Молитва
Минає заледве 2000 років після вознесіння Христового, а люди, особливо священики, богослови, із Божої науки про молитву не залишили і «каменя на камені». Виступаючи із проповіддю Божого слова на телебаченні, чи по радіо, нерідко священики закликають слухачів молитися і жертвувати гроші на лікування хворих осіб. Невже наш Бог, від Імені Якого вони виступають, до Якого вони закликають інших, Який є Всемогутній, не спроможний вилікувати людину? Ісус Христос, проповідуючи, робив зовсім інше – Він вздоровлював людей. Христові апостоли і учні, проповідуючи, також вздоровлювали хворих. Більше того, вони вчили, яким чином людей треба лікувати. Але зараз, як виявилося, ми маємо зовсім іншу науку.
Щоби не гортати багато книг, в інтернеті можна швидко знайти всю необхідну інформацію. Ось із інтернету деякі вислови про молитву:
Молитва є нашою розмовою або бесідою з Богом. Вона необхідна для нас так само, як їда і повітря. Ми маємо все від Бога і не маємо нічого свого: життя, здібності, здоров’я, їда і все дається нам Богом. А тому і в радості, і в горі, і коли нам щось потрібно ми повинні звертатися до Бога з молитвою. Молитися – означає перебувати в такому особливому внутрішньому стані, коли духовні початки людини тайно і безпосередньо торкаються до Бога і потойбічного невидимого світу, – писав православний протоієрей А. Мень.
А Євагрій Понтійський для православних сформулював аж 74 глави про молитву. У третій главі він зазначає, що молитва є розмова розуму з Богом, а у 5-й радить перш за все просити Бога про дар сліз, бо сльози сприяють отриманню прощення і дуже подобаються Владиці.
У Вікіпедії зазначено, що молитва – «важлива частина духовного життя віруючої людини, звернення людини до Бога, богів, святих, Анголів, духів, персоніфікованих природних сил, взагалі до Вищої Істоти або її посередників, важливий прояв суспільного і приватного релігійного життя в словесній формі або подумки, поділяється на славослів’я, прохання і подяки. З цього визначення є зрозумілим, що молитви можуть бути як суспільними, так і приватними. Ця обставина робить можливими суспільні богослужіння».
Отаким чином і подібним до нього, навчають сучасних людей про молитву в різних християнських конфесіях, що є дуже далеким від того, що говорив про молитву Господь. Навіть простим, людським розумом можна збагнути, що коли ми будемо молитися не так, як того бажає Бог, то Він нас не послухає. Навпаки, таким чином накличемо на себе Його гнів, а замість допомоги, отримаємо кару.
У Святому Писанні про першу молитву людей сказано так: «А Сифові теж народився був син, і він назвав ймення йому Енош. Тоді зачали були призивати Ймення Господнє». Дальше описана пригода Авраама з царем Авімелехом. Господь сказав Авімелеху: «А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи… І помолився Авраам Богові, – і вздоровив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, – і почали знову вони роджати».
Отут Господь вказує на дуже важливу умову для молитви: «бо він пророк і буде молитися за тебе». Якби молився сам Авімелех до Бога, то це б йому нічого не дало. Господь чує молитву лише того, кого Він наділив Святим Духом. За Старим Заповітом, Святим Духом були наділені лише Божі пророки, Божі судді. Ось тому було важливим, щоби помолився пророк. В книзі Йова написано, що Господь звелів приятелям Йова лише принести жертви Богу, а Йов щоб помолився за них Богу, бо лише з молитвою Йова Він буде рахуватися. А Йов також був праведником і був наділений Святим Духом.
Для всіх інших людей можливість помолитися Богу виникла після того, як на землі був встановлений храм Божий, місце перебування Святого Духа, місце перебування Божого Імені, – іншими словами. Всі, хто приходив до храму помолитися, були вислухані Богом. Спочатку Божим храмом була скинія Свідоцтва, яку поставив Мойсей за Господнім зразком і наказом, а пізніше Божий храм збудував цар Соломон. Оцей цар молився до Бога, щоби Господь в цьому збудованому храмі вислуховував прохання і євреїв, і всіх людей, які прийдуть до нього і будуть молитися. А, також, коли євреї поза Єрусалимом, будуть молитися в напрямі до Божого храму.
Господь відповів Соломону: «Вислухав Я молитви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви. Якщо Я замкну небеса, і не буде дощу, і якщо накажу сарані поїсти землю, і якщо пошлю моровицю на народ Мій, і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім’я Мого, і повернуть зі злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та вилікую їхній Край!»
Як бачимо, покараній людині просто молитися Богу з проханнями недостатньо, треба дослідити свою поведінку, знайти причину, через яку Господь наклав кару, виправити її і лише тоді Господь почує молитву, простить гріх і зніме кару. Це є Божа постанова і її не можна порушувати. Хто порушує цю постанову, той не буде почутий Богом.
В Біблії знаходимо багато молитов Божих пророків і Господню відповідь на ці молитви. В Псалмах молитви до Бога викладені у формі пісень. Кожний, хто сам затрудняється підібрати слова своєї молитви, з якогось приводу, може скористатися прикладом молитов Божих людей.
Звичайно, найлегше і беззастережно сприймаються прямі повчання, як молитися, Самого Ісуса Христа: «А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою. А ти, коли молишся, «увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, – бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство. Отож, не сподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання! Ви ж моліться отак: «Отче наш,…»
Що є найважливішим у цьому повчанні? За Новим Заповітом кожна людина при народженні отримує Святого Духа, вона є Божим храмом і вона може молитися, навіть, «у своїй комірчині». Бог її почує. Хто молиться так, щоби бачили інші його видиму побожність, хто публічно напоказ просить інших про молитву, той отримає від Бога кару. Господь вчив молитися лише одному нашому Отцеві, бо лише Отець наш може змилуватися і відмінити Свою кару. Іншим разом Господь називає огидою звертання до духів померлих людей, навіть, якщо хтось вважає тих людей святими. Святими людьми є ті, яких вибрав Собі Господь, а Він крім апостолів і їх учнів нікого святими не називав, але і до них молитися Він не казав. Можна молитися Отцеві в Ім’я Ісуса Христа. Звідси, молитви до святих є огидою для Бога. Так само є огидним для Бога, коли людина тричі підряд повторяє одне і те саме, або десять раз, як вимагають сучасні священики від грішників при їх сповіді.
А ще Господь розказав притчу про молитву митника і фарисея. Фарисей дякував Богові за те, що він є хорошим, що він виконує заповіді Господні, що він є праведним, а митник молив Бога простити йому його провини. Тому додому митник повернувся більше виправданий, ніж фарисей.
Сам Ісус Христос постійно молився до Свого Отця. Але Він молився ще й кожного разу перед тим, як мав що-небудь зробити. Наприклад, перед тим, як воскресити Лазаря: «А Ісус звів очі до неба й промовив: «Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене» І промовивши це, Він скричав гучним голосом: «Лазарю, – вийди сюди!». Таким самим чином діяли і Христові апостоли, перш, ніж починати щось робити, вони молилися.
Найдокладніше повчає про молитву апостол Павло: «Благаю ж вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом, і любов’ю Духа, – помагайте мені в молитвах за мене до Бога, щоб мені визволитися від неслухняних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі була приємна святим, щоб із волі Божої з радістю прийти до вас і відпочити з вами!» Вказано конкретно, щоб молитися до Бога, щоби визволитися від неслухняних, щоби служба була приємною святим і щоби щасливо повернутися назад.
«Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості. Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові, що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди». І в даному випадку апостол Павло вказує конкретно, про що треба молитися. Не про здоров’я царя молитися, не про долю тих, хто при владі, не про те, щоби вони зробили наше життя радісним і багатим, а щоби вони не заважали нам «провадити тихе й мирне життя в усякій побожності і чистості», бо за це їм буде кара від Бога.
«Отож, хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву». Тут апостол Павло каже при молитві підіймати свої чисті руки до Бога, що на небі. Чисті руки від гріха, до Бога, що на небі, а не до малюнка на стіні, молитися «в комірчині», а не в світлиці, не на виду у інших.
Апостол Яків повчає так: «Чи страждає хто з вас? Нехай молиться! Чи тішиться хтось? Хай співає псалми! Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім’я, і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться. Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!»
Знову ж таки наголошується, що молитва без віри, без Святого Духа, яким наділені праведники, Богом не буде почута і не допоможе. І не закликати всіх до молитви за хворого, а самому молитися за ближнього, а покликати пресвітерів церкви, щоби вони, разом із хворим, дослідили і вияснили причину Божого покарання, призвали хворого до покаяння і помолилися за його вздоровлення. Тоді він видужає і йому гріхи простяться. Зрозуміло, що такий спосіб молитви є дуже працезатратний. Він вимагає багато зусиль, та й де взяти пресвітерів, які були би наділені Святим Духом? З другої сторони, апостол Яків каже, що молитва вздоровить хворого, а всі наші модні і сучасні молитви нікого не вздоровлюють. Чи ви ще не переконалися в тому?
У Божому Царстві, всі достойні першого воскресіння, складатимуть Богові подяки і будуть славити Його за те, що Він для них приготовив. Апостол Іван про молитви у Небесному Царстві нічого не каже.
Таким чином, молитва це – щире звернення людини до свого Батька-Творця з проханням, з благанням, з мольбою про допомогу їй у тому становищі, в якому вона опинилася і з якого вона самостійно не бачить вірного виходу або боїться, що може помилитися. Людина у молитві повністю покладається на свого Творця, кається у тому, що прогрішилася, вірить, що Отець її пробачить, підтримає, допоможе і дякує Йому за допомогу та за все, що щоденно отримує від Нього.
Книги Біблії
1. Буття 4,26; 20,7,17; 24,10-15,26-27; 25,21; 28,20-22; 32,10-13.
2. Вихід 8,4-9,25-27; 33,9-11.
3. Левит гл.1-5.
4. Повторення Закону 9,23-28; 23,22-24.
5. Ісуса Навина 7,5-12.
6. Суддів 6,7-9; 13,8-9; 16, 28-30.
7. Перша Самуїлова 1,10-11; 2,25; 7,5,8; 12,23; 23,2,9-13; 26,24; 28,4.
8. Друга Самуїлова гл.7 і 24.
9. Перша Царів 8,22-53; 9,1-9; 16,7; 17,17-24; 18,36-39.
10. Друга Царів 6,18; 17,7-18; 19,15-20; 20,1-7.
11. Перша Хронік 17,16-27; 21,17.
12. Друга Хронік 6,14-42; 7,12-22; 14,10-12; 20,4-12.
13. Ездри 9,5-15.
14. Неемії 1,5-11; 9,5-37.
15. Йова 42,8.
16. Псалми 5,2-5,9; 6,2-5; 7,2-7; 16,1-15; 18,13-15; 24,4-7; 26,9-12; пс.50 і 54; 58,60; 68,6-7,14-19; пс.70,76,78,84,85; 89,12-17; 105,4-5; 118,12,17-19,29,33-48,58-88,129-135, 145-154,169-176; пс.139-142.
17. Ісаї 1,14-17; 37,1,15-39; гл.38; 64,8-9.
18. Єремії 2,25-30; 10,21-25; 11,14; 17,14; 29,11-14; гл.42.
19. Плач Єремії 3,38-66.
20. Єзекіїля 2,3-5; 3,7; 5,5-10; гл.20.
21. Даниїла 2,17-19; 6,11; 9,3-21; 10,12.
22. Осії 14,3-4.
23. Йоіла 2,16-27.
24. Йони 1,14, 2,2-11.
25. Михея 3,1-12.
26. Захарія 1,3-6.
27. Євангелія від Матвія 6,5-15; 14,19; 17,19-21; 19,13; 21,22; 26,36,39,41-42.
28. Євангелія від Луки 1,13; 11,1-4; 18,10-14; 21,36; 22,31-32,39-46.
29. Євангелія від Івана 11,41; 14,12-13; гл.17.
30. Дії Апостолів 1,13-14; 4,23-31; 8,14-15,24; 9,40; 10,3-4; 12,5; 13,3; 16,13,25-26; 20,36; 28,8.
31. Послання апостола Павла до: Римлян 1,10; 8,26; 12,11-18; 15,30-32.
32. Перше Коринтян 14,13-16.
33. Друге Коринтян 1,9-11; 12,7-9.
34. Ефесян 6,18-20.
35. Филип’ян 3,13-16.
36. Колосян 4,2-4.
37. Перше Солунян 1,2; 2,13; 5,25.
38. Друге Солунян 1,11-12; 3,1-2.
39. Перше Тимофія 2,1-3,8; 4,4-5.
40. Филимона 4; 22.
41. Євреїв 13,18-19.
42. Послання апостола Якова 5,12-18.
43. послання апостола Івана: Перше 5,14-15.
44. Третє 2.
45. Об’явлення 11,16-17; 15,2-4; 19,5-8.