Віра

This topic contains 6 replies, has 3 voices, and was last updated by  Віктор Іванович Онищак 2 weeks, 4 days ago.

Viewing 7 posts - 1 through 7 (of 7 total)
  • Author
    Posts
  • #2436 Reply

    Віра
    Апостол Павло дає таке визначення слова „віра”, „то підстава сподіваного, доказ небаченого. Бо нею засвідчені старші були. Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.” В майбутньому, у Божому Царстві, віра з’єднається із пізнанням Бога і замість віри людина отримає знання про Бога. А тепер, віра базується на знаннях про те, що було від початку і, що буде в майбутньому. Хто не має того знання, той не може мати віру. Образно кажучи, знання людини формують ту посудину у людині, яку Господь наповнює Святим Духом, якщо не має знання, то не може бути і Святого Духа, не може бути віри.
    Написано, що віра від слухання, а слухання через Слово Христове. Коли батьки не навчили свою дитину заробляти свій хліб „в поті свого чола”, не виховали її працелюбною, Господь не дасть їй розуміння слова Божого і та дитина не буде слухати того слова і не отримає віру. Написано ще і так: „Віра Духом дається” і „віра не мудрості людській, а в силі Божій”.
    Тобто, людина сама по собі отримати віру, зміцнити її, показати її і передати іншим не може. Тільки визнаючи і покладаючись на свого Творця і Бога, людина провадиться Його Духом Святим від малого знання до великого, від малої віри до великої, від малої сили до великої, від малої надії до великої, від народження у тілі до Божого Царства в дусі. Тільки через Духа Святого одна людина може показати свою віру другій, зміцнити віру другої людини, передати їй свої знання. Без віри людина любити не може.
    Ще написано, що вірою потішаються, вірою виправдовуються, роблять в міру віри, у вірі стоять, вірою збагачуються, вірою живуть, у вірі пробувають, бувають годовані словом віри, доповнюються тим, чого вірі не вистачає, від віри відпадають.
    Віра буває нелицемірною, повна, рівноцінна, сліпа. Мета віри – спасіння душам. „Найбільша радість – знати, що діти мої живуть у вірі”, бо хто має віру, тому дасться і додасться, а хто не має віри, то забереться у нього і те, що має „Усе, чого в молитві попросите, вірте, що одержите”… Без віри людина не одержить того, що просить.
    Віра має бути такою: „Марія промовила: „Я Господня раба: нехай мені буде згідно з словом Твоїм!” Є багато прикладів пророків, апостолів, коли вони поступали за вірою своєю, власне, таким чином, як Марія, бо віра – то добродійство Боже.
    У дітей, які ще не навчалися в школі, яким батьки ще не встигли передати свої знання, тобто, знання про пізнання добра і зла, віра – велика! Господь каже, що таких є Царство Боже, а дорослим людям Господь каже, що коли вони не покаються і не навернуться до віри такої, як у дітей, то вони не вспадкують Божого Царства.
    Віру душить багатство, клопоти цього світу, життєві розкоші і слава людська, гроші, розваги, повага!!!, заздрість, ідолопоклонство, традиції, людська наука (фарисейська і садукейська розчина). Зараз модно звертатися до інших із словом «шановний», а Господь каже, що всяке таке пошанування інших, душить їхню віру. Хто так робить, звертається із словом «шановний», хто хвалить людину, той робить підлість тій людині. Правда, зараз рідко хто має віру, тому шкоди великої від цього нема.
    Господь наш, Ісус Христос, не один раз питався у своїх апостолів: „За кого Мене люди вважають?” Тобто, Він виясняв, повірили Йому юдеї, чи ні, бо про віру їхню Він знав ще з Єгипту і Синайської пустині. І вкінці, при вході в Єрусалим, Господь заплакав, бо Йому не повірив Його народ. Не вірували Йому і брати Його, які знали Його від народження. Не вірували Йому і священники, які знали Закон і за своїм призначенням повинні були служити Йому, але вони не прийняли Святого Духа і не прийняли віру.
    Із історії Ізраїля бачимо, що Господь, щоби зміцнити віру Свого народу перед виводом його із Єгипту, вчинив там багато чуд, яких до того часу ніхто не робив і не міг зробити. Бог розсік Червоне море і перевів суходолом Ізраїля на другий берег. Бог годував Ізраїля манною 40 років і ні взуття, ні одежа за цей час йому не зносилися. Але віра у Ізраїля жила не довго. Вони весь час вимагали від Бога нових і нових ознак. Дивлячись на сусідні народи, юдеї розмірковували: „Буду робити як вони, і як їм пощастило, так і мені пощастить.”
    Тобто, народ не сприймав Божі знання, а вдався до ідолопоклонства, бо так простіше і легше. Тим пояснюється те, що люди швидко втрачають віру, але дуже довго наповнюються вірою.
    Історія знає і інші приклади. Багато їх описано в посланні апостола Павла до євреїв: „Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн,.. Вірою Енох був перенесений на небо,.. Вірою Ной… зробив ковчега… Вірою Авраам, випробовуваний, привів був Ісака”…
    Вірою народ збирався до Ісуса Христа і оздоровлювався. Вірою апостоли Петро і Павло терпіли муки і страждання аж до смерті.
    Сіль людини – то її віра. А якщо сіль поганою стане, непридатною до вжитку, то її викидають, бо вона ні на що не надається, – так повчав Господь Своїх учнів. Так буде і з тими людьми, які не мають віри.
    Господь передбачив, що останніми днями люди відмовляться від віри: „Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?”
    Натомість, появиться багато фальшивих пророків, які будуть заробляти на лицемірній вірі. „Бо де труп, там зберуться орли.” Ті люди які втратили віру в Господа і замінили її ідолопоклонством, вони – трупи. На них і збираються хижаки, фальшиві пророки, священики, старійшини, проповідники,.. Вони таким чином, порівняно з іншими професіями, непогано заробляють.
    Відрізняється лицемірна віра від нелицемірної – ділами. Апостол Яків каже, що віра без діл – мертва. Отож, де знаходяться діла, не достойні Бога: заздрість, сварки, грошолюбство, перелюб, суперечки і інші пороки, там немає віри. В тому зібранні – трупи і хижаки.
    Люди, які не мають віри, заздрять тим, які її мають і через заздрощі готові, навіть, вбивати їх, особливо тоді, коли показують їхнє невірство або діла віруючих.
    Віру необхідно мати для Бога, а не для інших, щоб її показувати. Плід віри приноситься в терпеливості. Хто має плід віри, той, після смерті тіла, переходить у життя в Христі Ісусі.
    Таким чином, хто вивчає Боже слово з метою вияснити собі все, що відбулося із людьми , починаючи від Адама і до сьогодні, щоби не повторювати їх, огидних перед Богом, вчинків, а робити так, як Господь велить, той, по мірі набуття знань, наповнюється вірою. Крім того, щоби мати повну віру і надію, треба вияснити, що ж з людиною буде у майбутньому. Вияснити із Божих слів, а не за переказами інших, бо зараз вже всі є грамотні і колишнє «віра від слухання» зараз означає «віра від читання» Слова Божого.
    Книги Біблії і тексти, де йдеться про віру
    1.Буття 15,6.
    2.Вихід 4,13; 6,9; 14,31.
    3.Числа 11,18-20 і 33; 14,11-12; 20,12-13; 21,5-6.
    4.Повторення Закону 1,31-33; 9,23; 10,11; 26,18-19; 32,20.
    5.Ісуса Навина гл.3; 6,16.
    6.Суддів 3,7; 6,9-10.
    7.Перша Самуїлова 1,17; 8,7; 17,37; 22,24-25.
    8.Перша Царів 2,2-3; 12,27; 17,2-6 і 11-16; 18,21; 21,10.
    9.Друга Царів 4,42-43.
    10.Перша Хронік 10,13-14.
    11.Друга Хронік 20,20; 28,23; 30,7; 32,10-11 і 22; 35,20-23.
    12.Неемії 4,15.
    13.Йова 2,4-6; 3,2-3; 6,11; 7,7; 9,16; 13,5; 17,1; 19,25-27; 39,10-12.
    14.Псалми 1,1; 11,2; 26,12-13; 41,6; 68,14; 76,21-22 і 32-37; 99,5; 105,9-12; 110,1.
    15.Ісаї 7,7-9; 13,6-7; 26,2.
    16.Авакума 2,4.
    17.Євангелія від Матвія 8,2-26; 9,2-29; 12,38-39; 13,12 і 57-58; 14,29-36; 15,25-28; 16,4-12; 17,20; 18,2 і 6; 21,21-22; 23,15 і 23; 24,23-26; 25,21; 26,31.
    18.Євангелія від Марка 1,15 і 40-41; 2,5; 3,4-5; 4,20 і 25; 4,40; 5,18-36; 6,4-6 і 56; 7,27-28; 8,27-29; 9,23 і 50; 10,14-15 і 52; 11,21-25; 13,21-23; 14,27; 16,16-18.
    19.Євангелія від Луки 1,20 і 38 і 45; 4,24-27; 5,4-20; 6,46; гл.7; 8,12-50; 9,18-41; 10,13; 11,28; 12,28; 14,34-35; 16,11-31; 17,5-6 і 16-19; 18,8-42; 19,16-27; 21,8; 22,32-71; 23,42-43; 24,25.
    20.Євангелія від Івана 1,12-13 і 50; 2,11 і 23; 3,12-36; 4,14-53; 5,1-47; 6,29-69; 7,5-49; 8,24-59; гл.9; 10,24-38; 11,14-45; 12,10-48; 14,1-29; 15,4; 16,6-9 і 30; 17,7-21; 19,35-37; 290,27-29.
    21.Дії Апостолів 3,16; 4,32; 8,12 і 37; 10,22 і 43; 11,24; 13,10-48; 14,1-27; 15,8-20; 16,3-31; 19,2 і 18; 20,21; 23,8; 24,10; 26,17-18; 27,25; 28,23-24.
    22.Послання до Римлян 1,8-17; 3,22-31; 4,5-18; 5,1; 9,31-33; 10,4-17; 11,20; 12,6; 14,1 і 22; 16,25-26.
    23.Перше послання до Коринтян 1,21; 2,5; 3,5; 4,15; 12,8-9; 13,2-13; 14,22;15,2-14; 16,13.
    24.Друге послання до Коринтян 1,23-24; 4,3-13; 5,6-7; 8,7; 10,15; 13,5.
    25.Послання до Галатів 2,16 і 20; 3,2-26; 5,5-22.
    26.Послання до Ефесян 1,13-19; 2,8; 3,17; 4,5 і 13; 6,16.
    27.Послання до Филип’ян 1,25-29; 2,17; 3,9-10.
    28.Послання до Колосян 1,3-23; 2,6-12.
    29.Перше послання до Солунян 1,8; 2,13; 3,2-10; 5,8.
    30.Друге послання до Солунян 1,3-10; 2,11-13.
    31.Перше послання до Тимофія 1,2-19; 2,7 і 15; 3,9; 4,1-12; 5,8 і 12; 6,2-21.
    32.Друге послання до Тимофія 1,5-13; 2,7 і 22; 3,8-10.
    33.Послання до Тита 1,13; 3,8 і 15.
    34.Послання до Филимона гл.6.
    35.Послання до Євреїв 3,12 і 19; 4,2-3; 6,12; 10,22 і 39; гл.11; 12,2; 13,7.
    36.Послання Якова 1,3; 2,1-26; 5,15.
    37.Перше послання Петра 1,7-21; 2,6-8; 5,9.
    38.Друге послання Петра 1,1-5.
    39.Перше послання Івана 3,23; 4,1 і 16; 5,1-13.
    40.Третє послання Івана 4.
    41.Послання Юди 3-5 і 20.
    42.Об’явлення 2,10-19; 3,10-11; 13,10; 14,11-12; 17,14.

    #82176 Reply

    У свій час Ісус Христос докоряв євреям, що вони, в угоду своїм переданням, традиціям, обходили вимоги Божих заповідей і постанов. Є Божа заповідь не говори неправди, не кради, не бери хабаря, не жадай подарунка,… але немає заповіді про безкарну свободу слова.Так ось, Божі заповіді нам не потрібні, а свободу слова нам подавай. Дожилися ми до того, що огидно брати в руки газету, огидно включати радіо і телевізор, бо там суцільна пропаганда і брехня. Що з російської сторони, що з української – майже однаково. А наймоднішим стало те, що відбулося у французькій столиці – мусульманські фанати розстріляли редакцію каракатуристів. Карикатуристи називають себе прибічниками цінностей католицизму, а мусульмани, нібито, мають інші цінності.
    Із наявної в інтернеті інформації виходть, що Магомед був неграмотним арабом, що на той час було звичайним явищем. І був він, як багато українців на заробітках в Ізраїлі. Ходив до синагоги і прослухав там читання Божого закону. Він був настільки вражений почутим, вражений правдивістю і справедливістю Божих законів і постанов, що після повернення до дому зібрав всіх своїх рідних і знайомих і розказував їм про це. Серед слухачів Магомеда було п’ятеро письменних людей, які записали ті розповіді, що стали основою Корану. Тож наскільки треба бути безбожним і бездушним, щоби критикувати Магомеда? Людина, яка має віру, такого собі не позволить. А чого тоді домагаються керівники держав світу, зібравшись в Парижі, які тільки розказують про свої далекі плани і обіцяють щасливе майбутнє? Вони проти мусульманського тероризму? –Добре. Але вони самі розводять терор, в тому числі, на Україні. Люди, які мають віру, такого робити не будуть, адже найпершим є строге дотримання Божих заповідей і публічне покарання порушників. Болить душа за ближніх українців, але при такому нашому відношенні до Божого заповіту, ми можемо розраховувати лише на семикратне побільшення Божої кари.

    #256171 Reply

    Між людьми прийнято так, що дітей необхідно виростити, навчити, щоби вони за своєю потребою могли всупити в інститут, чи університет, бо там навчають найважливішого вміння у житті. Там навчають виконувати такі функції серед народу, без яких народ не може існувати. А найважливішим у всій тій справі є вступні екзамени в унівеситет. Коли дитина здає цей екзамен, то після нього певний час відпочиває, а потім приступає до навчання. Після закінчення навчання, здасть випускний екзамен, тоді їй довіряють виконувати певну роботу.
    Ви ніколи не задумувалися, – звідки цей механізм взявся? А воно вартує того, щоби задуматися. Судіть самі. Після того, як Адам з Євою згрішили, Господь викинув їх із Раю і постановив, що механізм повернення туди буде такий, який був розглянутий вище. Тобто, батьки вирощують дітей і готують їх до здачі вступного екзамену у Божий університет. Правда він називається інакше, і називається він – Божим Царством. А функції його такі самі, як у людського університету, – навчити Божої науки і вдосконалити людину до рівня Ісуса Христа. Передбачено навчання до 1000 років. Хто навчився і «здав випускний екзамен» Ісусу Христу, той буде переданий Богу Отцеві і приступить до виконання того, що йому приготовано. Після 1000 років Боже Царство «закриється», а Ісус Христос отримає від Отця нове призначення. Так написано у Біблії.
    Датою закінчення здачі вступного екзамену до Божого університету є смерть людини. Але люди, які залишаються жити, не можуть знати результату здачі, не можуть знати отриману оцінку від Бога. І по тій причині між людьми виникло багато видумок і махінацій про смерть людини. А Отець Небесний прямо сказав, що кожному необхідно вивчити Його науку із Біблії і дотримуватися Божих законів та постанов, померти (спочити), і тоді він отримає сподівання на Царство. Ті, хто приступлять до навчання, синами і дочками Божими назовуться. А хто не здав вступний екзамен, може винуватити лише самого себе. І хто не готувався до здачі екзамену, той ніколи його не здасть.

    #259308 Reply

    Якщо трохи подумати і співставити відомі історичні факти, то дійдемо до дуже цікавих і несподіваних висновків, які прямо протилежні до встановлених норм і свідчать про нашу безбожність.
    Отож, до потопу на землі, до 1656 року, була одна велика сім’я, один рід, в якому батько цього роду Адам помер лише за 50 років до народження Ноя, що вижив у потопі. Бог каже, що цей народ зіпсувся (став безбожним) настільки, що дальше продовжувати його існування на землі не було смислу. Після потопу залишився рід Ноя, який, при його житті, через 120 років після потопу, вирішив будувати Вавилонську вежу. Авраам, якого Бог вибрав як єдиного праведника на той час (як раніше вибрав Ноя), народився при його житті і Ной після цього прожив ще 55 років. А Содом і Гоморру Бог знищив через 45 років після смерті Ноя.
    Цар Давид, Божий улюблений муж, також бачив, що його діти не дотримувалися строго Божого заповіту, робили собі всілякі привілеї, але дорікнути їм, виправити ситуацію, не відважився. Потім це обернулося для Давида бідою. Через 1000 років після царювання Давида народився у людському тілі Ісус Христос. Він розказав і показав Божому народу Ізраїлевому наскільки він розбестився, наскільки став безбожним, наскільки став беззаконним. І Його Божий народ за це розіп’яв. Не треба такого людям. Навіть Божий народ такого не терпить.
    Сучасне людство не стало кращим і вже давно відвернулося від Бога, потоптало заповіт Христа і його не знає. А через це не має шансів продовжити своє життя у Бозі. Адже Христос родився євреєм і заповів, що євреї будуть судити світ, а православні, католики, протестанти, свідки Єгови,… і всі інші до цього не мають відношення.
    А як вберегти своїх любимих дітей, своє продовження від цього загальносвітового розбещення, від Божого засудження на знищення? Бог це показав на прикладі Ноя і Авраама, які відкинули всі існуючі обряди, традиції, святощі і строго слідували за Божими вказівками, законами і постановами. Аврааму Бог прямо сказав вийти від своєї рідні, свого народу і жити між чужинцями з іншою вірою, з іншою культурою, іншою мовою, бо свій народ із його святами, традиціями, обрядами не дозволить строго дотримуватися Божого заповіту, розбестить його так, як розбещений і сам. Бог каже, що побожного народу бути не може. Зіпсувся навіть той Божий народ, якого Бог розмножив із Авраама. А серед кожного народу є окремі побожні люди. Тому виростіть своїх дітей, навчіть Божої науки і відсилайте їх одиноких між чужинців, як Бог відправив Авраама. Це жорстоко, але лише так вони отримають шанс правильно оцінити дії людства, вартість людини, становище свого народу, зрозуміти мету свого земного життя і стати Божими улюбленцями. А коли будете збирати їм маєтки, гроші, майно, землі,.. привчати до своїх традицій, обрядів, свят, патріотизму, то це вірний шлях до їхнього засудження Богом і погибелі. І всі народи так роблять.

    #259725 Reply

    Чому євреї України і Росії ображаються на звання – жид?
    У батька єврейського народу Ізраїля (його початкове ім’я – Яків) було 12 синів. Один із синів мав ім’я Юда. Члени його племені отримали назву юдеї (Jude – англійською мовою), що поляки своєю мовою читають як – жид. Звідси маємо такі звання: єврей, юдей і жид. В далекі доісторичні часи, коли Ізраїлем правили судді, то різниці між єврейськими племенами перед Богом не було. Різниця виникла, коли євреї захотіли поставити своїм керівником царя (після 1086 ріку до н.е.). Першим царем євреї обрали веніяминівця Саула, якого спокусило багатство, слава і Бог його зненавидів. А другим царем став юдей Давид, Божий улюбленець, з роду якого тілом походить Ісус Христос. У часи царя Соломона євреї відвернулися від Бога і лише до Юдиного племені у Бога збереглася терпимість. Він розділив Ізраїль на 2 царства: власне Ізраїль і Юдею. Юдейське царство проіснувало на 125 років довше, ніж Ізраїльське.
    Апостол Павло, родом із племені Веніямина, писав, що не той є юдеєм, хто народився від юдейки чи юдея, а той – хто знає і виконує Божі закони та постанови. Тобто, при Новому заповіті, Бог долучає до Юдейського племені представників всіх народів і націй, які знають і виконують Його волю. А Ісус Христос казав, що кожний, хто напоїть юдея хоч кухлем холодної води, той не втратить своєї нагороди, казав, що юдеї будуть набирати людей до Божого Царства і їх вдосконалювати. Є і багато інших висловлювань.
    Але ми вже знаємо, що всю владу у царствах світу ще у час народження Христа, Бог передав сатані. А сатана дає владу, маєтки, багатство, славу лише тим, хто поклониться йому. Є ще і заповідь, за якою, євреї не мають права в інших державах, крім Ізраїля, змагатися за державну владу. Що Бог розсіяв євреїв по всьому світу на зло народам, які допустять євреїв до влади у їхніх державах. І інші. Тобто, юдеї (жиди), це – побожні люди (Христові учні), які не можуть займати державні посади. Вони заробляють свій хліб як лікарі, музиканти, вчителі, вчені,.. Вони допомагають людям відшукати дорогу до Божого Царства, зрозуміти Божу науку. А євреї – опановують начальницькі та державні посади, вони грошові мішки, їхній бог той, хто їх збагачує. І в різних релігіях вони займають духовницькі посади (православній, католицькій, протестантській,..). Особливо виразно це зараз у нас.
    В Україні та Росії прийнято обожнювати представників влади, цілувати їм руку, кланятися,.. Тому провладні євреї у нас, як вареники в маслі. Звичайно, що із юдеями (жидами) у них немає нічого спільного. Але як вправно вони нам голови закрутили! У нас ненавидять жидів і поважають та слухають євреїв. Все поставлено навпаки.

    #263166 Reply

    Віктор Іванович Онищак

    Атеїзм західних народів гнівить Бога менше, ніж українське християнство
    Отими двома останніми публікаціями на моїй сторінці поділилися дві українські вчительки, які не змогли терпіти дальше оту безбожність, яку ми розвели в Україні, оте лицемірство, бардак, брехню, гризню за посади і робочі години, та й виїхали на заробітки до чужих народів. І ось перше, на що вони звернули увагу серед тих народів (Чехія, Німеччина), що їм кинулося в очі – більшість громадян тих держав не признають, що католицькі, православні, протестантські християни служать правдивому Богу і не ходять до їхніх церков. Папа Римський, як бачите, це також визнає.
    Виходить, що оті атеїсти Бога бояться більше за християн і не святкують поганське Різдво (зимове сонцестояння, ні весняне, ні літнє, ні осіннє), не називають міста, вулиці, школи іменами безбожних виродків, яких українці ще й ставлять собі за національних героїв. Вони вітаються один з одним так, як Бог каже: «шалом» – мир вам, доброго дня вам, а не гнівлять Бога лицемірним «Слава Ісусу Христу», «Христос рождається», «Христос воскрес».
    Найперше, хвалить і славить Бога кожний тим, що він зробив, – не крав, не давав і не брав хабар, не лицемірив, не говорив неправди, не бажав поганого своїм сусідам і ближнім, не пересовував межі,.. А жив за рахунок своєї чесної праці, а вивчив і виконав Божі заповіді, закони і постанови.
    Ось і живуть українці серед чужинців, як люди, як Бог наказував. А безбожну Україну розікрали, розграбували, розвалили, із третьої економіки Європи зробили найбіднішою державою, розвели в ній війну. Чесно, по-Божому, працювати і жити пристойно в Україні, серед злодійні, лицемірів і спекулянтів, стало неможливо. Люди для того вимушені виїжджати на чужину. При тому в Україні, в кожному місті і не тільки, набудували цілу купу замків-маєтків, пообгороджували їх багатометровими, суцільними парканами і рахують, що вони захистили себе від Божого покарання. Тепер вони будуть панами, а християнське, безбожне бидло (гої), яке все життя воює між собою за свої конфесії (за христів московських і візантійських, єрусалимських і римських, англо-сакських і американських), буде їхньою прислугою. А як тільки стане забагато прислуги, вони зможуть організувати міжконфесійну війну і внормувати її кількість.
    Бог зробив милість для українців. Після 1000-річної перерви, відновив українську державність. На жаль, в силу різних причин, українці не стали Божим народом, який шанує закон, шанує Боже право і порядок, який розуміє, що на тій землі він мешкає тимчасово і йому потрібно покидати цю землю і переходити до Бога на Нову землю. І до Бога на Нову землю перейдуть лише ті, хто на цій землі поводився так, як Господь заповів, а не ті, хто найбільше прихопив собі, найголосніше кричав «Слава Ісусу Христу!», «Хрстос рождається!», чинив безбожність і тим гнівив Бога.
    Самі подумайте, якщо Бог наказав євреям винищити повністю сім безбожних народів, що заселяли тодішню Палестину, які мали за божків Ваала і Молоха, а за небесну царицю – Артеміду і Мені, то, що Він наказав євреям про Україну, яка має і поклоняється сотні христів (християнських конфесій), а матінок божих (її образів) стільки, скільки міст в державі? А пошанувати Того Христа-Господа, який створив всесвіт і людину, поклав за людей своє життя і склав для них Свій заповіт, – не мають часу? Вивчати той Заповіт і його виконувати – не хочуть, бо їхні христи їм прощають все, що би вони не робили?
    Ті, хто здатний думати, оцінювати те, що ми зробили, бачить, скільки є зараз роботи в Україні для вчителів!? Але ті вчителі, яких можна залучити до тієї роботи, виїздять на чужину, а ті, які залишаються, – тієї роботи не зроблять. Тепер жити в Україні вже не так страшно, як колись писав Шевченко, тепер жити тут стає смертельно небезпечно. І всі, хто залишається жити в Україні, повинні би це знати.

    #263207 Reply

    Віктор Іванович Онищак

    Найбільша помилка батьків
    Про те, що у нас все не так, зараз говорять всі. Але, в чому полягає основна помилка, не кажуть. Отож, по-порядку про головну помилку.
    Найперше, нагадаю, що Бог створив людину для життя у Божому Царстві, а земне життя люди отримали після того, як Адам із Євою порушили Божу заповідь. Це для того, щоби Господь бачив кожного впродовж життя, порушує він заповіді, чи не порушує. Надається він до Божого Царства, чи не надається. Хто надається до Божого Царства, того туди заберуть, а хто не надається, – того спалять, як полову.
    Наступне. Господь каже (Друга заповідь із кам’яних таблиць), що не полишає без покарання жодного порушення і карає за провини батьків дітей аж до четвертого покоління. Тобто, своїм беззаконням батьки можуть завдати своїм дітям непоправної шкоди. І ніякі гроші, ніякі багатства не порятують дітей від Божого покарання. Можуть батьки зробити і навпаки: своєю побожністю (строгим дотриманням Божих заповідей, законів і постанов) спровадити на своїх дітей Божу милість, Божий захист і опіку, як це зробив цар Давид.
    А тепер пригадаймо 90-ті роки, коли українцям Бог подарував державність і незалежність. Пригадаймо, як тоді всі розкрадали (При Божій заповіді «Не кради!») заводи і колгоспи, майно і гроші,.. Як тоді всі рвалися до влади, бо маючи посаду можна було вкрасти безкарно набагато більше. Крали всі: і комуняки, і десиденти, і репресовані, і не зовсім покарані,… За словами С. Глузмана, не крав тільки один Степан Хмара.
    Для чого крали? Крали для дітей, крали, щоби стати багатими, щоби діти стали панами,… Бо хто набув багатство, той завжди добавляв до нього, а хто не зумів вкрасти, той залишався кріпаком. На крадені гроші будували храми для свого злодійського бога, щоби бути оправданими. Так воно думалося. Та Бог для того і дав заповідь «Не кради!», бо так воно не буде.
    І ось пройшло не повних три десятки літ. В Україні встановлена повна безбожність, беззаконня, безкарність, бардак і дальше – лише хаос. Частина українців, які бояться Бога, виїхали на чужину, щоби не отримати Господню кару за це все, що тут твориться разом зо всіма. Їх Господь за це не осудить, якщо вони виїхали разом із своєю сім’єю і будуть жити там, де більше законного порядку. Бо вони до того були змушені. Гірше буде тим, хто поїхав на чужину, щоби заробити гроші для безтурботного життя в Україні своїх дітей. Адже за ті всі злодіяння українців у своїй новій державі Бог наклав на них кару у вигляді того, що ми зараз маємо і будемо мати. А частина заробітчан хоче ту Божу кару обійти, щоби і надалі ніхто в Україні не дотримувався Господніх заповідей і законів. Тобто, виходить так, щоби навчити українців дотримуватися заповідей, законів і постанов, щоби у них появилася можливість бути взятими до Божого Царства, Господь наклав кару. А українці не хочуть вчитися, не хочуть іти до Божого Царства і обминають оту кару. Чи ми можемо зробити якусь прикрість Богу? – Абсолютно, ні!
    То, чи не краще було би, якби батьки із самого малку вчили дітей і готували їх до того надважкого випробування, яке очікує на кожного в нашому безбожному світі, щоби вони отримали шанс продовжити своє життя у Бозі!? Бо інакше, навіщо нам тих пару десятків років життя, щоби по їх закінченні іти на спалення?

Viewing 7 posts - 1 through 7 (of 7 total)
Reply To: Віра
Your information: