Головна / Історії, притчі / Ключ до щасття

Ключ до щасття

Мале дитя підійшло до дверей. Зіпнулося на пальці і потягнулося маленькими ручками до ключів, які, гойдаючись, зацікавили його.

З великими зусиллями цікаві ключики опинилися в руках і, мов маленькі дзвіночки, задзеленчали у руках дитини. І знову двері, і знову намагання вцілити в замок ключами. Однак не вдається. Невдоволення, крик і перші сльози, які скочуються по пухкеньких щічках. Крик про допомогу. Ось рідні руки матусі підіймають маля. Сльози перемінюються на радість, і на обличчі народжується тепла усмішка. І ця усмішка є результатом дитячої наполегливості й витривалості у досягненні мети. Таким чином діти дають приклад для наслідування. А саме – як осягнути щастя.

У наших руках ми тримаємо ключі до щастя. Однак деколи здається, що воно є недосяжним для нас. Через наші сумніви й страхи ці ключі летять в різні боки, і ми відчуваємо себе розбитими, нещасливими. Щоб ці ключі знайшли своє призначення, потрібно не боятися просити про допомогу. Так наше прохання стає молитвою. Від нашої наполегливості, і навіть наших сліз залежить, чи ми будемо вислуханні. Не біймося просити. Хай відповідь на наші прохання не забариться і відобразиться через усмішку на нашому обличчі.

о.Роман Бобесюк

Християнський портал КІРІОС за матеріалами dyvensvitorg 

Download PDF

Послання Богородиці, 25 квітня 2011., Меджуґор’є.


“Дорогі діти! Так, як природа дає найкращі кольори року, і Я вас закликаю своїм життям свідчити й допомагати іншим наблизитися до Мого Непорочного Серця, щоб полум’я любові до Всевишнього проросло у ваших серцях. Я з вами й безперестанку молюся за вас, аби ваше життя було відображенням раю тут, на землі. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик”.
www.medjugorje.com.ua

Читайте також

Хвороба мого сина Філіпа стала для мене даром і привела до хреста Ісуса (свідчення)

Хвороба мого сина привела мене до хреста Ісуса, а для того, хто вірить, цей хрест …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *