„І коли мій народ, що зветься моїм ім’ям, упокориться, буде молитись та шукати обличчя мого й навернеться від своїх лихих доріг, то я почую з неба й прощу гріхи їхні й вигою їхню землю”.
(II Книга Хронік 7,14.)
Коли уважно і з довір’ям дивлюся на розп’ятого Ісуса, то пізнаю, хто я в дійсності є. Приходжу до висновку: „Я є грішник, який потребує Твого спасіння, Господи Ісусе!” У пошуках правдивого щастя Божа ласка мене запроваджує до Того, який єдиний має владу простити мої провини і змінити моє життя. Тому наполегливо стукаю до дверей Божого Милосердя, в надії зі сльозами просячи сильним голосом: „Ісусе, визволи мене з-під влади ворожої і зціли мою гріхом зранену душу!”. Віддаю в Твої руки мій гріх і з вірою та любов’ю промовляю: „Твоїми ранами я зцілений!”.
Нехай ця книжечка нам ще раз відкриє чудовий дар зцілення, який нам дарує живий Ісус у своїй Церкві.
