Головна / Проповіді / Екологічна проповідь на 21 Неділю від Зіслання Святого Духа. Притча про сіяча (Олег Кобель, 2017)

Екологічна проповідь на 21 Неділю від Зіслання Святого Духа. Притча про сіяча (Олег Кобель, 2017)

Притча про сіяча є доброю нагодою зрозуміти власне покликання дітей Божих. Сіяч, який сіє зерно. Який чудовий образ Бога! Бога, який довіряє землі зростати зерно і дати плід! Зерно є образом Слова Божого. Скільки того Слова Божого сіється по храмах, школах, домівках! Скільки того Слова-зерна дає плід? Часом Господь послуговуються іншими сіячами. Доручає своє зерно, Слово для сіяння в душах людей, що “мають вуха, щоб слухати“. Одним з таких сіячів в нашій Церкві є Бюро екології УГКЦ. Ця структура покликана сіяти дуже особливе зерно. Зерно відповідальності за створений Богом світ. Зерно правди про людину, як Божого співробітника в цьому світі. Зерно трепетного споглядання краси цього світу. Зерно шанобливого ставлення до всього живого і неживого, що нас з вами оточує.

Як і в притчі, сіяч сіє всюди. Сіє вдосталь. Сіє сіє дуже усердно. Але не все зерно дає плід. І на це є різні причини. Те зерно, яке сіє Бюро екології найчастіше не дає плоду з причини того, що падає на “камінь”. Байдужість, заскорузлість серця, відкрита і нічим не прихована протидія є тим каменем. Десятки закликів, звернень, ініціатив, відео-роликів, брошур, книг, флаєрів, інтерв’ю, проповідей. Це праця Бюро, через яку сіється це зерно. Але, як це буває із зерном, проросте не все.

І не завжди з вини “сіяча”. Чому наші вірні і навіть священики так неохоче сприймають те, що сіється еко-бюро? Бо це вимагає метанойї, переміни способу думання та існування. Робити це завжди складно, бо вимагає вийти із зони комфорту. Міняти обставини нескладно. Мінятись самому є найскладніше. Пережити екологічне навернення дано не кожному. Правдиве покаяння, правдива переміна передбачає два чинники: божий та людський. Оскільки всякий та звершений дар з висоти походить” , треба молитися про цей дар до Всевишнього. Він ніколи не забариться з цим даром. Адже, Він, як добрий Батько всіляко сприяє нашому покликанню бути опікунами для всього Його творіння. Прийняти цей дар, пустити у своє серце є нашим, людським чинником. Це легко зробити тому, хто цього справді бажає. Подібно, як закваска міняє все тісто, дає йому ріст, так цей дар з висоти поступово міняє особу. Її очі стають широко відкритими на красу творіння. Її серце стає чулим на несправедливість в сучасному світі по відношенню до Божого творива. Її ноги стають ногами носія миру та Божого царства в цей світ. Її руки працюють для примноження краси світу і усунення наслідків гріховного захланного відношення до довкілля. І її розум пізнає любов та мудрість Творця “всього видимого і невидимого”, шукає способи та засоби, шоб відповідально провадити дорученим нам при сотворенні світом. Коли ціла людина поступає мудро, діє згідно, а на всупереч Божому задумові, це зветься чеснотою ціломудрія.

Важливе місце у притчі про сіяча займає згадка про плоди. Різні обставини для зерна спричиняють різні плоди. Господь чекає плоду від кожного. І від “сіячів”, працівників екологічного бюро, і від їх адресатів. Першим і небхідним плодом метанойї є визнання власної грішності та недосконалості. Немає нікого з нас, що не грішив екологічним гріхом. Усвідомлення цієї правди є першим та необхідним плодом. Іншим плодом є плід вдячності за все, що нам передав Господь в підпорядкування. Ще іншими плодами є всі плоди Духа Святого, всі без винятку. І, звісно, добрі діла, без яких наша віра мертви. Справи дияконії, себто служіння, є необхідним плодом, що випливає з інших плодів.

Для того, щоб втішатися плодами, щоб “сіяч і жнець раділи разом, потрібен час. Але, спостерігаючи за всім, що накоїло людство, роблю висновок, що часу в нас мало. Як би не було прикро визнавати, та в багато чому ми вже спізнилися. Скільки видів тварин та рослин безповоротно втрачено! Скільки землі знищено! Скільки людей хворіє через наслідки спалювання сміття та рослинності, отруєну воду, неякісну їжу і несправедливий розподіл Божих дарів! Заклик “Пора задуматись!” вже втратив свою актуальність. Пізно думати, пора діяти! “Боже Царство здобувається силою!” Тож спрямуймо всі свої зусилля на те, щоб ми самі і наша Земля стали вмістилищем Божого Царства. Нехай зерно Божого Слова про відповідальність за цей світ, створений нашим Небесним Отцем, дасть рясні плоди в душах кожного, хто себе вважає християнином. Перемінить нас. І допоможе зреалізувати власне покликання бути Вінцем Творіння! Амінь

https://kyrios.org.ua

Читайте також

Про сповідь – о. Йосиф Будай

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *