Жовтень 1987 року. Після свята Святих Ангелів-Охоронців Марія Павловіч здійснює поїздку на один з островів біля Спліта разом з трьома друзями, один з яких семінарист. Ввечері її друзі помічають, що після з’явлення вона виглядає дуже схвильованою. В ті роки візіонери завжди були разом під час з’явленнь і Марія Павловіч цього вечора вперше опинилась в новій ситуації: вона одна приймала відвідини Госпи. Але її схвильованість була викликана іншим.
– Знаєте, сьогодні ввечері Госпа мене здивувала, — сказала вона своїм друзям. — Вона веліла кожному з нас написати лист своєму ангелу-хоронителю і завтра віддати його їй.
Одна з подруг Марії, М., розповіла мені:
— Я не повірила своїм вухам! Я не знала, що можна, писати листи своєму ангелу-хоронителю, що він любить їх одержувати! Я була в розпачі — за багато років я ні слова не сказала своєму ангелу-хоронителю. Коли я була маленька і дізналась, що у мене є ангел, я говорила з ним. Але це продовжувалось недовго. І ось я повинна протягом двадцяти чотирьох годин написати йому лист! Ми всі четверо дуже старанно виконали своє завдання.
Коли Госпа з’явилась наступного дня, її супроводжували маленькі ангели. Марія розповіла нам, що ці ангели схожі на одно-дворічних дітей. Вона не знала, чи це наші ангели-хоронителі, бо Госпа нічого їй про це не сказала. Їх було п’ятеро, і вони уважно розглядали кожного з нас. А я відчувала, що один з них — мій ангел-хоронитель. Цього вечора Госпа закликала нас розпочати дружбу з нашими ангелами-хоронителями і звертатись до них по допомогу і просити про послуги.
Наші листи ми поклали до ніг Госпи. Пізніше ми їх спалили. В наступні дні ми багато говорили про ангелів-хоронителів. Ми усвідомили їх присутність, їх допомогу і дуже зраділи! Кожен з нас почав розмовляти зі своїм ангелом-хоронителем, і наше життя зазнало змін. Завдяки їм з нами почали відбуватися цікаві історії. Ось одна з них.
Через деякий час після поїздки на острів з Марією Павловіч, ми з моєю подругою Мілоною (вона була з нами на острові) провели декілька днів в Мюнхені. Коли ми зібрались повертатись назад в Меджугор’є, я згадала про одного святого отця, з яким познайомилась у Вероні, в Італії. Мені дуже захотілось побачити його і познайомити з ним Мілону. Проте в мене були сумніви. Дорога до Верони зайняла би п’ять годин, а тяжко хворий священик був прикутий до ліжка і вже багато місяців нікого не приймав. Крім того, перш ніж потрапити до його будинку, треба було проїхати через двоє воріт біля Веронського собору. А хто відкриє нам ворота в неділю?
Але… інтуїтивне відчуття, що нам слід туди поїхати, було сильніше за всі перешкоди. Цей священик був настільки святий , що один його погляді дивним чином відкривав вам Бога. Ми вирушили в дорогу і, проїхавши декілька кілометрів, спробували подзвонити до Верони. Автовідповідач І повідомив: “Отець Боціо нікого не приймає, але відповість на телефонний дзвінок з 16 до 17 години”. По людських мірках партію було програно і ми вирішили звернутись по допомогу до наших ангелів-хоронителів. Ми попросили їх відвідати Дона Боціо і запитати його, чи можемо ми приїхати, І а відповідь надіслати в наші серця. Після декількох хвилин молитви нас раптово охопила велика радість і ми сприйняли це як позитивний знак-подорож до Верони продовжувалась. По мірі того, як ми наближались до Верони, ангелам залишалось виконати ще два завдання:
1. Ворота – простежити, щоб великі і внутрішні ворота монастиря були і відчинені, а у Дона Боціо знаходився хто-небудь, щоб пропустити нас.
2. Дон Боціо — попередити його про візит.
Коли ми приїхали, і перші і другі ворота були відчинені навстіж! А коли ми піднімались по сходах, то піднявши очі ми побачили отця Боціо власною персоною! Він стояв на верхній сходинці і дивився на нас Коли ми піднялись, він усміхнувся і лагідно сказав:
“А, це ви посилали до мене ваших ангелів-хоронителів! Заходьте, | я хочу поблагословити вас!” – Ця історія, — додає М. сміючись, — тільки одна з багатьох інших! Те, що Пресвята Діва з’являється у супроводі ангелів, — не новина
в історії з’явлень. Сьогодні в Меджугор’є ми можем скористатись винятковою милістю – спілкуватись з тими, хто бачить її щодня в оточенні ангелів. Віцка і Марія Павловіч однаково описують ангелів (з іншими візіонерами я не розмовляла на цю тему). За їх словами, ангели мають людську зовнішність, гарні обличчя, волосся яке в’ється. Вони одягнені в довгі туніки, що приховують ноги. Найчастіше Госпа з’являється з ангелами, схожими на одно-дворічних дітей, але деколи вони бувають і старше. Вони не зводять очей зі своєї Цариці. В їх поглядах видно неприховану любов і захоплення. Найдивовижніше те, що вони наслідують її у всьому. Якщо Вона нахиляється вперед — вони нахиляються теж. Якщо Вона розводить руки – вони розводять свої. Якщо Вона говорить із сумом — вони стають зовсім сумними. Якщо Вона посміхається — вони посміхаються теж…
Марія Павловіч говорить, що кожен жест Госпи – це вираз волі Божої, кожне з її слів, її інтонації— все це з досконалістю розкриває те, що завгодно Богу. Роль ангелів-хоронителів полягає в тому, щоб допомагати нам здійснювати особливий задум Божий стосовно кожного з нас. Вони поставлені Богом поряд з нами, щоб схиляти нас до волі Божої. Коли вони супроводжують Пресвяту Діву, їх радість зростає кожну мить, тому що Вона здійснює план Божий. Якщо Госпа залишається з нами надовго, ангели вже не стримують радості, і починають дуже шумно тріпотіти крилами, все сильніше і сильніше.
– Для нас, візіонерів, — говорить Марія, — спостерігати ангелів — це справжня школа. Я вчуся в них, як наслідувати Пресвяту Діву, як брати з неї приклад, як приймати її як Царицю.
У Меджугор’ї трапляється, що Госпа з’являється на горі в оточенні тисяч ангелів. Мені здається, візіонери не знають, що це за ангели (або архангели?). Я часто чула, як Іван говорив: “Сьогодні ввечері Госпа була радісна і щаслива і з Нею було п’ять ангелів” або “три ангела”*. Це буває перш за все під час великих свят, але трапляється і в інші дні.
Отже, якщо ви бажаєте жити в дружніх стосунках з ангелом, якого Бог спеціально приставив до вас, то ще не пізно! Чому не написати йому лист і не покласти його до ніг Діви Марії під час її з’явлення о 18.40?
с.Еммануель Меджугор”є 90-ті
ДОПОМОЖИ МЕНІ, БУДЬ АНГЕЛОМ!”
Жовтень 1987 року. Після свята Святих Ангелів-Охоронців Марія Павловіч здійснює поїздку на один з островів біля Спліта разом з трьома друзями, один з яких семінарист. Ввечері її друзі помічають, що після з’явлення вона виглядає дуже схвильованою. В ті роки візіонери завжди були разом під час з’явленнь і Марія Павловіч цього вечора вперше опинилась в новій ситуації: вона одна приймала відвідини Госпи. Але її схвильованість була викликана іншим.
– Знаєте, сьогодні ввечері Госпа мене здивувала, — сказала вона своїм друзям. — Вона веліла кожному з нас написати лист своєму ангелу-хоронителю і завтра віддати його їй.
Одна з подруг Марії, М., розповіла мені:
— Я не повірила своїм вухам! Я не знала, що можна, писати листи своєму ангелу-хоронителю, що він любить їх одержувати! Я була в розпачі — за багато років я ні слова не сказала своєму ангелу-хоронителю. Коли я була маленька і дізналась, що у мене є ангел, я говорила з ним. Але це продовжувалось недовго. І ось я повинна протягом двадцяти чотирьох годин написати йому лист! Ми всі четверо дуже старанно виконали своє завдання.
Коли Госпа з’явилась наступного дня, її супроводжували маленькі ангели. Марія розповіла нам, що ці ангели схожі на одно-дворічних дітей. Вона не знала, чи це наші ангели-хоронителі, бо Госпа нічого їй про це не сказала. Їх було п’ятеро, і вони уважно розглядали кожного з нас. А я відчувала, що один з них — мій ангел-хоронитель. Цього вечора Госпа закликала нас розпочати дружбу з нашими ангелами-хоронителями і звертатись до них по допомогу і просити про послуги.
Наші листи ми поклали до ніг Госпи. Пізніше ми їх спалили. В наступні дні ми багато говорили про ангелів-хоронителів. Ми усвідомили їх присутність, їх допомогу і дуже зраділи! Кожен з нас почав розмовляти зі своїм ангелом-хоронителем, і наше життя зазнало змін. Завдяки їм з нами почали відбуватися цікаві історії. Ось одна з них.
Через деякий час після поїздки на острів з Марією Павловіч, ми з моєю подругою Мілоною (вона була з нами на острові) провели декілька днів в Мюнхені. Коли ми зібрались повертатись назад в Меджугор’є, я згадала про одного святого отця, з яким познайомилась у Вероні, в Італії. Мені дуже захотілось побачити його і познайомити з ним Мілону. Проте в мене були сумніви. Дорога до Верони зайняла би п’ять годин, а тяжко хворий священик був прикутий до ліжка і вже багато місяців нікого не приймав. Крім того, перш ніж потрапити до його будинку, треба було проїхати через двоє воріт біля Веронського собору. А хто відкриє нам ворота в неділю?
Але… інтуїтивне відчуття, що нам слід туди поїхати, було сильніше за всі перешкоди. Цей священик був настільки святий , що один його погляді дивним чином відкривав вам Бога. Ми вирушили в дорогу і, проїхавши декілька кілометрів, спробували подзвонити до Верони. Автовідповідач І повідомив: “Отець Боціо нікого не приймає, але відповість на телефонний дзвінок з 16 до 17 години”. По людських мірках партію було програно і ми вирішили звернутись по допомогу до наших ангелів-хоронителів. Ми попросили їх відвідати Дона Боціо і запитати його, чи можемо ми приїхати, І а відповідь надіслати в наші серця. Після декількох хвилин молитви нас раптово охопила велика радість і ми сприйняли це як позитивний знак-подорож до Верони продовжувалась. По мірі того, як ми наближались до Верони, ангелам залишалось виконати ще два завдання:
1. Ворота – простежити, щоб великі і внутрішні ворота монастиря були і відчинені, а у Дона Боціо знаходився хто-небудь, щоб пропустити нас.
2. Дон Боціо — попередити його про візит.
Коли ми приїхали, і перші і другі ворота були відчинені навстіж! А коли ми піднімались по сходах, то піднявши очі ми побачили отця Боціо власною персоною! Він стояв на верхній сходинці і дивився на нас Коли ми піднялись, він усміхнувся і лагідно сказав:
“А, це ви посилали до мене ваших ангелів-хоронителів! Заходьте, | я хочу поблагословити вас!” – Ця історія, — додає М. сміючись, — тільки одна з багатьох інших! Те, що Пресвята Діва з’являється у супроводі ангелів, — не новина
в історії з’явлень. Сьогодні в Меджугор’є ми можем скористатись винятковою милістю – спілкуватись з тими, хто бачить її щодня в оточенні ангелів. Віцка і Марія Павловіч однаково описують ангелів (з іншими візіонерами я не розмовляла на цю тему). За їх словами, ангели мають людську зовнішність, гарні обличчя, волосся яке в’ється. Вони одягнені в довгі туніки, що приховують ноги. Найчастіше Госпа з’являється з ангелами, схожими на одно-дворічних дітей, але деколи вони бувають і старше. Вони не зводять очей зі своєї Цариці. В їх поглядах видно неприховану любов і захоплення. Найдивовижніше те, що вони наслідують її у всьому. Якщо Вона нахиляється вперед — вони нахиляються теж. Якщо Вона розводить руки – вони розводять свої. Якщо Вона говорить із сумом — вони стають зовсім сумними. Якщо Вона посміхається — вони посміхаються теж…
Марія Павловіч говорить, що кожен жест Госпи – це вираз волі Божої, кожне з її слів, її інтонації— все це з досконалістю розкриває те, що завгодно Богу. Роль ангелів-хоронителів полягає в тому, щоб допомагати нам здійснювати особливий задум Божий стосовно кожного з нас. Вони поставлені Богом поряд з нами, щоб схиляти нас до волі Божої. Коли вони супроводжують Пресвяту Діву, їх радість зростає кожну мить, тому що Вона здійснює план Божий. Якщо Госпа залишається з нами надовго, ангели вже не стримують радості, і починають дуже шумно тріпотіти крилами, все сильніше і сильніше.
– Для нас, візіонерів, — говорить Марія, — спостерігати ангелів — це справжня школа. Я вчуся в них, як наслідувати Пресвяту Діву, як брати з неї приклад, як приймати її як Царицю.
У Меджугор’ї трапляється, що Госпа з’являється на горі в оточенні тисяч ангелів. Мені здається, візіонери не знають, що це за ангели (або архангели?). Я часто чула, як Іван говорив: “Сьогодні ввечері Госпа була радісна і щаслива і з Нею було п’ять ангелів” або “три ангела”*. Це буває перш за все під час великих свят, але трапляється і в інші дні.
Отже, якщо ви бажаєте жити в дружніх стосунках з ангелом, якого Бог спеціально приставив до вас, то ще не пізно! Чому не написати йому лист і не покласти його до ніг Діви Марії під час її з’явлення о 18.40?
с.Еммануель Меджугор”є 90-ті
