінкою, то помруть вони обоє… і вигубиш зло із Ізраїля. Коли дівчина буде заручена чоловікові, і спіткає її хто в місті, і ляже з нею, то виведете їх обох до брами того міста, і вкаменуєте їх камінням, і вони помруть, – ту дівчину за те, що не кричала в місті, а того чоловіка за те, що збезчестив жінку ближнього… А як хто на полі спіткає заручену дівчину, і схопить її та й ляже з нею, то помре той чоловік, що ліг з нею, він сам, а тій дівчині не зробиш нічого, – нема тій дівчині смертельного гріха, бо це таке, як повстане хто на свого ближнього та й уб’є його, така це річ. Бо в полі він спіткав її, – кричала та заручена дівчина, та не було кому рятувати її. Коли хто спіткає дівчину, що не була заручена, і схопить її, і ляже з нею, і застануть їх, то той чоловік, що лежав із нею, дасть батькові тієї дівчини п’ятдесят шеклів срібла, і вона стане йому за жінку, за те, що збезчестив її, – не зможе він відпустити її по всі свої дні. (там же).
    74. Ніхто не візьме жінки свого батька,… (Повт. Зак. гл.23).
    75. Не ввійде на збори Господні ранений розчавленням ятер та з відрізаним членом. Неправоложний не ввійде на збори Господні, також десяте покоління його… (Повт. Зак. гл.23).
    76. Коли табір вийде на ворогів твоїх, то будеш стерегтися всякої злої речі. Коли поміж тебе буде хто, що буде нечистий з нічної пригоди, то він вийде поза табір, – до середини табору не ввійде. А коли наступатиме вечір, обмиється в воді, а позаході сонця ввійде до середини табору. А місце на потребу буде тобі поза табором, щоб виходити тобі туди назовні. А лопатка буде в тебе на поясі твоїм; і станеться, коли ти сидітимеш назовні, то будеш копати нею, і знову закриєш свою нечисть. (там же).
    77. Як хто візьме жінку, і стане їй чоловіком, і коли вона не знайде ласки в очах його, бо знайшов у ній яку ганебну річ, то напише їй листа розводового, і дасть у її руку, та й відпустить її з свого дому. І вийде вона з його дому, і піде, і вийде за іншого чоловіка, і коли зненавидить її той останній чоловік, то напише їй листа розводового… Або коли помре той останній чоловік, що взяв був її собі за жінку, не може перший її муж, що відпустив її, вернути й узяти її, щоб стала йому за жінку по тому, як була занечищена, бо це огида перед Господнім лицем… (Повт. Зак. гл 24).
    78. Коли хто недавно одружився, не піде він до війська, і ніяка справа не покладеться на нього, – вільний він буде один рік для свого дому, і порадує жінку, що взяв. (там же).
    79. Ніхто не візьме в заставу долішнього каменя жорен або горішнього каменя жорен, бо він душу взяв би в заставу. (там же).
    80. Коли буде хто знайдений, що вкрав кого з братів своїх,… і буде поводитися з ним, як із невільником, або й продасть його, то нехай помре той злодій… (там же).
    81. Не будуть забиті батьки за синів, а сини не будуть забиті за батьків, кожен за гріх свій смертю покараний буде. (там же).
    82. Коли будеш жати жниво своє на своїм полі, і забудеш на полі снопа, то не вернешся взяти його, – він буде приходькові, сироті та вдові… Коли будеш оббивати оливку свою, не будеш пере оббивати в галузках за собою: воно буде приходькові, сироті та вдові. Коли будеш збирати виноград свого виноградника, не будеш збирати полишеного за собою, воно буде приходькові, сироті та вдові. (там же).
    83. Коли буде суперечка між людьми, і вони прийдуть до суду, то розсудять їх, – і оправдають справедливого, а несправедливого осудять. І станеться, якщо вартий биття той несправедливий, то покладе його суддя, і буде бити перед собою, – число ударів згідно з його несправедливістю. Сорока ударами буде його бити, не більше; щоб не бити його більше над те великим биттям, і щоб не був злегковажений брат твій на очах твоїх. (Повт. Зак. гл. 25).
    84. Закон про діверство. Коли браття сидітимуть разом, і один із них помре, а сина в нього нема, то жінка померлого не вийде заміж назовні за чужого, – дівер її прийде до неї та й візьме її собі за жінку, і подіверує її.І буде перворідний, що вона породить, – стане він ім’ям його брата, що помер, і не буде стерте ім’я його з Ізраїля. А якщо той чоловік не схоче взяти своєї братової,… то підійде його братова до нього на очах старших, і здійме йому чобота з ноги його, і плюне в обличчя його, і заговорить, і скаже: «Так робиться чоловікові, що не будує дому свого брата». І буде зване ім’я його в ізраїлі: Дім роззутого. (там же).
    85. Коли чоловіки будуть сваритися разом один з одним, і підійде жінка одного, щоб оберегти свого чоловіка від руки того, що б’є його, і простягне свою руку, і схопить за сором його, то відрубаєш руку її, – нехай не змилосердиться око твоє! (там же).
    86. Проклята людина, що зробить боввана різаного або литого, гидоту для Господа, чин різьбарських рук, і поставить таємно! (Повт. Зак. гл. 27).
    87. Проклятий той, хто легковажить свого батька та свою матір! (там же).
    88. Проклятий, хто пересуває межу свого ближнього! (там же).
    89. Проклятий, хто робить блудячим сліпого в дорозі! (там же).
    90. Проклятий, хто перекручує право приходька, сироти та вдови! (там же).
    91. Проклятий, хто лягає з жінкою батька свого, бо відкрив він подолка одежі свого батька! (там же).
    92. Проклятий, хто лягає з усяким скотом! (там же).
    93. Проклятий, хто лягає з сестрою своєю, дочкою свого батька або з дочкою своєї матері! (там же).
    94. Проклятий, хто лягає з тещею своєю! (там же).
    95. Проклятий, хто вбиває свого ближнього потаємно! (там же).
    96. Проклятий, хто бере підкупа, щоб забити кого, пролляти кров неповинну! (там же).
    97. Проклятий, хто не дотримає слів цього Закону, щоб виконувати їх! (там же).
    98. (Закон про розподіл землі і майна при створенні держави). Дайте від себе по три мужі на плем’я,… І вони встануть, і будуть ходити по краю, і опишуть його за їхнім спадком, та й прийдуть до мене… І вони поділять його на кількість племен,… І принесете описа мені сюди, а я кину вам жеребка тут перед лицем Господа, Бога вашого. (Іс. Нав. гл. 18).
    99. (На всяке скрите (таємне) людське лукавство буде накладена відкрита Божа кара). (Покарання царя Давида за те, що він вбив Урію, а його жінку забрав собі). «2Сам. гл. 12).
    100. Якщо ти, Ізраїлю вернешся, до Мене вернешся, і якщо відкинеш із-перед обличчя Мого гидоти свої, то не будеш тинятись. (Єр. гл. 4). Коли ви навернетесь та спочинете, то врятовані будете, сила вам буде в утишенні та сподіванні! (Іс. гл. 30).
    101. Проклята та людина, що неслухає слів заповіту цього… (Єр. гл. 11). *Закінчились закони Старого Заповіту.*
    102. Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той буде великим у Царстві Небеснім. (Мт. гл. 5).
    103. Можна чинити добро й у суботу. (Мт. гл. 6).
    104. Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто, чи дім, поділені супроти себе не втримаються. (І загинуть.) (Мт. гл. 12).
    105. Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає. Тому-то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься! І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, – не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім! (там же).
    106. Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, – від меча і загинуть. (Мт. гл. 26).
    107. Дерево пізнається з плоду. …чим серце наповнене, те говорять уста. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зі скарбу лихого виносить лихе. За кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зі слів своїх будеш виправданий, і зі слів своїх будеш засуджений. (там же). Тож пильнуйте, як слухаєте. Бо хто має, то дасться йому і додасться, хто ж не має, – забереться від нього й те, що він має. (Лк. гл. 8).
    108. Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй. (Лк. гл. 4).
    109. Треба вливати вино молоде до нових бурдюків. І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо скаже: «Старе ліпше!» (Лк. гл. 5).
    110. Блаженні убогі, – Царство Боже-бо ваше. Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви. Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім’я ваше за Людського Сина. Радійте того дня й веселіться нагорода-бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні. (Лк. гл. 6).
    111. Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте. Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати. Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні! (там же).
    112. Були два боржники у одного ввірителя… Котрий із них більше полюбить його? – Той, кому більше простив… Кому ж мало прощається, такий мало любить. (Лк. гл. 7).
    113. Немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв. (Лк. гл. 8).
    114. Моя мати й брати Мої – це ті, хто слухає Боже слово, і виконує! (там же).
    115. Хто слухає вас – Мене слухає, хто ж погорджує вами – погорджує Мною, хто ж погорджує Мною – погорджує Тим, Хто послав Мене. (Лк.гл. 10).
    116. Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: «Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов». А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану. Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, – і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше! (Лк. гл. 11).
    117. Хто вірний у найменшому, – і у великому вірний; і хто несправедливий у найменшому, – і у великому несправедливий. (Лк. гл. 16).
    118. Жаден раб не може служити двом панам, – бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити! (там же).
    119. Що-бо високе в людей, те перед Богом гидота. (там же).
    120. Згадай сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само – лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж вами та нами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас. (там же).
    121. Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони! (Лк. гл. 17).
    122. Царство Боже не прийде помітно, бо воно в середині вас! (там же).
    123. Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, – лихі-бо були їхні вчинки! Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його. а хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони. (Ів. гл. 3).
    124. Людина нічого приймати не може, як їй з неба не дасться. (там же).
    125. Ви – Божий храм. Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий. (1Корин. гл. 3).
    126. Неможна-бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого, і скуштували доброго Божого слова та сили майбутнього віку, та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають. (Євр. гл. 16).

    #263325 Reply

    Віктор Іванович Онищак

    Підійшла черга прочитати книгу пророка Єремії.
    Сучасні християни вважають, що книги Старого заповіту, як і сам Старий заповіт нас не стосується, бо ми маємо Новий заповіт, бо в апостола Павла вони побачили слова: «ми не під Законом», а головне – всі священики це запевняють.
    Але Ісус Христос каже зовсім інше. Господь каже юнакові, який спитав, як увійти в Боже Царство: «Виконай заповіді». І апостол Павло каже, що Закон святий і добрий, якщо правильно вживати його. А ще Господь попереджував, що, як було перед потопом, як було перед знищенням Содому і Гомори, як народи разом зі своїми священиками «служили» тоді Богу, так і будуть служити в останні дні на землі.Та й ті священики, які розпинали Господа, запевняли, що вони це роблять для Бога. Казав Господь, що в останні дні людей буде навчати антихрист (2 Сол. 2; 1-4), «…що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме.» Є і багато інших таких аргументів.
    Отож, що про нас пророкував Єремія, про які наші болючі проблеми він писав? – «Один одного остерігайтесь, і не покладайтесь на жодного брата, – кожен-бо брат обманити – обманить, і приятель кожен – обмовник! Один одного зводить, і правди не кажуть, привчили свого язика говорити неправду, помучилися, лихо чинячи!… через оману не хочуть пізнати Мене,…» (9; 3-5). («Не хочуть пізнати Мене» – означає, не хочуть вивчити і знати Божі заповіді і закони). «Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я – то Господь, Який на землі чинить милість, правосуддя та правду,..» (9; 23). (І не хвалитися образами, текстами молитов, богослужіннями, які Господь ненавидить, бо хвалитися можна тільки знанням Божих заповідей та законів).
    «Справедливий Ти, Господи, будеш, коли б я судився з Тобою, проте правуватися буду з Тобою: чому то дорога безбожним щаститься, чому то спокійні всі зрадники? Ти їх посадив – і вони вкоренились, ростуть і приносять плоди. Ти близький в устах їхніх, та далекий від їхніх сердець». (12; 1-2). (А Божі праведники – зневажені, побиті, від них народи відвертаються).
    Повне спустошення Краю. «Не бери собі жінки, і хай у тебе не буде синів, ні дочок у цьому місці. Бо так промовляє Господь про синів і про дочок, що народжені в місці цьому, і про їхніх матерів, що народжують їх, і про їхніх батьків, що їх родять у Краї цьому: від жахливих хворіб повмирають вони, не будуть оплакувані, і не будуть поховані, – гноєм стануть вони на поверхні землі… Від меча та від голоду згинуть вони, і стане їхній труп стервом птаству небесному й земній звірині… І повмирають великі й малі в цьому Краї, не будуть поховані, і голосити не будуть за ними,..» «За те, що Мене батьки ваші покинули, – каже Гсподь, – і пішли за іншими богами, і служили їм та поклонялися їм, а Мене полишили й Закона Мого не виконували! А ви робите гірше від ваших батьків, і кожен із вас ось іде за упертістю лютого серця свого, щоб Мені не служити…» (16; 2-7, 11-13).
    Притча про фіги. Укожному народі є люди, які хочуть служити Богу згідно до Закону. Вони є, як ті добрі фіги першого врожаю. А є люди, які не хочуть знати Божого Закону, які самі придумують богослужіння, молитви, образи,.. Вони є, як ті погані фіги, які не придатні до вживання. «Як фіги ці добрі, так оберну Я на добре вигнанців Юдиних, яких Я послав із цього місця до краю халдейського. І зверну Я Своє око на них на добро, і поверну їх до цього Краю, і збудую їх, а не розіб’ю, і засаджу їх, а не вирву. І дам Я їм серце пізнати Мене, що Я – Господь. І вони Мені будуть народом, а Я буду їм Богом, бо вони навернуться до Мене всім серцем своїм! А як фіги ті злі, яких не їдять через їхню непридатність, то так говорить Господь: За такого Я дам Седекію, царя Юдиного, і його правителів та решту Єрусалиму, що залишилися в цьому Краї та що сидять у краї єгипетському. І дам їх за острах, на зло для всіх царств землі, на ганьбу та за притчу, на глум та на прокляття в усіх тих місцях, куди вижену їх. І пошлю на них меча, і голод та моровицю, аж поки не вигублені будуть на землі,..»
    Як бачимо, ще в ті далекі часи, Господь попереджував народи світу, щоби вони не ставили у себе начальниками отих, поганих євреїв, які не хотіли дотримуватися Божих законів і заповідей. Бо ті євреї вчинять велике зло і народ стане «на ганьбу та за притчу, на глум та на прокляття». І буде війна, і голод, і моровиця… А побожні юдеї до влади не підуть, бо в цей момент вони стануть безбожниками.
    Пророк Єремія продовжує: «Якщо ви не будете прислуховуватися до Мене, щоб ходити за Законом Моїм, якого Я дав вам, щоб прислуховуватися до слів Моїх рабів пророків, яких Я посилаю до вас рано та пізно, та не слухали ви, то вчиню з отим домом, як з Шіло, а місто це дам на прокляття для всіх народів землі…» (26; 2-7). «А ви не прислухайтесь до ваших пророків, і до ваших ворожбитів, і до ваших сновидців, і до ваших знахарів, і до ваших чарівників,… Бо вони пророкують вам неправду, щоб віддалити вас з вашої землі, – і Я вас вижену, і ви погинете». (27; 9-10).
    «Забитим мечем стало ліпше, ніж повбиваним голодом, що гинуть проколені, за браком плодів польових… Руки жінок милосердних варили своїх діточок, які стали поживою їм під час руйнування дочки мого люду… Закінчив Господь лютість гніву Свою, вилив жар Свого гніву, – і запалив на Сіоні огонь, і пожер він основи його! Не вірили земні царі та всі мешканці цілого світу, що ввійде противник та ворог до брам Єрусалиму… Усе сталося це за провини пророків його, за неправду священства його, що кров праведників серед нього лили…» (Плач Єр. 4; 9-13).
    «А ти не лякайся, рабе Мій Якове, – каже Господь, – і не страшися, Ізраїлю, бо ось Я врятую тебе із далекого краю, і нащадків твоїх – з краю полону! І вернеться Яків, і буде спокійний, і буде безпечний, і не буде того, хто б його настрашив, бо Я із тобою, – говорить Господь, – щоб спасати тебе! Бо зроблю Я кінець всім народам, між якими тебе розпорошив, та з тобою кінця не зроблю, і тебе покараю за правом, бо не полишу тебе непокараним!» (30; 10-12).
    «Верніться до Мене, і вернусь Я до вас»,- казав Господь. Верніться до Божих законів і заповідей. Тоді Господь зарахує вас до нащадків Якова і збереже від усіх бід, як обіцяв. Бо інакше страшні муки очікують людство та й Україну, яка, з її єврейським керівництвом, вже стала «за ганьбу і притчу, на глум та на прокляття» серед всіх народів.

Viewing 2 posts - 1 through 2 (of 2 total)
Reply To: Божі Закони
Your information: