Головна / Варте уваги / Отець Піо: «Сам вислів «я вірю» для мене є страшенним мучеництвом»

Отець Піо: «Сам вислів «я вірю» для мене є страшенним мучеництвом»

padre-pio-2-2-123 вересня спомин одного з найвідомішого  святого, містика, отця Піо з П’єтрельчіни. Докладніше про його життя та служіння можете дізнатися тут. А в цій статті пропонуємо глибше познайомитися зі цим святим, як з людиною. І як  Бог будує на людській природі свою Славу.

Одного дня отець Піо, йдучи коридором, де на нього чекало багато людей, побачив картину, яку тримав в руках художник. На картині був зображений сам отець Піо. Але потрібно сказати чесно – картина  не  дуже вдалася – обличчя отця Піо нагадувало швидше обличчя розбійника з великої дороги. Капуцин, знаючи добре, що це його портрет, запитав художника: «Що це за брат, якого ти намалював? ». «Так це ж ви. Я хотів лише просити вас посвятити цей портрет і поставити свій підпис», – відповів художник. «Дайте мені перо», – промовив святий. І написав: «Не бійтеся, це я – отець Піо».

 

Гріхи святих

Отже, багато з нас мають уяву про отця Піо чи інших святих – як про людину, котра ніколи не відпочиває, не має проблем з чеснотами, і лише безперервно стоїть навколішки у молитві. Але яким насправді він був? pioТаким, як його зображено на невдалій картині бідолашного художника, чи як написано в офіційному Декреті про героїчні чесноти Конгрегації у справах святих? Про це та інше можуть розповісти, власне, люди, котрі безпосередньо були знайомі з ним. Хоча і у цьому випадку, як вказує отець Марчіано Морра OFM Cap: «Це залежить від того, кому задають це питання. Бо оцінка особи завжди залежить від духовного стану тієї людини, яка бере на себе відповідальність судити». Отже,  отець Марчіано вважав, що отець Піо був звичайним і дуже людяним, але інколи вибухав гнівом і у такому стані не щадив нікого, роблячи іншим зауваження. Можна зробити висновки, що він не контролював свої емоції, був нестриманим. Інші можуть запитати, що ж це за святий, який на всіх кричить? Однак, відмічає далі отець Марчіано, незважаючи на  імпульсивність, перебувати в його товаристві було великим задоволенням. Він вмів підтримувати розмову, був контактний, і милий. Сам же святий Піо так трактує  слово «святий» – це грішник, який не погоджується на те, щоби ним залишатися. Він щодня говорить: «Я помилився і більше не припускатимуся цієї помилки». І повторює це до кінця свого життя.

 

Це дуже важливо – розуміти, що святий – такий само грішник, тобто – звичайна людина, зі своїм важким характером і вадами. Він не є ангелом. Ми припускаємося помилки, коли, дивлячись на людей, які стали святими, як і на людей в Церкві – священиків чи богопосвяченних осіб, вимагаємо, щоби вони були ідеальні, коли це просто неможливо. Тому і отець Піо протягом довгих років зносив спокуси проти віри, надії і чистоти; переживав психічні і фізичні страждання, спричинені дією злого духа: страх, побиття, переслідування, непорозуміння з боку оточуючих братів і вірних, гострі суперечки, голосні і повні балагану демонстрації натовпу, який прибував до Сан-Джованні-Ротондо з усіх боків.

tr70

Віра як вмирання

То що допомагає святим витримати такий натиск зовнішнього світу? Чеснота віри. У чому вона полягала в житті святого пише один з отців:  «Отець Піо завжди прагнув і все робив у світлі віри. Чеснота віри завжди вела його до прийняття  волі Бога». Звертаючись до свого духовного керівника, отця Бенедетто, святий виявляє, якою важкою річчю було для нього залишатися вірним… своєму Господу. І додає: «Самий вислів «я вірю» для мене є страшенним мучеництвом».
Отець Піо безустанно визнає свою віру, але як пише своєму духівнику: «Завжди змушую себе хотіти це робити», і знову: визнавати віру –  це не значить «побачити світло», але це безперервне вмирання: «Мій отче, що мені робити? Я відчуваю, що вмираю (…) Моє розпинання постійно триває». У такому духовному стані, за зразком апостола Павла, зітхаючи і плачучи, просить він невпинно про звільнення від цього стану і так звертається до отця Бенедетто: «Отче, не будьте суворим до свого сина», – говорить про бажання відійти з цього світу, просто вмерти.

Це завдяки їй – вірі, яка принесла Піо багато страждань, він здатний був розуміти і провадити душі, які, подібно до нього, слідували шляхом віри. Піо страждає, відчуваючи у своїй душі лише «темряву» . Він страждає, коли питає Бога, чи Він задоволений ним. Він страждає, відчуваючи страх за своє вічне спасіння, і боїться смерті, не будучи впевнений, чи він перебуває у стані благодаті. Тобто   сотні людей, котрі приходили до священика, мали справу з людиною, котра в ту мить, коли говорила їм слова втіхи, чи розради, а може сміялася – ця людина в ту мить відчувала страждання. Отець Агостіно 16 квітня 1935 року так записав про отця Піо у своєму щоденнику: «Розваги зникли багато років тому: живе він чистою вірою». І далі, 9 липня, ми читаємо:
«Близько години я розмовляв з отцем Піо. Щодо повсякденного досвіду хреста, який супроводжує його, це є для нього причиною страждань, але він зміг прийняти його. Отче сказав, повірте мені – це жахливо. Я не знаю, як Бог допускає все це».

a7ebb2c3e606bfa17b0dabaf78280705-1

Духівник

Давайте подивимось – його страждання,  гнів, сльози, все мало свій сенс завдяки – так тяжко несеній вірі. Так, Піо страждав, а одночасно був одним з найкращих духівників. Це до нього записувалися на сповідь і черга була довжиною до місяця, це він став духівником не сотні людей. Це він у тяжкі часи зневіри і страху католицьких священиків на території радянської України зміцнив їх лише одним словом на папері: «Тримайтеся».99_OW_big_Mm_big

Щодо духовного керівництва отця Піо – ми можемо виділити три характерні ознаки: по-перше, він був рішучий у своїх почуттях, даючи точні настанови; впевнений і категоричний. По-друге, як чудовий лікар душі, отець був дуже точний у встановленні діагнозу хвороби душі і вмів порекомендувати відповідну терапію, застосовуючи найкращі ліки  у конкретних особистих випадках. І, нарешті, святий викликав відвагу у тяжких ситуаціях у душі даної особи, і вмів оцінити всі засоби людського серця, для того, щоби зміцнити її на дорозі віри.

Так він пише своїй духовній доньці: «Ісус хоче  зробити нас святими за всяку ціну, але перш за все хоче освятити вас. Постійно вас у цьому переконує, таке враження, нібито єдиною Його турботою було – освячення вашої душі».

Підготувала Ірина Островська

Використані матеріали: Opoka pl, kapucyni.pl

http://kmc.in.ua

Читайте також

Про сповідь – о. Йосиф Будай

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *